Урок на тему "День Землі"

 

Мета. Сконцентрувати увагу дітей на екологічних проблемах. Створити умови для виховання громадянської позиції до проблем охорони навколишнього середовища та формування екологічної свідомості.

Вчитель.

Яка красива в нас планета!

Земля зелена, ніжно-голуба,

Нас переконують космічні злети

У всій Галактиці така одна.

  Космонавт Ю. Гагарін, який першим побачив землю з космосу, вигукнув: «Яка красива наша Земля! Окутана тонким блакитним серпанком атмосфери, як коштовний діамант, сяє вона на фоні чорного вакууму Космосу».

Земля – унікальна планета Сонячної системи тому, що на ній існує  життя завдяки таким сприятливим умовам:

  велика маса Землі, достатня для утримання навколо себе захисного шару атмосфери;

  сильне магнітне поле, що захищає земних жителів від згубленої дії космічної радіації; наявність великої кількості води та інші фактори.

1-й учень.

Неосяжний Галактики простір.

Розум лиш обіймає її.

Ми колись будем їздити в гості

На космічні планети з Землі.

2-й учень.

Простір космосу в ясній блакиті

Манить блиском зірок золотих,

Таємничий для нас і відкритий

Нас чека на шляхах неземних.

3-й учень.

І в безмежнім його океані

Є планети великі й малі.

Велич їм і краса притаманні,

Та нема красивіше Землі.

1-й учень.

Її зелень буяє духмяно,

Вітер квітів несе аромат

І у Всесвіті всім незрівнянно

Лине звуків приємних парад.

2-й учень.

Моцарт, Штраус, немов зазирають

В вічність часу безмежно нову,

Гармонійність земну величають

І вплітають життєву канву.

3-й учень.

1-й учень.

У кожного листочка в берези , ручая,

У кожного на світі батьківщина є своя.

І там, де ми родились, де працюємо й живем,

Ми Україну милу Батьківщиною зовем.

Вчитель. Стан екології в Україні характеризується як екологічна криза. На території України 5 АЕС (Чорнобильська, Рівненська, Хмельницька, Запорізька, Південно-Українська). Це – велика небезпека аварії, проблема  поховання ядерних відходів та поховання самих АЕС після відпрацювання. Найбільша в світі техногенна аварія – на ЧАЕС (5 млн га землі забруднено, понад 5 тис. людей загинуло).

2-й учень.

Вчитель. Всемогутність  і безсилля продемонстрував Чорнобиль. І застеріг: не захоплюйся своєю могутністю, людино, не жартуй нею. Бо ти – причина, ти – і наслідок.

1-й учень.

 Невпинно колесо історії так обертається

І людство йде вперед й на мить не зупиняється,

Якщо хоч трохи зупинитись,

Природі в очі  подивитись,

Помітить можна, що вона благає

І від байдужості людей невпинно вимирає.

Повсюди гази, радіація,

Сама себе отруює цивілізація.

Сосновий ліс – перлина Батьківщини –

Став паливом для Кремінщини.

Чиясь лиха рука, чи грізна сила.

Випадково, чи навмисне підпалила.

2-й учень.

Гектарами пожарища стоять.

На них працюють люди, трактори димлять.

Безцінний скарб дровами величаєм,

Не помічаєм самі, що втрачаєм.

Якщо і далі будем так ми існувати,

То скоро вся Природа-мати

Вже сил не матиме благати,

Для захисту Природи треба сили спрямувати.

І щоб нащадки не сказали,

Що проживали тут вандали,

Розумно треба нам всім жити

А ні нашкодить, а ні вбити.

Вчитель. Ми всі дуже добре знаємо, як поводитись, щоб не нанести збитку природі, і багато говоримо про її захист. але треба кожному почати з себе, душею відчути єдність з природою: бути обережним в лiсi, щоб не зламати гілку, бо дереву боляче, воно живе; не залишати після себе сміття, бо землі боляче переносити таку неповагу до себе (скло, пляшки, не перегнивають і залишаються виразки на тiлi землі); обережно поводитись з вогнем, бо він може знищити цілі лісові масиви, поля. Людина виділяється з при роди своїм розумом, щирим серцем. То ж збережіть кожне гнiздечко, не дозволяйте вбивати птахiв i тварин. Станьте розумними господарями на своїй землі i пам'ятайте, що екологiчне забруднення, як ланцюгова реакція, моде призвести до екологічної катастрофи.

1-учень.

Знялися гуси над рікою,

Тут постріл пролунав бідою,

На землю впав старий гусак,

Як гірко вдома гинути отак.

Як часто взимку уві сні

Він був у рідній стороні,

Як довго навесні летів

До милих серцю берегів.

Вiн край тепличний залишав,

На рідну землю поспішав.

Тут почувався він удома,

Тут відступали біль і втома,

Тут він дітей своїх навчав

І осінь час відльоту зустрічав.

