Урок " Різноманітність птахів. Риси пристосованості до польоту та різних середовищ життя " "

Птахи

Урок-телепередача

Тема: Різноманітність птахів. Риси пристосованості до польоту та різних середовищ життя.

Мета: познайомити учнів з екологічними групами птахів, особ­ливостями пристосувань до середовища існування, деяки­ми унікальними видами місцевого регіону, які ілюструють різноманітність птахів та їх адаптації; розвивати навички роботи в групах, вміння працювати з додатковою літерату­рою, творчі здібності учнів. Виховувати любов до природи, бережливе ставлення до птахів, захоплення красою і непов­торністю кожного живого створіння на землі.

Обладнання та матеріали: малюнки, плакати представників екологічних груп птахів, слайди, діафільми, відеофільми, фотографії, листівки з зображенням місцевих видів птахів; книга «Всі тварини України» (автор) видавництва «Торсінг».

Базові поняття та терміни: основні екологічні групи птахів.

Хід уроку

1.  Організаційний етап
2. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Птахи — унікальні істоти. Всі вони — неперевершені створіння, — жваві, красиві, вправні в польоті. Сучасна передова авіація не може перевершити вража­ючої техніки і точності приладів «пташиної навігації» і віртуозності польоту. Які секрети мають птахи, що дозволило їм оволодіти мистецтвом повітроплавання? Чому деякі птахи можуть літати вгору і вниз, назад і вперед, або зависати нерухомо в повітрі, як гелікоп­тери? Що дало змогу птахам освоїти різні середовища існування, від степів до водойм? Які птахи мешкають у наших лісах, полях і степах? На ці та інші питання ми постараємось знайти відповіді в нашій телепереда­чі «У світі птахів». Представляю вам ведучих нашої телепередачі.

Робота в групах.

Вчитель поділяє клас на декілька груп, які готують матеріал для «телепередач», користуючись додатковою літературою, малюнками, відеоматеріалом тощо.

Група № 1: «Пристосування птахів до польоту».

Група № 2: «Птахи наших водойм та їхні пристосу­вання».

Група № 3: «Птахи наших лісів та їхні пристосуван­ня».

Група № 4: «Птахи наших степів і боліт та їхні при­стосування» .

II. Вивчення нового матеріалу

 Виступ групи № 1: Пристосування до польоту.

 Літальний апарат птаха повинен бути компактним, легким і міцним. Саме дим вимогам відповідає скелет птаха, який має трубчасті, пусті всередині кості, ви­дозмінені в крила передні кінцівки. Зверніть увагу, що голова птаха не має зубів, кісточки черепа тоненькі, грудина має кіль для прикріплення сильних грудних м’язів. Хребет, за виключенням шиї, у птахів малору­хомий, окремі хребці утворюють жорсткий каркас, до якого прикріплюються кінцівки. Ребра — дуже тонень­кі і пласкі, при цьому кожне ребро з’єднане з сусіднім за допомогою гачкоподібних відростків, які надають грудній клітці міцності та еластичності. Внутрішня будова теж має ряд особливостей, які зменшують вагу тіла і сприяють польоту: швидкий процес травлення і звільнення кишечнику, добре розвинені грудні м’язи, наявність повітряних мішків і подвійне дихання, від­сутність сечового міхура і одного яєчника. Повітряні мішки знаходяться між внутрішніми органами та м’язами, проникаючи навіть в пустоти трубчастих кіс­ток. Під час польоту мішки виконують роль насосу, за допомогою якого в десять разів збільшується об’єм повітря, який проходить через дихальні шляхи. Завдя­ки повітряним мішкам кров збагачується киснем під час вдиху і під час видиху. Крім того, мішки з повітрям охолоджують тіло птаха під час інтенсивної роботи — польоту. Особливе захоплення викликає будова пташи­ної пір’їни. Вона легесенька, міцна, непроникна для повітря, бо має особливі гачечки, які з’єднують окремі борідки пір’їни в одне ціле. Пір’я захищає тіло птаха від холоду і одночасно утворює обтічну поверхню, яка необхідна для польоту. Ніхто з людей ніколи не зможе створити подібне диво природи. Пристосування птаха до польоту не має собі рівних, де справжній шедевр Божого творіння! Колібрі, наприклад, може літати у будь-якому напрямку: вгору або вниз, горизонтально, вперед або назад. Птах демонструє фігури вищого піло­тажу, а це потребує значних затрат енергії і напруженої роботи серця. Тому у цієї крихітної пташки маса серця і грудних м’язів складає майже половину від маси всьо­го тіла, а швидкість змахів крилами досягає 50-80 за секунду! Плечові суглоби у колібрі можуть рухатись у всіх напрямках і обертатись на 180°, завдяки чому вона може здійснювати рухи, які не під силу будь-якій ін­шій пташці. Хіба це не викликає подив і захоплення унікальністю пристосування до польоту?

