Урок "Діти вулиці, безпритульність та насильство"

Тема: «Діти вулиці»

Мета:

-         ознайомитись з  суттю поняття «діти вулиці»,

-         детально розповісти про причини потрапляння дітей на вулиці;

-         розповісти про організації, які захищають дитячі права;

-         навести соціально-економічні умови появи "дітей вулиці",

-         навести статистичні дані безпритульних дітей в Україні;

-         формувати в молодіжному середовищі позитивний імідж здорової людини,

-         привернення уваги учнівської молоді до власного та сімейного благополуччя;

-         відпрацювання власної активної позиції, яка є основою реалізації своїх прав у житті.

Основні завдання: усвідомити факти насильства  та безпритульності щодо себе та інших, нейтралізувати думку «таке тільки в мене трапилось», навчити учасників говорити про  безпритульність та насильство.  Також обов’язковим є повідомлення наприкінці заняття адрес і телефонів, за якими слід звертатись по допомогу.
 

Обладанння: 4—5 аркушів ватману; бейджики; журнали, з яких можна вирізати картинки, аркуш паперу формату А4 на кожного, клей, ножиці, маркери.

Тип заняття: виховний захід

Форма проведення: відверта розмова

Хід заходу

Учитель. Добрий день дорогі друзі. Я рада бачити вас в нашому дружньому колі. Тема  нашого сьогоднішнього заняття – тренінгу непроста і дуже актуальна.  Розпочнемо його  такими словами Олени Більської.                                                                                                                Я маю право жити на землі.                                                                                                                                            Творити, дихати, учитись.                                                                                                                                            Примножувать багатства всі її,                                                                                                                              Своєю Україною гордитись.                                                                                                                                            Я маю право Україну восхвалять,                                                                                                                              Боротися за неї, і за честь стоять.                                                                                                                              Безкрайнії поля її любити,                                                                                                                                            І щовести журавликів із вирію зустріти.                                                                                                                Я маю право на веселку й на весну,                                                                                                                              На щедру осінь і на тепле літо,                                                                                                                              На зиму, так безмежно чарівну.                                                                                                                              І на лани із стиглим житом.                                                                                                                                            На золотаве сонце в небесах, що щедро Україну зігріває.                                                                      На соловейка спів в гаях,                                                                                                                                            І на любов батьків, безмежну і безкраю.

