Урок "Ракоподібні: особливості будови,способу життя. Різноманітність, роль у природі та значення в житті людини"

Тема: Ракоподібні: особливості будови,способу життя. Різноманітність, роль у природі та значення в житті людини

Мета:

Освітня: розширити знання учнів про безхребетних тварин, ознайомивши із загальною характеристикою типу Членистоногі, із особливостями їх організації та процесів життєдіяльності; розкрити особливості будови та способу життя ракоподібних, визначивши основні відмінності раків від вивчених раніше безхребетних.

Розвиваюча: розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти між собою, їх пристосованість до різних умов існування; уміння давати відповідну характеристику тваринам, які вивчаються, уміння аналізувати та робити відповідні висновки; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість.

Виховна: виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища; сприяти екологічному вихованню та природоохоронній діяльності.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки

Основні поняття та терміни: членистоногі, хітин, панцир, зовнішній скелет, гемолімфа, линяння, ракоподібні, клешні, головогруди, антени і антенули.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Хід уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань

Вибрати ознаки, характерні для кільчастих червів.

1.Симетрія тіла двобічна.

2.Мають целом.

3.Тіло сегментовано.

4.Проміжки між органами заповнені паренхімою.

5.Мають первинну порожнину тіла.

6.Наявний шкірно-мускульний мішок.

7.У кровоносній системі наявні "серця”.

8.Тіло сплющене у спинно-черевному напрямку.

9.Беруть участь у ґрунтоутворенні.

10.Тіло має у поперечному розрізі округлу форму.

ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності

- чому річковий рак – найтиповіший представник членистоногих?

IV. Вивчення нового матеріалу

План

1.               Середовище існування
2.               Зовнішня будова рака річкового
3.               Внутрішня будова річкового рака
4.               Різноманітність ракоподібних
5.               Значення ракоподібних екосистемах, їхнє значення для людини

 

1. Середовище існування

Ракоподібні - це група членистоногих, пристосованих до існування у водному середовищі. Від інших груп членистоногих ракоподібні відрізняються присутністю двох пар вусиків та двогіллястими кінцівками. Органи дихання - зябра.

До класу Вищі ракоподібні, ряду Десятиногі відноситься добре відомий усім річковий рак.

Він живе на дні водойм, що мають мулисте дно. Пересувається за допомогою довгих ніг (ходильних), проте здатний плавати за допомогою хвостового плавця, що розміщений на кінці черевця. Живиться водяними рослинами, їхніми рештками та мертвими тваринами. Інколи полює на різноманітних дрібних тварин, наприклад, водяних слимаків. Здобич він захоплює клешнями. Полює присмерком та вночі; вдень ховається у нори. Річковий рак може сягати 15-20 см завдовжки, його м’ясо смачне і поживне. В природі виконують роль санітарів.

 

2. Зовнішня будова рака річкового

Тіло річкового рака, як і інших членистоногих, ззовні вкрите міцним панциром із хітину. Панцир просякнений вапном, що надає йому додаткової міцності.

Забарвлення раків зумовлюється наявністю в покривах пігментів, здебільшого каротиноїдів. Одним з них є астаксантин червонного кольору. З’єднуючись з білками, він утворює пігменти буруватих тонів. При підвищенні температури ці сполуки руйнуються, і астаксантин
звільняється, тому під час варіння раки червоніють.

Хітиновий покрив дуже слабко розтягується, тому ростуть раки
нерівномірно. Періодично старий покрив стає тісним для тварини. Він
відстає від тіла, а під ним утворюється новий покрив. Відбувається линяння: старий покрив руйнується, і з нього виходить рак, покритий м’яким і безбарвним хітином. Тварина швидко росте, а хітин просочується вапняком і твердне. Вапно перед линянням накопичується у шлунку у вигляді грудочок. Після цього ріст рака припиняється, поки тварина знову не почне линяти.

Тіло рака складається із трьох відділів: голови, грудей та черевця. Голова та груди нерухомо з’єднані між собою і утворюють головогруди, які зверху та з боків вкриті щільним панцирем. На панцирі є поперечний шов, що розмежовує голову та груди. Розглядаючи рака знизу, можна побачити окремі сегменти грудей, до кожного з яких приєднана пара кінцівок. Сегменти голови зрослися між собою, і межі між ними непомітні.

