Урок «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Життя і творчість Ліни Костенко. Мотиви лірики

Управління освіти, молоді та спорту

Лиманської міської ради Донецької області

Міський навчально-методичний центр

Торський навчально-виховний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

 

«Поезія – це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі».

Життя і творчість Ліни Костенко.

Мотиви лірики

(урок-дослідження з використанням інноваційних технологій)

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                         Розробка уроку

                                                                                         з української літератури

                                                                                         в 11 класі

                                                                                         Учитель Рибіна Л. В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема:

«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Життя і творчість Ліни Костенко. Мотиви лірики

Мета:

- на основі фактичного матеріалу, спогадів та творів допомогти учням пізнати поетесу Ліну Костенко як людину гармонійну, високоталановиту, шляхетну, послідовну у своїх переконаннях;

-усвідомити джерела та мотиви лірики;

-увести учнів у розмаїтий світ поезії письменниці, розкрити глибину поезії;

 – вивчити особливості її поетичної мови;

-розвивати навички художнього аналізу поезій, художнє мислення;

- виховувати високі моральні якості.

Тип уроку: урок-дослідження

Методи:

слово вчителя, бесіда, робота в групах,  електронна презентація, філософське гроно,  Мікрофон, художнє читання  та драматизація поезій, перегляд відео виступу письменниці та пісні »Моя любове, я перед  тобою», перегляд картин «Пастораль», комп’ютерна анімація до поезії «Доля»

Обладнання:

Портрет письменниці, електронна презентація, відеозапис теленовин з інтерв’ю Л.Костенко, відео пісні »Моя любове, я перед  тобою», репродукції картин «Пастораль», анімація

 

                                                             Людині бійся душу ошукать,

                                                                        Бо в цьому схибиш – то уже навіки.

 ******

 Нехай тендітні пальці етики

                                                                                 Торкнуть вам серце і вуста.

                                                                                                          Ліна Костенко

Хід уроку

 І. Організаційний момент.

      ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Слово вчителя.

Одного разу на морі під час нічної негоди на берег викинуло тисячі  морських зірок. Вранці берегом ішов чоловік і побачив, як хлопчик повертає викинутих зірок до моря. «Навіщо ти це робиш? Адже їх тут тисячі і всіх не врятуєш.-« сказав чоловік. Хлопчик пильно подивився на нього і відповів: «Я знаю, що всіх не врятувати, але багатьом я подарую життя».

Сьогодні на уроці ми познайомимося з людиною, яка є прикладом такої ж небайдужості, чуйності і життєлюбства. Це письменниця Л.Костенко.

Поетеса Л. Костенко свого часу стала легендою. І бути сучасниками  цієї легендарної людини – це вже небуденність у нашому житті. Нам справді випала честь жити в одну епоху з Ліною Костенко, бо такі люди, як вона, «держать небо на плечах. Тому і є висота»

 На сьогоднішньому уроці ми познайомимось із життям і творчістю поетеси та спробуємо скласти життєвий і творчий портрет поетеси на тлі нашого часу, дуже непростого, часто жорстокого, рідко милосердного і доброго, часом беззахисного.

Цей урок має стати для кожного з вас дослідженням і відкриттям, адже вдома кожен з вас ознайомився лише з невеличкою частиною поетичного світу, а він у неї - розмаїтий. Хочеться, щоб кожна поезія стала віконцем у творчий світ. Ваше завдання – протягом уроку нотувати в зошит все необхідне для написання портрета: факти біографії, рядки поезій, що схвилювали, вразили незвичністю думки, метафоричністю, неологізмом, епітетом.

 

      ІІІ. Сприймання і засвоєння нових знань.

1. Робота в групах

  Група Біографи. Електронна презентація  «Життя і творчість Ліни Костенко»

     ( Орієнтовний словесний коментар). Слайди  4-14.

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Батьки майбутньої поетеси-високосвічені порядні люди. Батько знав 12 мов, був тямущим у багатьох галузях знання, тому й викладав різні шкільні предмети. У роки сталінських репресій він був заарештований і 10 років провів у страшних сталінських таборах.

У 1936р. родина переїхала до Києва, де Ліна закінчила школу на Куренівці і ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко.

