Звертання, вставні слова, складні речення, прама мова, діалог

частина художнього тексту

відтворене висловлювання певної особи із збереженням основної думки

відтворене висловлювання певної особи

чуже мовлення, передане дослівно, без змін

з маленької букви і беруть у дужки

з великої букви

 з маленької букви і без лапок

 з великої літери і беруть у лапки

 реплікою

словами автора

власними словами

двокрапку

кому

тире

 крапку з комою

 на особу, до якої звертаються

 кому вона належить

 на час, коли відбувається розмова

 “Це я, ваш Пірат”, – гавкав він крізь сльози.

Іван сказав – “З тобою мова буде потім”.

 “Оксано, тікаймо” – рішуче прошепотіла до неї Олеся.

 Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

Життя в неволі нічого не варте відказав Максим.

 На сизих луках скошено траву.

 “Ніщо так не красить людину, як натхнення”, – подумала Ярослава.

 Учитель природознавства сказав – “Завтра ми будемо працювати в саду”.

“Ой, яка чудова українська мова!” – захоплено писав поет Олександр Підсуха.

 Тут поет запитав Хто там.

Лицар крикнув От спасибі!

Не на тебе чекати я буду поет відповідає.

 "П?" - а.

 А: "П?"

А: "П".

 «Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярославна.

 Я запитав товариша: «Ти підеш на річку ловити рибу?»

«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» - слушно застерігає Василь Симоненко.

«Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою», - підкреслював В. Сосюра.

На плакаті написано: «Дружіть з книгою!»

Вона пообіцяла, але не дотрималася обіцянки.

І бабуся і дідусь люблять мене.

Він любить читати писати малювати.

Віталій прочитав і книжку і журнал.

Віталій читає книжку, а Сергій гортає журнал.

Я розгорнув книжку, але не журнал.

Друг і подруга малювали.

Я розповів про ліс і про озеро.

Ми працювали і відпочивали.

Вона побачила друга.

Я зустрів подругу.

Іван розповів правду.

присудком

підметом

другорядним членом речення

Я думаю, тату, що найдорожчий плід той, який найважче дістати.

Тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не на­­думаю.

Пане, є у мене дочка Маруся, так це вона мене так навчила.     

Пан і питає: «Чого вам, люди добрі?»

Вітчизно! Горді ми тобою, трудом і подвигом твоїм.

Мужай прекрасна наша мово серед прекрасних братніх мов!

Андрію подивімось чемпіонат світу «Формула-1».    

Лети собі безсоромна голубко звідки прилетіла.

Зробіть швидше окуляри для нашого дідуся.         

Учителю допоможіть мені обрати спортивну секцію.

Майже вас не розумію.              

Але сонечко так і не виглянуло із-за хмар.

Навіть часом сліпну від краси.        

Він принаймні вибачився.

Здається я знаю відповідь на це питання. 

Мабуть не з тієї ноги встав.                   

Без сумніву весна колись переможе зиму.

Моя подруга Ганнуся якось зайшла до мене.  

Погода на щастя видалася гарною.

Весна на диво була рання.

Полювання, як ви потім побачите, потребує багато часу.

Людство повинно схаменутись, щоб ненароком не знищити планету.

Пролунав дзвінок, учні зайшли до класу, почався перший урок.

Сонце вже давно зайшло за обрій, і не чутно співу пташок.

«Я хочу Вас зрозуміти», — промовляють люди, коли хочуть порозумітися.

Куди ти йдеш?— журилась мати

“Добрий день,Здрастуйте.” – вітаються школярі, з учителем.

Мені шепоче рідна Україна: “Ти до землі всім серцем прихились”

Тільки в середині квітня,нарешті прийшла, справжня весна.

Оленко не забудь, допомогти мамі.

На щастя, дія чарівного напою на цьому припинилася.

Зима в цьому році, кажуть буде, рання та холодна.

Любе сонечко, приведи до нас весну.

Петрику розкажи, про океани нашої планети.

Катрусю, Який гарний малюнок ти намалювала!