Урок «НАТО. Україна і НАТО. Вступ України до НАТО»

ПЛАН УРОКУ

Тема уроку: «НАТО. Україна  і НАТО. Вступ України до НАТО:

 « За » і « Проти ».

Мета:

 Навчальна: розглянути роль НАТО в сучасному світі, навести аргументи «за» і «проти» вступу України до НАТО;

Розвивальна: розвивати критичне мислення, вчити відстоювати свою думку, визначати власну позицію по певному питанню,                     

                      :аргументовано переконувати опонентів у правильності своєї позиції.

Виховна: виховувати в учнях уміння організовувати ы проводити дискусію, тактовно відстоювати права своєї позиції.

Методи навчання: словесні, ілюстративні, дослідницько-пошукові.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Вид уроку: урок – дискусія.

Обладнання уроку: інтерактивна дошка, комп’ютер, мультимедійна  презентація, flesh-карта 

Хід уроку:

I. Організаційний момент

1.Повідомлення теми і мети 

2.Учням заздалегідь повідомляється тема уроку – дискусії «НАТО. Україна  і НАТО. Вступ України до НАТО: « За » і « Проти ». Група поділяється на дві підгрупи: одна група аргументовано відстоює позицію за вступ України до НАТО, друга – проти цього вступу.

II. Основна частина

Організація і проведення дискусії

Перелік питань дискусії:

1. НАТО та безпека України.
2. НАТО та обороноздатність України.
3. НАТО та економіка України.
4. НАТО та суспільство України.

Учні надають довідкову інформацію про Організацію Північноатлантичного договору

Довідка 1.Організація Північноатлантичного Договору (НАТО від англ.. NATO; North Atlantic Treaty Organization) є військово – політичною міжнародною організацією глобального масштабу. Була створена 4 квітня 1949 року. До її складу входить 26 країн: США, Великобританія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Канада, Італія, Норвегія, Франція, Португалія, Данія, Ісландія, Греція, ФРН, Туреччина, Іспанія, Чехія, Польща, Угорщина, Естонія, Латвія, Литва, Словаччина, Словенія, Румунія і Болгарія. У 1999 р. відбулася перша хвиля розширення НАТО, у 2004 р. – друга хвиля.. Франція у 1966 р. вийшла з військової структури блоку, але членом його залишилась. Головну роль в НАТО відіграють США. Штаб – квартира розташована в Брюсселі (Бельгія). Основним завданням НАТО є гарантування безпеки країнам, об’днання зусиль, спрямованих на організацію колективної оборони, утримання стабільності в зоні Північної Атлантики. Вищий керівний орган: сесія рада НАТО. Важливим органом є Комітет військового планування, Військовий комітет, Комітет ядерної оборони. Робочий керівний орган НАТО – Міжнародний секретаріат на чолі з Генеральним секретарем

Довідка 2. Перші контакти Україна – НАТО були започатковані восени 1991 р. 23 лютого 1992 р. відбувся перший візит Генерального секретаря НАТО М.Вернера до Києва. З того часу почалися активні контакти і співробітництво України з НАТО. 8 червня 1992 р. Президент України здійснив візит до штаб – квартири НАТО у Брюсселі.                                                        14 вересня 1994 р. на спеціальному засіданні Ради НАТО офіційно була схвалена перша індивідуальна програма партнерства між Україною і НАТО. 9 липня 1997 р. в рамках Мадридського саміту НАТО відбулося підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО. З української сторони документ був підписаний Президентом України, а з боку НАТО – Генеральним секретарем Х.Соланою та главми держав чи урядів країн - членів НАТО. У 1997 р. засновано центр інформації й документації НАТО в Україні. У 1997 р. засновано Місію України проти НАТО та призначено Військового представника. У липні 2002 р. підписано Указ Президента України «про затвердження стратегії України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО)». 30 серпня 2002 р. рішенням Президента України створено Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. 11 січня 2003 р. Указом Президента України створено національний сектор з питань євроатлантичної інтеграції України.

  I етап дискусії: «НАТО та безпека України.»

1-й аргумент «проти вступу».