 Виступ групи № 2: Птахи водойм.

 1 учень: Зверніть увагу на пристосування гусеподіб­них птахів, які мешкають у водоймах: видовжене тіло та шия полегшують їм пошук їжі у воді. Плаский широкий дзьоб добре проціджує воду і утримує спійману здобич. На суші вони неповороткі і незграбні, але у воді почу­ваються, як риби в рідній стихії. Крім того, вони легко здійснюють далекі перельоти, піднімаючись навіть над високими гірськими хребтами. Хто не бачив знаменитий гусячий «клин», не милувався красою і унікальним по­рядком пташиного вирію, коли «гуси-лебеді» приліта­ють на рідну землю?

 Лебеді — найбільші представники гусеподібних, які мешкають на водоймах у глухих районах лісотундри та лісостепу. Лебедя-шипуна легко відрізнити від кликуна по великому, чорному роговому наросту (гулі) в основі дзьоба. Під час польоту його крила ритмічно риплять, що дає змогу пізнати його і на «слух». Він мешкає в бага­тьох країнах Європи та Азії, в Україні найчисельніший в дельті Дунай. Окремі пари гніздяться також в пониз­зі Дністра і Дніпра. Шипун найкрасивіший із всіх відо­мих лебедів: має граціозно витягнуту шию, яскраво-біле пір’я та чорну відмітину над червоним дзьобом.

 Оселяється лебідь-шипун в важкодоступних заростях очерету, на тихих озерах та по великих річках, Молодята даруються і починають будівництво величезного гнізда, в якому не тісно буде і малечі. Наприкінці квітня — на початку травня в гніздах можна знайти повні кладки з 5-8 великих зеленувато-білих яєць. Самка — лебідка дбай­ливо насиджує кладку протягом місяця.

 Лебедята-пуховички дуже кумедні, люблять плава­ти, гратися, шукати на воді всіляку рослинну їжу, або полювати на комашню. Вони вилуплюються, вкриті гус­тим пухом, з перших хвилин життя здатні самостійно шукати корж, жити у виводку під пильними доглядом: батьків. Дорослі молоді птахи мають сіре забарвлене пір’я, і тільки на другий рік їхнє пір’я стає сніжно-бі­лим. Лебеді відважно захищають своє потомство, в разі небезпеки стоять насмерть. Живляться лебеді переваж­но рослинною їжею — різними водяними рослинами, які дістають з дна водойми. Зимують в прибережних водах Чорного моря, в Західній Європі га Англії. Фактор не­покоєння з боку людини, яка стала навідуватися навіть у непролазні хащі водойм, грає сумну роль в зменшенні чисельності цих величних красивих птахів, які вже за­несені до Червоної книги України.

 Цікаво, що лебеді — птахи. найбагатші на пір'я: у кожного пір’я більше, ніж зірок на небі! А якщо серйоз­но, на тілі лебедя можна нарахувати до 25 тис. пір’їн. І всі — легесенькі, сніжно-білі, пухнасті і прекрасні. Невже в когось може піднятись рука на де незбагненне диво і витвір Творця?

