Тренінг "Діти єднають Україну"

                                    Баліоз Наталя Геннадіївна, учитель початкових класів

                                    Розливенської ЗОШ І-ІІІ ступенів                  

                                   ДІТИ ЄДНАЮТЬ УКРАЇНУ

                       (тренінг для учнів 4 класу та членів їх родин)

Мета: створити атмосферу доброти, взаєморозуміння, бажання служити українському народу, Батьківщині; виявити у дітей, їхніх батьків найкращі риси характеру; сформувати вміння не соромитися приймати допомогу від інших і бути ініціаторами добрих справ; виховувати доброзичливість. Обладнання: переносна дошка, маркери, магніти, предметні картки, «Сонечка Милосердя» із кольорового паперу; кольоровий папір, картон, ножиці, клей, стрічки, шаблони, пластилін, бісер, степлер.

                                       Хід тренінгу

І. Організаційна частина (діти з родинами сидять у колі)

а) Психологічна гра «Комплімент».

Минуло літо – чарівна пора. Ви всі підросли, змужніли, подорослішали. Станьмо і скажімо один одному приємний комплімент.

 б) Малюнок «Квітка душі».

Уявіть, що ви навчилися бачити в людях тільки хороше. Згадайте близьку людину і намалюйте квітку її душі. Намагайтеся намалювати стільки пелюсток, скільки чеснот ви розгледіли у своїй близькій людині.

в) Колаж «Букет людських чеснот».

 Створіть букет найкращих рис характеру людей. Підберіть одне слово, яке охарактеризує цей незвичайний букет.

ІІ. Основна частина (використання педагогічної інновації – скрайбінг).

Тема першого уроку «Діти єднають Україну». Створимо скрайб-малюнок за допомогою символів, малюнків, умовних позначок, що нас усіх може єднати. 1. Г а «Диво Єдності». 

Об'єднаймося у групи-родини. Кожна група отримує картки із зображенням різних предметів. Подумайте, люди яких професій спільно працювали, щоб виготовити цей предмет. Презентації роботи груп-родин.

2. Творче завдання «Якщо бракує єдності».

Розкажіть, що може статися з родиною, у якій немає єдності, у таких ситуаціях:

хтось у родині тяжко захворів;

у будинку необхідно робити ремонт;

у родині немає грошей;

 діти не слухають дорослих;

у родині з'явилася домашня тваринка.

3. Гра «Сонечко Милосердя».

Розкажіть про милосердні вчинки (можуть висловлюватися і учні, і дорослі). За кожну розповідь ви отримуєте подарунок – Сонечко Милосердя. Тепер Сонечко Милосердя хоче доторкнутися до вас і подарувати «свій промінчик» (підійти до тих дітей, хто не брав участі у дискусії про милосердні вчинки).

- Як ви вважаєте, чи допоможе вам промінчик вирішити ваші проблеми?

 - Як саме?

 4. Малюнок «Сад Добрих Справ».

Послухайте уважно приказки і прислів'я:

Добро добром згадують;

Добрим ділам все – добрий кінець;

Доброму скрізь добре;

Хто добре робить, тому зло не шкодить;

Гляди, не забудь: людиною будь!

Родини! Намалюйте дерево з плодами. Кожен плід на цьому дереві – якась добра справа, яку мрієте зробити, або зробили. Презентація малюнків. Посадимо сад добрих учинків.

ІІІ. Рефлексія.

1. Аналіз тренінгу.

 - Що, на вашу думку, означає вираз «діти єднають Україну»?

- Що означає служити Батьківщині?

- Що ви відчуваєте, коли робите щось для інших людей?

- Що ви відчуваєте, коли інші люди щось роблять для вас?

- Чи жертвували ви коли-небудь задля інших чимось таким, що для вас особливо дороге?

2. Добровільна справа «Оберіг для рідної людини».

 Ми сказали багато приємних слів про людські чесноти, про служіння людям, Батьківщині. Прийшла пора самим зробити добру справу. Родиною створіть і подаруйте оберіг хорошій людині.

(На столі є необхідні матеріали: ножиці, клей, кольоровий папір, картон, бісер, кольорові нитки, стрічки, шаблони кружечків.)

3. Тренінгове заняття закінчується  даруванням оберегів один одному.

                            Список використаних джерел

1. Лопатіна О.О., Скребцова М.В. 50 уроків про чесноти для занять з дітьми дошкільного й молодшого шкільного віку. – Харків: Видавнича група «Основа», 2008. – 237 с.

2. Третяк О. П. Виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів. Частина 1. – Х.: Вид. Група «Основа», 2013. – 24

В. Сухомлинський                 

                                      КАЗКА ПРО ЩАСТЯ  

Йшла стежиною Бабуся, несла великий кошик з яблуками.  

Спіткнулася Бабуся, впустила кошика з рук. Посипалися яблука по стежині. Старенька нахилилася, щоб їх позбирати.

Побачила це маленька Дівчинка, що гралася неподалік. Підбігла до Бабусі, допомогла. Коли всі яблука були в кошику, Бабуся дала найбільше яблуко Дівчинці і сказала:

 – Спасибі тобі, Дівчинко, я бачу, що ти хороша, добра дитина. Дай Бог тобі щастя! – та й пішла собі далі.

 А Дівчинка задумалася:

– Щастя? А що таке щастя?  

Оскільки вона була маленькою і ще багато чого не знала, то вирішила спитати в інших. Побачила вона Пташку і звернулася до неї:

– Пташечко, що таке щастя?

– Щастя – це повернутися на батьківщину після довгої зими, звити гніздечко, вивести пташенят і вчити їх літати! – защебетала Пташка.

 «Ні, мабуть, це не те щастя, про яке мені Бабуся казала», – подумала Дівчинка.

Вона пішла далі і спинилася перед чудовою Квіткою.

– Квітонько, скажи, що таке щастя? Ти знаєш?

– Звичайно, знаю,– залопотіла пелюстками Квітка. – Щастя – це ласкаве Сонечко і теплий Дощик.   Пішла Дівчинка до Дерева:

 – Дерево, Дерево, як по-твоєму, що таке щастя?100 Могутнє Дерево тихо зашелестіло буйним листям:

– Щастя, Дівчинко, це пережити зимові морози та завірюхи, прокинутись навесні від довгого сну і, знову одягнувши зелене вбрання, слухати дзвінкий щебет птахів на своїх гілках. Далі зустріла Дівчинка Кішку.

– Киценько, а ти знаєш, що таке щастя?

 – Знаю, знаю! Щастя – це гарно поїсти сметанки і грітися на сонечку. Що ж іще потрібно? – промуркотіла Кішка і ліниво потягнулася, вигинаючи спинку.

Пішла Дівчинка до Собаки, що спочивав у холодочку. Почувши запитання Дівчинки, Собака відповів:

– Щастя – це вірно служити хазяїнові, який тебе годує, і бачити, що він тобою задоволений.

– Хто ж говорить правду? – думала Дівчинка.

Прийшла вона до Річки.

 – Річечко, може, ти знаєш, що таке щастя?

– Знаю, знаю, – задзюркотіла Річка.

– Щастя – це щоб вода моя була чистою та прозорою, щоб береги не замулювалися і щоб я могла повноводною добігти до самого моря.

– А по-твоєму, що таке щастя? – звернулася Дівчинка до Бур‟янини, що росла у квітнику.

– Щастя – це так розростися, щоб задушити всі квіти, що ростуть поруч, і бути єдиною господинею в цьому квітнику.

 Дівчинка повернулася додому і запитала у Мами, що таке щастя.

 – Для кожної матері щастя – це коли щасливі і здорові її діти, – відповіла Мама.

– Мамочко, чому ж усі відповідають по-різному? – здивувалася Дівчинка.

– А ти сама подумай чому,– сказала Мама.

Довго думала Дівчинка, а потім промовила:

– Я зрозуміла. Щастя – у кожного своє. Який ти сам, таке й твоє щастя

                               Прислів’я і приказки про Батьківщину

 Кожному мила рідна сторона.

 Батьківщина-мати, умій за неї постояти!

За рідний край – хоч помирай!

Без верби і калини немає України.

Нове у нас тепер життя – старому не буде вороття.

Кожна травинка на своєму корені росте.

Добре тому, хто в своєму дому. За рідною землею і в небі сумно.

Всюди добре, а вдома найліпше.

Рідний край – земний рай.

 Краще на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти.

Радше впадь, але не зрадь. Рідна земля і в жмені мила. Де не є добро, а вдома краще.

З рідної сторони і ворона мила.

Нема кращого у світі, ніж твоя сторона. Щ

о країна, то родина.

За морем тепліше, та дома миліше.

Дерево міцне корінням, людина – родом і народом.

За рідний край життя віддай.

Батьківщина – всім матерям мати.

Учися в народу, бо не перейдеш і броду.

Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах.

Навіть пташка має рідну землю.

Всяка пташка своє гніздо знає.

 У своїй хаті й кутки помагають.

Чужа хата гірше ката.

Чужий кожух не гріє.

Заїдеш в чужину, то хоч і бородатий – а все сиротина.

Рідна сторона – мати, чужа – мачуха. Нема гіршої покути в ріднім краю носить пута.

Свій край – як рай, а чужина – як домовина.

У чужій сторонці навіть не звідти сходить сонце.

                                               Ігри та розваги

                                          Що віддаси Землі рідній

Діти стають парами, беруться за руки, шикуються ланцюжком один за одним. Один учень – ведучий. Перша пара звертається до нього із словами: «Якщо хочеш бути зі мною, що віддаси Землі рідній?» Ведучий повинен сказати, що він зробить для Батьківщини, коли виросте, наприклад: посадить сад, збудує гарний будинок, буде пекти смачний хліб, намалює багато чудових картин тощо. Після його відповіді всі піднімають руки, і ведучий проходить під піднятими руками. По дорозі він вибирає кого-небудь із будь-якої пари і веде його за собою. У кінці ланцюжка вони утворюють нову пару. Той, хто залишився без пари, стає ведучим, і гра продовжується далі.

                                        Думаємо про Батьківщину

Діти стають у коло. Учитель по черзі кидає м'яч кожній дитині і запитує, які ситуації свідчать про те, що людина любить свою Батьківщину, а які навпаки про те , що ні:

- людина повернулася із лісу з оберемком квітів;

- садить дерева, квіти біля будинку;

 - миє машину на березі озера; -

 відвезла сміття на сміттєзвалище;

- викинула сміття на узліссі;

- звільнила місце в автобусі старенькій жінці тощо.

                                       Сонце Батьківщини

Учитель пропонує учням перерахувати все найкраще, що подарувала їм Батьківщина (родину, друзів, улюблене заняття, тваринку, місце відпочинку тощо) і малює на дошці сонце. Від сонця повинно відходити стільки промінців, скільки хорошого перерахували діти