НАТО – насамперед військовий блок зі всіма відповідними зобов’заннями і  наслідками для країн – учасниць. Під час війни країни – учасниці зобов’зані брати участь у «колективній самообороні». У ст.. 5 Вашингтонського договору 1949р. проголошено, що напад на одну чи більше країн Альянсу розглядатиметься рештою як напад на всі країни – учасниці. Дослівно: сторони погоджуються що збройний напад на одну або кількох з них у Європі чи Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх». Якщо Україна, яка не була членом НАТО, надіслала свої війська до Іраку, то куди вона посилатиме свої війська, якщо стане членом НАТО  і буде зобов’язана виконувати положення ст.. 5 договору.

 1-й аргумент «за вступ».

НАТО з 1949 по 1999 рр.не почала жодної війни. За цей час СРСР та Варшавський пакт здійснили агресії проти Угорщини (1956 р.), Чехословаччини (1968 р.), та Афганістані (1979 р.). Єдина війна, яку за свою історію провела НАТО, - це війна проти Югославії у 1999 р. Для НАТО на сучасному етапі важливим стало завдання перетворення із суто оборонної військової структури країн Заходу на військово – політичну організацію безпеки. Згідно з Вашингтонським договором від 1949 р., Україна, коли вступить до НАТО, буде зобов’язана надавати збройну підтримку союзникам по НАТО. Тоді, коли на їхню територію буде здійснено напад в Європі, Північній Америці та в Атлантичному океані на північ від Тропіка Рака. У тій же ст..5 договору йдеться: «У разі здійснення такого нападу кожен союзник надасть допомогу тій стороні або сторонам, які зазнали нападу…здійснить дії, які він вважає необхідними, включаючи застосування збройної сили». Рішення, чи слід передавати свої збройні сили під командуванням НАТО приймає особисто кожна країна – учасниця. Але так само, члени НАТО зобов’язані будуть надавати підтримку України в разі агресії проти нашої держави. Участь в інших операціях поза межами цієї норми є суто добровільною.

 2-й аргумент «проти вступу».

Геополітично Україна розташована у трикутнику США – ЄС – Росія. Якщо в часи «холодної війни» авангардом НАТО була Атлантика, вісь США – Західна Європа, то по закінченні «холодної війни» авангард перемістився майже цілком у Європу, прочому із Західної в Центральну, а потім в Східну. Вступ східноєвропейських країн в НАТО підвищив вірогідність чергової європейської війни. У разі, якщо НАТО почне «брякати зброєю», Росія буде змушена використати ядерну зброю (за відсутністю інших засобів оборони). І першим під ядерні заряди Росії потраплять передові натівські аеродроми та інфраструктура базування на території східноєвропейських країн, що є тепер східним або «санітарним» кордоном НАТО. Оскільки, Україна розташована на стику кордонів НАТО і СНД, маючи так зване «буферне положення», удари воюючих сторін її не оминуть. Нині навіть чинна Військова доктрина України зазначає: «У найближчій перспективі можливість широкомасштабного застосування військової сили проти України є малоймовірною. Проте не виключається можливість, що за певних обставин Україна може бути втягнута у воєнні конфлікти різної інтенсивності.»

 2-й аргумент «за вступ»

У заяві посла США в Україні В. Тейлора йшлося: «НАТО не має планів розміщувати військові бази на території України у разі її вступу до НАТО». Крім того НАТО заявила, що не планує розміщувати на територіях нових членів альянсу ані ядерну зброю, ані засоби її доставки. НАТО досі не розмістила жодної значної військової бази на територіях нових членів. Насправді НАТО – це оборонний союз. У сучасних умовах існуючі структури (ООН, НАТО, ОБСЄ, ЄС, Рада Європи) постали перед проблемами визначення нових загроз та ризиків, а також перед проблемою визначених шляхів розбудови ефективної та дієздатної системи безпеки в Європі. Саме югославська криза показала країнам Центральної і Східної Європи обмежені можливості ЄС та ОБСЄ у справі врегулювання конфліктів. Разом з тим успіх операції «Буря в пустелі» значно підвищив авторитет НАТО і насамперед США.

 3-й аргумент «проти вступу»

Говорячи про членство в НАТО, як правило, беруть до уваги зовнішні військово – політичні функції НАТО. Однак необхідно врахувати і внутрішні військово – політичні функції НАТО по забезпеченню стабільністю країн – учасників. У такому випадку зовнішня політика України може потрапити під жорсткий контроль Ради НАТО, в якій домінують США і Німеччини, що практично і визначають політику цього блоку.

3-й аргумент  «за вступ».

