УРОК. Іван Франко "Украдене щастя"

Урок № 24. Позакласне читання. «Украдене щастя» - найважливіший сценічний твір Івана Франка

Мета (формувати компетентності): предметні: знати про І. Франка як драматурга; пояснювати композицію та сюжет драми «Украдене щастя»; на основі ідейно – психологічного аналізу твору підвести учнів до розуміння авторської думки про моральну відповідальність людини за право на щастя; шляхом бесіди з’ясувати основні проблеми твору;

ключові: пояснювати важливий моральний урок, який продемонстрували герої власним учинком; відповідальність людини за свої вчинки та поведінку, здатність самостійно приймати рішення;

загальнокультурні: усвідомлювати відповідальне ставлення до життя; осмислення негативної ролі зради в житті сучасної людини. Шанобливе ставлення до творчості І. Франка).

Тип уроку: комбінований (урок-мандрівка)

Форми роботи: - групова ;

- індивідуальна.

Методи роботи: слово викладача, евристична бесіда;

- творча робота (випереджувальне завдання);

- проблемний виклад;

- виразне читання.

Теоретико-літературні поняття: драма як окремий різновид, драматичний твір  визначення поняття «щастя».

Наочні засоби навчання: портрет І. Я. Франка, фотографії окремих сцен вистави «Украдене щастя», текст твору.

Обладнання: проектор, комп’ютер, екран.

                    Епіграф уроку  

Кожен коваль свого щастя.

       Ніхто не знає, коли йому щастя

усміхнутися має.

Народна мудрість

Структура і зміст уроку

І. Організаційний момент.

1. Перевірка готовності учнів групи до уроку, наявність текстів.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми та мети уроку.

Слово викладача. У театрі лунає третій дзвінок і гаснуть свічки. Затамувавши подих, глядачі спостерігають за дійством на сцені, адже сьогодні у театрі прем’єра драми Франка «Украдене щастя».

Швидко збіг час. Коли вистава закінчилась, автора викликали на сцену і вручили йому лавровий вінок від молоді. Бурею оплесків публіка вітала Франка. А він, скромний, засоромлений, як школяр, прийняв вінок. Стояв, на всі боки кланявся і усміхався.

У центрі нашої уваги – драма І.Я. Франка «Украдене щастя».

Невдовзі після прем’єри у газеті  «Львівський кур’єр»  з’явилася стаття, в якій писалося: «Його п’єса – то ідилія народу, витворена тільки розумом, не солоденька фантастична річ, то річ створена на реальнім тлі, а головна її якість – глибокі знання народу, правда, яку так рідко знайдемо у так званих «народних» п’єсах».

Мета нашого уроку - розкрити ще одну грань таланту Івана Яковича: його драматургічну творчість і проаналізувати найкращу п’єсу «Украдене щастя», з’ясувавши порушені в ній проблеми. А проблеми надзвичайно цікаві:

хто в кого вкрав щастя?

чи можна вкрасти щастя?

Наш урок буде незвичайний, це урок- мандрівка. Тому пропоную  перед нашою подорожжю полинути у ті часи і  прослухати текст пісні.

-                      Звучить «Пісня про шандаря» (демонстрація уривка фільма «Украдене щастя» режисера Юрія Ткаченка 1984 р.).

Викладач. Ви прослухали старовинну «Пісню про шандаря». Про що ж ця пісня?

Варіанти відповідей учнів. Так, ця пісня – про велику трагедію людських сердець, бо від неї віє смутком і самотністю, вчувається крик розбитого серця.

  ІІІ. Перевірка домашнього завдання (випереджувальне).

Викладач.  Дуже цікава і творча історія цієї п’єси. Мандруючи, дізнаємося про створення драматичного шедевру Івана Франка.

 

1.                Повідомлення учня «Творча історія драми «Украдене щастя»

18 березня 1891 року Крайовий відділ Львівського сейму оголосив закритий конкурс на кращу драму. І.Франко послав на конкурс свою п’єсу «Жандарм». Але журі категорично відхилило її як аморальну. Аморальність п’єси члени журі пояснювали приниженням цісарської поліції.

Через два роки Франко знову подає свою п’єсу на продовжений конкурс, але в ній уже не було найгостріших сцен конфлікту селянина і поліцая, і називалась вона тепер «Украдене щастя». На жаль, митцеві присудили лише третє місце. Справедливішим від журі виявився час: драма «Украдене щастя» й досі йде на сценах багатьох театрів, а про ті твори, що зайняли перше й друге місця, ніхто й не згадує.

На вимогу журі автор переробив кінцівку п’єси, замінивши шандаря  листоношею.

