Урок "Складання легенди"

Урок №1    5 клас

Тема. Усне висловлювання.  Складання легенди

Мета: вчити учнів зв’язно висловлювати думки,  формувати вміння складати легенди,  розширити кругозір учнів, поглибити знання з історії та гео­графії рідного краю; розвивати спостережливість,  навички самостійної роботи з літе­ратурою, зв'язне мовлення, образ­не та креативне мислення, вміння чітко та послідовно викладати свої думки; виховувати любов і повагу до рід­ного народу і краю, усної народної творчості

Тип уроку: розвиток комунікативних вмінь і навичок

Методи навчання: фронтальна бесіда,  самостійна робота, робота з текстом,     активний  метод навчання — робота в малих  групах, інтерактивний метод —  «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Коло ідей»

Форми роботи: фронтальна, групова, індивідуальна

Обладнання: підручники, роздаваль­ний матеріал, таблиця, тлумачні та етимологічні словники, комп'ютер, малюнки дітей до легенд та пере­казів,  фотографії місцевості рідного краю, репродукції з картин; тексти, мультимедійна презентація «Як працювати над складанням легенди»

Епіграф:                                                Не знаючи минувшини,

                                                                Не побудуємо майбутнього.

                                                                                                       Р. Іваничук

 

ХІД УРОКУ

  І. Мотивація навчальної діяльності.

 1. Забезпечення емоційної готовності до уроку.

У вересня щедра рука.

— Заходьте! — він з двору гука.

І яблука трусить з гілок,

І сипле в портфелі сливок,

Солодкий зрива виноград —

І кожен з нас вересню рад.

Бо щедра, ой щедра рука

У вересня-садівника.

                                           Тамари Коломієць

Пояснення вчителя.

    Навчальний рік завжди розпочинається у вересні. Чому вересень має таку назву? Назва першого міся­ця осені пов'язана з вересом — рослиною, що росте переважно на Поліссі ( Слайд № 3). Цей вічнозелений кущ

 

квітне із серпня і аж до кінця жовтня, але найпишніше розквітає саме у вересні.

Цікаві назви вересня в  інших народів: у біло­русів — «вересень», у поляків — «вжесень»; у пере­кладі з литовської мови вересень означає «місяць вересу», у латвійській — «місяць цвітіння вере­су». У кожному регіоні були свої назви. За старих часів цей місяць називали «руєн» або ж «ревун». Були ще назви «зарев», «моїк» (починають «маяти­ся», тобто зеленіти, ранні озимі сходи), «сівень». Образ осені з усіма її барвами, настроями нам допомагає уявити Слово, що є основою творення ху­дожньої літератури.

      Чому одні дерева восени скидають листя, а інші лишаються зелени­ми протягом року? Чому сонце щоранку сходить у тому самому місці і щовечора хо­вається за тими самими пагорбами? Звідки береться вода у струмочку і куди вона потім тече? Що було спочатку, коли не бу­ло ще ані курки, ані яйця - нічого?

     Тисячі років тому на ці запитання відповідали не так, як зараз. Сучасний роз­виток природничих наук дає змогу відпо­вісти на багато «чому», «як» і «звідки» з усіма подробицями. А от наші далекі пра­щури використовували іншу мову - образну. Вони наділяли людською подобою не лише природні явища, а й усе, що бачили довкола. Дерево й ліс, пагорб і річка для на­ших предків мали душу й розум, характер і волю. І все на світі: люди й гори, квіти й сонце, вітер і вода - були однією родиною.

    У найдавніших легендах, наче метелик у краплі бурштину, світ застиг таким, яким йо­го бачила людина тисячі років тому, та люди­на, що звала вітер братом, а сонце - дідусем.

 2.  Повідомлення теми, мети й завдань уроку

Cлово вчителя.

    В. Сухомлинський   говорив: «  Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво» . Ці слова дуже актуальні й сьогодні, тому зараз на уроці ви зробите ще один крок до вміння говорити переконливо, красиво. А для цього вам потрібно  сформу­лювати  мету заняття, скористав­шись формулою «Сьогоднішній урок навчить мене...»:

•   переказувати легенди рідного краю, доповнюючи або зміню­ючи зміст;

•   розвивати свої творчі здібності;

•   самим складати легенди і роз­повідати  їх;

•    пояснювати, чому місто( село) носить таку назву;

•   розповідати, чому так саме названі річки чи вулиці;

•   знаходити пояснення назв у ле­гендах та історичних довідках;

 (На дошці прикріплюється аркуш з конкретними очікуваними резуль­татами.)

 

 ІІ.  Оголошення епіграфа уроку і робота з ним.

1. Слово вчителя.

