Урок на тему "Комп’ютерні віруси та антивірусні програми"

9 клас

Урок № 1/4.

Рівень стандарту

Тема: Комп’ютерні віруси та антивірусні програми.

Мета:

• дидактична: ввести поняття «комп’ютерного вірусу», «антивірусної програми», розглянути класифікації вірусів, методи захисту ПК від вірусів;
• розвивальна: розвивати увагу, пам’ять, уяву, логічне мислення;
• виховна: виховувати у школярів інтерес до пізнання інформаційного простору.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Дидактичне забезпечення: підручник «Інформатика 9 клас» Ривкінд Й. Я., Лисенко Т. І., Чернікова Л. А., Шакотько В. В.

План уроку (45 хвилин)

І. Організаційний момент (2 хвилини).

ІІ. Перевірка домашнього завдання (5 – 10 хвилин).

ІІІ. Актуалізація опорних знань (3 хвилин).

ІV. Мотивація навчальної діяльності учнів (2 хвилини).

V. Вивчення нового навчального матеріалу (20 хвилин).

VІ. Перевірка первинного засвоєння знань (5 хвилин).

VІІ. Підведення підсумків та повідомлення домашнього завдання
(3 хвилини).

 

І. Організаційний момент (2 хвилини).

Привітання вчителя та перевірка присутніх.

ІІ. Перевірка домашнього завдання (5 – 10 хвилин).

Вчитель роздає кожному учневі картку з тестовими завданнями. Діти підписують картки. На виконання завдання відводиться 7 хвилин.

1. За допомогою якої утиліти можна знайти та виправити помилки на дисках комп’ютера?

 

а) очищення дисків;                              в) відновлення системи;

б) дефрагментація диска;                     г) перевірка диска.

2. Які файли знищують у разі використання утиліти очищення дисків?

 

а) файли, що мають дуже великий обсяг;       

б) файли, що їх понад місяць не використовує користувач;

в) тимчасові файли;

г) пошкоджені файли та папки.

3. Чи завжди потрібно виконувати дефрагментацію дисків?

 

а) цю дію потрібно виконувати регулярно — один раз на місяць;

б) не менше одного разу на тиждень;

в) попередній аналіз диска перед дефрагментацією потрібно виконувати регулярно (раз на тиждень або після розміщення на диску великої кількості файлів або папок), а дефрагментацію потрібно виконувати лише за порадою операційної системи;

г) цю дію виконують за бажанням користувача.

4. Який файл називається фрагментованим?

 

а) пошкоджений файл;

б) файл, частини якого записано в різних місцях диска;

в) дуже великий за розміром файл;

г) тимчасовий файл.

5. Як називається процес встановлення програмного забезпечення на комп’ютер?

 

а) інсталяцією;    б) відновленням;   в) дефрагментацією;   г) деінсталяцією.

6. До чого призводить постійний запис та стирання файлів?

 

а) до пошкодження файлів;               в) до видалення файлів;

б) до перевірки файлів;                      г) до фрагментації файлів.

7. Упорядкуйте послідовність дій, які треба виконати для копіювання об’єкта?

 

а) з контекстного меню обрати команду Копіювати;

б) натиснути значок обраного для копіювання об’єкта правою клавішею миші;

в) відкрити у вікні папку, з якої будемо копіювати об’єкт;

г) у контекстному меню обрати команду Вставити;

д) перейти у вікно папки, куди будемо вставляти скопійований об’єкт;

е) на вільному місці вікна папки призначення натиснути праву клавішу миші, викликавши контекстне меню.

 в), б), а), д), е), г).

Тепер обміняйтесь виконаними роботами, та здійсніть взаємоперевірку роботи (правильні відповіді вчитель записує на дошці), виставивши один одному отримані бали. Здайте роботи.

ІІІ. Актуалізація опорних знань (3 хвилин).

Учні відповідають на запитання вчителя:

1. Опишіть, які дії виконуються при перевірці системних дисків.

2. За допомогою якої програми здійснюється очищення диска від непотрібних файлів?

3. Опишіть процес створення точки відновлення системи.

ІV. Мотивація навчальної діяльності учнів (2 хвилини).

В повсякденному житті всі ви зустрічалися з поняттям «комп’ютерний вірус». Вам пропонується до поданих нижче клітинок записати ті асоціативні  поняття,  які у вас виникають, коли ви чуєте слово «комп’ютерний вірус».

