Урок-диспут,присвячений пам’яті Івана Пулюя

Вчитель фізики Зуй Галина Вікторівна

КУ Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 27,

м.Суми, Сумської області

СЦЕНАРІЙ УРОКУ-ДИСПУТУ (РЕТГЕН ЧИ ПУЛЮЙ?)

(11  КЛАС)

Дійові особи:

Ведучий, перший учень, другий учень, третій учень, четвертий учень ,п’ятий учень, шостий учень, сьомий учень, перший «прихильник» Рентгена, другий «прихильник» Рентгена, третій «прихильник» Рентгена, Рентген, перший «прихильник» Пулюя, другий «прихильник» Пулюя, третій «прихильник» Пулюя, четвертий «прихильник» Пулюя, Фрост

Методичні поради. Урок-диспут або тематичний вечір, присвячений пам’яті Івана Пулюя, проводиться у формі театралізованого дійства з відповідним оформленням сцени (символіка Україна, портрети І.Пулюя і В.Рентгена,підсвічник зі свічкою,плакати з хронологією дат виходу статей Рентгена і Пулюя тощо). Учні – «прихильники» Рентгена – одягнені в білі сорочки з чорними «метеликами», прихильники Пулюя – у вишиті сорочки, а ті , хто виконують роль учених – у білі сорочки з краватками. Читання віршів з метою більшого емоційного ефекту варто виконувати піл музичний супровід. Важливим є те, що в уроці беруть участь практично всі учні класу.

Хід уроку

На сцені:стіл,на якому розміщено портрет І.Пулюя,підсвічник,над столом - українська символіка.

 Виходить група учнів і розміщується в ряд. 3 групи на середину сцени виходить учениця в українському вбранні з дзвінком у руках і дзвонить , дзвонить , дзвонить…

Ведучий. Цим дзвоном ми будимо вас до національної самосвідомості,до утвердження свого українського «Я» на цій Землі,до усвідомлення того, «чиї сини і чиїх батьків» ми діти, до повернення славних українських імен до пам’яті нашої.

Верни до мене, пам’яте моя,

Нехай на серце ляже ваготою

Моя земля з рахманною журбою.

Хай сходить співом горло солов’я

В гаю нічному. Пам’ятайте,верни із

Чебреця , із липня жаротою.

Хай яблука останнього достою

В мої червонобокі виснуть сни.

Нехай Дніпра уроча течія

Бодай у сні у маячні струмує.

І я гукну. І край мене почує.

Верни до мене, пам’яте моя!

 І Україна почула свого славного сина,великого,мужнього,нескореного поета,в’язня волі,людини трагічної долі – Василя Стуса.

 Нині повертаємо до пам’яті нашої ім’я Івана Пулюя. Хто він є? Який він? І чому ми віддаємо данину шани цьому вченому мужові ?

 Перший учень. Професор Іван Пулюй був не лише найвидатнішим фізиком Австро-Угорщини, але він належав до тих , хто в другій половині ХІХ та на початку ХХ століття сформував світ.

 Ведучий. Із виступу професора Вільгема Формана в передачі австрійського радіо, присвяченій 50-річчю від дня смерті І.Пулюя: «Отже,айстро-угорський фізик!? Австрієць чи угорець?»Відповідь на це дасть сам І.Пулюй у своїй автобіографії.

 Другий учень – «Іван Пулюй». Я, Іван Павлович Пулюй, українець. Народився 2 лютого 1845 р . в містечку Гримайлові (ведучий: тепер Тернопільської області) в родині землеробів. У 1865 р. в закінчивши Тернопільську гімназію, поступив на теологічний факультет Віденського університету. Водночас як вільний слухач,відвідую лекції з математики,фізики і астрономії. Завершивши курс богослов’я, я так захопився вищезгаданими науками,що переходжу на філософський факультет. У 1872 р. закінчивши університет, працюю на посаді асистента експериментальної фізики цього ж університету. З1874 до 1875 року працюю асистентом-викладачем кафедри фізики,механіки та математики військово-морської академії у м. Фіуме . Восени 1875 р. виїжджаю до Страсбурга  вивчати електротехніку. У 1876 р. захищаю дисертацію(ведучий: дисертація захищена з відзнакою) і отримую ступінь доктора філософії Страсбурзького університету,спеціалізація – фізика. Цього самого року повертаюсь до Відня,де на посаді приват-доцента Віденського університету читаю лекції з молекулярно-кінетичної теорії газів і механічної теорії теплоти,а також працюю асистентом у лабораторії австрійського фізика Лянга. У 1882 р. отримую посаду технічного директора електротехнічного бюро у Відні,

потім працюю технічним консультантом промислової електротехнічної фірми,а також директором фабрики електроламп власної конструкції. У 1884 р. запрошений на посаду професора експериментальної та технічної фізики в Німецьку Вищу технічну школу м. Праги,де працював до виходу на пенсію.

