Творча робота. " Герої не вмирають"

Врадіївська районна державна адміністрація

Відділ освіти, молоді та спорту

Доброжанівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

ГЕРОЇ

           НЕ   ВМИРАЮТЬ

Творча робота                                                                                                                         

учнів 6 класу

Доброжанівської  ЗОШ І-ІІІ ступенів

                                                             Учитель

                                                 Сулоєва Н.М.

                                                             учитель української мови й літератури

                                                                                                     учитель-методист

                     Доброжанівка

У знак глибокої пошани й пам’яті про рідних і близьких, знайомих і незнайомих, живих і мертвих присвячується…

Мамині руки просять: «Думайте!»

Хліб на столі промовляє: «Думайте!»

Зламане дерево квилить: «Думайте!»

Рідна земля вимагає: «Думайте!»

М. Луків

Я і мої ровесники не знаємо війни. Але ми про неї читаємо, дивимось фільми, вивчаємо з історії про цей страшний час. І хоч минає вже понад 70 років від сонцесяйного дня перемоги, та для нашого народу події Другої світової  війни – то не мертва історія, а жива: кожен рід, сім’я втратили дорогих людей.

У жорстоких боях полягли герої, та їх імена, їх подвиги живуть у людських серцях, у назвах вулиць, проспектів, у пам”яті вдячних нащадків. Навесні повертаються до нас журавлині ключі, несучи тепло і світлу радість Перемоги. І немає тому забуття, хто віддав своє життя за наш мирний день, а сам став навіки обеліском, пам’ятником. Скільки їх посіяла війна! Тиша, мирний спокій і пам’ятники, обеліски. Пам’ятники народному подвигові. Стражданню народному. Скромні невисокі п’єдестали… Вони завмерли в прощанні по всій нашій землі. Щоб пам’ятали ті, які живуть. Щоб знали про героїв, конкретних і безіменних, які полягли за свободу Вітчизни.

Пам’ять про загиблих героїв вічна, як їхня юність, як їхня остання дорога, як мир, здобутий ними. Вона в серцях у кожного з нас. Люди гинули, щоб ми, прийдешні покоління, берегли свою землю, щоб вона більше не палала.

Ми не знаємо війни, і це прекрасно… І хоч давним-давно зарубцювалися рани тої страшної війни, та не слабшає біль утрат у багатьох сім’ях  сьогодні.

Шлях України - до її багатовікової  мрії - вистеляється кров’ю загиблих героїв. Занадто високою ціною гартується нація українців, нащадків наших воїнів-козаків.

 Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Майдан став символом боротьби, символом утвердження  прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі.  І за цю боротьбу,  за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі.  І більшість  з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити… Небесна сотня – новітні герої України. Вони полягли за нас із вами, юні, чорноброві хлоп’ята, яким судилося вже стати чорнобривцями, як сказав поет. Їхній приклад має зупинити й тих, хто нині розпалює вже нове, інше протистояння.

Від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема залежить чи звучатиме гордо і могутньо ім'я Україна і Український народ в третьому тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кане воно у забуття, зазнавши духовної і фізичної смерті.

Прислухаймося у цей день до мови могил. Хай до вух наших дійде голос великих покійників, що одним з’єднаним могутнім хором до нас живих промовляють: «Українці! Будьте гідними! Боріться за своє достойне життя! Здійсніть наш заповіт». І коли цього голосу слухатимуть мільйони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє. Бо тоді мільйони щоденним трудом, а коли прийде потреба, то жертвою крові свідчитимуть, що Україна живе, бореться, житиме і перемагатиме.

Будьмо ж гідними великої слави героїв України, які твердо вірили, діяли, знали: Українська нація народилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крові на чорну українську землю.

Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні.

Ми повинні докласти усіх зусиль, щоби добитися справедливого суду для тих, хто винен у смертях, каліцтвах та інших злочинах проти нашого народу.  Але гуртуватися маємо не довкола ненависті, а довкола любові, довкола вищої мети. Такою має стати побудова засадничо нової держави, тієї, котру бачили в своїх мріях загиблі герої і за котру вони віддали і віддають свої життя. Ми мусимо зробити все, щоби таке більше ніколи не могло повторитися і ніхто не вмирав. Щоб герої не відправлялися на небеса передчасно, а трудилися і жили на радість рідним та близьким, мирно й щасливо.
     Ці люди – справжні герої.
     ТА ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! УСІ  ВОНИ ЖИВІ  В  ЛЮДСЬКІЙ  ПАМ’ЯТІ – УСІ ДО ОДНОГО.

Слава Україні!  Героям Слава!