У 1946р. опубліковані перші вірші Ліни. Дівчина поступила в Київський педагогічний інститут ім. М. Горького (тепер педагогічний університет їм. М. Драгоманова), але залишила його і поїхала навчатися в Московський літературний інститут ім. М. Горького.       Ліна Костенко закінчила інститут у 1956р., а наступного року вийшла перша книжка її поезій «Проміння землі».
      Друга збірка «Вітрила» була опублікована в 1958р., згодом — збірка «Мандрівки серця» (1961р.).       У 1962р. збірка «Зоряний інтеграл» була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. Потім поетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремими виданнями до 1977-го, до появи збірки «Над берегами вічної ріки». Твори й навіть саме ім'я авторки зникли зі сторінок періодики. Поетеса писала «в шухляду». Це тоді були написані й «Берестечко», і «Маруся Чурай», і вірші, що склали книжки «Над берегами вічної ріки» та «Неповторність».

 У 1963р. разом із А. Добровольським Ліна Костенко створила сценарій фільму «Перевірте свої годинники».

1964—1965 pp. були, очевидно, часом переоцінки цінностей, зокрема світоглядних. Л. Костенко не належала до якихось дисидентських організацій, але коли в 1965 році почались арешти української інтелігенції,— підписувала листи протесту, коли у Львові судили В. Чорновола і його друзів, вона була на процесі, незважаючи на загрозу арешту вона кидає квіти підсудним, їй крутять руки. Вона б'є кулаком по «воронках». У 60-ті роки єдина із членів спілки письменників уголос протестує проти вводу радянських військ у Чехословаччину. У 1969р. Осип Зенкевич видав у діаспорі велику збірку «Поезії», до якої ввійшло все краще, створене на той час поетесою, зокрема поезії, які поширювалися у «самвидавництві» через заборону комуністичною цензурою.

«Сімдесяті. Вцей час на руках у мами, згадує донька і письменниця Оксана Пахльвська,- маленьке дитя, мій молодший брат Василько, який зіпнеться на ніжки і почне ходити в роки маминого літературного небуття. Це мужність мами як жінки – народити дитину в розгул чуми. Це правічний інстинкт роду – віра а перемогу життя і його неперервність .Вона завжди каже мені: найголовніше – це діти і робота.

Умами свій метод виховання – свобода особистості. Вона дуже раділа, коли мій брат ще зовсім дитям писав вірші, а потім зайнявся театральними дійствами. Вирішила: буде режисером. Але коли він підріс і сказав, що буде математиком, вона тільки віддала належне його рішучості і самостійності.

 Дітьми ми були дуже бредні. Рід у нас крутий. Але завжди знали одне правило: хоч яку шкоду зробиш, -все нічого. Одного не можна – брехати- ні іншим, ні собі. Основа маминих стосунків з нами і зі світом: довіра і надійність. І ще одне: серед тих, хто захоплюється маминою мужністю, дуже мало хто по-справжньому вміє розуміти в ній ніжну і прекрасну жінку з могутньою, ще з глибини європейського Середньовіччя, енергією любові, віри і витонченості, аристократизму почуття».

      Ще одна збірка «Княжа гора» була розсипана у 1972 р. Це не було дивним, адже звучання поезій збірки було настільки сміливим для того часу, що не можна навіть уявити, що ці твори могли бути надрукованими.

      У 1977р. надрукована збірка Ліни Костенко «Над берегами вічної ріки», через два роки роман у віршах «Маруся Чурай», а у 1980р. — збірка «Неповторність».
      У 1987р. вийшла збірка «Сад нетанучих скульптур». За роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність» поетеса отримала Державну премію України імені Т. Г. Шевченка.       Збірка «Вибране» побачила світу 1989р.
      За книжку «Інкрустації», видану італійською мовою, Ліні Костенко 1994 р. присуджено премію Франческа Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності.

У 1998 р. у Торонто Світовий конгрес українців нагородив Л. Костенко найвищою своєю відзнакою — медаллю Святого Володимира.

У 1999 р. був написаний історичний роман у віршах «Берестечко» і окремою брошурою видана лекція «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», прочитана 1 вересня 1999р. в національному університеті «Києво-Могилян-ська академія». У 2000р. Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги.
      Під час Помаранчевої Революції поетеса була довіреною особою лідера опозиції Віктора Ющенка.      