В основі п’єси лежить народна пісня, яку колись для поета записала сестра Ольги Рошкевич (Михайлина Рошкевич) у селі Лолин Стрийського повіту – «Пісня про шандаря». Ще в 1883 році І.Франко в брошурі «Жіноча неволя в руських піснях народних» дав глибокий соціально-художній аналіз цієї пісні. Зміст такий: прийшов жандарм з Делятина до своєї коханої. Чоловік її – Николайко – зарубав жандарма й сам загинув від руки правосуддя.

Про пісню Франко писав: «Як бачимо, в новій одежі стара подія – насильний розрив зв’язку родинного. Жінка ломить шлюб церковний і віддається «шандареві» одверто, прилюдно. Муж її, чуючи себе зганьбленим, убиває «шандаря» і сам гине ганьблячою смертю, - от і вся повість».

Сценічне народження п’єси «Украдене щастя» відбулося 16 листопада 1893 року в львівському театрі «Руська бесіда». На прем’єрі був присутній письменник. Хоч драма йшла в зміненому, як каже автор, скаліченому варіанті, доктору Івану Франкові було присвоєно високий титул талановитого драматурга, справжнього майстра.

У Києві п’єса вперше з’явилася на сцені 1904 року в театрі братів Тобілевичів. Роль Миколи грав І. Карпенко – Карий, шандаря – М. Садовський, Анни – Л.Лінницька. У 1909 році цю виставу відвідав Франко. Лише з 1913 року театри почали ставити «Украдене щастя» за первісним, нецензурним текстом.

1952 р. – фільм на Київській кіностудії.

Уперше надрукована драма в 1894 році в львівській «Зорі». І того ж року заходом автора видана у Львові окремою книжкою.

1901 року вона була видана вдруге у Львові, а в 1909 році – утретє.

Популярність «Украденого щастя» в наші дні представлена серіалом  із 4 серій, музику до якого написав керівник гурту «Океан Ельзи» Станіслав Вакарчук.

Драма «Украдене щастя» склала іспит часу.

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Слово викладача. Усі ми хочемо бути щасливими. Народна мудрість запевняє: «Кожен коваль свого щастя». «Ніхто не знає, коли йому щастя усміхнутися має» - заперечує інша.

-                      А які ще ви знаєте афоризми про щастя? (Відповіді учнів заздалегідь підготовлені: «Щастя приходить у дім, де чути сміх. Щастя – це трикутник, а в нім три кути: віра, надія і любов»).

Цікаво, чи може людина творити своє щастя, незалежно від тих умов, у яких вона живе? Чи можливе щастя без страждань? Що таке щастя? Важко дати однозначну відповідь на ці питання. Разом з Франком та його героями поміркуємо сьогодні над ними.

•                  Формулювання проблеми уроку

Чи може людина творити своє щастя?

 Сьогодні ми вирушаємо в незвичайну мандрівку до країни Щастя, дорогою збираючи ключі від нього. Поміркуємо, а що таке щастя?

•                  Словникова робота

Оскільки поняття «щастя» кожен розуміє по-своєму, то і до вирішення проблеми ви будете підходити по-різному. Щоб дотриматись єдиного взірця звернемося до словника

  Щастя 1. Почуття або стан найвищого, повного вдоволення.

2.                Сприятливий збіг обставин, талан, успіх.

Як бачимо, щастя без кохання не можливе. І людина, яка не пізнала, що таке кохання, не пізнала щастя. Ми спробуємо з’ясувати, чи справді кохання – це і є щастя, і чи можна боротися за своє щастя, переступаючи мораль і керуючись тільки почуттями. Відповіді на ці запитання ми будемо шукати у тексті твору, очима Івана Франка.

•                  Бесіда на осмислення сутності твору

-                      Як ви зрозуміли назву?

Зміст драми «Украдене щастя» нескладний. Скупі й жорстокі брати, щоб не дати Анні посагу за допомогою війта віддали її коханого, Михайла Гурмана в солдати. Потім вони підробили листа, ніби Михайло загинув на війні, і силою видали Анну заміж за бідного чоловіка з далекого села – Миколу Задорожного. Після повернення з цісарської армії Михайло стає жандармом, випадково зустрічається з Анною. Вона намагається повернути своє украдене щастя. Микола боронячи своє родинне щастя, у пориві гніву й обурення, убиває Гурмана.

Убивство Миколою Михайла є розв’язкою

                                   АННА

 МИКОЛА                                        МИХАЙЛО

Традиційна форма любовного трикутника є чисто умовною, на перший план висунуто не особисті почуття, а важливі моральні та соціальні проблеми.

Дискусія

 Питання для обговорення.

1. Микола – один з учасників конфлікту. Хто він: жертва чи злочинець?

2. Михайло – людина, що деградує. Довести це або спростувати.

