Урок-свято. Початкова школа

Свято рідної мови

Мета: поглибити в учнів уявлення про рідну мову.  Розширювати знання про рідну Батьківщину, про її символи ,сприяти збагаченню словникового запасу учнів, розвитку  пізнавальної активності, творчих здібностей, уяви; виховувати любов до рідного краю; любов і повагу до рідної мови, бажання наполегливо оволодівати її багатствами, підвищувати мовленнєву культуру учнів.

Обладнання: святково прибраний клас; на фронтальній стіні—портрети класиків української літератури, вишиті рушники, зображення дівчат в українському одязі, панно: сільська хата, дерев ′яний зруб  колодязя з журавлем, тин. 

                                                                

 

Хід свята

Учитель.  Дорогі діти! Шановні гості!

Сьогодні ми зібралися на свято рідної мови. Недарма  засновник  української літературної мови Т.Г.Шевченко писав:

Ну що б , здавалося слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б′ ється, ожива,

Як їх почує!...

( 1-й ведучий) Всі у світі визнають , що українська мова – чудова, мелодійна, лагідна, багата. Я запрошую усіх присутніх на свято рідної мови.

               Коли ми кажемо "рідна мова", то чуємо теплий голос матусі, яким вона будить нас кожного ранку, Хіба ще хтось вміє промовляти такі ніжні слова, як

1

наші мами?

Отже, зараз пролунає колискова, бо з маминої колискової , що дзвенить , як срібний струмочок , починається дорога у велике життя, любов до своєї

Вітчизни.

Мамині колискові пісні зачаровують надзвичайною ніжністю і простотою. В них – материна ласка і любов, світ добра і справедливості. Лагідний матусин спів завіяв дитячу душу любов’ю до людей, природи, до всього живого.

        (На слайді зображення колиски. 2-й ведучий розповідає)  -   Раніше дітей гойдали у колисках виготовлених з лози. В Україні існував звичай, коли дитина виростала, колиску не викидали, її берегли, поки в цій оселі жили люди. Колиску робили з клена, осики, калини. У колиску, під подушечку клали чебрецю, м’яти. Ці трави зле з очей знімали, сон дитини оберігали. 

        Матері співали пісень: «Котику сіренький …», «Тихесенько, люлечко, тихесенько …», «Ой ходить сон».

Учень

Мово рідна! Колискова

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти,--

Гей , яка прекрасна ти! 

 Звучить колискова пісня. ( Співають діти)

Котику сіренький,

Котику біленький,

Котку волохатий,

Не ходи по хаті,

Не ходи по хаті,

2

Не буди дитяти.

Дитя буде спати,

Котик — воркотати.

Ану, коте, котино,

Засни, мала дитино,

а ти , коте, не гуди,

спить дитина - не буди!

Учитель. Молодці! Гарно ви співали колискову і дуже добре, що ви підросли , а її пам′ятаєте.                                                                                                                                    –      Діти, а яких колискових пісень співала вам матуся, коли ви були ще зовсім маленькі?

          Щасливі ми , що народилися і живемо в такій чудовій, багатій, мальовничій землі, у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського , що сягає сивої давнини . Де б ми не були , скрізь відчуваємо  поклик рідної землі, хвилюємось аж до сліз , зачувши рідне слово.

1- й  учень

 Наша мова світанкова

Українська наша мова

Повсякчасно на вустах

Чародійна, барвінкова

І співуча, ніби птах.

Любим нашу рідну мову

І не зрадимо її.

Нашу мову світанкову

Знають навіть солов′ї.

Рідна мова завжди з нами

У ромашковій красі

Розмовляє нею мама ,

Розмовляємо ми всі.        ( Т.Бідняка)                                                                                        2-й  учень

3

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і радості мить ,

Любіть у годину негоди .

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну ,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов′їну.

Для нас вона в світі єдина, одна,

В просторі солодкому чарі…

Вона у зірках і у вербах вона,

І в кожному серці ударі…                           ( В.Сосюра)      

                                                                                                                                              3-й учень

Рідна мова

Українська мова рідна,

Ніжна і кохана,

Ти небес блакитних гідна,

Ластівко жадана.

В тобі радощі і жаль,

В тобі – щастя,

В тобі – горе,

В тобі—сонце і печаль,

В тобі – синє море.

Ти, як весна золотая,

Струнка, як берізка,

Як дівчина молодая,

Прозора, як слізка.

4-й учень   

Мови нашої слова—

Наче музика жива.

4

Наче житні зерна чисті

В хлібороба на руці ,

Наче роси росянисті,

Наче хвильки на ріці.

Та бувають в добрім житі

Будячиська, ось такі! 

І слова, іноді вжиті,

Ніби в хлібі овсюки.                 (О.Пархоменко)

5-й учень

Барвінково, волошково

В небі світиться зоря.

Починаймо рідне слово

Зі сторінок " Кобзаря",

Соловейком хай співає

В українській хаті ,

Бо вона така багата,

Українська мова,

Неповторна і крилата

І така чудова.