Я думаю, вам інтуїтивно відомі відповіді напитання: що називають комп’ютерним вірусом? Коли з’явився перший вірус? Хто створює комп’ютерні віруси? На сьогоднішньому уроці ми спробуємо розглянути ці та інші питання.

V. Вивчення нового навчального матеріалу (20 хвилин).

Багато хто принаймні чув про комп’ютерні віруси і про те, яких прикрощів вони можуть завдати користувачеві ПК. Дії вірусів можуть бути не дуже небезпечними: несподівані звукові або графічні ефекти, перезавантаження комп’ютера, зміна функцій клавіш на клавіатурі тощо. Однак існують віруси, які можуть спричинити збої у роботі комп’ютера: псування даних на дисках, втрату програм, видалення інформації, необхідної для роботи комп’ютера, і навіть переформатування жорсткого диска.

Комп’ютерний вірус – це програмний код, що може несанкціоновано формуватися, запускатися і самовідтворюватися.

Давайте пояснимо ці властивості вірусів. Оскільки комп’ютерні віруси є програмами, вони можуть виявитися лише під час запуску на виконання. Поки вірус не запущений, він може досить довго знаходитися на диску в «сплячому» стані і не завдавати ніякої шкоди. Важливо знайти вірус ще до того, як він встигне виявити себе. Це принцип роботи всіх антивірусних програм, призначених для боротьби з вірусами.

Після свого запуску вірус може створювати власні копії, тобто нові фрагменти програмного коду. Ці копії можуть не збігатися з оригіналом. Розмноження вірусу відбувається, як правило, через оперативну пам’ять комп’ютера. Код вірусу потрапляє в пам’ять разом із завантаженим зараженим файлом і звідти починається зараження інших файлів, передусім файлів операційної системи (файлові віруси). З пам’яті вірус може переміщатися також у завантажувальні сектори дисків (завантажувальні віруси). Щоб зрозуміти, яку шкоду спричиняють віруси, потрібно розібратися в їх класифікації.

До речі, коли ж виникли комп’ютерні віруси?

Вважають, що ідею створення комп’ютерних вірусів визначив письменник-фантаст Т. Дж. Райн, який в одній зі своїх книжок, написаній у США 1977 р., описав епідемію, що за короткий час охопила близько 7000 комп’ютерів. Причиною епідемії став комп’ютерний вірус, який передавався від одного комп’ютера до іншого, пробирався в їх операційні системи і виводив комп’ютери з-під контролю людини.

Проте наукові основи теорії механізмів, здатних до самовідтворення, заклала людина, якій ми завдячуємо формулюванням загальних принципів щодо будови комп’ютера, – Джон фон Нейман. Саме він 1951 р. запропонував метод створювання таких механізмів.

У 1961 р. Програмісти фірми Bell Telephone Laboratories розробили комп’ютерну гру «Дарвін», у якій декілька програм-організмів завантажувалися в пам’ять комп’ютера. Організми, які створив один гравець, мали знищити представників іншого виду, захоплюючи всю пам’ять комп’ютера.

Наприкінці 70-х років ХХ ст. з’явилися перші програми-вандали, які після запуску знищували дані користувачів. У цей час з’являються перші троянські програми, що виявляли свою сутність лише через певний проміжок часу або за певних умов.

У 1981 р. Річард Скрента написав для Apple один із перших вірусів, що виявляв свою присутність повідомленням, яке містило невеликий вірш. Крім цього, вірус перевертав зображення на екрані, примушував текст «блимати» й виводив різноманітні повідомлення.

Інші віруси для Apple створив цього ж року студент Техаського університету Джо Деллінджер. Вони змогли «втекти» від свого автора та поширитися університетом, пошкоджуючи графіку популярної на той час комп’ютерної гри Конго (у результаті дії цього вірусу за кілька тижнів усі піратські версії гри перестали працювати). Щоб виправити ситуацію автор запустив у комп’ютерну мережу новий вірус.

