Урок "Формування сучасної політичної карти світу"

Хід уроку

Організаційні та смислові етапи

Тривалість хв.

Пізнавальні завдання

Діяльність вчителя

Діяльність учнів

І. Організаційний момент

2

Привітання, фіксування

відсутніх. Перевірка готовності учнів

до заняття. Перевірка готовності класного

приміщення до заняття.

Концентрація уваги учнів.

Вчитель вітається з учнями. Перевіряє присутніх та чергових, а також забезпечення учнів підручниками, зошитами та атласами. Каже учням записати дату в зошит.

Вітаються з вчителем. Налаштовуються на роботу під час уроку. Записують дату в зошит.

ІІ.Перевірка домашнього завдання

5

Повторення попередніх знань.

Установити правильність,

повноту й усвідомленість виконання

д/з більшістю учнів. Виявити прогалини у знаннях

і способах дій учнів,

з'ясувати причини їхнього

виникнення. Ліквідувати в ході перевірки

знайдені прогалини

Метод «Фронтальна бесіда»

Вчитель дає запитання з вивченого домашнього завдання:

1. Що є предметом вивчення соціально-економічної географії світу?

2. Які є джерела суспільно географічних знань?
3. Що таке первинні та вторинні джерела знань?

4. Які методи досліджень ви знаєте?

5. Назвіть видатних економ географів світу.

Учні відповідають на питання вчителя. Та уважно слухають відповіді кожного з них.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

3

Повторення раніше вивченого навчального матеріалу.

Бліцопитування

Вчитель задає питання учням:

1. Пригадайте з курсу всесвітньої історії, коли й де виникли перші держави.

2.   Які зміни відбулися на політичній карті світу за останні 20 років?

3.   Які самопроголошені держави ви знаєте? Із якими подіями пов’язана їхня

поява на карті світу?

Учні беруть активну участь у бліцопитуванні, активно відповідають на запитання.

ІV Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми та мети уроку.

5

Мотивація.

Зацікавлення учнів до вивчення нової теми.

Вчитель повідомляє тему уроку та зацікавлює дітей своєю розповіддю:

Сучасна  політична  карта  світу  виглядає  різнокольоровою  мозаїкою.  По-над 225 країн зайняли територію всіх материків (крім Антарктиди). Такого вигляду політична карта набула в результаті змін та перетворень у ході багатовікового розвитку людської цивілізації. Це був шлях сподівань і розчарувань, перемог і поразок, де мирний час змінювався конфліктами й війнами.

За «завісою» політичної карти лишилися битви й мирні переговори, змови й порозуміння, а найголовніше  —  життя мільйонів людей зі своїми надіями та прагненнями.

 «Мозковий штурм»

Вчитель пропонує учням роздивитися політичну карту світу в атласах та сформулювати визначення поняття «політична карта світу». Усі варіанти, ідеї, ключові слова вчитель записує на дошці. Коли ідеї вже не надходитимуть, вчитель пропонує виокремити із записаних найбільш підходящі фрази, ключові слова. В результаті формується декілька визначень.

Записують тему в зошит. Учні активно працюють на уроці, висловлюють варіанти, ідеї, ключові слова.

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Політична карта світу.

2. Основні елементи політичної карти світу.

3. Державний суверенітет

4. Етапи формування політичної карти світу.

20

Забезпечити сприйняття,

осмислення та первинне

запам'ятовування учнями

матеріалу, що його вивчають.

Ознайомлення учнів з поняттям «політична карта».

.

Сформувати розуміння понять «територія», «держава», «країна».

Розуміння суті державного суверенітету та понять «державна територія», «економічна зона держави», «залежна територія, країна».

Забезпечення розуміння історичного формування політичної карти світу.

Вчитель пояснює учням:

У соціально-економічній географії поняття «політична карта світу» використовують у вузькому і широкому сенсі. У вузькому розумінні політична карта світу — це географічна карта Земної кулі, на якій відображені всі країни і держави світу, їх кордони і столиці, деякі інші географічні об’єкти, що мають важливе політичне значення (поселення, шляхи сполучення тощо). У широкому розумінні політичною картою називають сукупність різноманітних даних політичного змісту про країни і регіони світу. Політична карта є об’єктом вивчення політичної географії, яка є галуззю економічної і соціальної географії, що пов’язана з політологією. На сучасній політичній карті світу близько 230 країн і територій, з них — 193 держави.

Метод «Словничок»

Вчитель говорить учням, що зараз вони працюють з підручником на сторінці 16-17, і разом з учнями аналізують дані поняття:

Основними елементами політичної карти світу є територія, країна, держава. Територія — це частина земної поверхні, що має певні просторові межі та географічне положення. Згідно з нормами міжнародного права на Землі виділяють території трьох видів: території держав, залежні країни і території, води відкритого моря і територію Антарктиди. У суспільно-географічному сенсі країна означає певну (окрему) частину земної поверхні з постійним населенням, природними й антропогенними ресурсами, яка обмежена політичними межами (кордоном). З погляду міжнародного права країна може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною. У першому випадку країна є державою. Держава — це суверенне політико-територіальне утворення, незалежна країна з публічною політичною владою, що здійснюється через систему спеціальних органів і установ.