Не цурайтесь, люди, мови,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово—

Не буде народу. 

6-й-учень

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина ,

Степом котиться  диво-луна.

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, одна!  

7-й учень

5

 Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

І така ж розкішна і гнучка, як мрія…

Є у ній хурделиця, віхола, завія,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль…

Та не втому справа, що така багата,--

Помогало слово нам у боротьбі,

Кликало на битву проти супостата

Та звучало сміхом на полях плаката.

І за все це, мово, дякуєм тобі.

( Н а слайді Прапор України. 3-й ведучій розповідає) - Кожна країна має свої державні символи. Символи України—герб у вигляді тризуба, жовто-блакитний прапор і гімн "Ще не вмерла України…" на слова Павла Чубинського і музику Вербицького.  

              Сьогодні Державний Прапор постійно майорить на будинках Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України , місцевих рад народних депутатів. У святкові дні—на будинках міністерств і відомств, інших громадських організацій, установ та закладів.

           Синьо - жовтий Державний прапор України піднімається при відкритті міжнародних конференцій, під час офіційних церемоній, при врученні міжнародних спортивних призів. Він—символ міцності й незалежності держави України.

Учень

6

Прапор

Прапор—це державний символ,

Він є в кожної держави,

Це для всіх—ознака сили,

Це для всіх—ознака слави.

Синьо—жовтий прапор маєм,

Синє—небо, жовте—жито,

Прапор свій тримаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки є народом,

Українським, в Україні.

--Отже, синьо—жовтий прапор—Державний символ України, за яким її відрізняють у світі.     

  ( На слайді-Герб України.4-й ведучий розповідає)-  Іншим  державним символом є Державний Герб України. 

Герб—символ влади. Це стародавній золотий тризуб на синьому тлі. Нашому гербу – більше тисячі літ.

Державний герб—офіційна емблема держави, зображувана на прапорах, грошових знаках, печатках, офіційних документах. Існує близько 40 версій про походження тризуба. Одна з них розповідає , що герб є уособленням трьох природних сил—повітря, землі, води. Золотий тризуб на синьому тлі –символ

7

\влади . Він зустрічається  ще з часів Київської Русі, зокрема на монетах київського князя Володимира  Великого. А якщо придивитись, на ньому можна прочитати слово " воля ".

А ще в тризубі відображено триєдність життя: це Батько, Мати, Дитя, які символізують Силу, Мудрість, Любов. Все це відбито у тризубі—гербі  України.

Учень

Герб

 Наш герб—тризуб, це воля, слава, сила.

Наш герб—тризуб. Недоля нас косила,

Та ми зросли , ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

 

    ( 1-й ведучий )  - Дорогими і любимими  для нас стали слова пісні Павла Чубинського " Ще не вмерла Україна ", що перетворилася на наш гімн, музику до якого написав Михайло Вербицький. Прошу всіх  встати. ( Лунає гімн)

- Гімн " Ще не вмерла Україна" поряд із Державним Гербом—тризубом і синьо- жовтим Прапором  є офіційним символом держави. За своїм змістом він є зображенням ідей боротьби  за національну незалежність , гарячої любові до своєї землі, її героїчної історії.

Учень

Гімн                                                                                                                                           Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста—

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай всюди чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги. 

 

 

8

 

( На слайді зображення барвінку. 2-й ведучий) - Але Україна має  ще й народні символи. Подивіться уважно  на малюнки : назвіть ці символи і розкажіть, що ви знаєте про них. А гості вас уважно вислухають і оцінять.

         ( Учень) -     Барвінок—символ вічності. Послухайте легенду. Ця рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та була у великій пошані серед людей. І тоді вона звернулась до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат , красу і людську любов. Однак не всесильною була богиня квітів і весни, і не змогла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала їй гучну назву "Вінка", що означає " перемога". Що ж переможного вбачали люди у цій скромній вічнозеленій рослині? У ній прихована могутня, цілюща сила перемагати тяжкі недуги. За це люди подарували барвінкові свою любов.  

               (На слайді зображення калини. Розповідь учня) - Калина—символ краси. Про неї  розповідає легенда. Це було тоді, коли на Русь нападали орди татарські. Одного разу в українському селі було весілля. Зібралося дуже багато красивих

9

дівчат. І саме у розпалі гуляння на село напали татари. Завойовники побачили красунь і почали ловити їх, щоб продати у Царгороді. Дівчата, аби не потрапити в неволю, повтікали на болото. Ординці погналися за ними і потрапили у трясовину. Там, де йшли вороги, з′ явилися гнилі купини, а на тому  місці, де загинули українські дівчата, виросло  дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу красу порівнюють з калиною .

    Калину оспівував у своїх віршах Тарас Шевченко. Він писав: «Найдеш у гаї тую калину, то й пригорнись…».

     (Діти виконують пісню «Без калини немає України»)

А чи знаєте ви , діти, в яких віршах ще Тарас Шевченко згадував про калину?