 Ведучий. Слід зауважити ,що в 1888-1889 рр. Іван Пулюй був ректором цієї школи ,а в 1902 р. він стає засновником і керівником кафедри електротехніки. Крім того, Іван Пулюй у своїй автобіографії не висвітлив своєї наукової діяльності, і повідомлення,які зараз перед вами прозвучать,заповнять цю прогалину. Перше повідомлення: «Внесок Івана Пулюя у молекулярну фізику».

 Третій учень. І.Пулюй увійшов у фізику в час розквіту молекулярно-кінетичної теорії газів,яка була першим важливим кроком на шляху пізнання мікроструктури речовини. Незважаючи на значні досягнення кінетичної теорії, треба було здійснити ще багато експериментальних і теоретичних досліджень ,аби застосувати її до всіх конкретних явищ,де істотну роль відіграє молекулярна будова газів. Такими слабко вивченими були процеси внутрішнього тертя в газах і дифузія газів крізь пористі перегородки. Пулюй із властивою йому наполегливістю,сумлінністю,майстерністю експериментатора почав досліджувати ці питання і отримав низку важливих результатів,що суттєво уточнили й доповнили попередні дослідження Максвелла, Майєра , Грахами . Праці Пулюя в галузі молекулярної фізики важливі тим,що дані про коефіцієнт внутрішнього  тертя та дифузію газів і пари є вихідними для обчислення таких мікроскопічних величин,як середня довжина вільного пробігу молекул, їх кількість в одній грам-молекулі тощо. Підкреслимо,що і в наш час , тобто понад сто років відтоді, як вів пошук Пулюй,аналогічні дослідження проводяться для рідин і густих газів.

 Ведучий. А зараз заслухаємо реферат: «Вклад Івана Пулюя в електротехніку».

 Четвертий учень. Творча індивідуальність Пулюя особливо яскраво проявилася в галузі електротехніки. Розпочав він з удосконалення технології виготовлення волосків для освітлювальних ламп.

 Його лампи,набагато кращі віл ламп Едісона ,демонструвалися в 1884 р. на Всесвітній виставці в м. Штайєрі . Пулюй першим дослідив «холодне світло» (тепер неонове ). На виставці це відзначилося як велике технічне досягнення. Важливе практичне значення мала запропонована Пулюєм удосконалена конструкція телефонних станцій та абонентських апаратів, зокрема застосування роздільного трансформатора. Цей винахід Пулюя запатентований у деяких промислово розвинених країнах Європи.

 Найвищу оцінку отримала діяльність Пулюя в галузі практичної електротехніки. Він був технічним директором електротехнічного бюро у Відні, головним експортером з цих питань у Чехії та Моравії, державним радником. За його активної участі запущено ряд електростанцій на постійному струмі Австро-Угорщині, а також першу в Європі на змінному струмі (Прага). Пулюй був членом-засновником електротехнічного товариства у Відні , засновником спеціального журналу з електротехніки,головою організованого ним електротехнічного товариства у Празі.

 Ведучий. Тепер послухайте реферат: «Пулюй та Україна».

 П’ятий учень. Прагнення істини, непримиренність до несправедливості,усвідомлення тяжкого життя поневоленого українського народу – все це не могло залишити Пулюя байдужим до долі батьківщини. Хоча його творче життя проходило за її межами, він повсякчас почувався її сином, навідувався до Галичини.  Активна громадська,публіцистична та перекладацька діяльність Пулюя висунула його в число найяскравіших постатей культурно-політичного життя України останньої третини ХІХ – початку ХХ століття. Ще гімназистом у Тернополі він заснував молодіжний гурток для вивчення і популяризації української історії та літератури, піднесення національної свідомості народу. Навчаючись в університеті,перекладає українською мовою підручник геометрії для українських гімназій, бере активну участь в організації українських студентських товариств  у Відні. Пізніше виступає за створення українського університету у Львові, публікує статті на захист української мови, забороненої в Росії царським указом 1876 р. , засуджує акції австрійського уряду під час аграрних страйків у Галиччині в 1902 р. Під час першої світової війни закликає відродити українську державність. Усього він опублікував близько тридцяти статей і брошур з українських справ.