3.Анна – цільна натура. Чи можна осуджувати Анну? Погляд традиційний і феміністичний.

Учні об’єдналися в групи, щоб охарактеризувати героїв п’єси, дати повну оцінку їх вчинкам, сформулювати власне ставлення до того, що трапилося з героями драми «Украдене щастя».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-                      Пригадайте початок драми. За вікном мете й завиває завірюха. Анна щиро занепокоєна запізненням чоловіка з заробітків. А тут ще звістка: повернувся Михайло Гурман. Що переживає Анна?

Настороженість, тривогу.

-                      Але це тільки звістка про Михайла. Пригадайте першу зустріч. Які почуття і передчуття викликала ця зустріч у Анни?

І радість, бо живий, і страх за майбутнє сім’ї. У неї ще вистачає сили відповісти: «Я шлюбна жінка, я чоловіка маю». На самоті Анна міркує: «Ох та й боюся я його тепер! Боюсь, як найтяжчого ворога! І певно, як він на нас взявся, то зітре нас на порох, знищить, зруйнує».

Настороженість і тривога переростають у передчуття невідворотного лиха.

-                      Прочитайте за ролями 5 яву ІІ дії. Чому Михайлові вдалося вирвати в Анни згоду стати коханкою?

Михайло пробудив тривожні і солодкі почуття в душі Анни. Відповідь була готова в її серці. Михайло своєю категоричністю допоміг Анні стати більш рішучою.

-                      Чи любить Анна Михайла?

Анна любить усім серцем. Що їй до людей, що їй до Миколи? Той, кого так давно і так сильно кохала – поруч. Хіба це не щастя? Життя без коханого – не життя. Він для неї все: «І світ, і люди, і честь. І присяга».

-                      А чи любить Михайло Анну?

Учні по-різному відповідатимуть на це запитання. Одні вважають, що Михайло прагне тільки тимчасової розваги та насолоди. Інші твердять, що Михайло кохає Анну, але його становище «цісарського слуги» спотворює і це найпрекрасніше почуття.

Звернемо увагу на такі слова Михайла:

«На злість тим, що нас розлучили,… від окрадімо наше щастя!»

«Щастя ніколи довго не триває. Щастя все – день, година, одна хвилина»ю.

«Треба брати життя, яке є, треба жити , як можна!»

«Ся любов була моїм одиноким , найдорожчим скарбом, вона могла би з мене зробити доброго, порядного чоловіка».

-                      Чи заслуговує Михайло такої жертовної любові? А Микола такої зневаги?

Нам щиро жаль Миколу. Усе життя його пройшло в тяжкій праці в наймах. Любов до Анни була тією маленькою краплиною щастя, яку він тихенько вкрав у злої долі. Микола жив цією любов’ю, ладен був працювати день і ніч, аби була щасливою його кохана молода дружина. Та не став він милим для Анни, покохати його вона не змогла.

-                      А що ж Михайло?

Замолоду, як він сам каже про себе, був чесним, може, трохи загарячим, кривди не любив, неправди не міг знести. Силоміць розлучений із коханою, обманом відданий до війська, де остудили його серце, він стає жорстоким, бездушним. Хоча в останній сцені перед нами – благородна людина. Тож не будемо ні засуджувати героїв, ні виправдовувати їх, а спробуємо зрозуміти.

-                      Анна не дотримує присяги церковному шлюбу. Як ви вважаєте, зрада це чи ні?

Формально, це, безперечно зрада. Але до шлюбу Анну віддано підступом. Коханого забрали до війська, та молитви Аннині були про нього, думки линули до нього. Лист про смерть Михайла поклав край всім надіям і сподіванням дівчини. І ось вона , так і не зазнавши щастя, з відчаю виходить заміж за нелюба. І якби Михайло не повернувся, то була б вірною дружиною Миколі. Отже, це не зрада, а прагнення повернути втрачене щастя.

-                      Кожен із персонажів у певний момент повинен зробити вибір. Який це вибір? Чим керуються вони?

У Анни вкрадено щастя. Вона вирішила вкрасти у долі хоч часточку його. А красти – гріх. І хоч знає, що буде покарана, зраджує.

Михайло хоче повернути собі те, що вважав своїм, не задумуючись над тим, гріх це чи ні.

Микола, доведений до відчаю, убиває суперника.

- Усі персонажі керуються почуттями. Рано чи пізно життя кожного з нас поставить перед вибором. То який висновок ви для себе зробите?

Керуватися не тільки почуттями, а й розумом.

- Хто ж винен у трагедії? Хто ж той злодій, що украв щастя і в Миколи, і в Михайла, і в Анни?