     - Повнота слів — це повнота світу (Я. Мовчан).  Слова схожі на талу неваго­му хмаринку. Вони всі разом, але й кожне саме по собі в усій своїй досконалості: ось так воно вимов­ляється (це його фонетичний бік), так воно утворюється від інших слів (це його словотворчі відношення), так воно змінюється, приєдную­чись до інших слів у реченні (це його граматичні форми). А ось так слово розквітає всіма гранями своїх значень, якщо навколо немає жод­ного схожого чи рівного йому, або сумирно пригасить внутрішнє своє світіння, якщо поруч виявиться більш точне, більш гнучке слово.  Тоді ми говоримо про лексичне зна­чення слова, а ширше — про семан­тичні зв'язки слів (тобто смислові). І справді, слово не відображає пред­мет безпосередньо, воно тільки позначає його умовним символом. (В. Колесов)

      Рідний край... Як багато містять ці слова! Ми звикли вважати рідним те село, місто, де народилися, зроста­ли. Але географічний  простір тут не є головним, адже багато значить, як людина розуміє, сприймає багат­ства рідної землі. Легенди  -  це від­гомін минулих подій. Від покоління до покоління несуть вони радість і смуток минувшини. Будь-яка подія, що чимось хвилю­вала людей, могла стати в народі легендою. Волинь — це край, де жили і творили справжні май­стри художнього слова -  Олена Пчілка та Леся Українка, Володимир Лис, Йосип Струцюк, Ніна Горик, Надія Гуменюк, Василь Слапчук та інші.

(Учитель демонструє підготовлену виставку «Письменники Волині»)

     Перед цими людьми треба низь­ко вклонитися й віддати їм шану. Але великі справи великих людей починалися з малих, і кожен пись­менник у свій час був початківцем. Сьогодні вам випала честь спробу­вати своє перо, відчути муки твор­чості та радість перемоги.

2. Вправа «Мікрофон»

- Чому ми повинні знати історію свого краю?

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Слово вчителя

       Свою назву цей жанр одержав від латинського слова Іеgепdа, що

означає текст, який належить прочитати.

      Легенда — це усне народне оповідання про якусь чудесну подію, що сприймається як достовірна. (Див. слайд №4).

Легенда схожа на казку, тому що їй так само притаманна прозова форма і в ній ідеться про фантастичні події. Однак, на відміну від казки, це фантастична розповідь про диво, яке творилося незвичайними людьми (часто релігійними персонажа­ми), і цьому диву дається пояснення.

2. «Мозковий штурм»

—  Які твори називаються народ­ними?

—  Що таке легенда і чим вона від­різняється від казки?

—  Які види легенд ви знаєте?

—  Які особливості народної ле­генди?

—  Які ознаки легенди?

—  В яких словниках можна знайти тлумачення незрозумілих слів та їх походження?

—  Які легенди про походження міста чи села  ви знаєте?( Учні розповідають про легенди, заздалегідь  прочитані вдома)

 

IV. Сприймання, засвоєння та осмислення учнями нових знань

1. Надання необхідної інформації

Словниковий диктант

Легенда, казка, реальність, фанта­зія, фантастика, річки, Луцьк, Любешів, топонім, гідронім, топоніміка, фольклор, рідна земля, ко­зацькі нащадки.

     Під час написання диктанту діти ланцюжком читають, пояснюють орфограми та лексичне значення деяких слів.

      Учитель пропонує для подальшої роботи учням об'єднатися у дві групи.  Застосовуючи технологію «Коло ідей», учитель ставить завдання учням висловити свої думки, про що їм цікаво складати легенди.

Діти висловлюють свої ідеї, а вчи­тель підсумовує, на дошці запи­сується список зазначених ідей. Далі за більшістю поданих пропо­зицій виділяються три теми, які й отримують для завдання групи. Наприклад:

1)  про походження міста;

2)  про походження річок;

3)  походження назв вулиць.

 

2.Пояснення вчителя з використанням мультимедійної  презентації   «  Як працювати над складанням легенди»

-  Уясни відмінності між легендою і казкою. Для цього викорис­тай таблицю.

 

Що в легенді наявне	Що в легенді відсутнє
1. Опис одного факту, епізоду, тощо. 2. Фантастична    розповідь-пояснення якогось   дива,   явища,   яка   спри­ймається як достовірна. 3. Закінчення легенди висновком-повчанням      чи      висновком-роз'ясненням. 4.  Героями легенди бувають біблійні персонажі (наприклад, Бог, ангели тощо).	1. Велика кількість епізодів. 2. Чарівні  елементи,  казкові перетворення,      трикратні повтори. 3. Традиційна кінцівка.