 Намагаючись протидіяти колонізації та русифікації багато часу і зусиль Пулюй віддає перекладу українською мовою Біблії, який він здійснив разом з письменниками Пантелеймоном Кулішем і (частково) Іваном Нечуєм-Левицьким.

 (Виходить шостий учень з Біблією в руках.)              

 Шостий учень. «Отсю книгу повинна мати кожна читальня і кожний поодинокий чоловік». Так підкреслив у своїй праці «Поема про створення світу» І.Франко.

 Ведучий. А зараз з’ясуємо внесок Пулюя в рентгенологію,простежимо,як насправді розвивалися події навколо одного з найважливіших відкриттів у фізиці – рентгенівських променів.

 Сьомий учень – «академік Йоффе».

У трьох невеликих статтях, опублікованих протягом року, Рентгеном дано такий вичерпний опис властивостей цих променів, що сотні праць, які з’явилися пізніше, впродовж 12 років, не змогли ні додати, ні відняти нічого істотного.

 Ведучий. Так говорить академік А.Ф.Йоффе. Чи справді так? Три вищезгадані повідомлення Рентгена датовані в такій послідовності: 28 грудня 1895 р. – перша стаття; 9 березня 1896 р. – друга стаття; травень 1897 р. – третя стаття». Перша стаття мала назву «Про новий рід променів. Попереднє повідомлення». У ній автор виклав наступні основні результати.

 (Виходять чотири учні. Рентген і його «прихильники». Один з них тримає в руках портрет Вільгема Рентгена.)

 Перший «прихильник» Рентгена.

Рентген крім самого факту існування невидимих променів, описав процес їх поглинання різними матеріалами, його залежність від їх стану і товщини.

 Другий «прихильник» Рентгена.

Рентген встановив, що виникають ці промені у стінках скляної трубки, куди потрапляють катодні промені.

 Третій «прихильник» Рентгена.

Рентген підкреслив, що промені не зазнають заломлення у призмах з різних матеріалів і не відхиляються магнітним полем на відміну від катодних променів.

 Рентген.  Я зауважив, що правильне відбивання променів від поверхні тіл відсутнє, а різні речовини відносно Х - променів ведуть себе так само, як і мутні  середовища відносно світла.

Ведучий. Двом іншим статтям Рентгена передували дві статті  І.Пулюя, які відповідно датовані: 13 лютого 1896 р. – перша стаття; 5 березня 1896 р. – друга стаття. Вийшли вони в дуже авторитетному європейському виданні – лондонському журналі «Повідомлення Імператорської Академії Наук». Суттєві  результати пріоритетного характеру, отримані Пулюєм, наступні.

 (Виходять чотири учні. Один з них тримає портрет Івана Пулюя. Стають у ряд навпроти «прихильників» Рентгена. Це «прихильники» Пулюя.)

 Перший «прихильник» Пулюя. Пулюй виявив, що Х – промені викликають провідність газів,тобто їх іонізацію. Цю властивість Рентген описав лише у своїй другій статті.

 Другий «прихильник» Пулюя. Пулюй дослідив просторовий розподіл інтенсивності промені за допомогою своєї трубки ,яку сконструював на початку 80-х років . Аналогічні дослідження Рентген виклав лише у своїй третій статті у травні 1897 р.

 Третій «прихильник» Пулюя. Саме Пулюй, а не Рентген, усупереч твердженням Йоффе, розробив ще в 1882 р. трубку, яка мала основні рими сучасних рентгенівських трубок, тобто окремий від анода антикатод, розміщений похило відносно падаючого на нього пучка катодних променів.

(З глибини сцени виходить учень, стає в ряд «прихильників» Пулюя – це «професор енської обсерваторії США Фрост».)

 Фрост. Коли я прочитав повідомлення про відкриття Рентгена , то відразу переглянув усі Круксові трубки і серед них знайшов таку, яка виділяла незвичайні Х – промені. Детально оглянувши її, я констатував, що це трубка конструкції Пулюя… Ця трубка виділяла дуже  сильні промені.

 Четвертий «прихильник» Пулюя.

Трубка Пулюя забезпечувала високу якість рентгенограм. Саме знімки Пулюя протягом кількох років були неперевершеними за технікою виконання, найчастіше відтворювалися в європейських виданнях, таких як французькі «Космос» та «Ля натура», англійський «Фотогрем». Пулюй перший зробив знімок цілого людського скелета.

 Ведучий. Іван Пулюй перший зробив спробу з’ясувати механізм виникнення рентгенівських променів.