Звертання. Непоширені й поширені звертання. Розділові знаки при звертанні(повторення).

Вже почалось, мабуть, майбутнє

Мавко, ти з мене душу виймеш!

І вже не існувало для нього нічого, окрім озера, осики й хмелю

Дрімає зимовий ліс.

Сонце сховалось .

Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу

Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі!

З-за моря припливла сюди, кохана чарівнице? 

Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці.

Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю. 

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік 

Пусти мене, мій батеньку, на гори, де ряст весняний золотом жаріє

Дяка щирая тобі, ніченько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько.

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив 

О мово українська! Ти вода - з кринички, над якою гнуться верби

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим 

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік

Молодієш, Києве, хоч старий літами

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

А я щасливий що вручила ти мені одвічну тугу за тобою.

Ой ти мамцю ой ти рідна головонька моя бідна!

Панове судді важко розібрати що і до чого як воно було.

Тебе я земле всю сходив до краю.

Василю, Україна, весно

літо, вовче, мама

вітре, сонцю, дитино

вода,,друзі, земля

Дзвінко бийте, ковалі!

Мовчи, язичку, дістанеш паляничку.

Нарешті я побачив тебе, царівно!

Головний член речення, що називає предмет.

Слово або група слів у реченні, що називають особу а іноді- неживий предмет, до якого звертається мовець.

 Самостійна частина мови, що означає дію та відповідає на питання Що робити? Що зробити?

Другорядний член речення, який відповідає на питання непрямих відмінків

Лише підметом

Головними членами речення (підмет або присудок).

Не є членом речення.

Другорядними членами речення.

Мамо,хочеш я намалюю тобі сад?

Люблю я Київ у ранковий час.

Відгук дум своїх чи чуєш ти у нашім співі?

Не винен я тому, що сумно співаю.

Головними й залежними.

Самостійними й службовими.

Лише другорядними.

Непоширеними й поширеними.

Дідусю любий мій,а коли ти мене на полювання візьмеш?

Радуйся, земле моя!

Дідусю,а коли ти мене на полювання візьмеш?

Благослови мене,рідна матусю,в дорогу.

Співай же, Десно, в весняних просторах.

Понеси мене на крилах,радосте моя.

Давню байку правиш, друже!

Чую, земле, твоє дихання, розумію твій тихий сум.

Діти, усміхніться всім навколо.

Моя Україно, як я тебе любив!

За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче!

Вас я діти покидаю,йду я в ліпшу сторону.

Ти

Вікторе

Земле

Ви

Мово

З морозивом, вийдіть з автобуса.

Дітки, ви виходите на наступній зупинці?

Синьоока, дозвольте пройти.

У зеленому капелюсі, пройдіть уперед.

на початку

у кінці

на початку, в середині, в кінці речення

на початку і в кінці речення

Називний

Знахідний

Орудний

Кличний

складається з одного слова

складається з двох або більше слів

складається з підмета й присудка

складається з підмета