2 учень: На водоймах мешкають не тільки гусеподіб­ні, а й багато інших птахів. Є хижі птах», які уподоба­ли для себе рибний промисел. Рибний орел (скопа) має типовий вигляд хижого птаха. Скопа відрізняється від інших орлів красивим контрастним вбранням, яке доб­ре помітне здалеку: чорний верх та білий низ. В Україні поселяється поблизу великих водойм, багатих на рибу, з високими деревами на берегах. Живиться рибою, яку вправно ловить, пірнаючи за нею в воду або на льоту ха­паючи її потужними ланами. Для полювання на рибу скопа має особливі пристосування : довгі загострені кігті (риболовні гачки), спеціальні гострі шипи на нижній поверхні пальців, які допомагають утримувати слизьку та важку рибину. Унікально гострий зір допомагає скопі в польоті побачити рибину, яка піднімається до повер­хні води. Наближаючись до жертви, орел випускає па­зурі вперед, хапає рибину і піднімається з нею у повітря. Добре розвинута куприкова залоза захищає пір’я від намокання під час полювання. Швидкість, точність та елегантність польоту птаха зробили його одним із найвеличніших і найкрасивіших хижаків, справжнім дивом і перлиною природи. На жаль, ягах вже занесений до Червоної книги природи і зустрічається дуже рідко.

Виступ групи № 3: Птахи лісів.

1 учень: Хто не чув у лісі барабанний дріб дятла? Дятли мають особливу будову пальців, що допомагає їм утримуватись на вертикальних поверхнях, а також міц­ний дзьоб-долото. За допомогою свого могутнього дзьоба птах може не тільки діставати з-під кори комах, будува­ти затишні дупла, але й «повідомляти» партнеру або су­пернику про свої наміри та плани і навіть співати «сере­нади» подрузі. Любить мешканець строкатий серенади вигравати.,. Саме весною починається «сватання» дятла до подруги. Для цього він використовує «музикальний інструмент» — суху гілку, на якій за допомогою дзьоба вибиває, своєрідну « мелодію ». Барабанний дріб дятла да­леко чується в лісі. Кожен птах мас свої «звукові часто­ти». Змінюючи ритм ударів та довжину барабанних ру­лад, птах залицяється до подруги. Але потім молодята ледве вживаються разом, бо дятли мають досить войов­ничий характер.

 Великий строкатий дятел - звичайний птах в Ук­раїні, мешкає в лісах, полезахисних смугах, садах та парках. За розмірами трохи більший від шпака, має строкате забарвленім: зверху чорне, з великими білими плямами на крилах; горло та грудка — білі; на чорній голові — червона «шапочка»; підхвістя теж яскраво - червоне.

 Гніздо пара птахів влаштовує в дуплі, яке видовбуєть­ся самцем в дереві з м’якою деревиною. Гніздова камера простора, об’ємна, щоб вистачило місця для 5-6 нащад­ків, яких батьки вигодовують комахами. Маючи міцний дзьоб-долото, дятли невтомно відбивають на деревах шматки засохлої кори та видовбують з-під неї шкідни­ків. Дятли «займаються» тільки хворими деревами, в яких є багато личинок і комах під корою та в деревині, У кінці червня молодь покидає гніздо, але ще з місяць буде триматись поблизу батьків. Цікаво, що дятел-батько виганяє молодих птахів, щоб вони перейшли, наре­шті, до самостійного життя.

 Взимку кожен птах — сам по собі, живе усамітненим життям і можливо, отримує задоволення від цього. Крім комах, яких дятел продовжує добувати з трухлявих де­рев, основною поживою птаха в цей час є насіння сосни та ялини. Щоб роздовбати шишку із достиглим смачним насінням, дятлу потрібна «кузня» — спеціальна розщі­лина в стовбурі дерева. На кожну шишку витрачається приблизно 5 хвилин — і півтисячі ударів дзьобом. Ма­буть, не випадкова приказка: «не болить голова у дят­ла» — від такої роботи... За зиму під «кузнею» збирається ціла купа соснових та ялинових шишок. Дятлів назива­ють санітарами лісу та саду . Вони невтомно вишукують собі поживу на стовбурах дерев та під корою, знищуючи безліч шкідливих комах. Видовбані ними дуплянки час­то використовують інші птахи або кажани.

