Урок на тему "Ми діти твої, Україно"

«Ми – діти твої,

Україно!»

 

 

ГОДИНА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

Л.М. ВОРОНИч, вчителя фізики

Тур’я-реметівської зош i-iii ст.,

Перечинського р-ну, закарпатської обл.

 

 

Мета: виховувати патріотичні почуття національної гордості, мужність, героїзм, готовність захистити свою землю. Формувати соціально – компетентного, активного відповідального громадянина і патріота України.

Рідну, добру, у крові умиту,

                                                    Я тебе нікому не віддам.

А. Малишко

Відео  «Моя Україна» (учні виконують поезію Юліанни Воронич)

Моя Україна

Бабусина вишиванка,

У лузі калина,

Красна співанка

Моя Україна!

Росами вмита,

Навіки єдина,

Любов’ю сповита -

Моя Україна! 

Горда і вільна,

Не «била коліна»,

Пам’ять нетлінна –

Моя Україна!

Поле безмежне,

Землі солов’їна,

Майдан незалежний –

Моя Україна!

Твоє я зернятко,

Міцного коріння,

Щасливе дитятко –

Моя Україна!

Вчитель. Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, як барва зоріє із зажури поліських озер, що чистими очима довірливо дивляться на світ, виростає недосяжно на повен зріст із карпатських верховин. Нема життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

 Рок-версія « Гімн України»

Ще вчора події, які нині відбуваються на Україні, були для нас ніби страшним сном. Ніхто б навіть не подумав, що на рідній українській землі у 21 столітті лунатимуть постріли, вбиватимуть людей. Наша історія мала багато трагічних періодів, коли свобода і факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки країни ставали на захист своєї землі, держави, своїх співвітчизників. Йшли на смерть заради життя.

Нині знову прийшов цей час – час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім та темни минулим, справедливістю та тиранією.

Історія повторюється. Все, чого добивалися наші предки протягом століття, є актуальним сьогодні. Ціною життя найкращих синів України – ми виборюємо право нації на світле майбутнє, ціною життя – патріотів.

Що на вашу думку означає бути патріотом?

Учень. Патріотом (від лат. рater – батько) називають людину, котра любить свою Батьківщину, захищає її інтереси та авторитет. Патріотизмом називають любов до країни, відданість їй.

Вчитель. Чи всі українці є патріотами?

                 Що означає бути патріотом?

Учень. Я вважаю, щоб бути патріотом треба знати і поважати гімн і герб нашої країни.

Учень. Патріотизм до своєї країни починається у серці, у великій любові до людей, до рідного краю, де ми народилися.

Учень. Патріот повинен вивчати свою українську історію,культуру, спадщину, традиції.

Учень. Бути патріотом означає розмовляти українською мовою, думати нею, мріяти нею. Насолоджуватися її солодкістю та присмаком меду на вустах.

Пишатися тим, що народився у цій найгарнішій у світі країні.

Вчитель. Бути патріотом модно. А як відрізнити справжній патріотизм від фальшивого?

Учень. Патріотом не може бути людина, котра не хоче працювати, приховує свої доходи від держави.

Учень. Справжній патріот ніколи не буде бити себе в груди і кричати – «Я ПАТРІОТ», розфарбовуючи обличчя у жовто - блакитний колір, або вихваляючись вишиванкою у шафі.

Учень. Патріот готовий пожертвувати життям заради Вітчизни.

 (Відеоролик про Україну)

Вчитель. Людське життя безцінне. Ми готові віддати все, щоб зберегти його. Щодня дякуємо Богові, за подарований ним прийдешній день. Молимося за тих, хто за нашу свободу віддав своє життя.

(Відеоролик про Україну, учень говорить)

Учень. Рівно рік минуло з того часу, коли на майдані пролилася кров найкращих синів і дочок України – неньки, які стали на захист своєї держави. Їх об’єднала українська земля та бажання жити у вільній країні. Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелося вимагати право на життя.

І, хоч кулі снайперів, - це вагомий аргумент, ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули та не здавались.

Поезія Уляни Колоденної

Коли будуть, мамо, питати,

Нащо смерть я зловив за руку,

Я вже буду, рідненька, мовчати,

Буду в серці твоєму стуком.

Коли будуть, мамо, питати,

На якому вмирав я полі,

Ти скажи, що на Україні,

На межі тирана і волі.

Коли будуть, мамо, питати,

Що в житті я хотів зробити,

Заплющ очі, бач – я, маленький,

Хочу жити і хочу любити.

Коли будуть питати, мамо,

Чи боліло мене вмирати,

Не клади на могилу квіти –

Їм ще важче буде помирати.

Коли будуть, мамо, питати,

Чи не страшно ховати сина?

Страшно, люди, ховати не тіло,

Страшно те, що у тілі людина.19

Коли будуть питати, мамо,

Звідки кралась у душу тривога?

Вибачай, вже летіти мушу,

Тепер в небі я, в сотні Бога.

 

Демонструється інсценізація казки Юлії Смаль «Небесна сотня».

 

Виходить мама і п’ятеро дітей.