Вправа «Моє ім’я. Назвіть своє ім’я, особливості вашої поведінки чи зовнішності, які починаються з тієї самої літери, що й ваше ім’я.                                                                                    Ведучий пропонує учасникам по черзі назвати своє ім’я та своє захоплення. Наприклад: « Я – Андрій, люблю грати в шахи», а іншим учасникам підтримати повідомлення таким чином: у відповідь на кожну фразу інші учасники вигукують « І це – здорово!», водночас піднімаючи великий палець.                                                        Правила. Група формулює правила, за якими планує працювати. Якщо учасники не вказують якогось із основних правил, ведучий/тренер називає його сам.              Очікування. Запис та озвучення очікувань учасників від тренінгу.                            Гра «Поміняйтесь місцями» Вправа на розігрів групи, активізацію. Ведучий пропонує якомога швидше помінятись місцями (не домовляючись) тим, хто: має руде волосся, любить морозиво тощо. Називайте ознаки, притаманні якомога більшій кількості учасників.                                                                                                                                                          Діти 11—12 років, намагаючись зайняти місце, частіше за все не звертають уваги на інших, тому можливі зіткнення на шляху до вільного стільця, штовхання. Слід обговорити почуття обох сторін умовної сутички, наголосити, що, піддаючись прагненню досягти бажаної мети, не потрібно забувати про своїх друзів.                            Вправа «Колаж  почуттів»Кожній дитині пропонують зробити (з фотографій, картинок із журналів) колаж будь-якого почуття, що стосується насильства. Потім учасники вгадують, яке це почуття, яким чином отримана картинка виражає його, хто зображений на колажі — жертва чи людина, котра скоїла насильницький акт. Якщо діти побачили в цих ілюстраціях інші почуття, запропонуйте їм пояснити свою думку.                                                                                                                                                                        Інформаційне повідомлення «Що  відбувається сьогодні» (10 хв). Перегляд  відео-презентації.                                                                                                                                            Незахищеною категорією у будь-якій країні є діти, члени сім’ї, що потребують допомоги від суспільства у вирішенні своїх проблем. Більшість таких сімей, як правило, перебувають у складному матеріальному, психологічному, емоційному становищі. Не бажаючи примиритися з реальністю, діти йдуть з рідних домівок. У значної частини з них  фактично немає рідних сімей, оскільки батьки п'ють, або перебувають у місцях позбавлення волі. Діти змушенні проживати у чужих людей, у сім’ях родичів, в оточені інших дітей, на вокзалі, залишених будівлях тощо.
   За останніх 10 - 15 років кількість дітей, які більшу частину часу, в тому числі й нічного, перебувають на вулиці, набула значного масштабу. З’явилася нова категорія дітей, яких звично називають “діти вулиці". У державних закладах про них говорять як про безпритульних соціальних сиріт, позбавлених батьківської опіки.
     В Україні спостерігається катастрофічне збільшення кількості дітей, позбавлених  батьківського   піклування.   Із   80  тисяч  дітей-сиріт позбавлених батьківської опіки, лише близько 7% - біологічні, тобто реально не мають батьків. Решта — діти, котрі стали сиротами при живих батьках. Частина таких дітей іде жити на “вулицю”, і вулиця стає них домівкою.                                                                                                   За визначенням ЮНІСЕФ, “діти вулиці” - це неповнолітні, для яких вулиця  стала постійним місцем перебування. Безперечно, дане визначення не охоплює велику кількість дітей, які з різних причин опинилися на вулиці. Адже є й такі,  котрі мають домівку,  батьків або близьких людей.  Паралельно функціонують два поняття: “діти, які працюють на вулиці” і “діти, які живуть на вулиці разом зі своєю сім’єю”.                                                                                                                                                                                                    Хто ж такі «діти вулиці»?                                                                                                                                            •   діти, які не спілкуються зі своїми сім’ями, живуть у тимчасових помешканнях (покинутих будинках тощо) або не мають взагалі постійного житла  і  кожен  раз   ночують  у  новому  місці;   їхніми   першочерговими потребами є фізіологічне виживання і пошук житла (безпритульні діти);                                                                      •  діти, які підтримують контакт з сім’єю, але через перенаселення житла, експлуатацію та різні   види насилля (сексуальне, психічне) проводять більшу частину дня, а іноді  й ночі на вулиці (бездоглядні діти);                                          •   діти — вихованців будинків інтернатів та притулків, які з різних причин втекли з них і перебувають на вулиці (діти, які перебувають під опікою держави).              • безпритульні діти - діти, які не мають постійного місця проживання через втрату батьків, асоціальну поведінку дорослих у сім’ї; діти, котрих вигнали з дому батьки;                                                                                                                                                                                      • бездоглядні діти -  діти, які мають визначене місце проживання, але вимушені  перебувати  на вулиці  більшу частина дня, а іноді  й  ночі,  в результаті неспроможності батьків або опікунів (родичів, бабусь, дідусів) матеріально забезпечувати їх; наявності психічних захворювань у батьків, байдужого ставлення останніх до виховання дітей;                                                                                                                                            • діти-втікачі з навчально-виховних закладів  -  діти, яких не влаштовують умови життя й виховання у цих закладах, які зазнали насилля у закладах інтернатного типу або притулках;                                                                                                                                            - діти-втікачі із зовні благополучних сімей - діти з високим рівнем конфліктності,  патохарактерологічними особливостями, відхиленнями у психічному й особистісному розвитку;                                                                                                                              - діти, які за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці;                                                                                                                                                           -діти, позбавлені систематичної батьківської турботи, аутсайдери шкільних колективів;                                                                                                                                            - діти з яскраво вираженими ознаками важковиховуваності, схильні до безцільного проведення часу.                                                                                                                                                          10 ФАКТІВ – ХАРАКТЕРИСТИК  “дітей вулиці”, з’ясування їх  стилю життя й потреб:                                                                                                                                                                        •   більшість “дітей вулиці” - діти підліткового віку;                                                                                    •   хлопчиків на вулиці більше, ніж дівчаток;                                                                                                  •   більшість підлітків виховується у багатодітних сім’ях;                                                                      •   надто часто “діти вулиці” проживають у нетипових для України сім’ях: без батьків або тільки без матері чи без батька;                                                                                                                •   серед батьків таких дітей нерідко зустрічаються освічені люди, які мають постійну роботу;                                                                                                                                                                                      •   значна   частина   “дітей   вулиці”   мають   проблеми   з найближчими родичами;                                                                                                                                                                                                    •   значний вплив на прискорення процесу переходу дитини до такого статусу має низьке матеріальне становище сім’ї;                                                                                                                              •   значна частина “дітей вулиці”  заробляють  гроші  самостійно, причому дуже часто “робота”  дає гарні  прибутки,  але  є асоціальною: крадіжка, жебракування, надання сексуальних послуг та ін.;                                                                                                  •   “діти вулиці” часто зазнають експлуатації й насилля з боку ровесників і дорослих на вулиці та вдома;                                                                                                                                                          •   діти нерегулярно харчуються, часто голодують;                                                                                    •   “діти вулиці” вживають алкоголь, наркотики, нюхають клей, палять цигарки.                                                                                                                                                                        Причини появи соціального явища  “діти вулиці”.                                                                      1.   Соціально-економічні умови появи ”дітей вулиці”:                                                                      • погіршення   матеріального   становища значної частини населення України;              • збільшення незайнятих дітей та підлітків;                                                                                                  • економічна     експлуатація    дорослими     дитячої     праці (залучення до жебракування, крадіжок, махінацій);                                                                                                                              • послаблення відповідальності батьків за утримання і виховання дітей;                            • загострення розбіжностей і конфліктів між батьками та дітьми;                                                        • ослаблення роботи з організації дозвілля дітей за місцем їхнього проживання і навчання;                                                                                                                                                                        • негативні тенденції у засобах ЗМІ, пропаганда насилля і легкого життя.              2. Відмежування дітей від сім’ї:                                                                                                                              - безробіття обох чи одного з батьків;                                                                                                                - відсутність постійного місця роботи батьків чи залучення їх до так званого “човникового бізнесу”:                                                                                                                                                                        - відсутність постійного житла;                                                                                                                              - розлучення батьк`ів;                                                                                                                                                          - асоціальний спосіб життя одного чи обох батьків;                                                                                    - примус дітей дорослими членами родини до жебракування;                                                        - злочинні дії батьків;                                                                                                                                                          - різноманітні форми насилля, спрямованих і на дітей;                                                                      - раннє або позашлюбне материнство;                                                                                                                - неповна родина;                                                                                                                                                          -  новостворені родини

Анкета

Ваше ім`я             Чи чули ви про явище «Діти вулиці»?                                                                                                  Хто вони?                                                                                                                                                                        Чому діти втікають з дому?                                                                                                                              Чи була у вас колись думка втекти з дому?                                                                                    Як ви ставитесь до сварок в сім`ї?                                                                                                                 Чи бачили ви подібні ситуації?                                                                                                                Чи знаєте ви когось, хто тікав з дому?                                                                                                  Чи перестане сім`я сваритись, коли їх дитина втече?                                                                      Як поводитись з дитиною, що вже тікала з дому?                                                                      Чи конфліктна ви людина?                                                                                                                              Які ви знаєте міри застереження даної проблеми?                                                                      Чи є проблема актуальною в даний час?                                                                                                  Хто в цьому винен?                                                                                                                                            Ваші поради, рекомендації щодо профілактики уникнення втечі дитини з дому

Три долі – три історії                        Віктор. Наша перша зустріч з безпритульними дітьми на околиці міста у пункті прийому металобрухту та скла. Кілька хлопців та дівчина знайшли тут тимчасовий притулок. Днями хтось підпалив старий сарай, в якому вони жили, довелося шукати нове помешкання.                                                                                                                              Нас зустрів один з погорільців - чотирнадцятирічний  Вітя та два місцевих цуцика. „Я спав тоді у холодильнику ”, - веде до обгорілого сараю хлопець.  «Прокинувся  від того, що скрізь коло мене піна, витік фреон. Диму було дуже багато, навколо все чорне, нічого не видно».  Вітя б’є у трохи закоптілі двері ногою.              Відчиняє сонний чоловік, швидше за все теж безхатько. Заходимо. Стіни у сажі, дах прогорів. Усюди рештки обгорілого мотлоху.                                                                                    «Я виліз через дах, ще до того, як приїхали пожежники», - показує на дірку у стрісі підліток. На доказ він підстрибує, вправно хапається за обпалену дошку і через мить опиняється на вулиці. Віті вже вдруге пощастило вийти живим з полум’я. Кілька років тому на очах бідолахи загинула мати. Жінка пиячила. Одного разу палила у ліжку і заснула. Коли Вітя прокинувся, хата палала, витягти маму не вдалося. Ледве врятувався сам. «Моя мати була алкашкою, змушувала мене жебракувати. А коли її не стало, мене відвезли у інтернат в Черкаси. Я звідти втік, бо там було нудно і мене ображали хлопці», - коротко і з неохотою розповідає як рік тому опинився на вулиці підліток. Вітя дістав з кишені цигарку і по дорослому закурив.                                                                                                                                                                                                    «І що, не лишилося жодних родичів?» – питаю. «Бабуся померла. Та ми з нею майже не дружили. Є старший брат Льошка десь у Америці», - відповідає сирота. «Він не жив з нами, його забрала бабуся, коли я був ще зовсім маленьким. Льошка вивчився  у будівельному інституті і поїхав. Відтоді ми не бачилися. Напевно, навіть не знає, що мама померла». Вітя кидає недопалок і просить змінити тему розмови. Тож далі ми говоримо про приємніші речі – кохання та мрії. Хлопець зізнався, що недавно закохався у Анжелу. «Вона не з наших,  «домашня», приїздила до бабусі на канікули. Ми познайомилися, коли вона гуляла у дворі ”. Анжела повернулася до батьків, а Вітя сподівається. Що протягом літа знову її побачить.  На питання: Чи є в тебе мрія? Безпритульний хлопець  відповідає, що мрії немає, але додає, що якби йому подарували мільйон – купив би квартиру і жив би там довго-довго сам, бо дуже втомився.  Ми б залюбки поспілкувалися ще, але приїхала машина з пляшками і хлопця покликали рахувати склотару. За таку допомогу працівники прийомного пункту годують безпритульних, дозволяють дивитися телевізор і платять трохи грошей.

Сашко                           У іншій частині міста Сашко і ще кілька його друзів таких самих вуличних дітей допомагають пакувальникам.  Коли ми прийшли у хлопців була обідня перерва. Їли макарони швидкого приготування з цибулею та хлібом. «Зараз важко знайти роботу», - розповідає, сьорбаючи юшку з макаронів, Сашко. «Я трохи пропрацював на будівництві, та потім об’єкт закрили і я довго не міг нікуди влаштуватися». За допомогу пакувальники годують безхатьків та дозволяють заряджати мобільні телефони. Сашкові недавно виповнилося вісімнадцять. Радіє, що вже ніхто не буде повертати його до інтернату. Він живе на вулиці 3 роки.                                          Мати померла, батько у тюрмі. Розповідає, що посварився з директором училища при інтернаті і тому вирішив звідти піти. З дозволу Сашка, соціальні працівники звернулися по допомогу у Міністерство освіти та науки, просили поновити хлопця в училищі. Директора закладу навіть  викликали до міністерства. Зараз Сашко міг би навчатися, але у останній момент він вирішив таки не повертатися до училища і навіть поїхав з Києва. Пошуки  роботи не припинив, але поки, ніхто не пропонував йому жодного підробітку.

Оленка            Найбільше безпритульних підлітків – на залізничному вокзалі. Там ми і познайомилися з Оленкою. Дівчина стверджує, що їй вже двадцять років. Та насправді їй  років шістнадцять. Оленка на диво весела і  товариська. Вже через кілька хвилин спілкування забуваєш, що поруч з тобою сирота, яка часто ночує просто неба.                                                                                                                                                                                       «Я щойно повернулася з Феодосії», - розповідає про те, як їй пощастило знайти і роботу і житло співрозмовниця. «Мию вагони. За це провідники дозволяють мені жити у потязі, годують. Коли потяг прибуває до Феодосії в мене є цілих чотири години на те, щоб поплавати та засмагнути». Оленка опинилася у сиротинці після того, як її батьки загинули у автокатастрофі. «Я тоді як раз у лікарні лежала. У мене було запалення нирок», - згадує той страшний день бідолаха. «Батьки поїхали на день народження до родички. А наступного дня санітарка сказала мені, що їх більше немає. В мене була істерика. Потім мене кілька разів навідувала мамина подруга». Людей, що погодилися б взяти дівчину до себе не знайшлося…  Змиритися з такою долею Оленці було важко. Мабуть тому вона весь час тікала з інтернату. А одного разу  вирішила взагалі не повертатися. На той час у Олени серед безпритульних на вокзалі вже було багато друзів. «Від батьків лишилося багато речей. Я коли приїздила до Києва приносила новим друзям багато одягу», -  розповідає як налагоджувала потрібні  зв’язки мала.                                                                                                                               За словами Олени, одразу по приїзді у столицю вона влаштувалася продавщицею у кіоск. Перші два місяці все було добре, а потім власниця кіоску, порахувала виручку і недорахувалась аж двох з половиною тисячі гривень. Примушувала Олену кілька місяців відробляти ці гроші. «Я потім довго боялася влаштовуватися на роботу», - розповідає Оленка. Вісім місяців дівчина живе на вулиці. Як і всі дівчата, вона мріє про справжнє кохання і про те, що одного разу її життя повністю зміниться. «Для мене не важливо якого кольору в нього очі і волосся», - пояснює яким бачить хлопця, що покохає та забере з вулиці мрійниця. «Звичайно, повинна бути якась родзинка, добре почуття гумору. Головне, щоб був поруч той, кому ти можеш довіряти».                                                                                                                                  Вправа « Твій порадник» ( 10 хв). Мета: ознайомити учасників з роботою і функціями служб, які можуть допомогти їм у захисті прав. Навчити підлітків розробляти «свій порадник»

• Служба у справах неповнолітніх;
• Органи опіки і  піклування;
• Відділи районної адміністрації, що займаються проблемами дітей;
• Соціальна служба для молоді;
• Медичні установи;
• Відділ освіти;
• Громадські організації
• Центр позашкільної роботи дітей та юнацтва;
• РАЦС;
• Кримінальна міліція у справах неповнолітніх;
• Притулки для неповнолітніх, служби у справах неповнолітніх.

Рекомендації для учнів:

1. Уникати конфліктних ситуацій у колі власної родини.
2. Йти на компроміс із старшими, прислуховуючись до думки людей, які не байдужі.
3. Намагатися не встрявати у конфлікти батьків.
4. Не жебракувати!!!
5. Відганяти думки, що на вулиці життя набагато краще та легше, бо це далеко не так.
6. Вміти знайти оптимальний вихід з будь-якої ситуації.
7. Коли вам погано, обов’язково є люди, яким ви не байдужі, які хочуть допомогти.
8. Навчіться слухати!!!
9. У разі необхідності користуйтесь телефонами довіри та приватним спілкуванням з шкільним психологом та класним керівником.
10.  Ви -  завжди дуже потрібні, пам’ятайте це!!!

Вчитель. Відзеркалене в цих реальних фактах життя ще раз змушує задуматися: як живемо? Як ставимося один до одного? Близькі, дорогі люди, що змушує їх бути такими жорстокими? Чому любов, доброту, терпіння пускають під укіс, і навіть до дітей при цьому немає пощади – над ними знущаються, їх б’ють, вони виростають душевно пораненими, понівеченими… У дітей зникає відчуття захищенності, вони губляться в цьому світі.                                                                                                                                            Наша відверта розмова закінчилася. На закінчення хочу вам побажати добра, миру, щастя, та любові все вам добре.                                                                                                  Відеоролик «Бажаю всім добра, миру, щастя та любові».