Дитинство з татом у декреті Коли в подружжя Косачів народилася друга дитина – Лариса, Олена Пчілка занедужала на анемію, молока для немовляти не вистачало. Тому мама Лесі була змушена поїхати лікуватися в Європу на пів року. А Петро Косач залишився з двома дітьми дома та взяв відпустку на роботі, щоб належно за ними доглядати.
Маленький геній Дівчинка була маленьким генієм: у чотири вільно читала, у п'ять - грала на роялі, а у вісім - почала писати вірші. Вперше надрукували її твори, коли їй виповнилось всього 12 років. У 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник "Стародавня історія східних народів".
Могла стати віртуозною піаністкою Дехто говорить, що якби вона не захворіла, то цілком могла стати видатною піаністкою. Через туберкульоз, який увірвався у її життя ще у дев'ятирічному віці, вона могла місяцями лежати із загіпсованою ногою та руками. Вільною від гіпсу ніжкою часто відбивала такт, таким чином - подумки грала на роялі.
Лариса Косач навчалася дистанційно Леся через хворобу, яка дала про себе знати, коли дівчинці було 10 років, вчилася вдома. Це був аналог дистанційної освіти в реаліях 19 ст: у Лесі були приватні вчителі, брала уроки гри на фортепіано в Ольги О’Конор, дружини Миколи Лисенка. Також брала уроки живопису у школі Мурашка.
Смерть у Грузії Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року у містечку Серамі, у Грузії. Поховали 42-річну жінку на столичному Байковому кладовищі. Поховання в Києві проходило під суворим наглядом кінної поліції. Влада заборонила прощальні промови та перечитали написи на поховальних вінках. Перед Байковим кладовищем труну на плечі взялися нести 6 жінок – подруги письменниці, відомі українські діячки.