Всього у рака 19 пар ніг. Перша пара - це коротенькі вусики (антенули), які виконують функцію нюху. В основному членику антенул розміщений орган рівноваги. Друга пара - видовжена (антени) і виконують функцію дотику. Далі розміщуються шість пар кінцівок, що допомагають подрібнювати їжу: три пари щелеп (жувальця, передні та задні щелепи) та три пари ногощелеп, що розміщуються на грудях. Груди рака утворені з восьми сегментів, кожен з яких несе по одній парі кінцівок. Три передні пари грудного відділу представлені ногощелепами, інші п’ять пар грудних кінцівок виконують функції ніг, з них перша пара несе клешні.

Черевце представлене шістьма сегментами та анальною пластин­кою, на якій розташований анальний отвір. Кожний сегмент несе пару двогіллястих кінцівок, із яких остання розширена. Разом із анальною пластинкою ці кінцівки утворюють хвостовий плавець. У самців черевце вужче від грудей, дві передні пари черевних ніжок трубчасті, вони беруть участь у заплідненні. У самок черевце ширше, а до черевних кінцівок прикріплюються заплідненні яйцеклітини. У самок ніжки на першому сегменті черевця бувають дуже маленькі або і зовсім редукуються. Відрізнити самку від самця можна за будовою клешнів: у самця вони вужчі і довші, а у самок навпаки - коротші і ширші.

 

3.Внутрішня будова річкового рака

Травна система

Подрібнена ротовими кінцівками їжа потрапляє до глотки, а звідти до стравоходу. З нього їжа порціями переходить до шлунка, що складається з двох частин (жуйний та цідильний). В передній частині знаходяться три хітинові, просякнуті вапном, жуйні пластинки, котрі перетирають їжу. Стінки цієї частини шлунка (“жуйний шлунок”) значно потовщені за рахунок розвинених м’язів, які рухають жуйні пластинки. У задній частині шлунка є своєрідна сітка з тонесеньких виростів його стінок (“цідильний шлунок”). Тут їжа фільтрується, і лише дрібні її частки надходять до середньої кишки, де в основному відбувається перетравлення та всмоктування їжі. У середню кишку відкривається велика дволопатева травна залоза (печінка). Вона виробляє травний сік, у якому є ферменти, що розкладають харчові продукти до простих сполук, останні всмоктуються через стінки кишечника в кров. Доперетравлювання і всмоктування їжі може відбуватись у виростах печінки. Крім того, печінка має фагоцитарні клітини, які захоплюють маленькі часточки їжі і перетравлюють внутрішньоклітинно. Закінчується кишка анальним отвором, який розташований на середній лопаті хвостового плавника.

Навесні і влітку в шлунку річкового рака часто виявляються білі камінці, які складаються із вапняку. Запаси його використовуються для просочування м’яких хітинових покривів рака після линяння.

Видільна система

Представлена парою залоз, які мають вигляд пухирців із вивідними канальцями, що відкриваються назовні поблизу основи довгих вусиків. Через своє забарвлення вони називаються зелені залози.

Кровоносна система

Незамкнена. Серце річкового рака розташоване на спинному боці тіла в грудях і має вигляд п’ятикутного мішечка з трьома парами отворів, через які до нього надходить кров із навколосер­цевої сумки. Коли серце стискається другий раз, то ці отвори закриваються клапанами і кров виштовхується по судинах до передньої та задньої частини тіла. Кінці кровоносних судин вільно відкриваються в порожнину тіла. Протікаючи в проміжках між органами, кров омиває їх і віддає їм кисень. Звідси кров іде до зябр. Збагачена киснем кров потрапляє в навколосерцеву сумку. Кров річкового рака майже безбарвна, у інших ракоподібних вона буває червонуватою, оскільки в ній розчинений дихальний пігмент гемоглобін, або блакитною, через те що містить гемоціанін (наприклад, у омарів та деяких крабів).

Дихальна система

 Річковий рак дихає розчиненим у воді киснем за допомогою зябр. Зябра - це тонкостінні хітинові вирости основ грудних ніг, в яких розгалужені кровоносні судини. Вони прикриті ззовні складкою панцира, яка захищає зяброву порожнину.

Нервова система

Представлена навкологлотковим нервовим кільцем і черевним нервовим ланцюгом з парним ганглієм у кожному сегменті. Від надглоткового ганглія нерви відходять до очей і вусиків, від підглоткового - до ротових органів, і від черевного ланцюга - до всіх кінцівок і внутрішніх органів.