Для іміджу НАТО  не буде зайвим, якщо її перестануть ототожнювати зі США. Крім США та Канади до Альянсу входять 24 європейські держави. Тепер Альянс слід розглядати не тільки і не стільки як військову організацію, скільки як клуб цивілізованих, демократичних держав з високими стандартами життя населення, систему колективної безпеки. У НАТО діє механізм обов’язкового консенсусу при ухваленні рішень. НАТО не вимагає відмови від національного суверенітету і не має структури або органу, якому його можна було б делегувати.

4-й аргумент «проти вступу».

Вступ до НАТО неможливий без розв’язання питання кордонів та територій. Одним із критеріїв вступу до Альянсу є розв’язання державою – кандидатом всіх своїх територіальних проблем та відсутність претензії до сусідів. З переважною більшістю країн – сусідів наша держава уклала базові договори про дружбу і співробітництво, про визнання кордонів і територіальної цілісності. Але невирішеними є деякі питання щодо кордонів України з Російською Федерацією стосовно демаркації кордонної лінії. Нерозв’язаною остаточно залишається проблема визнання демаркаційної лінії українсько – руминського кордону. Існує також проблема делімітації кордону між Україною та Білоруссю.

4-й аргумент «за вступ».

Всі територіальні питання при вступі до НАТО відійдуть на другий план, адже ми будемо впевнені в нашій цілковитій безпеці. У разі вступу до НАТО захист України від збройного нападу стане колективним обов’язком. Крім того, НАТО сприяє створенню умов для розробки країнами двосторонніх або багатосторонніх механізмів для вирішення таких питаннь, як візовий та прикордонний пропускний режим, угоди про транзит тощо. Причому жодних вимог щодо візового режиму своїх членів з третіми країнами НАТО не висловлює, оскільки це суперечило б її природі як оборонного альянсу. Кожна країна – член НАТО має суверенне право сама визначати свою візову політику щодо будь-яких країн.

II етап дискусії «НАТО та обороноздатність України».

1-й аргумент «проти вступу».

Вступ до НАТО зруйнує військово – промисловий комплекс (ВПК) України. На сьогодні в Україні відновлені замкнуті цикли виробництва основної номенклатури військової техніки: бронетанкової техніки, авіаційних ракет, радіолокаційних систем, автоматизованих комплексів, інженерної техніки, засобів навігації і керування рухом. У разі вступу України до Альянсу вона буде змушена повністю перейти на натівське озброєння та військову техніку. Членство в НАТО вимагає зобов’язання виконувати обов’язки, що визначені у Вашингтонському договорі, і вимагає спрможність це робити. Альянсом встановлено, що країни – члени НАТО повинні витрачати на потреби оборони не менше 2% ВНП країни.

1-й аргумент «за вступ».

Український ВКП  від вступу до НАТО може більше виграти, ніж програти, хоча це потребуватиме значних зусиль. Вступ до НАТО означає нові можливості для конкурентоспроможних оборонних виробництв. У Польщі й Чехії, що стали членами НАТО у 1999 р., спостерігається значний розвиток і зростання обсягів військово – оборонного комплексу,про що свідчать  цифри: у 1997 р. Польща продала на світовому ринку озброєнь товарів на суму 20 млн. доларів, а у 1999 р. – на 67 млн. У 2001 р. цей показник становив уже 93 млн, а у 2003 р. – 89 млн доларів. У Чеській Республіці спостерігалась подібна динаміка експорту зброї6 1997 р. – 65 млн, 1998 р. – 23 млн, 1999 р. -65 млн, 2000 р. – 81 млн, 2001 р. – 95 млн, 2002 р. – 85 млн доларів. Коли йдеться про Україну, представники НАТО підкреслюють: сучасна українська техніка буде достатньою  мірою сумісного з НАТО за умов належного інвестування в системи командування, управління та зв’язку. Тепер щодо питання фінансового забезпечення. Ст. 2 Закону України «Про оборону України» передбачає фінансування потреб національної оборони держави винятково за рахунок Державного бюджету України в обсягах не менше 3% від запланованого обсягу ВВП. Сьогодні, не будучи членом НАТО, Україна вкладає значні кошти у власну оборону. Але може чи ні Україна одноосібно забезпечити свою воєнну безпеку? Треба визнати, що в результаті хронічного недофінансування Збройних сил України гострою проблемою є падіння обсягів виробництва озброєнь і військової техніки, розрив усталених коопераційних зв’язків. Економічний стан нашої країни не дасть змоги в найближчі роки відновити бойовий потенціал до рівня, який би гарантував одноосібно дати відсіч будь – яким загрозам національній безпеці у військовій сфері. Тобто, можна стверджувати, що на сьогодні Україна має обмежені військові можливості. Водночас, активна участь у низці спільних програм з НАТО, участь у миротворчих операціях під егідою ООН, НАТО та інших міжнародних організацій, спільні навчання та інші заходи на двосторонній основі з країнами – партнерами дають змогу Україні набувати досвід, отримувати певну фінансову та матеріальну допомогу країн Заходу та НАТО. Крім того, серед країн – членів НАТО поширюються так звані «офсетні» договори. Це означає, що країна – експортер озброєння отримує інвестиції у свою економічну від країни – імпортера в обсязі витрат на придбання згаданого озброєння. Позитивним наслідком приєднання України до НАТО стане переведення українського ВПК на стандарти, прийняті не тільки в НАТО, а й у ЄС. Перехід на стандарти НАТО у сфері озброєння має істотно розширити можливості й ринку збуту української військової техніки та озброєнь.

