Звертання та вставні конструкції

 лапками

комою або знаком оклику залежно від інтонації

тире

завжди тільки знаком оклику

А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче? (О. Омельченко).

На горбочку мак в шапці як козак (Г. Черінь).

Місяць козацьке сонце (Нар. творчість).

Коли стелиться доріжка козакові не до ліжка (Нар. творчість).

Усе навколо казкою здається (Б. Остапенко

То як вам земляки живеться? (В. Дворецька).

Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться (Н. Забіла)

Будьте з рідними ніжні й ласкаві (М. Луків).

є головними членами речення;

є другорядними членами речення;

не є членами речення

можуть бути і головними, і другорядними членами речення

Хай милі друзі вам щастить у дружбі вірній, в праці мирній.

Я люблю тебе поле простір твій, широчінь...

Спасибі вам добрі люди!

Не печальте очі ви берізки голі!

ти моя зоре

моя зоре

зоре

ти моя

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Понеси мене на крилах радосте моя.

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

 1 обставина, 2 підмет, 3 присудок, 4 додаток

 1 означення, 2 підмет, 3 присудок, 4 додаток

 1 означення, 2 підмет, 3 присудок, 4 обставина

 1 обставина, 2 присудок, 3 означення, 4 підмет

Дніпро дорога срібна

Я не кобзар і не співець

Захотіти досягти

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

На берегах Дніпра крутих, весь помережений садами, стоїть у сяйві днів нових наш рідний Київ перед нами

«Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!».

Трагічна, мово, вже тобі труну не тільки вороги, а й власні діти тешуть!

Обступи мене ліс, як в легенді про князя Хетага.

Вечірнє сонце, дякую за день!

Україно ти, моя молитва, ти моя розпука світова!