 Сьогодення.

Сьогодні письменниця знову живе болями свого народу, серед яких найголовнішим є Чорнобиль. Разом з однодумцями вона відвідує Чорнобильську зону відчуження по крихтам збираючи матеріали культури Полісся, щоб зберегти для нащадків, щоб як той хлопчик зберегти життя.

 Цього року Л.Костенко відмічала 80-річний ювілей. Нам пощастило, що ми маємо можливість почути її. Одного разу письменницю не пропустив на засідання спілки письменників студент, який не знав письменницю в обличчя і не чув про неї. Вона йому відповіла, що вони розминулись на ціле покоління. Мені хотілося, щоб ви не розминулись із совістю нашого часу. І у нас є можливість почути її

                  (Перегляд відео із записом теленовин за участю письменниці )

google.com/drive/folders/1ErzcGH_2nbsDkACuGno0d8fZcsBzdHNO

        Група Літературознавці. Дослідження мотивів лірики Ліни Костенко. Утворення філософського грона.

На уроці ми спробуємо дослідити мотиви лірики письменниці, утворюючи філософське гроно.

 До яких же тем зверталася письменниця?

Війна

      Прикметною рисою творчості поетеси є інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства...

Категорія пам’яті в естетиці Л. Костенко - явище багатопланове. Один з його могутніх пластів лежить у масиві другої світової війни і несе на собі печать глибоко особистісну і трагічну, бо писати поетеса почала саме під час війни. Хоч здавалося б: чи багато могла осягнути пам’ять підлітка, чия стежина на самому початку життя перетнулася з війною. Виявляється, немало. Дитяча пам’ять увібрала в себе болючі деталі, жорстокі картини, зафіксувавши враження, стан душі. Які через роки переплавились в усвідомлене бачення війни.

Художнє читання вірша «Мій перший вірш написаний в окопі» (на фоні картин війни). Слайд 15.

Та тема війни не давала спокою і після її закінчення, нагадуючи страшними трагедіями.

«Пастораль ХХ сторіччя».

Пастораль (від лат. пастуший) – невеликий мистецький твір (або його частина) з ідилічним зображенням сцен сільського життя. Слайд 16.

Який парадокс міститься уже в самій назві вірша? Ідилія-трагедія.

У чому драматичний контраст зображеної пасторалі? Життєлюбство-смерть

Якими худ. засобами змальовано трагедію у поезії? Гіпербола: сонце упало ниць, діди не хотіли жить.

У чому бачить промінчик надії поетеса? У народженні нової дитини.

Які художні деталі цього вірша вас вразили? Реальне неприкрите змалювання деталей трагедії і водночас радість народження нового життя. Як називається цей худ.засіб? Антитеза

До якого виду лірики належать ці поезії?

• Громадянська лірика.

А чи лише темою війни обмежується громадянська лірика поетеси?

-Ні. Письменниця завжди була і є рупором і совістю епохи. Ліна Костенко — одна з тих, хто не втратив людської гідності в часи випробувань, і її шістнадцятирічне мовчання не виглядало як слабкість чи компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито:
       «не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».
      Її принциповість і прямота настільки лякали й дратували представників влади, що вони з величезним задоволенням у будь-який спосіб примусили б її мовчати. Але Л. Костенко користувалась такою великою популярністю і любов'ю читачів, що чиновники просто боялись ЇЇ чіпати.

І одним з творів-обвинувачень є поезія  «Заворожи мені волхве…»

До кого з митців звертається Л.Костенко? (Шевченко «Заворожи мені волхве»).

Чим схожа його доля з долями сучасників? Покарання за свободу думок і творчості.

Які особисті мотиви змальовано у вірші? (Батько був репресований).

Які ще теми є предметом уваги письменниці?

Філософські мотиви осмислення буття

           Уже в ранніх віршах Ліни Костенко владарювали глибокі філософські підтексти, що й досі змушують замислитись над не сказаним безпосередньо, але легко вгадуваним.