 Ніхто не вклониться цим птахам за їхню непомітну, але таку важливу роботу. То ж будемо оберігати краси­вих довірливих птахів, які лікують наші дерева та буду­ють «хатки» багатьом лісовим мешканцям. Самі ж дят­ли іноді залишаються без хати, бо все менше сухих дерев у лісі або парку, вони вирубуються. Цікаво, що в Амери­ці лісники встановлюють стовпи із м’якої пластмаси, в яких птахи залюбки видовбують собі «квартири». Тіль­ки не можуть на них птахи «грати», не той інструмент, на якому вибивається весільна серенада...

 2 учень: Зверніть увагу на цих двох красенів з велики­ми носами, без яких в лісі не прожити. Дзьоб — не тіль­ки прикраса, але й знаряддя праці лісових мешканців.

 Дубоніс — птах, трохи менший за шпака, з товстим коротким тілом та масивним конічним дзьобом. Дзь­об допомагає лісовому мешканцю розгризати кісточки плодів і ласувати смачною серцевиною. Тому його на­зивають костогризом. Голова птаха — коричнева, горло та крила чорні, На крилах широка світла смуга. Хвіст майже чорний з білим кінчиком, біля дзьоба видно неве­ликі темні «окуляри». Цікаво, що соковиту м’якоть ви­шень або черешень птахи зовсім не їдять, а розгризають кісточки, виїдаючи поживне насіння. Іноді костогризи ласують насінням соняшника, кукурудзи і навіть виног­раду. Взимку живляться насінням клену, липи, ясеня та інших дерев.

 Шишкар ялиновий схожий на костогриза масивним дзьобом, але в нього кінчики дзьоба перехрещені, щоб краще розлущувати шишки хвойних дерев. Забарвлен­ня птаха — яскраво-червоне в самців і жовтувато-оран­жеве у самок та молодих птахів. Шишкар поширений на гніздуванні тільки в Карпатах та в Криму. Живиться на­сінням хвойних дерев, вилущуючи його своїм характер­ним дзьобом. Виводить пташенят взимку, коли є багато корму.

 Виступ групи № 4: Птахи степів і боліт.

 1 учень: Птахи степів, як правило, мають сильні ноги, які допомагають їм мандрувати просторами і досить міц­ний дзьоб для живлення рослинною їжею. Найтиповіший представник степів — дрохва, яка мешкає в степовій і лі­состеповій зонах, та в Поліссі. Дрохви мають на ногах по три пальці, добре бігають, можуть досить швидко літа­ти, але піднімаються в повітря важко, з розбігу. Птахи летять низько над землею, навіть під час перельотів. За будовою тіла дрохва має одночасно риси журавлів та ку­рей. Самець яскравіший за подругу: верхня частина тіла жовтогарячого забарвлення, з чорними плямами; ниж­ня частина — біла; голова та шия попелясто-сірі; голо­ву прикрашають пучки довгого білого пір'я — своєрідні «вуса»; воно красиво підкреслене яскраво-коричневою мережкою. Самичка має одноманітне рябе забарвлення, вуса відсутні.

 Дрохви мають сильні ноги, невтомні для прогулянок по цілинному степу або полю з зерновими культурами. Весною птахи вертаються на свої улюблені місця для токування. Самець намагається будь-яким способом привернути увагу подруги: розпушує пір’я, роздуває горловий мішок, відкидає голову назад, красуючись у святковому вбранні нареченого. Після будівництва гнізда та відкладання яєць самець покидає свою подругу, залишаючи її напризволяще. Гніздо уявляє собою не­величку ямку в землі, вистелену соломою або травою. Дрохва відкладає зазвичай всього два яйця і терпля­че, протягом місяця, насиджує їх. Потурбована самка відразу не злітає з гнізда, а відбігає від нього на деяку відстань, щоб замаскувати місцезнаходження майбут­нього потомства. Пташенята втішають «розбите сер­це» матері; вони гарненькі, вкриті густим пухом, дуже жваві. При найменшій небезпеці пташенята причаю­ються і «дудять», через що дрохва в народі одержала на­зву «дудак».

