Урок "Екологічні чинники"

Урок № 32

Тема уроку:  Екологічні чинники. Їх вплив на організми та їх угруповання. Стено- та еврибіонтні види.

•    навчальна: продовжити формувати знання учнів про еврибіонтні та стенобіонтні види; ознайомити із екологічними чинниками та їх класифікаціями та їх впливом; розкрити поняття екологічної валентності.

• розвиваюча: розвивати уміння працювати в групі, аналізувати і систематизувати; розвивати увагу, пам’ять, спостережливість.

• виховна: виховувати екологічну культуру, бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Компетентності: спілкування державною мовою, уміння вчитися впродовж життя, інформаційно-комунікаційна, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя.

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Обладнання: комп'ютер,мультимедійна дошка, роздатковий матеріал.

 

 

I. Організаційний етап

Створення психологічної атмосфери уроку; підготовка необхідного обладнання. Формування мети і завдань уроку.

II. Оголошення теми

Екологічні чинники. Їх вплив на організми та їх угруповання. Стено- та еврибіонтні види.

ІІІ. Актуалізація та мотивація навчально-пізнавальної діяльності

- Що вивчає екологія?

- Що таке еврибіонти та стенобіонти?

Вправа у Джамборд

https://jamboard.google.com/d/1ozp0GKlxgDgodOy0vjyIYbsGhXx_fQYISsUCJVPPDI/edit?usp=sharing

IV. Виклад нового матеріалу

Екологічна пластичність виду – це здатність організмів виду до існування в певному діапазоні значень екологічного чинника.

Адаптивний потенціал виду – ступінь пристосувальних можливостей виду в мінливих умовах навколишнього середовища.

Високий адаптивний потенціал: екологічно пластичні, або еврибіонтні види.

Вузько спеціалізовані до умов середовища: екологічно непластичні, або стенобіонтні види.

Екологічні чинники – компоненти середовища, які впливають на живі організми. 

Екологічні чинники

 

Абіотичні  Біотичні  Антропогенні

 

                                                 Внутрішньовидові  Міжвидові

Абіотичні - чинники неживої природи — фізичні та хіміч­ні умови середовища (температура, вологість, світло, рух повітряних мас (вітер), течія і со­лоність води, опади, сніжний покрив, магнітне поле Землі)

Біотичні – вплив живих організмів один на одного.

•              Внутрішньовидові чинники. Особини всере­дині виду сильно впливають одна на одну, що проявляється в боротьбі за територію, їжу, статевого партнера. Така внутрішньовидова конкуренція є внутрішньовидовим біотичним чинником.
•              Міжвидові

- конкуренція (змагання за один ресурс)

- хижацтво

- паразитизм

- коменсалізм (взаємини між різними видами, які не шкодять їм, але і не приносять користі)

* квартиранство (співжиття організмів різних видів, коли один організм використовує іншого як житло без шкоди для партнера)

* нахлібництво (один вид тварин підбирає залишки їжі іншого)

- мутуалізм (взаємно корисне співіснування організмів різних видів)

Антропогенні - це чинники, зумовлені діяльністю людини (забруднення середовища, необмежене полювання, руйнування середовища існування тощо)

За характером дії екологічні чинники поділяють на:

1.   Стабільні чинники — ті, дія яких не змінюється протягом тривалого часу (земне тяжіння, дія магнітного поля, склад атмосфери тощо). Вони зумовлюють загальні пристосування організмів, визначають належність їх до мешканців певного середовища планети Земля.

2.   Змінні чинники — ті, дія яких не є постійною складовою загального впливу середовища.

Змінні чинники поділяються на:

• закономірно змінні — періодичність добових і сезонних змін. Ці фактори зумовлюють певну циклічність у житті організмів (міграції, сплячку, добову активність та інші періодичні явища і життєві ритми);

• випадково змінні — об’єднують біотичні, абіотичні і антропогенні чинники, дія яких повторюється без певної періодичності (коливання температури, дощ, вітер, град, епідемії, вплив хижаків та інші).

ЕКОЛОГІЧНА ВАЛЕНТНІСТЬ (екологічна толерантність) - здатність організмів витримувати певну амплітуду коливань екологічних чинників.

1) зона нормальної життєдіяльності (оптимум) - значення чинника, що є найсприятливішими для життєдіяльності організмів і за яких спостерігаються ріст й розмноження. Кількісно вона охоплює діапазон від нижнього песимуму (екологічного мінімуму) до верхнього песимуму (екологічного максимуму);

2) зона пригнічення (зони песимуму, стресові зони) - значення чинника, за яких організми зберігають життєдіяльність, але не ростуть і не розмножуються; що більше значення чинника відхиляється від оптимальних, то сильніше пригнічується життєдіяльність особин;

3) зона екологічної валентності (діапазон витривалості, межі витривалості) - діапазон мінливості чинника, в межах якого можлива нормальна життєдіяльність. Розрізняють верхню й нижню межі витривалості.

V. Закріплення нового матеріалу

Робота в групах. Розподіл чинників

Розпахуванння земель

Осушення болі

Урбанізація

Рельєф

Тиск

Освітленість

Вологість

Опади

Магнітне поле Землі

Полювання на качок

Паразитизм

 

Боротьба оленів за самку

Бактерії у шлушку жуйних

Підбирання гієнами їжі лева

Омела біла на деревах

 На розданих листках вибрати і розподілити по групам приклади чинників середовища та навести по 2 своїх додатково.

Поясніть приказку : «Одна людина залишає в лісі слід, сотня – стежку, тисяча – пустелю». Із яким із чинників вона пов᾿язана?

VI. Підсумок уроку, оцінювання. Рефлексія.

«Ми вже навчилися літати в повітрі, як птахи. Ми вже навчились плавати в воді, як риби. Нам ще залишилося навчитися жити на Землі як люди» Бернард Шоу

VII. Домашнє завдання

§ 27  Остапченко Л.І. «Біологія і екологія» 11 клас, рівень стандарту, конспект