Тож, розглянемо класифікацію вірусів:

• за середовищем їхнього існування:

• файлові віруси – проникають у файли, що виконуються, у системні файли, файли драйверів, починають розмножуватись під час кожного запуску файла;
• завантажувальні віруси – заражають завантажувальний сектор диска або сектор, що містить програму системного завантажувача вінчестера; він заміщає собою програму в завантажувальному секторі, потрапляє до оперативної пам’яті і перехоплює керування відразу під час завантаження операційної системи;
• файлово-завантажувальні віруси – можуть проникати як у файли, так і в завантажувальні сектори;
• макровіруси – проникають у файли документів та інші файли, підготовлені в додатках; небезпека їх в тому, що вони заражають файли даних і поширюються через документи, підготовлені у популярних системах Word і Excel;
• мережні віруси – поширюються комп’ютерною мережею, заражають тільки операційну систему і не записуються на носії інформації.

– за способом зараження:

• резидентні віруси – потрапляють до оперативної пам’яті і можуть постійно виявляти свою активність аж до вимикання або перезавантаження комп’ютера;
• нерезидентні віруси – до пам’яті навпаки не потрапляють і активні лише протягом часу, пов’язаного з виконанням певних завдань.

Класифікація вірусів за алгоритмом їхньої роботи неможлива через велику кількість (десятки тисяч) вірусів. Алгоритми роботи нових вірусів набагато витонченіші від алгоритмів вірусів, що створені десять років тому.

Вірусами зі складним алгоритмом є стелс-віруси. Їх неможливо побачити під час перегляду файлів засобами операційної системи. Стелс-віруси можуть перехоплювати звернення до операційної системи. Під час відкриття ураженого файла вони негайно видаляють із нього свій програмний код, а під час закриття файла відновлюють його.

Антивірусні програми.

Для захисту від вірусів розробляються спеціальні антивірусні програми, що дозволяють виявляти віруси, лікувати заражені файли і диски, запобігати підозрілим діям. Сучасні антивірусні програми – це комплекси, що поєднують функції детектора, ревізора й охоронця.

Вони класифікуються так:

• програми-детектори або сканери – шкідливі об’єкти виявляє шляхом пошуку й порівняння програмного коду віруса. Недоліки цих програм – беззахисність перед вірусами, що не мають постійного програмного коду і здатні видозмінюватися із збереженням основних функцій, нездатність виявляти нові й невідомі віруси;
• програми-монітори – створюють базовий захист комп’ютера, виявляють віруси безпосередньо на ранній стадії активності;
• програми-лікарі або фаги – знаходять заражені файли і «лікують» їх, тобто видаляють тіло програмного віруса і повертають файли до вихідного стану; проте ці програми швидко застарівають  і потрібне  регулярне відновлення їх версій;
• програми-ревізори – ефективно відновлюють систему, пошкоджену діяльністю шкідливих модулів; проте не можуть оперативно реагувати на появу віруса в системі;
• програми-фільтри або «сторожі» – здатні виявляти вірус на початковій стадії існування його до розмноження, проте не лікують файли і диски;
• програми-вакцини або імунізатори –  імітують зараження файлів певними вірусами, внаслідок чого справжні віруси зіштовхуються зі своїми «побратимами» і припиняють спроби зараження. Сьогодні цей тип програм практично не використовується.

Слід сказати, що зазначені варіанти програм сьогодні в чистому вигляді практично не зустрічаються. Розробники антивірусних програм змушені передбачити всі основні типи антивірусних програм, які правильно було б назвати компонентами або складовими, ніж самостійними додатками.

Пам’ятка

Профілактичні заходи із захисту комп’ютера від вірусів.

• перед використанням чужих носіїв інформації перевіряйте їх на наявність вірусів;
• не запускайте неперевірені файли, які отримані з мережі та електронною поштою;
• регулярно здійснюйте копіювання цінної інформації на зовнішні носії;
• завжди майте під рукою завантажувальний диск із антивірусною програмою;
• виконуйте періодичну перевірку пам’яті та всіх дисків комп’ютера за допомогою свіжих версій антивірусних програм;
• вчасно оновлюйте свої антивірусні програми.

 

 

VІ. Перевірка первинного засвоєння знань (5 хвилин).

Учні відповідають на запитання вчителя:

1. Що називають комп’ютерним вірусом ?

2. Коли з’явилися перші комп’ютерні віруси?

3. Що таке антивірусна програма ?

VІІ. Підведення підсумків та повідомлення домашнього завдання
(3 хвилини).

Завдання 1, 2, 3, 4, 5 на стр.135 у підручнику «Інформатика 9 клас» Ривкінд Й. Я., Лисенко Т. І., Чернікова Л. А., Шакотько В. В.