 Живиться дрохва комахами, ящірками та мишо­подібними гризунами, насінням зернових культур. Критичний час у житті дрохви — насиджування яєць. Птахи не витримують на полі техніки, злітають з гнізда. Навіть якщо гніздо не попадає під колеса, на оголену яй­цекладку кидаються грачі, і в лічені хвилини від неї за­лишаються одні шкарлупки. Багато пташенят гине при збиранні кормових культур у червні. Під час обробітку полів пестицидами пташенята гинуть від отруєння і го­лоду, бо зникають комахи — основна їжа молодняку. Чисельність степових птахів катастрофічно зменшуєть­ся і через браконьєрське полювання та збирання яєць людьми, що суворо заборонено законом.

 Дрохва занесена до Червоної книги України.

 2 учень: Деякі птахи мають довгі ноги, які допомага­ють їм вештатись по заливним лукам та болотам у пошу­ках їжі. Найтиповіший представник боліт — журавель.

В Україні сірий журавель гніздиться в важко при­ступних болотах Полісся і Лісостепу, а журавель-красавка в приморському степу та по берегам Каркінітської затоки.

Зверніть увагу, як привабливо виглядає сірий жу­равель: це стрункий птах із сіро-чорним забарвленням пір’я та червоною «шапочкою» на голові. Шапочка журавля-красавки сіра; на чорному фоні голови та гру­дей красиво виділяються пучки білого пір’я за вухами. В обох видів журавлі розкішний хвіст та довгі ноги, які дають можливість подорожувати по болотам. Журавлі утворюють пари на все життя. Повертаються на бать­ківщину в середині квітня, кожен рік на постійне місце.

 У цей час можна почути дзвінкий голос молодят — труб­ний клекіт, який вражає єдиним тріумфальним криком кохання. Цей урочистий крик — знак того, що пара го­това до сімейного життя. Про де сповіщає і незвичне, неповторне за красою явище — танок журавлів. Зібрав­шись групою на токовище, птахи граціозно бігають по колу, піднімають крила, вклоняються, стрибають та підкидають вверх шматки трави.

 На безпечному місці серед болота або заливних луків журавлі споруджують гніздо. Воно уявляє собою неви­соку платформу з гілок та водних рослин. Журавлі — всеїдні птахи. Живляться проростками диких наземних та водних рослин, зернами, ягодами; поїдають дрібних безхребетних, а також жаб та мишей; можуть при нагоді з’їсти чужу яйцекладку.

 Цікаво, що птахи дуже оберігають своїх первінців; мати пильнує за одним малюком, батько опікає іншого. У випадку небезпеки журавлі дружно стають на захист потомства. Головною загрозою для журавлів є осушу­вання боліт та меліорація. Не люблять птахи і сусідства людини, шукають місць, де їх ніхто не потурбує.

 Охороняються в Поліському та Кримському природ­ному заповіднику.

ІV. Підсумок уроку

Вчитель виражає подяку «телеведучим» за цікаві розповіді і пропонує «телеглядачам» вікторину: «Еко­логія птахів». За результатами вікторини і телепередачі кращі учні одержують високі бали.

Вікторина.

1.  Які пристосування до польоту мають птахи?
2.  Чому колібрі може літати вперед і назад, манев­рувати в польоті, як гелікоптер?
3.  Які пристосування допомагають птахам жити у водному середовищі?
4.  Для чого лебедю широкий дзьоб і так багато пір’я?
5.  Який птах має потужні лапи з шипами і гострими пазурами?
6.  Що найголовніше для лісових птахів ?
7.  За що костогриз отримав свою назву?
8. Які лісові птахи будують дуплянки?
9. Чому у дятла не болить голова?
10. Чому шишкар виводить своїх пташенят взимку?
11. Чим птахи степів і боліт відрізняються від інших птахів?
12. Навіщо дрохві мідні ноги і сильний дзьоб?
13. Чому журавлі надають перевагу болоту?
14. Які птахи охороняються законом і знаходяться в Червоній книзі?

V. Домашнє завдання

1.  Підготувати розповідь про птаха однієї екологічної групи.
2. Скласти кросворд або тест про птахів різних еколо­гічних груп.