Україна - моя Батьківщина

Україна – моя Батьківщина

 

 

Доброго дня любі діти і гості.

Сьогодні на занятті ми поведемо розмову про найцінніше, що є у кожної людини, що об’єднує нас в родину. А про що саме, ви дізнаєтесь послухавши і розгадавши вірш-загадку.

На землі великій

Є одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина

 

І живуть тут люди,

Добрі працьовиті,

І скажу, доречі,

Ще й талановиті.

 

Землю засівають

І пісні співають,

на бандурі грають

І вірші складають.

 

Про ліси і гори,

І про синє море,

Про людей і квіти…

То скажіть же, діти,

Що це за країна?

                                 (Наша Україна)

 

Отже, як ви здогадалися, ми будемо говорити про нашу рідну Україну.

А допоможе нам в цьому усний журнал «Україна – моя Батьківщина»

    Перегортаючи сторінки цього журналу ми більше дізнаємося про Україну, її символи та традиції.

 

1 сторінка «Україна – моя Батьківщина»

Відкриваємо першу сторінку нашого журналу.

Що таке Батьківщина? Що означає Україна для кожного із вас? Яка вона?

Батьківщина – це земля, на якій народилися ми, наші батьки.

Батьківщина – це рідна мова, якої навчили нас мама і тато.

 

Асоціативний кущ

(Україна – рідна, багата, щедра, прекрасна, співоча, чарівна неповторна)

 

   Красу України оспівано у віршах і піснях кращими синами і дочками українського народу. Тож запрошую вас до поетичного слова.

(декламування віршів дітьми)

 

Є в центрі Європи чудова країна,

Сягає корінням у сиві часи.

І це -  незалежна моя Україна.

Тут гори Карпати, степи і ліси.

 

Зацвітає калина

Зеленіє ліщина

Степом котиться диво – луна

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина

Що як тато і мама одна!

 

 Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родились, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

То й долі не знайде в житті.

 

 Моя Україна – найкраща у світі!

Ось небо блакитне і сонце в зеніті.

Моя Україна – це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні джерельця.

 

Красиві пейзажі і гори високі

Маленькі струмочки і ріки глибокі.

Міста старовинні і замки прекрасні,

Великі будови і дуже сучасні.

 

Моя Україна – це пісня весела,

Сади чарівні, мальовничі села!

Це щира, багата, як світ, її мова,

Крилата така, мелодійна, чудова.

 

Її обереги - верба і калина,

Найкраща у світі – моя Україна!

Бо нам найрідніші Вітчизна і мати,

То як же нам діти її не любити.

 

 

Пісня «Добрий день, матусю Україно»

 

2 сторінка « Сім чудес України» (відеофільм)

 

 

 

3 сторінка «Державні символи»

          Українці мають славну історію і традиції… Мають вони і свої державні символи, які люди знають і бережуть. Зараз ми пригадаємо їх. Слухайте уважно загадки.

 

1. Знак держави головний –

            Всяк його повинен знати.

            Воля, слава, сила в нім. –

            То ж попробуй відгадати.

                                              (Герб)

 

 

 

Герб - символічний знак, ключ до історії роду, міста, держави. Герб України – це дуже старовинний знак. Він зустрічається ще за часів Київської Русі, зокрема на монетах київського князя Володимира Великого, який жив більше тисячі років тому. Отже, нашому гербові більше тисячі років.

 

Наш Герб – тризуб, це воля, слава й сила.

Наш Герб – тризуб, недоля нас косила.

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем.

Добро і пісню несемо ми людям.

 

Тризуб – немов сім’я єдина.

Де тато, мама і дитина.

Живуть у мира і любові

На Україна вільній, новій!

 

 

 

2. Синьо – жовте полотнище

            Гордо майорить.

            Це – ознака сили й слави

            Української держави.

                                        (прапор)

 

Державний прапор України – другий символ. Роль прапора - бути попереду, вести людей за собою.  Прапор України жовто-синього кольору, він також має давнє походження. Поєднання цих кольорів зустрічалося не лише за часів козацької вольниці, а й за часів княжої влади. Жовтий колір – це колір сонця, синій колір – колір ясного, чистого, мирного неба.

 

 

 

Прапор нашої Вкраїни

Має колір жовто-синій

І повинен кожен знати

Як два кольори єднати:

Синє небо – верхня смуга,

Жовте поле – нижня смуга.

Я підношу із любовю

Прапор ніжно-кольлровий.

 

Прапор – це державний символ.

Він є у кожної держави.

Це для всіх ознака сили.

Це для всіх ознака слави.

 

 

Прапор свій здіймаєм гордо.

Ми з ним дужі і єдині.

Ми навіки є народом

Українським в Україні.

 

 

 

 

3. По радіо звучить щоденно

           Патріотична пісня,

           Що возвеличує Вкраїну

           І прославля навічно.