        Розмірковуючи над реаліями життя, письменниця часто намагається осягнути його сутність. І тому одна з головних тем віршів Л. Костенко – це роздум про час і вічність, про невмируще в людській душі, непроминущі цінності  життя. Людина як найвища цінність перебуває в епіцентрі художніх роздумів, про що б не писала авторка.

Проблемне питання: Отже, в чому ж на думку Л. Костенко сутність буття?

«Життя іде і все без коректур», «Вже почалось, мабуть, майбутнє», «Не треба думати мізерно»

Ці міркування змушують задуматись над її роллю як митця.

Роль митця і мистецтва  в суспільстві

Епіграфом до цієї теми можна обрати слова поетеси «Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу». Категорія совісті – вічний чинник творчості, що передається у спадок від покоління до покоління. Як осмислила себе поетеса у співіснуванні людини і митця?

Проблемне питання: Якою ж є доля митця?

«Доля». Перегляд анімації чи драматизація поезії учнями на фоні анімації.

(https://www.youtube.com/watch?v=5huKeumWtVc)

Хто є справжнім майстром?

«Умирають майстри»

У чому сила слова?

«Страшні слова, коли вони мовчать»

Та ми знаємо, що митець, як і звичайна людина, повинен звідкись черпати сили і снагу. Що ж є джерелом творчості для Л. Костенко?

 Природа. Пейзажна лірика.  

Духовна велич людини пізнається у ставленні до природи. Зі слів О.Пахльовської, ліси – це єдине місце. Де Л.Костенко може відпочити, полікувати душу. «Вона знає, де який гриб росте, якого кольору в нього шапочка, і яким листочком де вкрився який їжак, загортаючись спати на зиму». Шедевром цього виду лірики є поезія «Осінній день».

Художнє читання вірша під анімаційний листопад. Слайд 17.

Які почуття викликає у вас ця поезія?

Який незвичайний художній засіб ви помітили у цьому вірші? Що  він допомагає висловити?

Інтимна лірика

    Коли зараз говорять про Ліну Костенко та її творчість, то наголошують на силі характеру поетеси, а поезію вважають сплавом темпераменту та інтелекту. Справді, нас вражає потужна громадянська лірика, сила духу цієї жінки, що вистояла в часи тотального духовного запустіння,страху.

Але її поезія це ще й велична симфонія кохання, розкішна, різнобарвна троянда, мозаїка почуттів.

Художнє читання поезії  «Світлий сонет».

Чи немає нічого парадоксального у цьому вірші?

Де шукати розгадку парадокса?

З ким пов’язана неприємність?

Чим обертається для іншої дівчини ця неприємність?

Чому ж пощастило дівчинці в 17,  якщо у неї нещасливе кохання, без взаємності?

Прослуховування відео пісні на слова Л. Костенко «Моя любове, я перед тобою» у виконанні Ольги Богомолець.

(https://youtu.be/f3iRTv_s0uY)            

 

Філософське гроно

І І І

Громадянська лірика  Філософська лірика Роль мистецтва і митця

І І

Пейзажна лірика                     Інтимна лірика

І

 

 

ІV. Рефлексія. Оцінювання.

Протягом уроку ви записували те, що вас вразило. Давайте поділимось своїми враженнями.

   Метод Мікрофон.

Що найбільше вразило вас у біографії письменника?

Найбільше мене схвилювали рядки…..Я хотів би побажати….

V. Повідомлення  і пояснення домашнього завдання.

Прочитати роман у віршах «Маруся Чурай» та баладу «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», створити відеоколаж до твору.

 VІ. Підсумок уроку.

Творчість Ліни Костенко — визначне явище в українській літературі новітнього часу. В добу жорстокого ідеологічного насилля над мистецтвом і митцями її слово звучало як бунт проти покори й компромісності, ерзаців і стандартів, завдяки чому виходило за межі суто літературні, стаючи духовно-суспільним чинником. Але кінцева зупинка в цьому прямуванні до нелегких істин нашого драматичного часу — все ж не відчай та безнадія, а гостре жадання краси/досконалості, затишку, людяності, бажання пропекти байдужу свідомість, достукатися до розуму, пробудити людську гідність...
      На одній з прес-конференцій Ліна Костенко нагадала, що поклик письменника — писати, а останнім часом вона мріє писати вірші не з політичним забарвленням, а «малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні»:
      Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність.