Український дитячий фольклор як засіб мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку .

УКРАЇНСЬКИЙ ДИТЯЧИЙ ФОЛЬКЛОР ЯК ЗАСІБ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Український народ дбайливо супроводжував поетичним словом кожен етап життя дитини, всі сторони його розвитку. Це ціла система традиційних правил, принципів, за допомогою яких виховується дитина в сім'ї. Серед різномаїття засобів навчання дітей рідної мови, виокремлених сучасною дидактикою, важливе місце посідають дитячі фольклорні твори.

Фольклор– народна мудрість, усна народна творчість. Це – найбільше духовне багатство народу, скарбниця його традицій і звичаїв, у якій віддзеркалені бачення навколишнього світу, подій, що відбувалися упродовж віків. Дитячий фольклор – найцікавіший, найдоступніший, багатофункціональний матеріал для виховання дошкільників, суть якого полягає в наданні дитині перших відомостей про оточуюче середовище, передачі суспільних моральних цінностей і культури свого народу.

Важливу роль у розвитку мовлення дітей відіграють малі форми фольклорних жанрів. Жанр – вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певним сюжетними та стилістичними ознаками . До них відносяться: прислів‘я, приказки, колискові пісні, загадки, народні пісеньки, утішки, пестушки.

Приказки (примовки) – короткі, переважно віршовані прямі звернення до тварин, птахів, комах, передражнювання їх голосів. Прислів‘я через особливу організацію, інтонаційне забарвлення, використання специфічних мовних засобів виразності (порівнянь, епітетів) передають ставлення народу до того чи іншого предмета або явища. В художніх образах прислів'їв та приказок віддзеркалено досвід прожитого життя в усьому його різноманітті та суперечливостях. Парочка – Мартин та Одарочка. Книги читати - все знати. Не кажи: «Не вмію!» Кажи: «Навчуся!»

Колискові пісні збагачують лексичний багаж дітей за рахунок того, що містять широке коло відомостей про навколишній світ, про образи, предмети і явища, які близькі дитячому розумінню й привертають своїм зовнішнім виглядом, наприклад, «заїнько», «кошеня». Особлива інтонаційна організація (наспівне виділення голосом голосних звуків, повільний темп), наявність повторюваних фонем, звукосполучень, звуконаслідування сприяє формуванню фонематичного сприймання, запам'ятовуванню слів та їх форм, словосполучень, засвоєнню лексичної сторони мовлення.

Ой ходить сон коло вікон. Ой ходить сон коло вікон,А дрімота — коло плота. Питається сон дрімоти:— А де будем ночувати?— Де хатинка теплесенька,Де дитина малесенька, —Там ми будем ночувати,Дитиночку колихати. Котику сіренький,Котику біленький,Котку волохатий,Не ходи по хаті,Не буди дитяти. Дитя буде спати,Котик — воркотати. Ой на кота воркота,На дитинку дрімота. А-а-а-а! А-а-а-а!

Загадки – фльклорний жанр усної народної творчості, в якому в стислій, образній формі викладаються найбільш яскраві й характерні ознаки предметів чи явищ . Розгадування загадок розвиває здатність до аналізу, узагальнення, формує вміння самостійно робити висновки, вміння чітко виділяти найбільш характерні виразні ознаки предмета або явища, яскраво й лаконічно передавати образи предметів, розвиває у дітей «поетичний погляд на дійсність». Відгадування і вигадування загадок також впливає на різні аспекти мовленнєвого розвитку дошкільників.

Довгі ноги, довгий ніс,По болоті ходить скрізь.                              (Лелека)Всі його люблять,всі його чекають,а хто на нього подивиться —кожен скривиться                          (Сонце)Дерев’яний та довгенький,Маю носик я гостренький. На білому слід лишаю,Усіх діток потішаю.                    (Олівець)

Народні пісеньки, утішки, пестушки є незамінним матеріалом для вправ на вироблення дикції у дітей. Завдяки лаконічності, глибині й ритмічності означених форм, діти навчаються чіткій вимові слів, проходять школу художньої фонетики, вправляють мовний апарат у гнучкості й рухливості, внаслідок чого у них формується інтонаційна виразність мовлення, що разом із дикцією свідчить про певний рівень культури мовлення.

Куй, куй чобіток,Подай молоток,Не подаси молотка —Не підкую чобітка. Молоток золотенький,Чобіток дорогенький. Дибки, дибки!Ходить котик по лавочці,Водить кішку за лапочки: Диб, диб, диб. ДИБИ, ДИБИДиби, диби!Ішла баба по гриби,А дід по опеньки. В неділю раненько.

Таким чином, у кожній із згаданих в роботі малих форм фольколорних жанрів (колискові, прислів‘я, приказки, ігри-забави, казки) закладені великі потенційні можливості щодо розвитку мовлення дошкільників. Використання їх у роботі з дошкільниками, створює грунт для розвитку чуття мови, її емоційних відтінків, формує уміння дітей користуватися різними засобами відтворення й передачі мовленнєвої інформації.

Особлива цінність фольклорних творів полягає в тому, що вони сприяють мовленнєвому розвитку дітей, починаючи з раннього віку, надаючи можливість, через гру словами й звуками, виявити специфіку рідної мови, характерну для неї співучість, виразність, образність. В цілому, доступність, недовготривалість малих фольклорних жанрів насичує процес розвитку мовлення позитивними емоціями, робить його цікавим і привабливим, що позитивно впливатиме на ефективність освітнього процесу в умовах ЗДО.

ВИКОРИСТАННІ ДЖЕРЕЛА : Ватаманюк Г. П. Український дитячий фольклор як засіб мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку / Г. П. Ватаманюк // Збірник наукових праць молодих вчених Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. – Камянець-Подільський, 2016. – Вип. 7. – С. 99–100. Література Богуш А., Лисенко Н. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навчальний посібник. – К.: Вища шк.., 2002. – 407с. Ватаманюк Г. П. Музика в країні дошкілля: Навч. – метод. посібник. – Кам‘янець-Подільський: Аксіома, 2008. – 260с. Гавриш Н. Художнє слово і дитяче мовлення. – К., 2005. – 128 с. Ілюстрації К. Лавро