УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР

УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР

Музика (від грец. movoikn – мистецтво муз) – мистецтво організації музичних звуків. Джерелом такого звуку може бути людський голос, музичні інструменти тощо.

Музика – незображальне мистецтво. Вона розгортається і сприймається в часі.  

В той же час музика може поєднуватися з іншими видами мистецтва, а саме:

• зі словом (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація);
• драматичною дією (театральні та кіно-твори);
• танцем і жестом (балет, пантоміма).

 

Музику виконує і  соліст, і ансамбль, і хор, часто з інструментальним супроводом.

Розрізняють:

• ВОКАЛЬНА МУЗИКА - це вид музичного мистецтва, призначений для виконання людським голосом (співу), де мелодія є головним виражальним засобом. Вона може виконуватися сольно, ансамблем або хором, як у супроводі інструментів, так і без нього (a cappella). Основні жанри включають пісню, романс, оперу та кантату.

Основні характеристики вокальної музики:

• Джерело звуку: Людський голос (співак).
• Взаємодія зі словом: Вокальна музика майже завжди поєднується з поетичним текстом, що підсилює емоційний вплив.

Типи виконання:

• A cappella: Спів без інструментального супроводу.
• З супроводом: Голос у поєднанні з фортепіано, оркестром або іншими інструментами.
• Жанрове розмаїття: Від камерних пісень і романсів до масштабних опер та хорових концертів.
• Виражальні засоби: Мелодія, ритм, тембр голосу, динаміка та інтонації мовлення.

Вокальна музика є одним із найдавніших видів мистецтва, що виникло з мовленнєвих інтонацій та ритуальних звуків.

 

• ІНСТРУМЕНТАЛЬНА МУЗИКА - це вид музичного мистецтва, що виконується виключно на музичних інструментах без участі людського голосу. Вона спрямована на створення настрою, вираження почуттів та атмосфери через тембри, ритм та мелодію. Вона буває сольною, ансамблевою або оркестровою і охоплює безліч жанрів від класики до джазу та електроніки.

 

Основні характеристики інструментальної музики включають:

• Відсутність слів: Основний акцент робиться на виразних можливостях інструментів (фортепіано, скрипка, гітара, труба тощо).
• Різноманітність форм: Камерна (для невеликих залів), симфонічна (для оркестрів), сольна.

Використання:

•  Звучить у фільмах, театральних виставах, концертах, а також для відпочинку.
• Історичний розвиток: Виникла з давніх-давен, пройшовши шлях від первісних ритмічних ударів до складної техніки гри.
• Типи: Камерно-інструментальна (соната, сюїта, ноктюрн) та симфонічна.

 

Інструментальна музика дозволяє музикантам демонструвати технічну майстерність та імпровізацію.

Найдавніші музичні інструменти були знайдені під час археологічних розкопок і датуються ще доісторичними часами. Зокрема, на Мізинській стоянці археологи виявили так звані шумові браслети та ударні інструменти. Вони використовувалися для створення ритму, що свідчить про існування первісної музики, пов’язаної з обрядами та повсякденним життям людей.

Також важливою знахідкою є кістяна флейта, знайдена в селі Молодове. Це один із найдавніших духових інструментів, який уже дозволяв не лише відтворювати ритм, а й створювати мелодію.

Окрім цього, на Чернігівщині було знайдено ріг тура — духовий інструмент, який, ймовірно, використовувався для подачі сигналів або під час ритуалів.

Отже, ці знахідки доводять, що музика на українських землях має дуже глибоке коріння. Вона виникла ще в прадавні часи і поступово розвивалася від простих ритмічних звуків до більш складних мелодійних форм.

 

1. ПОНЯТТЯ МУЗИЧНОГО ФОЛЬКЛОРУ

Музичний фольклор (народна музика) — це вокальна, інструментальна, вокально-інструментальна та музично-танцювальна творчість народу, що ґрунтується на історичних традиціях і передається в усній формі. Це колективна творчість, яка відображає життя, побут, вірування та світогляд багатьох поколінь

Зародження та розвиток фольклористики Фольклор почав виділятися як автономна дисципліна в період романтичного націоналізму в Європі. Особливою фігурою в цьому розвитку був Йоганн-Готфрід Гердер, чиї твори 1770-х років представляли усні традиції як органічні процеси, пов'язані з місцевістю.

Ключові особливості музичного фольклору:

• Усна форма існування: Передається з покоління в покоління, а не записується композиторами.
• Колективність: Твори створюються народом, зазвичай не мають одного автора.
• Багатоваріантність: Існує багато версій однієї пісні або мелодії.
• Традиційність:

 Дотримання сталих жанрів та художніх прийомів.

• Зв'язок із побутом: Тісно пов'язаний з обрядами, календарними святами та повсякденним життям. 

 

Види музичного фольклору:

1. Пісенний: Календарно-обрядові пісні (колядки, щедрівки, веснянки), родинно-обрядові (весільні), ліричні пісні.
2. Інструментальний: Народна музика, виконана на народних інструментах (бандура, сопілка, скрипка).
3. Танцювальний: Народні танці та мелодії до них. 

 

УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР — це сукупність народних пісень, мелодій та обрядових наспівів, що передаються усно з покоління в покоління.

 

Народні пісні походять із землеробського культу слов’ян.

 

Основні ознаки:

- усна форма передачі

- колективне авторство

- варіативність

- зв’язок із життям народу

- емоційність

2. Жанри українського музичного фольклору

2.1. Обрядові пісні

Календарно-обрядові:

- колядки

- щедрівки

- веснянки

- купальські

- жниварські

Календарно-обрядові цикли пісень відповідали порі року.

 

Родинно-обрядові:

- весільні

- колискові

- голосіння

 

2.2. Необрядові пісні

Ліричні — про кохання, почуття

Історичні — про боротьбу та героїв

Думи — епічні твори під супровід бандури

 

2.3. Соціально-побутові пісні

- козацькі

- чумацькі

- рекрутські

- бурлацькі

 

2.4. Жартівливі та танцювальні

- коломийки

- гумористичні пісні

- гопак, козачок

 

3. Народні інструменти

Струнні: бандура, кобза, ліра

Духові: сопілка, трембіта

Ударні: бубон, тулумбас

 

4. Виконавці

- кобзарі

- лірники

- ансамблі

 

5. Особливості

- мелодійність

- багатоголосся

- імпровізація

- зв’язок із природою

 

6. Значення

- збереження культури

- вплив на композиторів

- національна ідентичність

 

7. Сучасність

- фестивалі

- ансамблі

- сучасні обробки

 

Український музичний фольклор є важливою частиною культури та духовної спадщини народу.

 

Після введення християнства на Русі сформувався самобутній чисто вокальний (акапельний – хоровий без музичного супроводу ) церковний спів. Він поєднав запозичені в Візантії церковні пісноспіви з місцевою народною традицією. Важливим центром розвитку церковно-хорового співу стала Києво-Печерська Лавра, цілий двір демесників розташовувався за Десятинною церквою.

 

Мелодії записували спеціальними знаками крюками (від старослов. “крюк”, “знамено” – знак). За відсутності лінійок для запису висоту та тривалість звуків фіксували лише орієнтовно та таке письмо здобуло назву крюкове письмо.