Урок Григорій Сковорода «De libertate» (із «Саду Божественних пісень»)

Тема. Григорій СКОВОРОДА. «De libertate» (із «Саду Божественних пісень»)  

Мета: формування ключових компетентностей:

• загальнокультурної – здатності  учнів аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури;
• соціокультурної – засвоєння  учнями культурних і духовних норм, відносин між людьми, поколіннями, націями;

формування предметних компетентностей:

• розкрити ідейно-художній зміст вірша «De libertate»; розвивати увагу, пам’ять, спостережливість, уміння глибоко мислити, надавати власну оцінку, відповідний коментар; виховувати шанобливе ставлення до культурних надбань вітчизняної літератури ХVІІІ ст.; інтерес до історичного минулого рідного краю, до наслідків власної праці.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу з використанням  акмеологічних технологій.

Обладнання: портрет Григорія Сковороди, збірки письменника, ілюстрації про добу Хмельниччини, дидактичний матеріал, відеоролик.

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

 

   З’ясування емоційної готовності учнів до уроку.

      Доброго дня! Діти, погляньте один на одного й подаруйте посмішку. Візьміться за руки,  відчуйте дотик тепла товариша й побажайте йому всього найкращого.

 

• «Малюнкове вітання».

• Прикріпляю на дошці смайл "Радість" і бажаю всім учням гарного настрою, легкого засвоєння теми.

 

 

    Зараз пропоную вам обрати «Смайл уроку» серед запропонованих і намалювати його в зошит на полі олівцем.  (На дошці смайли)

 

• Учням, що обрали"сумні" або занадто веселі смайли, раджу налаштуватися на роботу.

 

• Аутотренінг (вислів-афірмація).

 

   Для того щоб справитися на уроці із завданнями, будьте старанними й уважними. Покладіть руки на парту, заплющте очі та промовляйте за мною:

Я –старшокласник!

Я хочу якомога більше знати!

Я думаю, замислююся, пригадую!

Мої думки позитивні!

Я – творча особистість!

 

ІІ. Перевірка домашнього завдання

 

Конкурс «Юний байкар». Заслуховування учнів, які за бажанням склали власні байки, стислий їх коментар, рецензування. Визначення найкращих творів, з яких запропонувати  укласти відповідну збірку.

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань

 

1. Конкурс «Подорож шляхом життя і творчості Г. Сковороди»

 

Клас розподіляється на 2 команди, обираються капітани. Впродовж 5–10 хв необхідно підтвердити або спростувати запропоновану думку. Результати правильних відповідей учитель фіксує на дошці. Перемагають ті, хто у визначений час надасть їх найбільше.

 

1.1. Завдання до конкурсу.

      Команда І

•   Г. Сковорода народився на Черкащині. (Ні)
•   Митець був звільнений з посади викладача Переяславської колегії через звинувачення у вільнодумстві, за новаторство у педагогічній діяльності. (Так)
•   Соціальний стан поета — син коваля. (Ні)
•   М. Ковалинський для Г. Сковороди — улюблений учень і найперший друг. (Так)
•   Після здобуття початкової освіти майбутній філософ багато подорожує. (Ні)
•   Згідно із власним заповітом видатного митця на його надмогильному камені висічено: «Мір ловил мене, но не поймал». (Так)
•   Просвітництво Г. Сковороди виявилося в тому, що він написав для селянських дітей «Буквар». (Ні)
•   У своїх байках письменник продовжив традиції Л. Глібова. (Ні)
•   Григорій Савич визначав байку як «мудрую играшку». (Так)
•   Шершень у творі «Бджола та Шершень» — уособлення зрадництва. (Ні)
•   Мова Бджоли («Бджола та Шершень») — афористична. (Так)
•   На думку Вовка («Собака і Вовк»), він відрізняється від собак голосом і волосом. (Ні)

  

     Команда ІІ

• Митець досконало володів латинською, старогрецькою, німецькою, польською мовами. (Так)
• У Переяславській колегії Григорій Савич викладав філософію. (Ні)
• М. Ковалинський написав роман про життя і творчість Г. Сковороди. (Ні)
• Поет і водночас музикант Григорій Савич близько трьох років був співаком у придворній хоровій капелі цариці Єлизавети. (Так)
• У Харківській колегії митець викладав спочатку поетику, а потім релігієзнавство. (Ні)
• Останні роки життя Г. Сковорода присвятив служінню Богу. (Ні)
• У своїй філософії Григорій Савич розмежовував Бога і природу. (Ні)
• Суть філософії «сродної праці» полягала в тому, щоб людина успадкувала рід діяльності своїх батьків. (Ні)
• Характерною рисою байки Г. Сковороди є відтворення істини. (Так)
• Приказку, прислів’я, влучне висловлювання містить фабульна частина байки письменника. (Ні)
• «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним»,— так висловилася героїня твору «Бджола та Шершень». (Ні)
• Вовк став набиватися до собак у друзі — ця подія становить зав’язку байки «Собака і Вовк». (Так)

 

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

 

1.2. Підбиття  результатів конкурсу.

