Звертання. Розділові знаки при звертаннях

слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення;

слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням;

слово, яке уточнює мовлення

є головним членом речення;

є другорядним членом речення;

не є членом речення

Це ти, моя зоряна батьківська хато, зринаєш сьогодні вві сні.

Дівчино, рибчино, не плач, не ридай! 

Хотів би я, мамо, веселі пісні співати й сміятись.

Де ти, Лесю?

Мово рідна! Ти ж як море!

Фантазіє моя, богиня легкокрила!

Кицька глянула на Васю, нявкнула і, припадаючи на передню лапу, пішла за дерева.

— Миколо Федоровичу, вас до телефону! 

Марія була висока на зріст.

— Не плачте, Феє Книжано! — сказала Принцеса.

Хлопці з’явилися так несподівано і раптово, наче з-під землі виросли.

Один чоловік з нашого району загубив свій сміх, то вже набрався горя й біди.

Біжить весела дітвора... зі школи.

Вийшла з дому зоря... й піднімає вітрило.

Дитино мила... мені дорожча воля, ніж зерно твоє!

поширене

непоширене

Я п'ю, тебе, сонце, твій теплий напій.

Я п'ю, тебе сонце, твій теплий напій.

Я п'ю тебе, сонце, твій теплий напій.

Пташино мила, чому раптово затріпотіли в тебе крила?

Чом мовчиш ти, пташко сизокрила?

Співай же, пташечко, ранкова пісні!

... зігрійте мою душу.

Здалеку виднілися ... міста.                                                   

Ми запалили вечірні ... .