Звісно винна нелюдська державна система, при якій жінка не мала ніяких прав, в якій керували багатство і влада, при якій за хабар можна було владнати будь-яку справу. Саме об її кам’яні стіни розбилися найзаповітніші мрії і найкращі сподівання. А чи не обікрали й самі себе Анна, Михайло, Микола?

Викладач. У п’єсі, звичайно, були епізоди, які вразили нас найбільше. Отже, давайте сядемо, перепочинемо й поведемо бесіду про жанрову своєрідність «Украденого щастя». Отже, за жанром «Украдене щастя»- це соціально-психологічна драма.

Драма – моя давня страсть.

І.Я.Франко

Мої п'єси – то мій смуток.

І.Я.Франко

Спробуємо визначити, чому драма називається соціально-психологічною? (на дошці спроектовано поняття: драма, драматичний твір, ознаки драматичного твору, соціально-психологічний твір).

  Учні записують визначення, що таке драма у своїх словничках.

Драма (від гр.. «дія») – один із літературних родів, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів, здебільшого призначений для сценічного втілення.

Драматичний твір – твір, в основу якого покладено гострий життєвий конфлікт, який розкриває життєві й людські явища через діалоги, монологи, ремарки, призначений для гри на сцені.

Ознаки драматичного твору

1.                Дійові особи
2.                Ремарки
3.                Твір поділений на дії, яви, картини
4.                Призначений для гри на сцені
5.                Характеристики героїв розкриваються через монологи й діалоги.

Соціально-психологічний твір. Конфлікт зумовлений соціальними обставинами (соціальний статус жінки, тяжке життя селян в Австрійській імперії в другій половині ХІХ ст., повноваження війта й жандарма на селі, служба у війську).

«Украдене щастя » - драма, а в основі драматичного твору завжди лежить конфлікт. Давайте з’ясуємо, яка основа конфлікту.

                        - Що було причиною нещастя Анни, Михайла, Миколи?

                        - Хто і чому скалічив їхні долі?

        - Чому це стало можливим?

Анна, Михайло і Микола, самі того не бажаючи, стали жертвами боротьби за спадщину. Отже, основа конфлікту – соціальна. Конфлікт реалізується через вчинки, думки, прагнення героїв. Таким чином, драма «Украдене щастя» - соціально-психологічна. Нелюдська державна система, при якій керують багатство та влада, за хабар можна було владнати будь-яку справу; жінка була абсолютно безправною.

Тому до народної основи додалася також і особиста драма Івана Франка. Письменник був закоханий в Ольгу Рошкевич, дочку священика.

У листі до А. Кримського ті події І.Франко описував так: «Наша любов тяглася 10 літ, батьки зразу були прихильні до мене, надіючись, що я зроблю блискучу кар’єру, але по моїм процесі 1878-1879 рр. заборонили мені бувати в своїм домі, а в 1880 присилували панну вийти заміж за іншого. А був для мене важкий удар». Скупі слова, за якими стояла глибока драма. Це кохання залишилося в серці Франка на все життя.

V. Закріплення вивченого.

Викладач. Чи ви погоджуєтеся зі словами народної мудрості? Чи актуальний твір сьогодні?

Великою мірою на наше життя впливають обставини, що не залежать від нас, ми можемо творити своє щастя. Потрібно тільки цінувати кожну щасливу мить. Проблеми, порушені у творі - вічні, тому драма не застаріє ніколи.

Щастя

Прокинутися вранці і сказати

Деревам, звірям, людям: «Добрий день».

І знати, що тебе чекає мати

Поміж перестигаючи вишень.

Віддатися до крихточки роботі,

Щоб на чолі гарячий піт схолов.

І не відкласти на колись, на потім

Ні доброту, ні чесність, ні любов.

Збагнути серцем – кожна мить єдина,

Неповторимі тиша й круговерть.

І зрозуміти: вдячна пам’ять сина –

Найкраще, най можливіше з безсмерть.

 

І хоч буває непроглядно гірко,

Не опустись до вовчого виття.

О щастя – ти не піднебесна зірка.

Ти – кожна мить прожитого життя.

/Ніна Гнатюк/

 Життя часто кидає нас у вир випробувань, пробує на міцність нашу душу, наше серце, нашу силу волі. Тому найважливішою ознакою для кожного із нас, залишитися людиною. І в любові також. Щоб кохання було високим, священним почуттям, його не можна осквернити ані зрадою, ані вбивством, ані трагедією іншої людини.

Наш урок і мандрівка одночасно добігають кінця.

Нам залишилося порахувати отримані вами «ключі від щастя» і оцінити вашу діяльність на уроці.

VІ. Оцінювання знань учнів.

VІІ. Домашнє завдання.

1. Написати есе «Чи може крадене щастя бути справжнім?».

2. Підготуватися до характеристики персонажа твору, який найбільше вразив вас (усно).