Звертання

слово або сполучення слів, яке виражає ставлення мовця до повідомлюваного ним

слово або сполучення слів, яке називає того, до кого звертаються

слово або сполучення слів, яке називає того, хто до когось звертається

слова., які рівноправні між собою, стосуються одного слова

на початку

у кінці

на початку, в середині, в кінці речення

на початку і в кінці речення

родового

називного

давального

кличного

головним та другорядним

не є членом речення

тільки другорядним

тільки головним

складається з одного слова

складається з двох або більше слів

складається з підмета й присудка

складається з підмета

Тарасику

Ти

діда

дивися

Баба Марина довгий свій вік трави сушила у хаті : м’яту,любисток, липовий цвіт (Решетова).

 Розпрягайте хлопці коні та лягайте спочивать Нар творчість

Оленка допомагає своїй мамі.

У густому лісі посплітали віти дуби, берези й осики. 

Благослови мене рідна земле як мати в дорогу М.Ткач)

 Скажи ж мені Дніпре які вітровії все кличуть тебе крізь степи і гаї ( М.Вінграновський)

Кораблі Шикуйтесь до походу! (В Симоненко)

Не рости, берізко, при дорозі близько! (Б. Лепкий.)

Яка чудодійна ти, водо студена! (М. Стельмах)

 Спасибі земле, за твої щедроти (Л. Костенко).

Благослови мене рідна ,земле ,як мати в дорогу (М.Ткач).

Ой чого ,ти дубе на яр похилився?(Народна творчість)

А) В тихому осінньому погідді осокори стояли під сонцем, наче вилиті з прозоро-жовтуватої вощини (І. Цюпа).

Б) Десь спереду гукнув паровоз і здригнулись вагони (А. Головко).

В) Першим порухом Олени було бігти, попередити, захистити (І. Вільде).

Г) Пурхне очеретянка понад водою, сяде на комишину і гойдається разом із нею (М. Коцюбинський).

Д) Тоді бійці, товплячись біля вікон, з радістю впізнавали штурмовані свої верховини, голосно звертались до них, як до живих істот (О. Гончар).

на початку речення;

 у кінці речення;

у середині речення.

немає звертання в реченні

 Здоровенька ,була Лисичко!(Л. Глібов.)

Нехай гнеться лоза, а ти дубе кріпись! Ти рости та рости, не хились, не кривись! (С. Руданський.)

Чую земле, твоє дихання, розумію твій тихий сум (В. Симоненко)

Шевченку! Відгук дум своїх чи чуєш ти у нашім співі? (М. Рильський).