Урок пам`яті "Трагедія Голокосту"

Тема: Голокост: злочин проти людства

 

Мета: сприяти поглибленню знань з «проблемних» тем історії, познайомити учнів з темою Голокост, як одним із прикладів жорстокого ставлення фашистів до людей;

навчати працювати з історичними та художніми джерелами та на їхній основі робить власний аналіз та висловлювати власну думку; продовжувати формувати основу культури міжнаціональних відносин у суспільстві, виховувати почуття гуманності та сприяти формуванню толерантності у міжнаціональних відносинах, виховувати гордість за тих співвітчизників, які віддали своє життя заради інших, учити співчувати,  співпереживати та допомагати ближньому.

 

Тип заняття: виховний захід

Форма проведення: вечір роздумів

Обладнання: історичні джерела, уривки з художніх творів, документальні фотографії, ватман та маркери

 

 

Епіграф до уроку:

Нехай все незвичне та несхоже не здається тобі пустим та недоречним, а викликає інтерес, як все нове та незвідане;

Нехай твої думки не уявляються тобі виключно правильними, що не допускають інших думок;

Нехай не буде в тебе відчуття власної непересічності, а буде розуміння того, що кожна людина унікальна і по своєму цікава.

        Екзюпері.

 

 

 

Хід заходу

 

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності

Одним з найжахливіших проявів діяльності Гітлера і його ідеології став Голокост - масове переслідування і знищення європейських євреїв у період з 1933 по 1945 рік. Це стало безпрецедентним прикладом знищення в історії поряд із геноцидом вірмен на початку 20-го століття в Османської імперії.                                                         27 січня, день пам'яті жертв Голокосту, був пов'язаний з першим звільненням одного з таборів - Освенціма.                                                                                                                 Головною метою, яку ставили перед собою поплічники Гітлера та ініціатори  вирішення єврейського питання, було цілеспрямоване винищення окремої нації. У результаті загинуло до 60% європейських євреїв, що склало приблизно третини в цілому від населення євреїв. За різними даними, було знищено до 6 млн осіб. Звільнення настало тільки в 1945 році, 27 січня.                                                                                     Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту об'єднав в собі пам'ять не тільки про загиблих євреїв. У більш широкому сенсі Голокост як явище нацистської Німеччини припускає знищення та інших національних, гомосексуальних меншин, безнадійно хворих, а також медичні експерименти. Цим термінів стали позначити в принципі всі злочинні дії та ідеологію фашизму. Зокрема, було винищено до третини від загальної чисельності населення циган. Не включаючи військові втрати, були винищені близько десяти відсотків поляків і приблизно три мільйони військовополонених Червоної Армії.

 

ІІІ. Основна частина заходу

 

Робота в парах «Старі фотографії…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання:

1. Розгляньте фотографії та дайте відповіді на запитання:

-         Що зображено на фото?

-         Які почуття виникають при розгляді цих фотографій?

-         Які події могли призвести до зображених ситуацій?

-         Що Вам відомо про ці події?

2. Наведіть підписи до фотографій        Робота з історичним джерелом «Щоденник» Анни Франк:

     «Від травня 1940 року добрі часи скінчилися: спочатку війна, потім капітуляція, вступ німецьких військ, і посипалися біди на нас, євреїв. Один закон проти євреїв слідував за іншим, наша свобода стала дуже обмеженою. Євреї повинні носити єврейську зірку; євреям наказано здати свої велосипеди; євреї не мають права їздити у трамваї; євреям заборонено їздити в автомобілі, навіть у приватному; євреям дозволено робити покупки лише з третьої по п’яту годину; євреям дозволено користуватися послугами лише єврейської перукарні; євреям заборонено перебувати на вулиці з восьмої години вечора до шостої години ранку; євреям заборонено відвідувати кінотеатри, театри та інші заклади, призначені для розваг і відпочинку; євреї не мають права відвідувати громадські пляжі й купальні, а також тенісні корти, хокейні та інші спортивні майданчики; євреям заборонено на людях займатися будь-яким спортом; євреї не мають права після восьмої години вечора сидіти в своєму власному садку а чи в садку своїх знайомих; євреї не мають права входити у дім до християн; євреї повинні ходити до єврейських шкіл і ще багато подібного. Так ми й жили, не маючи права й на те, й на друге, й на третє. Жаклін, буває, говорить: «Я вже боюся робити будь-що, а що коли й це заборонено».

Запитання до учнів:

-         Які права людини порушувалися?

-         Якою має бути реакція у демократичному суспільстві на такі заяви представників влади?

Мовою цифр

-         За загальними оцінками, жертвами масового знищення євреїв під час Другої світової війни разом із 4,5 млн. дорослих стали 1,5 млн. дітей.

-         Лише за вересень і жовтень 1941 року в Черкасах окупанти розстріляли більше 300 жителів міста, більшість з яких були євреями. Усього за роки війни тут загинуло до 8000 осіб.

-         В урочищі Ярки на Струнківці (м. Золотоноші, Черкаська область) 22 листопада 1941 року було розстріляно близько 3 800 євреїв.

-         У Берестовецькому яру (м. Канів, Черкаська область) з серпня 1941 по січень 1944 було розстріляно близько 1 200 жителів (переважно євреї).

-         У лісі за 9 км. від м. Сміли, Черкаської області, за роки війни вбито більше 3 500 євреїв.

-         В урочищі Сухий Яр (м. Умань, Черкаська область) розстріляно та поховано біля 25 000 мирних жителів. 15 000 з них були євреї.

Лист з минулого (Коментоване читання)

Спогади жительки Млієва, Черкаської області, Ніни Ласкавої

(1934 р.н.)

«Весною 1942 року мені пішов дев’ятий рік. Хата моїх батьків стояла якраз напроти того місця, де зараз могила, через дорогу біля дитячого садка. Ми тоді чули, що в Городищі зібрали євреїв до середньої школи ім. Чкалова. Їм сказали, що переправлять їх до Черкас, а далі кудись пароплавом по Дніпру. Одного разу до нашого села приїхали німці й поліція. Усіх чоловіків зігнали розчистити місце від кущів і викопати довгу яму…На другий день я прокинувся від шуму і криків.

До села гнали колони євреїв, яких було більше 300. Вони були оточені озброєними поліцаями, а деякі з них були на конях. Побачивши вириту яму, люди зрозуміли, що це кінець: більшість кричали, кидали принесені вузли й навіть подушки, бо людям рекомендували брати з собою найцінніше. Прикладами, палицями й кулаками людей примусили стати вздовж ями в кілька рядів. У першому ряді були діти, потім підлітки, жінки, старі. Я бачила через вікно, як почали стріляти з кулеметів і люди падали в яму. Багато поліцаїв під час розстрілу поховалися за нашою хатою і сараєм. Один із них закривав вуха і плакав, але більшість брали участь у розправі. Після розстрілу поліцаї зібрали розкинуті речі на вози, роздягали вбитих і кидали заюшений кров’ю одяг туди ж…»

(Ніна Власенко Голокост на Черкащині //Нова Доба. – 2014. – 28 січня – с.4-5)

Спогади Карпачової Віри Павлівни (очевидиці подій):

«Мені виповнилося тоді 5 років, коли розпочалась війна. Батьки були евакуйовані з підприємством, я залишилася з дідусем та бабусею.

Коли розстріляли рідних у Мерліковій балці, я переховувалася, допомагали мені небайдужі люди. Грабежі й убивства стали щоденними. Звичайно німці вривалися у дома під приводом пошуку зброї, а потім розкрадали все, що попадалося на очі. Кожний, хто намагався протестувати, виводився на вулицю й розстрілювався на місці. Одного разу, ховаючись від німців у виноградниках під дощем, я благала Господа про допомогу. І раптом прояснилося небо, з’явилося сонце. Зрозуміла, що я під надійним захистом…

Потрібно, щоб увесь світ знав про їх злодіяння. Ми, ті, хто був безпосереднім свідком… повинні розповісти про ті жахи, щоб всі знали, а головне не забували… Забуття було б зрадою людства… Запам’ятайте на все життя!»

Метод «Прес»:

-         Чи може особиста історія конкретної людини свідчити про трагедію всього народу? (Учні відповідають за схемою:  Я вважаю….   Тому що. ….Наприклад…   Отже…)

Робота з уривками художніх творів

1. Еріх Марія Ремарк «Возлюби ближнего своего»

«- Я хотел бы задать вам еще один вопрос, - сказал судья немного спустя.- Правда, он не относится к делу. И все таки хочется спросить. Скажите, вы еще верите во что-нибудь?

- О да! Я верю в священный эгоизм! В безжалостность! В ложь! В косность человеческого сердца!

- Вот чего я опасался!.. Впрочем, как же вам рассуждать иначе?...

- Но это еще не все! – спокойно продолжал Керн. – Я верю также в доброту, в чувство товарищества, в любовь и в готовность людей помогать друг другу! Все это я испытал на себе. Быть может, больше иного из тех, кому живется хорошо»

2. Далай Лама «Искусство быть счастливым»

«Мы рождены для поиска счастья. Очевидно, что в основе счастья лежат чувства любви, привязанности, близости и сострадания. Я считаю, что у каждого из нас есть основания для того, чтобы бать счастливым, чтобы проявить теплоту и сострадания, ведущие к счастью. Одно из моих основных убеждений заключается в том, что потенциал для сострадания дается нам уже при рождении. Я также считаю, что в основе человеческой природы лежит именно доброта.»

Вправа «Мозковий штурм»

- Що допомагало вижити людям в нелюдські часи?

- Якими рисами повинна бути наділена сучасна людина?

(повернення до епіграфу уроку)

Робота з джерелом

«У листопаді 1942-го, коли вже випав сніг і будівництво дороги довелося припинити, німці вивели всіх чоловіків гетто за село і примусили копати ями. А вночі оточили приміщення колишньої школи, де тримали невільників, і почали виводити по 20 осіб. Через деякий час лунали постріли – і німці приходили по нову групу. Зрозумівши, що відбувається, двоє в’язнів домовилися падати з першими ж пострілами, а потім спробувати утекти. В яму вони впали не ушкодженими, але одна з куль «контрольної» автоматної черги прострелила ногу молодшому, Павлові. На щастя, кістка залишилась цілою. Коли розстрільна команда пішла по наступну партію, чоловіки вибралися та сховалися в лісі. Знайомих, у яких могли переховатися, були одиниці, тож Андрій, який тоді мав близько 50-ти років, та молодший на 10 років Павло вирішили йти до Ілька, котрий не приховував від них своїх антифашистських настроїв. Так і вчинили. Переховувалися втікачі в оселі Лисенків. Від сусідки, яка помітила, що в оселі живуть сторонні люди, господарі відкуповувалися молоком. А пізніше, коли лінія фронту почала наближатися до України, Ілько, що співпрацював з партизанами, пригрозив покарати язикату, якщо та викаже «гостей» німцям. Але фашисти добралися до нього раніше. Після того, як партизани активізували дії: спалили склад на залізничній станції ті підірвали міст через Тікич, під хвилю арештів потрапили Ілько та його зять. Обох розстріляли. Андрій і Павло пішли з рятівного дому незадовго до цих трагічних подій. Більше їх Лисенки не бачили.» (Латишев В. П’ятнадцятьох жителів Черкащини визнано рятівниками євреїв під час Холокосту //Прес-центр. – 2008. – 21 травня. – с.23)              Слово вчителя:  Гітлерівці оголосили, що розстріляють кожного, хто надасть бодай найменшу допомогу людям єврейської і циганської національностей. Незважаючи на заборону й смертельний ризик, представники інших національностей підтримували й переховували своїх друзів, колишніх сусідів і навіть незнайомих євреїв.

Запитання до учнів:

1. Як ви вважаєте свідки – вони стояли осторонь, чи знаходились поруч?

2. Що керувало людиною коли вона робила вибір бути осторонь, допомогти, чи взагалі приєднатися до злочинних актів?

Доповідь учня. Історична довідка «Праведники світу»

На підставі Закону Держави Ізраїль про Пам’ять Катастрофи (1951 р.) високе звання "Праведник народів світу" отримали 23788 чоловік (за даними «Яд Вашем» на 01.01.2011), вихідці з 45 країн світу; серед них – християни і мусульмани, віруючі і атеїсти, чоловіки і жінки, люди всіх професій та різного віку, освічені та неграмотні, багаті та бідні. Єдине, що їх об’єднувало, це людяність і мужність, прагнення в жорстоких умовах фашистського терору зберегти найкращі моральні якості людини. Найбільше Праведників, які ризикували власним життям заради рятування інших, є у Польщі – 6266, Голландії – 5108, Франції – 3331 та Україні – 2363 особи. Понад 2200 українців є Праведниками світу, їхні імена викарбувані на Стіні честі у Єрусалимі.                                                                                                                                             Пам'ять про людей, які рятували світ, обов'язково мусить залишитись для наступних поколінь. Тоді на Землі не переведуться люди, які у разі потреби зможуть врятувати світ...                                                                                                                                                                        Робота в групах. Учні отримують ватман, де схематично вміщують свої пропозиції, щодо заходів Європи і Світу для полегшення становища євреїв під час Другої світової війни?

 

ІV. Підсумки заходу

Генеральна Асамблея ООН відкидає будь-яке повне або часткове заперечення Голокосту як історичного факту. У низці країн заперечення Голокосту є протизаконним та кримінально карається.                                                                                                                Ті, хто заперечують факт Голокосту, висувають тези про масові підробки, масштабні фальсифікації та приховування фактів на користь євреїв. За останні роки було чимало скандалів, пов'язаних із запереченням Голокосту.                                                        Одним із найвідоміших заперечувачів Голокосту є президент Ірану Махмуд Ахмадінежад. Він не раз заявляв про свою позицію, викликаючи різку критику країн Європи. Так, Ахмадінежад заявляв, що Голокост - "брехня, заснована на бездоказових і міфічних твердженнях" і "міф, який був використаний як привід для створення держави Ізраїль".