 (Див. слайд №5).

 

Продумай тему легенди(Див. слайд №6).

 Це може бути розповідь про:

•     походження назв місяців, про рік, пори року;

•     рослинний або тваринний світ;

•     козаків, їхні подвиги, відвагу;

•     походження географічних  назв

•     твій власний варіант.

   Сформулюй основну думку легенди.

(Див. слайд №7).

 Для цього використай якийсь достовірний факт, який ти пояснюватимеш (наприклад, по­ходження назви пори року чи місяця, відомості про те, що символізує певна рослина, назву тварини тощо).

Здебільшого заголовок легенди формулює її основну думку. (Див. слайд №8).

 На­приклад:

•     Чому буває сумне сонце?

•     Де взялися запорожці?

•     Як Довбуш став опришком .

  Вибери можливий варіант початку розповіді з запропонова­них:

(Див. слайд №9).

•     Старі люди розказують, що колись...

•     Це було в давнину, коли...

•     Колись засперечалися...

•     У ті часи, коли...

•     Давно це було...

Придумай історію, яка б пояснювала вибраний тобою факт, розповідала б, чому саме так сталося. (Див. слайд №10).

 Вибери можливий початок пояснення чи висновку, яким закінчуватиметься твоя легенда:

(Див. слайд №11).

•     Так і повелось, що...

•     3 того часу...

•     От і кажуть люди...

5. Підготовча робота до складання оповідання на самостійно обрану тему.

1. Колективна робота

Учитель. Ви прослухали кіль­ка порад, на  їх основі ми повин­ні скласти пам'ятку «Як написати легенду». (Кожна група пропонує питання для алгоритму написання легенди. Застосовується прийом «Мікро­фон», дітям роздаються картки з пам'яткою.)

 

Пам'ятка «Як написати легенду»

•    Визначте тему, основну думку легенди.

•    Ваша легенда повинна місти­ти всі ознаки жанру — зачин (вступ) — основну частину — кінцівку (висновок).

•   У ній обов'язково повинні бути незвичайні, фантастичні еле­менти.

•    Невеликий обсяг роботи.

•    Віршована або прозова форма.

•    В основі — розповідь про похо­дження міста, вулиці, річки...

•    Відредагуйте текст, щоб не було повторів, правильно використані мовні засоби зв'язку речень, додержано орфографічних та пунктуаційних правил.

•   Запишіть у зошит та ще раз пере­вірте.

2. Психологічний аутотренінг.

Діти сідають зручно за парти, заплющують очі і промовляють за учителем текст:

Я — п 'ятикласник,

Я — людина творча,

Я думаю, міркую, висловлююся.

Я творю.

VІ.  Складання легенди на самостійно обрану тему.

1. Колективна робота.

       Розглянути подані зразки легенд( Додаток №1). Визначити їх особливості. Що зацікавило найбільше в  поданих  легендах. Визначити основний тип мовлення, який покладений в основу тексту, з'ясувати стиль висловлювання.

2. Самостійна робота  в парах.

(Роздавальний матеріал для органі­зації роботи є у кожній групі.) Учні складають легенди самостійно за обраними напрямками. Корис­туються всіма матеріалами на ви­ставці.

3. Перевірка виконаного завдання.

      Учні вираз­но читають складені легенди, демон­струючи малюнки, фотографії, які діти дібрали з виставки. Діти  активно слухають, у разі потреби редагують тексти, обгово­рюють складені легенди.

V. Підбиття підсумків (рефлексія) уроку

 За допомогою метод «Незакінчені речення» учитель пропонує учням закінчити речення.

(Див. слайд №12).

—  На сьогоднішньому уроці ми...

—  Ми дізналися про..

—  Легенди — це...

—  Легенди відображають світогляд народу, тому що...

—  З легенд ми дізнаємося про...

—   Легенди як вид усної народної творчості мають велике значення...

—  З легенд ми дізна­лися про...

     Один учень робить висновок: — Легенди — це розповідь про якісь незвичайні події чи про життя людей, з елементами фантастики і казки. Легенди роз­повідають про походження міста, назви навколишніх сіл, про козаків, які населяли раніше наші землі, про річки та інше. Легенди допомагають краще дізнатися про минуле нашого краю, про наших славних пращурів-козаків.

VI. Диференційоване домашнє завдання

1. 10—12 б. — відредагувати напи­сану в класі роботу або написати власну легенду про походження міста, його річок, вулиць, вивчити її напам'ять.

2.   7—9 б. — написати творчий пере­каз відомої легенди про походжен­ня міста.