Органи чуття

 Розвинені добре. Очі - двох типів: одне просте око у личинки (у дорослих раків відсутнє) і пара складних фасеточних очей у дорослих раків. Органи дотику - довгі вусики, органи нюху - коротенькі вусики (антенули), органи рівноваги розміщуються в основному членику антенул. Органи рівноваги мають вигляд ямки або мішечка (статоліт) з чутливими щетинками, на які тиснуть пісчинки (етатоцист). Після линяння рак занурюється головою в пісок, щоб нова пісчинка потрапила до статоліта. З креветками, що жили в акваріумі, зробили експеримент, насипавши на дно металевих крупинок. Після линяння у статоліт потрапила часточка металу і, коли до бічної стінки акваріума піднесли магніт, всі креветки розташувалися вздовж неї. На головогрудях багато чутливих волосків, які, можливо, виконують функцію органів хімічного чуття і дотику.

Розмноження

 Річкові раки - роздільностатеві тварини. їхні статеві
залози (сім’яники у самця і яєчники у самки) непарні, проте мають парні статеві протоки (сім’я- або яйцепроводи) та отвори, які відкриваються на
грудях. Після внутрішнього запліднення самка відкладає яйця на черевнініжки (160-200 шт.) і виношує 5-6 місяців. Рачки  вилуплюються на початку літа. Від 10 до 12 днів вони знаходяться під черевцем матері, а потім ведуть самостійний спосіб життя. Оскільки самка відкладає невелику кількість яєць, то така турбота про потомство сприяє збереженню виду. Молоді рачки багато разів линяють, ростуть і досягають статевої зрілості на третьому (самці) або четвертому (самки) році існування. Після п’ятирічного віку вони линяють приблизно один раз у рік. Тривалість життя річкового рака до 20 років і досягає він розмірів 20-25 см.

 

4.Різноманітність ракоподібних

Систематична група	Представники	Місце існування і спосіб життя	Особливості будови	Значення
Гіллястовусі	Дафнії	Прісна водойма, зоопланктон, переміщаються в товщі води стрибками	Тіло (1 – 3 мм) дафній міститься в напівпрозорій двостулковій черепашці. Двогіллясті вусики із щетинками	Корм для дорослої риби
Веслоногі	Циклопи	Прісна водойма та моря; хижаки й паразити	Довжина 1-8мм. Мають непарне лобове вічко. Рух за рахунок першої пари нерозгалужених вусиків	Корм рибам, проміжний хазяїн широкого стьожака
Вусоногі	Морський жолудь (балянус), морська качечка (персебес)	Моря, океани; сидячий спосіб життя	Їхні розміри варіюють від висоти 0.3 см, а при діаметрі 7-10 см висота 12-15 см. Вапняковий панцир або вапнякові лусочки	Пошкоджують кораблі; інші види паразитують
Рівноногі	Мокриці	На суші, у вологих місцях; ведуть затаєний спосіб життя	Тіло овальне, згори випукле, перша пара вусиків недорозвинена й дуже мала, друга сильно розвинена. Пластинчасті черевні ніжки з гіллястими заглибленнями – типу трахеї	Ланка в ланцюзі живлення; деякі - паразити
Десятиногі	Річковий рак, креветки, омари, краби, лангусти, рак-самітник	Прісні водойми, моря, океани, у прибережній зоні, на дні – глибина до 5 км	Головогруди,черевце (вкорочене – краби, видовжене – креветки). Великих розмірів омари, лангусти.	Ланки в ланцюзі живлення, симбіонти, некрофаги, об'єкт промислу

 

5. Значення ракоподібних екосистемах, їхнє значення для людини

Значення ракоподібних
У природі     Некрофаги, їжа для риб, китоподібних, проміжні хазяї червів-паразитів     Ланка в ланцюзі живлення     Регуляція чисельності живих організмів	У житті людини Їжа людини Корм для акваріумних риб

 

V. Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу

Учні мають визначити зайвий термін і пояснити, чому він зайвий.

1.                    Омар, циклоп, мокриця, рак. (Мокриця, оскільки живе і розмножується на суходолі.)
2.                    Креветки, лангусти, краби, щитні. (Щитні, оскільки їх людина не вживає в їжу.)
3.                    Циклопи, морські жолуді, дафнії, евфаузиди. (Морські жолуді, оскільки ведуть прикріплений спосіб життя.)

 

VІ. Підбиття підсумків уроку

VІІ. Домашнє завдання