Урок-реквієм «Трагедія українського народу: Голодомор 1932-1933 років»

 

 

 

Урок-реквієм

«Трагедія українського народу:

Голодомор 1932-1933 років»

8 клас

листопад

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета:  Вшанувати світлу пам’ять безвинно замучених голодом людей. Поглибити знання про роки Голодомору в Україні та його наслідки для українського народу, виховувати  повагу до історичного минулого свого народу. Виховувати патріотизм та зацікавленість до вивчення історичного минулого України.

 

Обладнання:  5 пшеничних колосків, чорнобривці, калина, перев’язані чорною стрічкою, на покуті ікона, обрамлена рушником, вишитим червоними та чорними нитками; на столі розламана хлібина і склянка з водою з окрайцем хліба, напис «Ціна йому – життя», у підсвічнику свічка, ІКТ

Ведучі одягнені в чорний одяг

Вчитель.

Автор пісні «Пливе човен» Руслан Іщук написав цю пісню під страшним враженням, яке справила  на нього розповідь Віталія Коротича. Перебуваючи у творчому відрядженні, письменник в одному із сіл Черкаської області побачив дивного, хворого чоловіка, який ніс до ріки 7 віночків з польових квітів. Односельці розповіли Коротичу, що в 33-му році, після голодної смерті дружини він залишився сам з сімома дітьми. Коли в селі голод дійшов апогею, люди поїли всіх котів, собак, та почали пропадати діти – він посадив у човен всіх своїх дітей, які вже попухли з голоду, і сказав їм, що вони пливуть на річку наловити рачків, якими він їх нагодує. На середині річки батько перевернув човен, щоб разом з дітьми втопитися. Та коли він опритомнів, викинутий хвилями на берег і усвідомив, що він зробив і що він залишився живий – то зійшов з розуму. І від того часу кожен день плів 7 віночків і ніс їх до річки.

Відео пісня «Пливе човен» автор Руслан Іщук https://www.youtube.com/watch?time_continue=233&v=8_HE8RHT3hk

Юнак у вишиванці чорного кольору

Мовчати про це не можна, не сила,

Від спогадів кров аж холоне у жилах.

Вмирали діти і немовлята,

Старі бабусі й вродливі дівчата,

 

Вмирали села. Зникали птиці.

«Буксири» скидали трупи в криниці.

Опухла матір, не може сісти ...

«Уповноважені» і «активісти»

З-під немовляти, із-під ряднини,

П'яні згорнули останні зернини.

 

Тиша і смуток. Запалі могили...

Мільйони трупів Вкраїну вкрили.

Трагічна подія відома планеті:

Голодне море у тридцять третім.

Увінчаний він страшним розп'яттям...

Катам народу! Прокляття!

 

Ведучий 1. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 - 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших  таких сторінок - Голодомор , який призвів до небачених безневинних  жертв.

 

Ведучий 2. У 1932-1933рр. в Україні був великий голод. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безвинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей і ще ненароджених – у лонах матерів… Голодомор 1932-33 рр. - період з квітня 1932 по листопад 1933 років.

 

Відео Голодомор-прояв нелюдської сутності сталінської ідеології

https://www.youtube.com/watch?v=J0eO-7osCcU

Ведучий 1. Олесь Гончар у передмові до книги «Безкровна війна» писав: «Свої записи автор назвав вдало , адже то була справді безкровна, нерівна, людоморна війна проти цілого народу , такого працьовитого, мирного і цілком безвинного . Вирішено було голодом виморити його, винищити розбратом, ворожнечею, зруйнувати спільність людську фізично й духовно . Вимирали ж цілі села не будь як, а за стратегічним диявольським розрахунком, адже треба було підірвати саме коріння нації.

 

Ведучий 2. Нині ми знаємо, що тут було. Був голод , штучно організований , був масовий сталінський геноцид , свідомо спрямований на згубу українського народу - такого ненависного диктатурі, якій всюди вчувався прихований опір і затаєнний сепаратизм. Це безпрецедентний за своїм катівським розміром злочин сталінщини завдав Україні найтяжчих втрат , коштував нації мільйони і мільйони людських життів, у тому числі й материнських й дитячих .

 

Відео Справа№….Голодомор 1932-1933р.

https://www.youtube.com/watch?v=LXNFO8C5sgc

Учень.

Ти кажеш не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть варево виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайця забирали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків.

Ти кажеш не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай

Усе всуціль викачували з двору,-

Греби, нічого людям не лишай.

Хто ж села вимерлі на Україні,

Російським людом заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв.

Я бачив сон у ту зловісну пору

І пухлих і померлих на шляхах

І досі ще стоять мені в очах...

А кажеш - не було голодомору !

Свідчення про Голодомор 1932-33 рр на Великобурлуччині Харківської обл. Розповідає Олександра Іванівна Щербакова, 1919 р.н., Записано у с. Горьке Великобурлуцького району Харківської обл., 9 лютого 2013 р. учасниками меморіальної експедиції до 80-х роковин Голодомору в Україні.

https://www.youtube.com/watch?v=61TN7FVXBnY

Виходить маленька дівчинка в білому одязі, молиться

Бозю!
Що там у тебе в руці?!
Дай мені, Бозю, хоч соломинку…
Щоб не втонути в Голодній Ріці.
Бачиш, мій Бозю, я ще дитинка.
Таж підрости хоч би трохи бодай.
Світу не бачив ще білого, Бозю.
Я пташенятко, прибите в дорозі.
Хоч би одненьку пір’їночку дай.
Тато і мама холодні мерці.
Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось!
Холодно, Бозю.
Сніг дуже білий,
Бозю, що там у тебе в руці?..

Виходить хлопчик в сорочці

Я ще не вмер…

Ще промінь в оці грає…

В четвер мені пішов 10-й рік.

Хіба в такому віці помирають?

Ви тільки поверніть мене на бік

До вишеньки

В колиску ясночолу…

Я чую запах квітів. Я не вмер…

А небо стрімко падає додолу

Тримайте хтось.

Хоча б за коси верб.

Куди ви, люди, людоньки, куди?

Окраєць ласки,

Чи хоч з печі диму?

В клітинці кожній — озеро води.

Я ще не вмер.

…Усі проходять мимо.

…А житечко моє таке густе.

…А мамина рука іще гаряча.

Вам стане соромно колись за те.

Та я вже цього не побачу. 

Відео Діти голодомору «Колискова»

https://www.youtube.com/watch?v=0UgVirr323Y

Ведучий 1. Найстрашніше було дивитися на маленьких дітей, висохлі, як у скелета, кінцівки яких звисали з роздутого живота. Голод стер з їхніх облич усі сліди щасливого життя.

Ведучий 1. Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках. Пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, присвячуються ці хвилини.
 

Ведучий 2. На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932 - 1933 роках оголошую хвилину скорботи.

 

Стук метронома.

Ведучий 1.  Хай ця хвилина для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті стане актом поминальним, жестом покаяння і перестороги.
 

Ведучий 2. Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.
 

Ведучий 1. Тож пом’янемо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янемо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

 

(учні запалюють свічки)

 

Ведучий 2. Сьогодні - час очищення і ми починаємо осмислювати самі себе. Сміливішає пам’ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписувати історію на догоду диктаторові чи скороминущому ідеологічному божкові. Але з пам’яттю народу нічого не вдієш.

 

Відео Вшанування голодомору. Вірш читає автор

 

https://www.youtube.com/watch?v=r7F9BapDcRg

 

Учень

Минули навіки дні чорних негод -

Живе Україна! І вільний народ,

Як з попелу Фенікс, ожив і злетів,

І зорями зміряв простори степів.

 

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

 

Радійте, співайте пісні голосні,

Квітками заквітчуйте чола ясні.

Ридайте і смійтесь в сльозах, солов'ї,

Стрівайте воскреслі надії свої..