 

1.3. Розмістіть у хронологічному порядку етапи життя та творчості Г. Сковороди.

А   Викладач Харківського колегіуму.

Б   Співак царської придворної капели в Петербурзі.

В   Мандрівна академія.

Г   «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час».

Д   Домашній учитель сина поміщика Степана Томари.

 

Відповідь: Б, Д, А, В, Г.

 

1.4. Підбиття  результатів конкурсу.

 

2. Мозкова атака

 

• Який твір художньої літератури називається поетичним?
• Що необхідно враховувати під час ідейно-художнього аналізу будь-якого вірша?
•  Для чого необхідно знати основні факти з життя письменника і особливості його поглядів, опрацьовуючи той чи інший його художній твір.

 

ІV. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

 

V. Основний зміст уроку

 

Що є свобода? Добро в ній якеє?

                                         Г. Сковорода

 

1. Вступне слово вчителя.

     Сковорода  –  перший поет- лірик в українській літературі. Ліричні вірші він складав усе життя. Найвідоміша в його поетичній спадщині рукописна збірка «Сад божественних пісень, що проросли із зерен Святого Письма». Сюди ввійшло 30 творів, написаних у 1750-1780 рр.

    У багатьох творах Г. Сковороди висловлено роздуми про долю поневоленого народу, у тому числі й у поезії «De libertate» («Про свободу»). Це єдиний політичний твір митця. Вірш «De libertate» не ввійшов до збірки «Сад божественних пісень», але є примітним явищем у творчому доробку письменника.

    Проблема свободи була для Г. Сковороди однією з центральних, у той чи інший  спосіб актуалізуючись у різних творах. Для митця свобода передусім асоційована з духовною незалежністю людини від мирських спокус і марнот цього світу («Всякому місту — звичай і права») і водночас залежністю від Бога як осердя вселенської свободи й любові. Водночас у «De libertate»

Г. Сковорода замислюється й над свободою як явищем соціально-політичним і національним, адже на той час Україна потерпає під тиском Російської імперії.

 

2. Інсценівка

Уважно перегляньте інсценівку і будьте готові дати відповіді на запитання.

 

На пеньку сидить, дивлячись у книжку, Григорій Савич.

Він одягнений у свиту. Поряд — торба, сопілка, книги.

Виходить вельможа в одязі царських придворних XVIII століття.

Вельможа-посланець. Дозвольте привітати вас, шановний Григорію Савичу! Я єсть посланець її величності, прибув до вас з Петербурга.

Сковорода неспішно ховає книжку в торбу, встає і теж ввічливо вклоняється.

Сковорода. І я вас вітаю, прошу сідати… в моєму кабінеті! Яке діло погнало вас так далеко?

Вельможа. Цариця-матушка передає вам своє благовоління, їй угодно було через мене, члена Російської Академії наук, запропонувати вам, Григорію Савичу, переїхати на постійне помешкання в Санкт-Петербург!

Сковорода (вдячно схиляє голову). Передайте цариці-матушці, що я благодарствую. Рідного краю не покину, до Петербурга не поїду.

Вельможа (вражено). Але ж вас запрошує сама цариця!

Сковорода мовчки схиляє голову, даючи зрозуміти, що розмову

закінчено, вельможа, скривившись, озирається і з жалем зітхає.

Вельможа. Невже довге злиденне життя так нічому й не навчило вас, Григорію Савичу?

Сковорода бере торбу і щось у ній шукає.

Сковорода. Я живу так, як учив і вчу інших.

Вельможа. Але ж вам милостиво простягає руку сама наймудріша цариця! (Потрясає вражено обома руками у себе над головою). Вас чекають щедрі царські нагороди, титули, маєтки!

Сковорода. Ганятись розумній людині за багатством і славою дуже небезпечно… Шукав чиж солодкої їжі та красивої клітки і, зрештою, не помітив, як у неволю втрапив. Отож і мені: краще сухар з водою, аніж мед з бідою. Мені сопілка та вівця дорожчі царського вінця.

Сковорода дістає з торби книжку, кладе на коліна, щоб читати.

Вельможа не може заспокоїтись.

Вельможа. Я поважаю силу вашого духу, Григорію Савичу, шаную ваш розум і високу вченість, але ж ви, блукаючи серед чорного народу, носите свічку перед сліпими, а без очей не побачиш світла! Ви — звонар для глухих, а глухому не до дзвону!

Сковорода (з обуренням). Це ви так думаєте про народ, а я знаю інше: немає сну непробудного! Від усякого сну прокидаються; і хто спить, той не мертвий. Коли виспиться, то прокинеться!

Сковорода встає.

Вельможа. Так що ж передати цариці?

Сковорода. Що вам завгодно з усього того, що я вам сказав.

 

Бесіда за запитаннями.

• Як  жив Г.С. Сковорода?
• Що вельможа запропонував Г. Сковороді?
• Як ви розумієте слова митця: «Отож і мені: краще сухар з водою, аніж мед з бідою. Мені сопілка та вівця дорожчі царського вінця.»
• Що обурило Г.С. Сковороду?
• Як  думаєте, що вельможа передасть цариці?
• Поясніть слова епіграфа до уроку. («Що є свобода? Добро в ній якеє?» Г. Сковорода)

                                        

3. Робота над твором Г. Сковороди «De libertate» («Про свободу») (1757)

 

 

     3.2. Перегляд відеоролика(https://www.youtube.com/watch?v=qgQA7qn74dg)

 

   3.3. Історія написання твору.

Перебування у селі Ковраї (1755–1759) було важливим етапом у розвитку світогляду Г. Сковороди, у формуванні його естетичного ідеалу. Ковалинський пише, що він тоді повністю «предался любомудрію, то есть исканію истины». Як селянський просвітитель він живе серед народу, проймається його думами і надіями, безповоротно вирішує, що його доля — з народом. Тому антинародний рух 50-х рр. селянські виступи і повстання не могли не відбитися у свідомості вразливого і чутливого до народного життя поета.

У ті часи нерідко траплялося, що вільних людей поміщики самочинно приписували до своїх кріпаків. Ось чому цілком природним були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, «вольности... лишитись».

Ще живими були в пам’яті народній тяжкі бої за визволення від соціального і національного гноблення польською шляхтою, а вже трудовому селянству царат накинув на шию нове ярмо, ще важче, позбавляючи завойованої вольності. Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина ІІ розпорядилася навіть саме «наименованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвеніе». Так віддячила порфіроносна вовчиця українському козацтву за героїзм, виявлений ним у російсько-турецькій війні, яка закінчилася за рік перед тим. Це, можливо, було однією з причин, що спонукала поета до написання вірша «De libertate».

 

3.4. Тема: вияв громадянської мужності поета в період посилення кріпацтва, оспівуючи волю як найбільше багатство людини.

 

3.5. Ідея: уславлення Богдана Хмельницького, народного героя, який присвятив своє життя боротьбі за волю і щастя українського народу; утвердження свободи людини як найвищої суспільної цінності.

 

3.6. Основна думка: тільки за умови отримання волі людина почуватиме себе щасливою; ніяке золото не замінить «вольности».

 

3.7. Віршування і рима: силабічний твір, точні жіночі рими.

 

3.8. Жанр: громадянська лірика, оскільки в ній поет пов’язує волю з боротьбою за національне і соціальне визволення трудящих.

 

3.9. Зміст твору.

Поезія починається спокійним філософським міркуванням про те, що являє собою воля, яка її цінність: «Что то за вольность? Добро в ней какое? / Іны говорят, будто золотое. / Ах, не златое, если сравнить злато, / Против вольности еще оно блато».

Дуже показовим є прославлення в цьому вірші Богдана Хмельницького як «батька вольності», як вірного сина українського народу. Поет закінчує твір словами: «О, когда б же мні в дурні не пошитись, / Дабы волности не могл как лишитись. / Будь славен вовек, о муже избаранне, / Волносты отче, герою Богдане!»

Таким чином, найбільшою радістю, яка повинна належати людині, є її свобода. Подібний лозунг за часів поступового наступу кріпосництва був дуже своєчасним і завбачливим. У протиставленні золота і свободи, на думку Г. Сковороди, безперечно перемагає свобода. І уособленням вільної людини, яка змогла подарувати надію на волю українцям, є Б. Хмельницький, його і славить митець у цій поезії.

