Звертання і вставні слова

Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко!

Молодий козаче, чого зажурився?

Хапай, Петре, поки тепле!

А Федько справді щось незвичайне виробляв на річці.

Отже, лелека переламав крило, а тому й не зумів відлетіти до вирію наприкінці серпня.

Грек знову міг зустрітися з тобою, що він тепер, до речі, і зробив.

Тільки, на жаль, качка вже почала старіти, і не всяка їжа йде їй на здоров*я.

Батьки завжди повинні підтримувати свою дитину.

Вчителі звертаються до батьків з проханням підтримувати дітей.

Шановні батьки підтримайте своїх діточок під час уроків.

Якщо спитати дитину про батьків, то вона буде розповідати довго й захоплено.

Дорогі, діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти  ставтеся дбайливо, до природи!

Нехай там як Гаррі вітаю тебе з іменинами.

Дядько Вернон видав якийсь кумедний скреготливий звук.

Дадлі не бери нічого, що він тобі даватиме.

Дурслі твоєму гладунцеві вже нема куди гладшати, тож нема чого боятиси.

Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість.

Чи не покинуть нам, небого, моя сусідонько убога, вірші нікчемні віршувать?

Дай, Боже, панночко, тобі щасливу та красну долю!

Вгамуйся, думко, не літай так буйноЙ

Ви не підкажете мені, котра зараз година?

Ні наша мова прекрасна не соромтесь її й не цурайтесь!

Де твоя шинель сержанте?

Глянь рідненький які очі в сонця!

Ой братику рідненький снився мені сон дивненький!

Вкраїно! Воскресни мамо!

Мир і любов Україно неси людям!  

Сонечко яскраве гріє весело та радісно.

Я люблю тебе зимонько!

Зимонька одягла ялинки в теплі шуби.

Сніг-сніжок укриває землю ковдрою.

Мороз розмалював вікна химерними візе­рунками.

Так ніхто не кохав! 

Летять мої лелеки чорнобриві навстріч твоїм русявим журавлям.

О люди люди свою душу не замикайте на замки! 

Місяць яснесенький промінь тихесенький кинув до нас.

Моя Вітчизно дорога, яка в тобі горить снага!

Україно! Слався нивами, слався рідними людьми!

Вийся, жайворонку, вийся над полями, розважай людську тугу ти піснями.

Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно.

До тебе, Україно, струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань.