Трудове виховання дітей у сім`ї
Мета: Ознайомити батьків з важливістю залучати дітей до праці. Розкрити роль сім'ї в організації праці дітей. Обговорити і вирішити педагогічні задачі, що стосуються даної теми.
Обладнання: Виставка книг на дану тему. Висловлювання видатних людей. Виставка учнівських робіт.
Форма проведення: Батьківські збори.
Хід зборів:
І. Обговорення з батьками.
Праця — великий творець людської особистості, дійсного духовного багатства, моральної чистоти. І всі ви, батьки, прагнете до того, щоб ваша дитина була працелюбною, доброю. А як же цього добитися? На ці і ряд інших питань ми спробуємо дати відповідь разом.
Видатний педагог А.С. Макаренко розробив цілу систему трудового виховання в сім'ї. Він вважав, що особливо важливою для трудового виховання в сім'ї є участь дитини в господарських справах. Робота дитини виховує чесність, дбайливість, колективізм, привчає її рахуватися з інтересами інших людей. Дитяча праця розвиває бережливість, свідомість, відповідальність, уміння розпоряджатися своїм часом і планувати свою роботу. Щоденна праця привчає дітей поважати буденну, хоча не завжди цікаву, але потрібну домашню працю, цінувати і поважати працю старших.
А.С. Макаренко радив батькам дотримуватися певних принципів трудового виховання:
1. Трудове виховання в сім'ї повинно передбачати підготовку повноцінного громадянина, здатного брати участь у суспільній праці.
2. Праця в сім'ї не повинна бути важкою, примусовою. Вона мусить бути творчою.
3. Виховання працелюбства у дітей потрібно поєднувати з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей.
4. У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно.
Велику увагу трудовому навчанню дітей приділяв В.О. Сухомлинський. «Трудове виховання, — зазначав педагог, — це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно. Може і не було б потреби говорити спеціально про трудове виховання, коли б у школі та сім'ї панувала єдність трьох начал... Немає і не може бути виховання поза працею і без праці, тому що без праці в усій її складності і багатоманітності людину не можна виховувати».
Працю дитини педагог розглядав у нерозривній єдності з вихованням високих моральних почуттів до батьків та інших дорослих людей. І якщо батьки хочуть, щоб їхні діти виростали справжніми людьми, вони повинні забути про легке безтурботне дитинство для них. Життя дітей не мислиме без праці, без фізичної і духовної напруги. «Життя тисячу разів переконувало мене в тому, що справжнє щастя дістається тому, хто починає своє трудове життя одночасно з початком навчання у школі. Не гра в працю, а саме справжнє трудове життя» (В.О. Сухомлинський).
Дуже рано проявляється прагнення дитини до пізнання і творчості. Тільки-но діти починають говорити, вони засипають нас, дорослих, тисячами запитань: «Що це?», «Як це називається?», «Чому?» А з яким задоволенням вони малюють, ліплять, клеять, вирізують, створюють образи своєї бурхливої фантазії.
Первинне дитяче прагнення до праці радісне і світле, і воно повинно весь час жити в людині. Це прагнення дала людині сама природа. І тут важливу роль відіграє вміння батьків уважно ставитися до прагнення дітей допомогти дорослим. На жаль, на цю обставину не завжди звертають увагу.
Батьки досить часто розцінюють таку допомогу як мало значущу, недоречну і навіть зайву. У відповідь на бажання дитини допомогти, заклопотані батьки відповідають: «Забирайся геть! Ти мені заважаєш!», «Я поспішаю, я сам швидше впораюся!» Діти в такій ситуації відчувають себе ображеними, стають дратівливими. Досить кілька разів відмовитися від допомоги, і дитина вже боятиметься її запропонувати. В ній зникає бажання працювати, і вона лише спостерігає, причому байдуже, за роботою дорослих.
Розглянемо таку ситуацію.
Батько саджає на дачі яблуні. Син стоїть поряд з малою лопаткою в руках, він теж намагається копати.
— Не заважай! Займися чим-небудь, — каже батько.
— А чим, тату?
— Ну, копай теж. Копай поряд таку ж яму...
Невдовзі батько, захоплений своєю роботою, забуває про те, що сказав синові, тим більше, що той йому не заважає.
Але син через кілька хвилин знову нагадує про себе.
— Викопав... — машинально повторює батько. — Добре... Ну, а тепер закопай...
— ?!
Питання для обговорення
1. Проаналізуйте неведений приклад. Яких помилок допустився батько?
2. Як би ви повели себе на місці батька?
3. Як домогтися активності й інтересу батьків у вихованні дітей?
Проаналізуйте, чи завжди ви уважні і тактовні у спілкуванні з дітьми.
[Виступи батьків].
Але буває й так, що батьки, намагаючись привчити дитину до праці, зловживають постійним контролем, безліччю вимог і доручень, часто забувають про надання необхідної допомоги в оволодінні трудовими навичками. І, чекаючи негайного результату, дорослі не дають можливості дитині звернутися до славного досліду, спокійно подумати, як краще виконати те чи інше доручення.
Характерною помилкою у вихованні дітей є і відсутність вимогливості, внаслідок чого вони можуть ухилятися від роботи, не виконувати її.
Розглянемо таку ситуацію.
...Дванадцятирічний Ігор приїхав погостювати до бабусі. Першого ж ранку, вставши з ліжка, він одягнувся, акуратно склав простирадло і ковдру, швидко прибрав свою постіль. До цього він звик вдома й легко впорався з роботою. Якось бабуся сама прибрала його постіль. А ще раз, запізнюючись на річку, Ігор сам попросив бабусю зробити це за нього. Незабаром стало звично: хлопчик встає, одягається, снідає і йде гуляти, а прибирання залишається бабусі. Коли мати навідалася до сина, вона помітила, що Ігор не прибирає постіль і нагадала йому про це, той ласкаво попросив: «Мамусю, прибери ти, а то мені важко. Мені тепер бабуся прибирає постіль».
Питання для обговорення
1. Яку помилку допустила бабуся Ігоря?
2. Що б ви порадили матері Ігоря?
3. Як ви домагаєтесь вироблення стійких навичок щодо самообслуговування і праці дітей вдома?
Одна з найгрубіших і недопустимих помилок, якою ще грішать деякі батьки, — це покарання працею. Хлопчик-підліток розбив м'ячем шибку. «Доведеться тобі за це замести подвір'я», — говорить йому батько. Учениця принесла двійку. «За такі успіхи підеш на кухню, перемиєш увесь посуд», — наказує мати. І діти, які раніше із захопленням бралися за будь-яку роботу, ставляться тепер до праці з явним незадоволенням. Коли ж така міра покарання практикується часто, то у дітей неминуче розвивається відраза до певного роду праці. Вона починає сприйматися як образлива, неприємна, якої потрібно соромитися.
Разом з тим не слід плутати покарання працею з вимогою виконувати роботу добре. Наприклад, якщо дитина насмітила, забруднила одяг, вона повинна прибрати після себе, почистити одяг. Така вимога батьків є природним наслідком вчинку, а не формою покарання.
Мені розповідала жінка, яка виростила двох дітей без чоловіка: «Приходжу з роботи о другій годині ночі, діти сплять, розпластавшись, мабуть набігалися, а в кімнаті чорт ногу зломить: як бавилися, так все й покинули. Взагалі-то вони в мене були привчені й завжди все прибирали. А тут — справжній погром. І будити шкода, і потурати не можна. Почала їх будити: Оленці тоді шість було, а Володі чотири з половиною. Я їх на ноги ставлю, а вони падають. Дивлюсь я на діток і ледве не плачу — шкода. Все ж примусила їх прибрати.
Мені сусідка потім дорікала: «Ти не мати, — каже, — ти їм мачуха!» На своєму я настояла, але, якщо признатися, досі іноді вагаюся: була я права чи ні?..
Питання для обговорення.
1. Чи правильно вчинила мати? Які риси характеру вона виховує у своїх дітей?
2. Чи завжди необхідно застосовувати суворі вимоги у вихованні дітей?
3. Подумайте, чи допускаєте ви лібералізм щодо виховання дітей. Які результати такого виховання? Чи задоволені ви ними?
Отож дітей треба вчити різним видам праці. І цю роботу слід вести послідовно, систематично, щоденно, починаючи з найпростішої праці і переходити поступово до більш складної. В працю дітей обов'язково вносити певну різноманітність і самостійність.
Конче потрібно вимагати і слідкувати, щоб кожна робота доводилася дітьми до кінця і завжди виконувалась старанно. Але не можна перевантажувати дітей трудовими завданнями, обов'язково слід враховувати їх шкільне навчання, потреби відпочинку.
До праці дітей слід ставитись з повагою, доцільно іноді відзначити їх похвалою, особливо, коли робота виконана з власної ініціативи дитини і не лише для себе, а й для потреб сім'ї.
Ні в якому разі не можна допускати зловживань з послугами молодших з боку старших членів сім'ї, так само як не можна і виконувати за дітей те, що вони можуть і повинні зробити самі.
Якщо в роботі дітей трапляються невдачі, треба уважно і терпляче пояснювати їм, як краще можна виконати те чи інше трудове завдання, а при потребі слід показати, порадити, як його можна виправити чи переробити.
Тому всю діяльність дітей у сім'ї потрібно організувати так, щоб вони відчували себе справжніми помічниками дорослих.
Шановні батьки! Не бійтесь поту і мозолів на долонях вашої дитини.
Адже поки живе людство, тонка, чутлива, ніжна душа буде виховуватись тільки працею, яка супроводжується втомою, потом, мозолями. Адже сім'я — перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань.
II. Огляд преси або журналів. Обговорення певної статті.
III. Перегляд виставки учнівських робіт.
IV. Індивідуальна бесіда з батьками деяких учнів.
V. Підсумок зборів.