2-й аргумент «проти вступу».

Членство в НАТО передбачає зобов’язання виконувати обов’язки, визначені у Північноатлантичному договорі. Мова йде про те, скільки і які українські військові частини та підрозділи будуть виділятись у розпорядження НАТО у разі необхідності їх участі у воєнних діях. У разі вступу України до НАТО виникає небезпека, що коли в якійсь країні прийде до влади «не той режим» або президент, то можливий варіант Чехословаччини – 1968, Гренади – 1983, Панами – 1989, Гаїті – 1994, Іраку – 2003. Керівництво НАТО вже оголосило про збільшення кількості Міжнародних сил сприянню безпеки в Афганістані. Вже на сьогодні кількість афганської групи військ НАТО становить близько 32 тисяч солдат і офіцерів.

2-й аргумент «за вступ».

Такі держави НАТО, як Франція та Німеччина, різко критикували рішення США розпочати війну проти Іраку, і не послали туди своїх солдатів. Згідно зі статтею 4 Вашингтонського договору була заблокована пропозиція про те, щоб НАТО відіграла ключову роль у підтриманні безпеки в повоєнному Іраку. Збройні сили Великобританії та Німеччини взяли участь в операції у Афганістані лише після того, як Кабул був звільнений та поразка талібів вже вирішена. Їхнім головним завданням був не розгром терористів, а забезпечення миру в рамках миротворчого контингенту ООН в Афганістані. Під час війни країни – учасниці зобов’язані брати участь у «колективній обороні». Але їх не примушують це робити. Рішення, чи слід передавати свої збройні сили під командування НАТО, приймає безпосередньо кожна країна – учасниця. Крім того, у мирний час військові командування й штаби НАТО не мають у своєму розпорядженні збройних сил. Ці сили повністю перебувають під національним командуванням. Штаби НАТО мають повноваження лише радити, переконувати й розробляти плани. Уразі вступу до НАТО захист України від збройного нападу стане колективним обов’язком, а Україна візьме на себе відповідний обов’язок стосовно інших держав. Її оборонні функції, плани та їх виконання стануть предметом спільного обговорення. Але Україна сама визначатиме ці функції та ресурси для їх виконання.

III етап дискусії «НАТО та економіка України».

1-й аргумент «проти вступу».

Перехід Збройних сил України на стандарти НАТО і членство в Альянсі потребуватимуть значних витрат з державного бюджету України. По-перше, процес скорочення військовослужбовців (до 143 тис. у 2011 р.) вимагає істотних фінансових витрат з бюджету (одноразові виплати коштів звільненим, витрати на їхню соціальну адаптацію, пенсійне забезпечення, витрати пов’язані з передислокацією озброєння, перепрофілювання інфраструктури). По-друге, актуальним залишається питання поступової заміни застарілого озброєння і військової техніки. Тому часто називається цифра 90 млрд доларів. Із вступом України до НАТО припиняться вигідні для України кооперативні зв’язки з Росією у галузі ВПК.

1-й аргумент «за вступ».

