Звертання. Вставні слова.

Звертання бувають головні і другорядні

Звертання – це слово або словосполучення, що називає того, до кого звертаються

Звертання виступають у реченні підметами

У реченні звертання завжди виділяється знаком оклику

Ви знаєте, як липа шелестить, у місячні весняні ночі? (П.Тичина)

Бідна волошко чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости? (М. Рильський)

Вже почалось мабуть майбутнє (Л. Костенко)

І вже не існувало для нього нічого окрім озера осики й хмелю (І. Цюпа).

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов! 

Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Рука в руці — і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

Літня ніч крилом одним півсвіту обняла.

О жовтий квіте мелодії розтань над строгими квадратами перонів.

Добре любий учителю що ти небокраї нам відкривав.

І все-таки до тебе думка лине мій занапащений нещасний краю.

Давай-но серце ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Саме … відбивались у вікнах.

Здалеку виднілися привокзальні … .  

… зігрійте мою душу охололу.

… не виходять мені з голови.

Безперечно земля добра, бо вона людей годує.

На думку вчених природа — вічний зразок мистецтва.

По-перше лише природа робить велике даром….

Природа на мою думку не храм, а майстерня.

Зазвичай весною тепло, але бувають і сніги.

Мабуть, ми тепер гарно потоваришуємо.

 І сталося раптом диво!

Червона калино, чого в лузі гнешся?

небо

розколеться

зараз

здається

навіть

здається

мабуть

отже

1 і 3

2 і 4

1 і 2

2 і 3

мабуть

на щастя

безперечно

по-перше

слова ввічливості

невпевненість

почуття

джерело повідомлення