 

3.10. Обговорення змісту поезії. Бесіда за питаннями:

• Яке значення в житті людини має воля?
•  Кого з народних ватажків, борців за волю українців ви знаєте? Чим саме вони заслуговують на пам’ять і пошану до себе? Чому Г. Сковорода волю намагається порівняти із золотом?
•  Через що автор хвилюється, остерігаючись «в дурні не пошитись»?
• Який факт з життя письменника свідчить про те, що він надав перевагу вільному, а не розкішному життю? (Як свідчить одна з народних легенд, подорожуючи Україною в 1787 р., Катерина ІІ прочула про філософа Сковороду й воліла з ним зустрітися. Надіслані ченці знайшли його в чабанській хижі, де він розмовляв з вівчарами. На запрошення ченців Григорій Сковорода відповів відмовою, сказавши при цьому: Сопілка та вівця / Мені дорожці царського вінця!
• Як цей вибір характеризує письменника?
•  Що вам відомо про Б. Хмельницького? Відповідаючи, посилайтеся також на історичні літописи про цього народного ватажка.
• Чим викликано хвилювання Г. Сковороди з приводу того, щоб не втратити волю? (Імовірно, аби не стати кріпаком поміщика С. Томари)
•  Чому Григорій Савич називає Б. Хмельницького «вольности отче»?
•  Як зараз живуть українці, маючи волю і незалежність?

 

3.11. Художні особливості твору.

Риторичні запитання: Что тут за вольность? / Добро в ней какое?

Риторичний оклик: Будь славен вовік, о муже избранне, / Вольности отче, герою Богдане!

Порівняння: Добро… будто золотое.

Звертання: Будь славен вовек, о муже избранне.

 

3.12. Значення вірша.

Виголошення слави гетьману України, який боровся за волю свого народу, незалежність рідного краю, у вік жорсткої реакції було вираженням відкритого протесту проти царсько-поміщицької сваволі, виявом високої політичної свідомості й громадської мужності.

 

VI. Закріплення знань, умінь і навичок

1. Робота на картках

Картка № 1

1. Дослідіть, чому Г. Сковорода вважає волю добром («De libertate»). Наведіть переконливі аргументи.

 

2. Воля у творі «De libertate» порівнюється зі:

а) смарагдами; б) перлами; в) сонячним сяйвом; г) золотом.

 

Картка № 2

1. Поясніть висловлювання видатного митця: «Світ ловив мене, та не спіймав». Відповідаючи, посилайтеся на факти з життя письменника.

 

        2. Як ви вважаєте, чи можна волю ототожнити із золотом? Висловіть особисту думку і думку автора «De libertate».

 

Картка № 3

        1. Назвіть символічні образи поезії. (Богдан Хмельницький - символ вольності; свобода - символ справжнього людського існування; болото -символ матеріального, невільного світу).

 

2. Що свідчить про намагання письменника уславити   героїзм

Б. Хмельницького, борця за волю українців («De libertate»)? Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору і власні знання про народного ватажка.

 

2. Вибірковий літературний диктант.

• Запишіть, ті поняття, які за переконанням Г. С. Сковороди, є складниками щастя.

Чистота, совість, чесність, здоров’я душевне, здоров’я фізичне, родина, діти, шлюб, достаток, кохання, самопізнання, «сродна» праця, єднання з природою, свобода.

 

3. Евристична бесіда.

— Які поняття не ввійшли до вашого списку? (Родина, шлюб, достаток, діти.)

— А як ви вважаєте, чому? (Можна обговорення цього питання провести як міні-диспут.)

 

VІІ. Підсумок уроку

Незакінчене речення
• Я захоплююся особистістю Сковороди, бо …
• У творчості Сковороди я відкрила(в) для себе …
• Твори Г. Сковороди не втратили актуальності в наш час, тому що …
 

•  Повернімося до смайликів. Виберіть собі смайлик і знову намалюйте його на полі олівцем. Чи однакові вони?

 

VІІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

 

ІХ. Домашнє завдання

 

1. Виразно читати й аналізувати вірш Г. С. Сковороди «De libertate» (із «Саду Божественних пісень»).

2. Скласти акровірш про Г.С.Сковороду.

3. Заповнити цитатний план.

З приводу чого були сказані ці слова

1. « Царів і титанів ми часто всупереч волі нашій потішаємо»  (Сковорода про перебування у царському хорі)

2. «Я зневажаю Крезів, не заздрю Юліям… жалію багатих» (враження письменника від придворного світу)

3. «Одна справа єпископський жезл, інша – паличка музиканта» (відповідь Переяславському єпископу)

4. «Невже ви хочете, щоб і я примножив число фарисеїв? Їжте жирно, пийте солодко, одягайтеся м’яко і монашуйте» (відповідь священникам на пропозицію Сковороді стати священником)

5. «Сопілка та вівця мені дорожчі  царського вінця» (відповідь на запрошення Катерини ІІ поспілкуватися з філософом)