– Мамо, чуєш? А хто нас охороняє?

– Ангели, сину.

– Ангели? Хто це?

– Небесні охоронці. Вони бережуть нас від зла, від

сліз, від усього поганого.

– Але ж, мамо, хіба поганого не стається?

– Стається, та тільки ж ангели нас боронять, але не

можуть з нами боротися. Коли людина хоче добра, то й лиха з нею

не станеться, а як ця людина недобра, то чинить зле. І тоді ангели

плачуть.

– А які вони?

– Хто?

– Ангели, мамо.

– Ну, це довга історія, – усміхнулася мама.

• А я знаю. Мені дідусь розповідав. – Вигукнула старша дівчинка.

Так ось. Була колись одна країна. Та ж така, що прекраснішої

від неї не було на цілий світ. З одного боку омивало її ніжне

блакитне море, з іншого на сторожі стояли сиві, старі-старі гори, від

лютих вітрів її захищали густі ліси, багаті на усілякого звіра, а в

серці її пашіли золотом степи. Бурхливі ріки, щедрі врожаї, мудрі

люди – така була ця країна. Та сталося лихо. Захопив цю країну

володар, та такий злий і жадібний, що не сказати. Його посіпаки

обкрадали народ, відбирали зерно, будинки, усі статки, які чесною

працею збирали люди за своє життя. А хто не погоджувався, того

хапали і саджали у в’язниці. Хоча й це не найгірше… І зайшло сонце

над країною.

– Як це? – запитав Максимко.

– Так кажуть, коли все навколо стає погано. Ніби, немає

просвітку серед лиха.

– Але ж ці люди, вони скинули володаря?

– Зачекай же! Одного дня не сила стала народові терпіти

знущання. Повстав він. Аж від моря вже до гір, лісів і степів,

здійнялася буря. Страшна вона була, сину. Божевільний володар

дістав гармати і рушниці, його посіпаки, які тоді ще нікого та нічого

не боялися, теж узялися до зброї та розбоїв.

– І що? – запитав стривожено хлопчик.

– Не злякався мужній народ. Беззбройні та сміливі, виходили

люди один на один проти володаревих посіпак. Спочатку поодинці,

потім хвилями, і день за днем ці хвилі ставали усе нестримнішими,

усе сильнішими, поки одного дня людський гнів не змив володаря з

його челяддю геть з країни.

– А де ж про ангелів? Мамо, розкажи.

– Бачите, діти. Люди, молоді та не дуже, йдучи на бій з темною

силою, втрачали життя. Перший упав, другий, третій – їхні серця

зупинялися від ворожих куль. Але побачили люди, що герої не

вмирають, що, насправді, їхні душі, у світлі, сходять у небо, в

золотих, сяючих обладунках, стаючи небесними ангелами, воїнами

добра. Цілий загін ангелів, ціла Небесна сотня постала перед

райськими ворітьми. І Бог забрав їх до себе, всіх до одного, героїв з

чистими душами, та наказав берегти свій народ, боронити від

лихого. З тих пір, синочку, наші ангели-охоронці ось такі, вродливі,

сміливі, загартовані у бою воїни. І це вони бережуть нас від усього

на світі зла.

– Мамо, а наш тато, він теж ангел?

– Так. І наш тато – ангел. Найсміливіший ангел. І ви так на нього схожі.

Вчитель. Ліна Костенко у свій час наголошувала, що історія українців страшна і кривава, трагічна і не підвладна людському суду:

Історії ж бо пишуть на столі,

Ми ж пишем кров’ю на своїй землі,

Ми пишем плугом, шаблею мечем,

Піснями і невільницьким плечем.

Могилами у полі без імен…..

Відеоролик «Воїни світла»

Учень. Із спогадів Костянтина Василькевича, лікаря – хірурга спец. батальйону «Азов» - батька трьох неповнолітніх дітей. Це – війна, і це стосується не тільки Сходу. Коли почалася анексія Криму – в Донецьку і Луганську було спокійно. А зараз там воюють козачки, криміналітет, які перед тим воювали на півострові. Після того, як Україна вийшла з під каблука Росії, усунувши зрадника Януковича, Москва вирішила відірвати все, що зможе. Вони ніколи не приховували того, що хочуть дійти до Львова, найстарший брат не збирається зупинятися, - в них не має гальм. Тому не можна чекати і сподіватися, що ми просто віддамо Схід – і війна закінчиться. Ні, якщо ми це зробимо, вони підуть далі. Україна мусить їх розчавити.

Учень. Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

Учень. Наша армія існує для захисту кордонів рідної землі, а не для нападу на інші країни. Щоб захистити Батьківщину в майбутньому, треба змалку полюбляти спорт, бути сильним, спритним, мужнім.

Учень. Із спогадів Андрія Грималюка, добровольця батальйону «Азов»   із Прикарпаття. Війну вже б давно програли, якби армію не підтримувала громада. Їжа , одяг, медикаменти, елементи захисту – у більшості випадків – це все закуплено за кошти волонтерів різних організацій, підприємців, небайдужих громадян.

