Звертання. Самостійна робота

Ой дівчино шумить гай.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Під хатою заночуєм, сину мій Іване!

Плачте, діти козацькії, така ваша доля!

Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, що будем робити?

Зв,...

..., Зв.

..., Зв, ...

А.  Мужай прекрасна наша мово серед прекрасних братніх мов.

Б.  Кобзарю знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

В.  Гей рицарю жадібний, стережись. 

Г.   Я сирота з Вільшаної, сирота бабусю.

А.  Краю героїчний, пісне соколина, ми розбили бурі вільними грудьми!

Б.  Гірке,Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у найми. 

В.  Південний краю, як тепер далеко лежиш від мене ти.

Г.   Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

Де ти Лесю? (І.Драч)

Совісте наша! (І.Драч)

Мово рідна Ти як море!…(С.Плачинда).

О мій народе Прометея ти маєш душу молоду (В.Сосюра).

Зайнялась зорі вузенька смужка (П.Дорошко).

Води Дніпрової нап’юсь на тебе друже подивлюсь (Т.Шевченко).

На світанку небо здавалось пурпуровим (С.Васильченко).

День кладе на хмари позолоту (В.Сосюра).

Так

Ні

Так

Ні

Чуєш мамо, горлиця мені знову нагадала пісню колискову.

Широкий Дніпре ,мій, з тобою знову ми в розлуці .

Здрастуй , мій сонячний краю, ти снишся мені і тут.

Так

Ні

іменником у Н. в. однини та З. в. множини

 іменником у Кл. в. однини та Н. в. множини

 іменником у З. в. однини та Н. в. множини

займенником у Н. в. однини та множини