Метод «Діалогічна лекція»

Вчитель пояснює учням суть державного суверенітету. Територія держави (державна територія) — це певна частина земної поверхні, що перебуває під суверенітетом даної держави та обмежена з усіх сторін кордоном. Відкрите море є нейтральним для судноплавства і польотів над ним літаків різних держав. Особливий статус у ньому має економічна зона держави — морський район, що прилягає до її територіальних вод і поширюється на відстань 200 морських миль (370 км) від берегової лінії. Залежні країни і території перебувають під політичною і військовою владою держав. Вони поділяються на колонії (зараз у міжнародній практиці вживають поняття «володіння», «залежні території» тощо), які не мають політичної та економічної самостійності, протекторати, що мають відносну внутрішню незалежність, і підопічні території, які тимчасово передано ООН під контроль незалежних держав унаслідок виникнення певних політичних умов. На сучасній політичній карті світу існує кілька десятків володінь і залежних територій. Власниками володінь і територій в наш час є 11 держав (найбільшими метрополіями за кількістю володінь залишаються Великобританія і Франція. Особливий територіальний статус має Антарктида — нейтральна демілітаризована (без збройних сил і військових об’єктів) територія. Водами відкритого моря мають право користуватися всі народи і держави, в тому числі й внутрішньоконтинентальні.

Вчитель разом з учнями працюють з таблицею на 15 сторінці.

У розвитку політичної карти світу виділяють певні періоди: стародавній, середньовічний, новий і новітній.

Вчитель доповнює до кожного періоду ще країни, які формувалися в той чи інший період, але не занесені в таблицю.

Стародавній світ. ІV тис. до н. е.—    кінець ІV ст. н. е. Утворення перших держав у кількох відокремлених центрах цивілізації (Близький Схід, Індостан, Східна Азія).Розширення держав і поява нових. Злиття окремих цивілізаційних центрів. Зникнення більшості стародавніх держав Середньовіччя.  Початок V  —   середина ХVІІ ст. На початку  —  виникнення нових держав, які швидко розпадаються. Поступове об’єднання дрібних держав (централізація). У кінці  —  утворення перших колоніальних імперій (Османської, Португальської, Іспанської) Новий час.   Середина ХVІІ  —    початок ХХ ст. Поява нових колоніальних імперій, їхнє розширення і зміцнення. Колоніальний поділ усього світу між невеликою кількістю найсильніших країн. Початок нового переділу світу Новітній час. Із 1914 р. На початку ХХ ст. колоніальний поділ світу був майже завершений. Вільних територій для подальших загарбань майже не залишилося. Це призвело до  виникнення  конфліктів  нового  типу  —  війни  за  колонії.  Поступово  локальні війни підвели світ до Першої світової війни, яка ознаменувала початок новітнього періоду формування політичної карти світу. Оскільки  в  ХХ—ХХІ  ст.  зміни  політичної  карти  відбувались  із  різною швидкістю та мали різний зміст, цей період дослідники поділяють на кілька менших часових відрізків  —  етапів. Перший  охоплює  відрізок  часу  між  початком  Першої  світової  війни (1914 р.) і подіями, які передували Другій світовій війні (середина 30-х рр. ХХ  ст.).  Більшість  змін,  що  відбулися  на  політичній  карті  світу,  стали  на-слідком Першої світової війни та Жовтневої революції. При цьому найбільші зміни в територіальному розподілі світу відбулись у ході Першої світової війни та після її закінчення. Третій етап тривав від середини 50-х до початку 80-х рр. ХХ ст. Головна його кількісна ознака  —  поява на політичній карті світу величезної кількості держав унаслідок визволення колоній. Так, лише в 1960 р. здобули політичну незалежність 17 африканських країн (пізніше цей рік назвали «роком Африки»).  Унаслідок  цих  процесів  припинили  своє  існування  колоніальні імперії. Четвертий  етап  розпочався  наприкінці  80-х  рр.  ХХ  ст.  і  триває  до  цього часу. Його особливістю є те, що кількісним змінам на політичній карті світу передували зміни якісні, головною з яких стала криза, а потім і крах світової соціалістичної системи.

Уважно слухають вчителя. Доповнюють.

Зрівнюють свої  ідеї щодо поняття, які були раніше написані на дошці, з визначеннями, які розповів вчитель.

Учні разом з учителем, користуючись  підручником, з’ясовують зміст понять. Питають вчителя, що їм не зрозуміло, конспектують визначення.

Учні уважно слухають вчителя, доповнюють, що не зрозуміло перепитують.

Учні працюють разом з вчителем з таблицею в підручнику. Креслять таблицю в зошит.

VІ.  Практичне застосування вивченого

2

Перевірити розуміння та засвоєння вивченого матеріалу.Забезпечи формування

в учнів умінь самостійно застосовувати

знання в різноманітних

ситуаціях

Метод «Власні приклади»

Вчитель пропонує учням навести цікаві приклади, які стосуються даної теми.

( Приклади залежних країн та незалежних держав; держав, які існували в певний історичний  проміжок.)

Учні наводять цікаві приклади. Відтворюють засвоєні знання на уроці, активізують своє мислення.

VІІ . Закріплення вивченого матеріалу

2

Закріпити набуті знання.

Вчитель показує політичні карти, які існували протягом історичного часу.

Учні переглядають карти.

VІІІ. Узагальнення знань.

3

Узагальнення знань з нової теми.

Метод «Географічна лабораторія» Вчитель просить учнів попарно підвести підсумки урку.

Учні підводять підсумки.

ІХ. Підбиття підсумків

1

Зробити підсумок уроку. Дати якісну оцінку роботи

класу та окремих учнів.

Вчитель робить підсумки уроку та оцінює роботу дітей, виставляючи бали.

Учні слухають бали, які їм поставив вчитель.

Х. Пояснення домашнього завдання

2

Забезпечити розуміння

учнями цілей, змісту й способів

виконання домашнього

завдання.

Вчитель дає учням домашнє завдання.

1. Вивчити параграф 3.

2. Письмово поясніть відмінності, що існують між поняттями: «держава», «країна», «колонія».

3. Використовуючи можливості мережі Інтернет, з’ясуйте, які країни були

колоніями Великої Британії та в яких частинах світу вони розташовувались .

Записують домашнє завдання у щоденник.