 Суми, які називаються як плата за переозброєння української армії на стандарти НАТО, дуже завищені. Насправді витрати на розширення НАТО в 1999 – 2004 рр. виявились дуже незначними насамперед через зміни в кліматі безпеки в Європі, які не вимагали передислокації значних контингентів та їх розміщення на території нових членів. Це мінімізувало витрати на розширення, звівши їх для нових членів до мільйонів доларів, а не мільярдів. В обмін на це нові члени отримали той рівень безпеки, якого б за жодних витрат не досягла самостійно. Країни НАТО є на сьогодні світовими лідерами у галузі високих технологій, зокрема й оборонних. Приєднавшись до НАТО, Україна теж отримає доступ до цих технологій, що додатково підштовхне розвиток нашої науки та промисловості. Це дасть можливість Україні активніше використовувати найсучасніші освітні та інформаційні технології.

 2-й аргумент «проти вступу».

Твердження, що витрати для нових членів Альянсу виявились незначними, не зовсім справедливе. Так, Румунія у 2003 р. збільшила свій військовий бюджет на 20 % - 1,2 млрд доларів США, тоді як ВВП цієї країни зріс лише на 4,9 %. За офіційними даними загальний річний бюджет НАТО становить понад 1500 млн доларів. Отже, значними повинні бути відрахування до нього країн – учасниць. З економічної точки зору цінності НАТО та європейські цінності дуже схожі між собою, практично однакові. Однак вступ до ЄС передбачає вагоміші економічні показники, ніж вступ до НАТО. І, можливо, Україні слід докласти більше зусиль і стати повноцінним членом економічної організації ЄС, а не військового блоку НАТО?

2-й аргумент «за вступ».

Від самого початку своєї діяльності Альянс приділяв увагу економічним питанням. Ст. 2 Договору 1949 р. стосувалась економічної співпраці, обміну економічною інформацією між країнами НАТО. НАТО підтримує відносини з міжнародними організаціями: ЄБРР, Світовим банком, МВФ і здійснює аналіз глобальних економічних питань, не обмежуючись лише оборонними. Членство України в НАТО відкриє нові економічні перспективи, знизить рівень фінансових ризиків, поліпшить інвестиційний клімат. Досвід країн, які недавно стали членами Альянсу, свідчить про значне зростання закордонних інвестицій. Так, після вступу Болгарії до НАТО іноземні інвестиції в економіку країни зросли вдвічі. В економіку Польщі в 1997 р. було інвестовано 2,7 млрд доларів, у1998 р. – 5 млрд доларів, а в 1999 р. (рік вступу до НАТО) – 8 млрд доларів. В економіку Чехії та Угорщини прямі іноземні інвестиції зростали з року в рік: 1997 р. – 4 і 6,2 млрд доларів відповідно; у 1998 р. – 9,8 і 10,9 млрд доларів, у 1999 р. – 12,8 і 14,5 млрд доларів. Інвестиції в економіку України в кілька разів менші. Поглиблення євроатлантичної інтеграції дасть можливість Україні ефективніше захищати свої економічні інтереси в Європі та у світі. Крім того, це посилить позиції України при входженні до ЄС.

IV етап дискусії «НАТО та суспільство України».

1-й аргумент «проти вступу».

Необхідно, щоб вступу до НАТО передував консенсус щодо членства, єдність у всій країні, а не лише в Уряді чи адміністрації Президента. Україна не може увійти до НАТО, доки члени Альянсу не переконаються, що нація єдина у своїй готовності взяти на себе договірні зобов’язання й виконувати їх. Але поки що такої єдності нація не виявляє. Для значної частини населення України НАТО – «агресивна військова організація, яка проводить військові операції у всьому світі». І вступ України до НАТО неможливий, бо є нейтральної державою. Альянс двічі різко втрачав свою популярність серед українців: у 1999 р. під час югославської кампанії і у 2003 р., коли США розпочали військову кампанію в Афганістані та Іраку. Результати соціологічних опитувань останнім часом засвідчили погіршення ставлення пересічних громадян до НАТО. Якщо у 2000 р. за даними Фонду «Демократичні ініціативи» проти вступу до НАТО було 33,5% населення, то навесні 2006 р.- 64,4%. За даними Київського міжнародного інституту соціології у травні 2006 р. тільки 21,3% українців були впевнені, що членство України в НАТО відповідає національним інтересам. 39% наших громадян вважають, що «курс на членство в НАТО суперечить національним інтересам України». За даними травневого опитування Центу імені Разумкова «за повний вступ до НАТО» лише 22,1% опитаних, «повністю не згодні зі вступом до НАТО» понад 40% опитаних. Серед причин, що стимулюють негативне ставлення до вступу України в НАТО, переважають побоювання, що це може втягти її у воєнні дії НАТО, потребуватиме від неї значних додаткових коштів, а також переконання, що Україна має бути позаблоковою державою і що НАТО є агресивним блоком.