Учні.

Тече вода з-під явора,

Яром на долину,

Пишається над водою

Червона калина.

 

Зацвіла долині

Червона калина,

Ніби засміялась –

Дівчина – дитина.

Вчитель.

-До цих віршів композитори написали музику. Про калину і народ склав багато пісень.

А яку пісню про калину ви знаєте? Давайте заспіваємо пісню «Ой єсть в лісі калина».

(Діти виконують пісню з рухами. На слайді з’являється зображення віночка.3-й ведучий розповідає )

- Український віночок – не просто краса, а й оберіг, «знахар  душі», бо в ньому є така чаклунська сила, що біль знімає, волосся береже.

Стрічки

В’язати стрічки треба теж уміти і символи їх знати. Скажімо, першою у віночку –

10

посередині – в’яжуть світло-коричневу стрічку, символ землі-годувальниці. Пообіч від коричневої – жовті стрічки – символ сонця, за ними світло-зелені – символ краси і молодості. Потім голубі, сині – символ неба і води, що дають силу і здоров'я, далі – оранжеву – символ хліба, фіолетову – символ мудрості людини, малинову – символ душевності, щирості, рожеві – символ достатку. В’язали по строю й білу стрічечку, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому – місяць.

Люди вірили у силу стрічок. Стрічки берегли волосся од чужих очей, відмірювали їх за довжиною дівочої коси. Стрічку відрізали трохи нижче коси, щоб її сховати.

Впліталося до віночка багато квітів мальви, калини, безсмертника і деревію, незабудки, чорнобривців, любистку, волошки, ромашки.

-Багатий український народ і на дотепне слівце. Умів до ладу і приказку, і прислів’я приповісти.

 Які прислів’я чи приказки ви знаєте?

Послухайте, які прислів’я народ склав про мову:

Мудре слово – добрий друг у біді.

Добре слово – золотий ключ.

            Прислів′ я – це висловлення з приводу почутого та побаченого. Здебільшого це віршовані народні вислови , в яких виражено повчальний життєвий досвід і мудрість народу.

А чи знаєте прислів′ я  про мову?

Давайте пограємо в гру "За словом— речення". Я починаю прислів′я, а ви закінчуєте.

Слово до слова( зложиться мова)

Птицю впізнають по пір′ю ( а людину – по мові ).

Удар забувається,( а слово пам′ятається).

11

Дерево міцне корінням,( а людина знанням).

Гостре словечко(коле сердечко).

Рідне слово—(диво калинове)    

Молодці! Гарно ви знаєте прислів’я— народну мудрість.

-Багатий наш народ і на різні ігри-забавлянки, на ігри з піснями. Гралися діти доглядаючи худоби, гралися дівчата і хлопці на вечорницях. Жодне свято народне не обходилося без ігор.

-Діти, а яку гру українську ви знаєте?

Давайте пограємося в «Подоляночку».

(Діти граються в «Подоляночку»)

-Умів український народ і загадки загадувати.

А ви, діти, які загадки знаєте?

(Діти загадують загадки. Залучаються і гості)

--А тепер погляньте на ці рушники .( На сцені виставка рушників) Це теж символи українського народу."Дім без рушників ,--говорилось у народі,--як сім′я без дітей". Вони—старовинні обереги дому. Вишитий  різними візерунками рушник був неодмінним атрибутом багатьох обрядів. 

З рушником зустрічали дорогих гостей , виходили в поле чи справляли обжинки.

Вчитель.

• Живе , примножується наша мова – калинова, солов’їна барвінкова. Її возвеличують в своїх віршах українські поети. Ось послухайте вірші.

Учень.

В рідній мові своїй

Мусиш вивчити кожне слівце,

Доглядати його,

Як старий садівник деревце.

Щоб ніякий хробак

Не точив його ніжні листки,

Щоб у чисті слова

Не в’їдались остюки.

Рідна мово материнська,

12

Ти – душа народу,

Будь від роду і до роду,

Рідна мово материнська.

Вчитель.

Ось, діти, ви бачите, яке значення в житті людини має рідна мова. То ж плекайте, діти, рідну мову свою, вчіться складно  говорити своїм рідним словом.

(Звучить пісня «Є, є в нас воля»)

У нас є все!

музика Павла Зіброва

 слова Юрія Рибчинського                                                                                             Хтось каже нам що свого

Нічого в нас нема,

Що ми свою дорогу

Шукаємо дарма

Мені це чути сором -

Хіба ми не орли?!

Я хочу щоб ви хором

Мені відповіли.

 

Приспів:

Чи є в нас доля, чи є в нас воля,

Чи є земля в нас і небеса?

Чи є в нас мова своя чудова?

Чи є в нас гордість, чи є краса?

Є-Є в нас доля!? І Є в нас воля!

Є-Є земля в нас і небеса!

Є-Є в нас мова своя чудова!

Є-Є в нас гордість і є краса!

 

 

 

13