                                        (гімн)

 

Гімн – найголовніша пісня країни.  Він виражає найсердечніші думки і прагнення нашого народу. Наш Гімн має назву «Ще не вмерла Україна». Слова написав Павло Чубинський, а музику композитор Михайло Вербицький(1863 р.). Вони так припали до серця українцям, що їх приписували Т.Шевченку.

 

Слова палкі, мелодія врочиста…

Державний Гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна.

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї яснее світло навкруги.

 

 

4 сторінка  « Народні символи»

Крім державних символів український народ має  свої народні символи.

Народні символи – це те що найбільше любить і цінує народ. Народні символи є рослинні і тваринні. Про народні символи складено багато віршів, пісень, легенд, народних повірї’в. Народні символи часто використовують в звичаях і обрядах. А ще вони уособлюють красу нашої України, духовну міцність народу, засвідчують, засвідчують любов до рідної землі. Народні символи – це наші святині.

• А які народні символи вам відомі? Що ви про них знаєте?

(розповіді дітей про народні символи)

 

5 сторінка  «Народні обереги»

   Ось ми перегортаємо наступну сторінку нашого журналу й поговоримо про українські обереги.

 

Народний оберіг — це предмет, що має чудодійну силу й приносить його власникові щастя, удачу, оберігає від небезпеки. Оберегами в українців найчастіше є вишиті рушники, сорочки.

 

Обереги мої українські,

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

Нам любов’ю серця зігрівають —

Доброта і тепло в них завжди.

Вони святість і відданість мають.

Захищають від лиха й біди.

 

 

Гордістю кожної оселі був український рушник. Дім без рушників, говорилось у народі, як родина без дітей. Рушники висіли скрізь – на вікнах, на образах. Без рушника не обходилась жодна подія у людському житті.

 

Вишиваю рушничок різними нитками.

Там калина молода й ружі з соловями.

І барвінку синій цвіт, кущ рясного глоду

Український рушничок – оберіг мого роду.

 

Не лише рушники були оберегами долі людини, але й сорочка-вишиванка.

   Вишиванка- національна святиня, бо символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв'язок багатьох поколінь-зв'язок, що не переривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію.

Вишиванка - це й оберіг людини від лихого ока та злих духів.

 

(Пісня «Мамина сорочка»)

 

 

  Але найціннішим оберегом в Україні завжди був віночок

Український віночок – символ добра і надії, молодості і кохання.

    Вінок в Україні завжди був своєрідним жіночим оберегом. Його виплітали обов’язково з живих квітів. Кожна квіточка у вінку має своє символічне значення

       В український віночок вплітали багато квітів, кожна з яких символізувала здоров’я, віру, надію, любов, доброту та ніжність

     Тож сплетемо віночок в дарунок нашій Україні.

 

     Кожна квітка, наче на долоні,

     Але кожна й таємницю має.

     Друже мій, послухаймо сьогодні,

     Що нам кожна квітка промовляє.

 

Троянда.   Вінок Україні сплітаємо, друзі!

                    Знай квітка найперша в віночку,- то  ружа.

                   Де б не цвіла, але ружа віднині

                    Серце своє віддає Україні.

 

Мальва.    Мальва в вінку, як в садочку квітує,

                    Мальва себе, як надію дарує.

 

 

 

Безсмертник.   Ця квітка смерть перемагає,

                            Тож ніколи не вмирає,

                             От безсмертником і зветься,

                             На здоров’я нам дається.

 

Калина.        У центр вінка вплети калину –

                      Нагадає хату рідну,

                      Нагадає землю рідну

                     

 

Барвінок.     Барвінок до вінка в’яжи,

                     У квітці цій життя душі.

                     Як небо, квітка ця блакитна,

                       В вінку займає гідне місце.

 

                     

Волошка.      Волошка в віночку –

                        Від неба, від  літа.

                        Волошка – це квітка, що вміє дружити.

                        Волошка нас в свята церковні вітає

                        В відварі з волошок нас мати купає.

 

Ромашка.   Ромашка в віночку –

                     Чистенька і гожа.

                       Білі вії, жовте личко,

                       На сонечко схожа.

 

Мак.         Як без вишні - не садок,

                   Так без маку – не вінок.

                    Цілу купу нарвемо –

                   Всім віночки сплетемо.

 

Квіти яблуні    Квіти яблуні,  квіти вишневі

          вишні.    Доплітаємо ми до вінка.

                          Поруч з білим ніжно-рожеві,

                          Подивіться, яка це краса.        

 

От і дійшло до завершення наше заняття. Я вірю, що на вашу долю випадуть радісні хвилини гордості за те, що ми – український народ.

   

Закінчити наше заняття мені б хотілося словами Д. Павличка

                          «Виростай дитино, й пам’ятай,

                           Батьківщина – то найкращий край.»