Вчитель. Воїни, які несуть службу в АТО , потребують моральної підтримки, теплоти  наших сердець. Їм вкрай необхідно знати , що про них пам”ятають і на них чекають. 6 грудня Україна відмічала День захисника Вітчизни. Школярі з усіх куточків України надсилали листи, малюнки, обереги. Нехай дитячі привітання  можуть здатися для когось забавою.Разом з тим, вони мають великий сенс. Це глибока любов до своїх захисників і заклик до тих, хто не усвідомив цінність миру на землі.

 Користуючись нагодою хочу подякувати педагогам ,учнівським колективам 1-11класів,які долучилися до акції «Подаруй тепло солдату» і на зібрані кошти (понад 5000 гривень) придбали зимовий одяг для солдат. Щира подяка школярам, які взяли участь у проекті «Підтримай героя-подаруй йому оберіг».  Тож сподіваємося, що ангели створені дитячими руками, зігріють воїнів душевним теплом, оберігатимуть їх від ворожих куль та допоможуть здобути перемогу та мир для нашої країни.

Учні читають листи , демонструють малюнки.(відео)

Учитель. Ваші роботи представлені на виставці доказ того ,що ви всім серцем переживаєте за долю своєї Батьківщини Адже справжній патріотизм починається в серці, у думках, у добрих вчинках   і ніколи не закінчується.А що треба дитині для того , щоб відчути себе справжнім патріотом України?   

 Учень. Добре вчитись, щоб у майбутньому оволодіти спеціальністю і приносити користь.

 

 Учень. Брати активну участь у житті класу і школи, відчувати свою причетність до шкільного життя і до життя країни.

 

 Учень.  Любити природу, берегти і примножувати її багатства: садити сади, ліси, квіти, розчищати джерельця, щоб не міліли річки. Турбуватись про майбутнє нашої держави.

 Учень. Берегти історичні і духовні пам’ятки нашого народу, не руйнувати, а вивчати і творити нову історію рідного краю.

Вчитель. Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули  вороги і багато наших земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю воюють на сході з терористами та російським сепаратистами, відвойовують та захищають кордони нашої держави (вчитель зачитує прізвища). Деякі російські політики, а саме лідер ЛДПР В.В. Жириновський, пропонує поділили нашу державу на шматки між Польщею, Румунією, Угорщиною та Росією. Цього ніколи не буде і ми з вами ніколи такого не допустимо!

Українська земля пройшла війни та мир, поразки та перемоги, пишалася вірними синами та доньками, чарувала світ своїми запашними паляницями та мелодійними піснями. Вона була і залишається вірною матір’ю українців, які свято шанують і люблять її.

Тільки людина з добрим і чуйним серцем, роботяща і вольова може бути справжнім патріотом і громадянином своєї держави, по-справжньому любити і захищати, відстоювати її інтереси і приносити велику користь Що більше буде зроблено для цього сьогодні, то краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями. Бо, як сказано в Біблії, «…хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздається». Хай Бог допомагає нам творити своє майбутнє своїм розумом, своїми руками і серцями.

 Відео «Молитва за Україну»

О Боже єдиний, здійсни мою мрію.

Не діли нашу Землю на західну й східну,

Бо всі Ми -  єдині, усі ми сім’я -

У всіх нас одна Батьківщина, одна.

Одна і єдина, як вічна любов,

За неї ще пращури лили свою кров.

За волю, за єдність боролись вони,

Щоб у вільній країні ми з вами росли.

За неї Шевченко ще в Бога благав,

У віршах своїх він про неї писав.

Щоб не проспали Вкраїни свободу,

Бо звір стоголовий уже не дрімає,

І пазурі гострі у серце впинає.

Не дай йому, Боже, не дай розірвати,

Не дай, щоби брат йшов війною на брата!

Розжени той туман, що окутав усіх,

Щоб жити народ наш у спокою міг.

Щоби Україна завжди була вільна.

Завжди залишалась одна, неподільна.

І стяг синьо - жовтий злітав аж до неба

І більше для щастя нічого не треба.

 

 

III. Підбиття підсумку уроку.

 

Ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову.

Ми Єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного – миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою.

(Поєзія Л.Воронич)

Весна, цвітуть бузок і вишні,

І чути пісню солов”я,

А на могилі  вогонь вічний,

А в тім вогні – моя земля:

Закривавлена, порубана, розбита,

Знедолена і спалена дотла.

Моя Вкраїно, матінко Пречиста,

О скільки Ти пережила.

 

…Спливли роки,десятиліття.

І знов історія? Неоголошена війна.

Горить Майдан,встелений багряним квіттям

І «сотні душ», і мамина сльоза…

Не сотні, тисячі у вирій линуть й

Курличуть в небі журавлями…

Сини Вкраїни у окопах гинуть

Розбито мрії- брати стали ворогами.

 

Весна,цвітуть бузок і вишні,

І солодко щебечуть солов”ї,

До тебе ,Матінко, звертаюся в молитві -

ДАЙ БОЖЕ МИРУ НАШІЙ ЗЕМЛІ!