3.   1—6 б. — записати легенду про походження назв села (міста)

 

Додаток №1

Зразки легенд, написаних учнями

Чому місяць серпнем називається

  Давно це було. Прийшли якось брати літні місяці до батька Року на гостину. Перший брат, Червень, поставив біля батька великий кошик, на­повнений суницями і полуницями, що палахкотіли, ніби жаринки. Другий брат. Липень, приніс батькові кошик, заповнений духмя­ним липовим цвітом. Лише третій брат (а звався він тоді Зарев) сумно стояв осторонь.

— Чому журишся? — запитав батько Рік.

— Як же мені не журитися, коли так багато людей про мій при­хід забуває. Перестоює на полі жито, пшениця, половина урожаю в землю висипається. Ох-ох-хо!.. — забідкався Зарев, насунув бриля на очі, закинув серп на плече та й хотів іти собі.

— Зачекай-но, синку, — сказав Рік. — Називатимешся ти відни­ні Серпнем, щоб не забували люди про початок жнив.

    З тих пір третій місяць літа називають Серпнем і добре пам'ятають приказку: як у серпні дбаєш, так зимою маєш.   (Сашко Панченко)

Примітка: Для складання власної легенди на подібну тему мо­жеш використати такі відомості

Січень (просинець) — давні слов'яни саме в цю пору вирубували (сікли) ліс для посіву сільськогосподарських культур.

Лютий (февраль, січень другий, казибрід — від «кази» — псу­вати) — назва виникла в XVI ст., синонімічна словам «змій», «жорс­токий».

Березень (сочень, соковик, марець, березіль) — назва пов'язана з розвиванням у цей час берези, зі збиранням її соку.

Квітень (цвітень, апріл) — пора квітування рослин.

Червень (червець) — місяць появи черв'яків, зокрема червця, з якого виготовляли червону фарбу для тканин, або місяць червоніння ягід і фруктів.

Липень (липець, косень, ґедзень) — місяць цвітіння липи.

Серпень (зарев, копень) — місяць серпа, жнив.

Вересень (сівень — сіють озимі культури) — місяць цвітіння ве­ресу.

Жовтень (паздерник — від слова «паздер» — костриця, що за­лишалася після тертя льону) — місяць, коли на деревах жовтіє листя.

Листопад (падолист) — час, коли листя падає з дерев.

Грудень (студень) — у цей час замерзає і стає грудкуватою земля.

 

 

 

Про незабудку

   Це було в давнину, коли на Україну залітали орди татарські.  Страшний то був час: горіли села, голосили матері, дружини та дівча­та, проводжаючи своїх синів, чоловіків, коханих на битву з ворогом...

       В одному селі жив гарний парубок. І була в нього дівчина, яку він любив понад усе на світі. Вже й побратися вони хотіли.  Та прийшла пора йому їхати боронити рідну землю. Осідлав він коня, шаблю нагострив.

Провела його кохана аж за село. Пригорнув він дівчину до серця, поцілував на прощання заплакані очі. «Чекай мене, — сказав. —Я скоро повернуся. Не забувай...» Скочив у сідло, махнув рукою, — тільки курява стовпом здійнялась за ним.    «Не забуду!» — опустилась вона у траву та й гірко заплакала. А там, де падали її сльози, виростали тремтливі блакитні квіточки.

Люди  назвали їх  незабудками. Не одна дівчина, проводжаючи свого коханого в далеку дорогу, дарувала йому букетик цих чудесних квіточок. Не один воїн носив їх біля серця, як символ відданості й  вірності коханої.

(Надійка Позняк)

Примітка: Для складання власної легенди на подібну тему мо­жеш використати такі відомості.

1. Що символізують рослини:

барвінок — життя, безсмертя людської душі;

верба — символ весни, України;

вишня (цвіт) — материнська відданість і любов;

волошка— відданість;

дуб — міць, могутність, сила;

деревій — нескореність;

жито — життя, достаток;

калина — символ України, вродливої дівчини, краси;

латаття біле — чистота, незайманість;

 любисток — відданість;

мак — символ безмежності зоряного світу, здоров'я, краси;

ромашка — дівоча цнота, чистота;

тополя — символ сумної дівчини; хмілй — гнучкість і розум;

явір — уособлення козака;

яблуня — материнська відданість і любов;

рута, мальва і півонія — три сестри, які символізують віру, на­дію, любов.

 

 

 

Слайд №1

 

 

Слайд №2

 

 

Слайд №3

 

 

Слайд №4

 

 

 

 

Слайд №5

 

 

Слайд №6

 

 

 

 

Слайд №7

 

 

 

 

Слайд №8

 

Слайд №9

 

 

 

 

Слайд №10

 

 

Слайд №11

 

 

 

 

Слайд №12