Він зграю вже не поведе в політ,

Вже не для нього переліт.

З криком зграя віддалялась,

Нового пострілу боялась.

І зраді рідної землі

Немов кричали гуси: «Ні!»

Жахливий, все ж, закон природи,

Що сильний слабого вбива з нагоди.

Будь мудрим, в міру їж і пий

І просто так життя не вбий.

Вчитель. Ліс - це особливий, безкінечно добрий і безкінечно щедрий органiзм, який не просить нічого для свого існування й великодушно розсипає продукти власної життєдіяльності: він бере під захист всi живi iстоти і пропонує тінь, навіть, лісорубові, що губить його. Майже 11 мiльйонів гектарів лісів, надзвичайно важливих для життя біосфери, щорічно зникає.

2-й учень.

Ліс про щось шепоче.

До сонця піднімаючи гілля,

Важливе щось сказати хоче,

До нас звертається здаля.

Тихенько лине ця промова щира,

Нечутно майже,  небайдужий лиш збагне,

Промова зіткана з надії, віри

І серце болісно торкає за живе.

Під сонцем місця ліс собі благає,

Людська жорстокість знищує його.

Могутній красень  милості чекає,

І важко не помітити цього.

Обвуглені пеньки, як свідки мертві стали,

Вогненні навали, що трощила все навкруг.

Красиві сосни факелом палали,

Здригався і стонав зелений друг,

Розвіявся нарешті дим смердючий,

Буяє ніжно зелень молода,

І трохи притупився біль пекучий,

Глибокій думі ліс минуле огляда.

Шепоче ліс, неначе кличе

Заглянути у майбутнє.

Він прямо дивиться в людське обличчя,

Щоб ми збагнули: ліс для нас – життя .

Вчитель. Діти, не можна не помітити, що річки дуже забруднені, заросли очеретами, їхня вода не придатна для життя.

1-й учень.

Заросла колись широка річка,

Ледве протіка очеретами.

Вкрилась плямами її водичка,.

Що ж це трапилося, нарешті, з нами?

І риба мертва мертва попливла,

То ж ми – злочинці у очах Природи,

А наші пагубні діла

Негідні українського народу.

День новий треба починати

З очищення Природи- свого дому.

Амбіціозність треба подолати,

Безгосподарність не прощається нікому.

2-й учень.

Моя маленька Батьківщина –

Село квітуче,

Розчищу я тебе від бруду

І поки житиму, про тебе турбуватись буду.

(Пісня «Хай райдугою квітне земля моїх батьків»0

Музика А.І. Чернишової, слова В.В. Федорової).

Буяє цвітом навесні,

Росою  чистою вмивається ізрання

Моя земля, що день при дні

Ясніє від великого кохання.

Кохання праці шахтарів

І колискової комбайну.

Сердець гарячих трударів,

Палких і в праці одностайних.

Приспів.

Мій рідний край – земля дідів священна,

Тепло душі усе тобі віддам,

Лиш праця, щира і натхненна

Широкий шлях відкриє сам.

2-й учень.

Я серцем міцнію на рідній землі,

Батьки і діди тут зростали мої,

Мене щедро живить коріння моє,

Землі цій віддам все натхнення своє.

Приспів.

Луганщина рідна – колиска моя,

Серцями зігріта плідна земля.

Ти – схід України, і сонце тобі

Всміхається щиро крізь хмари любі.

Зростає Луганщина рідна моя,

Немов навесні, розцвітає земля.

І затишно стане тут жити старим,

І вистачить праці рукам молодим.

Приспів.

Вчитель. То ж будемо господарями у себе в селі, в місті, в нашій країні, на нашій Землі. Збережем нащу планету для майбутніх поколінь.

(Пісня «Обіймемо землю красою й любов'ю, музика А.1. Чернишової, слова В.В. Федорової).

Хто землю шанує, той чув її голос

 І знає, що їй необхідне тепло.

 Бо тільки від працi колишеться колос,

 І тільки в любовi зростає зерно.

Приспів.

Обіймемо землю красою й любов'ю,

 Для наших нащадків її збережем,

I через життя, працьовите й змістовне,

Ми нашу любов до землі пронесем

. Радiє земля, коли стебла налиті

 Шумлять між собою, про щось шелестять.

 Слова ці прості, людським серцем зігріті,

 Як сонячні промені, в простір летять.

Приспів.

Страждає від металу важкого

І стогне, як рве він її на шматки.

Старіє. Як мати, вфід болю такого,

То ж землю свою від біди захисти.

Приспів.

Вчитель. Людство має спільний корінь і живе на одній планеті. Воно саме повинно в єдності і мир створювати своє майбутнє. Кожен нехай подбає про те, щоб ваша життєва позиція була доцільно виваженою, а вчинки розумними, такими, що приносять користь, а не шкоду.