1-й аргумент «за вступ».

У Конституції і в жодному законі України не зафіксовано позаблоковий статус України. Натомість, у Законі «Про засади національної безпеки України» закріплена стратегічна мета держави «набуття членства в Організації Північноатлантичного договору», тобто в НАТО. Необхідно відзначити недостатню обізнаність пересічного громадянина України про євроатлантичну спрямованість зовнішньополітичного курсу держави, про практичну взаємодію України з НАТО, про трансформацію Північноатлантичного альянсу, про виникнення нових типів і видів зовнішніх загроз. Дослідження Центру імені Разумкова засвідчують , що лише 1,65 респондентів оцінили свій рівень знань про НАТО як високий, кожен четвертий як середній, близько 50% вважають свою поінформованість низькою, а взагалі не мають жодної інформації 19,2% (дані станом на 25.06.2002 р.). Щоб виправите таке становище Президентом України була затверджена Програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 – 2007 рр. Потрібно знати, що крім військових операцій, НАТО також втілює програми та проекти, націлені на захист цивільного населення, надання гуманітарної допомоги, координація гуманітарної діяльності щодо біженців та ін.

 У 1999 р. при штаб-квартирі НАТО був відкритий Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи, як природні так і те6хногенні. Наприклад, НАТО відіграло чільну роль під час кризи біженців, які масово залишили Косово у 1999 р., забезпечивши координацію доставки гуманітарної допомоги. НАТО також надавало допомогу жертвам повеней та землетрусів у кількох країнах, зокрема у Центральній Європі влітку 2002 р. Коли у березні 2001 р. зливові дощі і танення снігу спричинили сильну повінь в областях Західної України, уряд України звернувся по допомогу до НАТО. Угорщина, Нідерланди, Словаччина направили групи своїх фахівців для допомоги місцевим рятувальникам. Засоби направлялись через Червоний Хрест.

2-й аргумент «проти вступу».

 Справді, ні в тексті Конституції  України від 28.06.1996 р., ні в зміненому варіанті, що діє з 1,01,2006 р. немає положення про нейтралітет України. Але цю тезу було проголошено в Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. У розділі IX Декларації зазначено: «Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї». Вже немає назви Українська РСР, але є держава Україна, яка проголосила такий намір. Чому Україні не взяти за приклад нейтральні країни Європи – Швейцарію, Фінляндію чи Австрію. Вони не мають членства у НАТО, однак входять до інших міжнародних організацій. Наприклад, Австрія та Фінляндія є членами ЄС, а Швейцарія має відповідні  угоди з ЄС і є лідером фінансового рину Європи.

2-й аргумент «за вступ».

 У Декларації про державний суверенітет України проголошено лише намір стати у майбутньому нейтральною державою і з юридичного погляду не означало закріплення за Україною статусу постійного нейтралітету. За ці роки політична ситуація у світі змінилась. Україна виявилась затисненою між двома геополітичними та геоекономічними системами: з одного боку – потужна євроатлантична модель, з другого – євразійська.  Очевидно, що нам близькі стандарти євроатлантичної цивілізації. І як можна витримати нейтралітет, знаходячись між двома протилежними за своєю суттю системами?

ІІІ Висновок дискусії.

У ході нашої дискусії ми вислухали деякі аргументи як за вступ України до НАТО, так і проти вступу. Зрозуміло, що питання вступу нашої країни до НАТО складне і дати на нього однозначну відповідь «так» чи «ні» непросто. Але наша дискусія показала, що аргументовано обговорювати його потрібно і на шкільних уроках, і в суспільстві. Сьогодні в суспільстві виокремились дві позиції щодо вступу до НАТО і спробували їх проаналізувати. Але основою обох позицій є те, що українці прагнуть побудувати сучасну, зрілу, незалежну, соборну, конкурентоспроможну українську державу, яку поважатимуть у світі.

ІV Домашне завдання: