Григір Тютюнник
Блискучим новелістом і повістярем увійшов у свідомість сучасного читача Григір Тютюнник. Живописець правди – так можна б визначити і творчі принципи письменника, і весь лад його душі, а відтак і його стиль, позначений справді яскравою індивідуальністю. Григір Тютюнник передавав у творах те, чим повнилося серце, що його хвилювало, свої життєві принципи. Можна впевнено стверджувати, що він жив, як писав, а писав, як жив. Доброта, самовідданість, милосердя – основні його теми творчості. Разом з іншими загальнолюдськими цінностями він оспівав велике почуття, яке рухає життя на землі, і ймення йому – любов. Яким ми бачимо письменника і яким бачив це почуття Григір Тютюнник, ми поговоримо сьогодні на уроці.
У чому вічна загадка любові?
У чому велич людських стосунків?
2. Пояснення нового матеріалу.
Звертаючись до життєвого та творчого шляху, доведіть, що Григір Тютюнник – співець правди.
Робота над плакатами дозволяє вирішити такі завдання: формувати свідомість і зміцнювати знання в учнів, виробити вміння і навички, передбачені програмою предмета відповідно до цільової настанови, навчити учнів користуватися набутими знаннями, вміннями, навичками. Розвивати в учнів потребу самостійно підвищувати свій освітній рівень в подальшому.
У плакаті учні подають короткий літопис життя і творчості Г.Тютюнника, основні його твори, жанри, творче кредо письменника та власний висновок.
Учні необхідну інформацію записують у зошит.
Аналіз твору розпочнемо з аналізу поезії, бо саме вона налаштовує людину на сприйняття краси природи та краси людських стосунків.
Прослухавши поезію «Березіль», дайте відповідь на запитання: чому, на вашу думку, я обрала саме цей твір?
Нас з тобою звела темна ніч на Купала,
Дві обручки з роси доля нам дарувала,
Та закралась розлука, обізвалася болем,
Срібним вереснем став я, ти – п’янким березолем.
Ми заручені долею, та зійтись не судилось:
У зимових завіях наша зустріч згубилась.
Мабуть так вікуватимем без музик та весіль,
Срібним вереснем став я, ну а ти – березолем.
Г.Гаврова
У її основу покладено реальний факт. Була жінка, яка кохала Григорового батька – Михайла. У своєму щоденнику новеліст писав: « Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли в нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї. Жінка була старша за батька і маму, але обоє, батько ї мама, ніколи не посміли зневажити ту любов, велику і без взаємну. У двох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його згубився вже навіки.
Ти дивись, яке благородство й краса обох жінок, самозреченість моєї тоді ще молодої мами… Мабуть, одна вона в цілому світі шукала підтримки у своєї суперниці, співчувала їй, жаліла».
Підсвідомо до написання твору Г.Тютюнник ішов усе своє життя. Поштовхом послужила почута пісня «Летіла зозуля через мою хату».
Чим саме вразила ця пісня Григіра Тютюнника?
(Йшлося в ній не просто про нещасливе кохання, а й про вічне, не переборне ніким і нічим людське страждання).
Де в українській літературі ідеться про зозулю?
З яким настроєм в літературі асоціюється образ зозулі?
( Найбільше зустрічається образ зозулі в УНТ. Зозуля – символ смутку, тужливої звістки, туги за життям, за минулим).
Слово «три» творить магію і, можливо, це символ щастя. Три зозулі – то три долі – Марфи, Михайла, Софії, то три «туги», освячені любовю . Тому й уклонився їм автор. Коли передає Марфі «три зозулі з поклоном», то цим бажає їй заспокоєння, щастя, вдячної любові.
«Любові всевишній присвячується», читаємо після заголовка. Як правило, присвячували твори тому, кого за життя любили, поважали. Присвячуючи любові, автор одразу спонукає читача вклонитися не людині, а почуттю. Ті, хто пізнав його в житті, нехай вклоняться з вдячністю; кого оминуло щастя любові – з потаємним щемом. З першого рядка читачеві ясно, що автор розповідатиме в новелі про любов, яка, не стукаючи, без дозволу входить у людське серце і виповнює його вщерть.
Складні перипетії доль героїв, багато горя і смутку в цій новелі. Проте автор зумів вивищити над усім грішним і земним любов – саможертовну, від Бога, яка нічого не вимагає, адже любити – це вище призначення людини. Не можна не вклонитися цій святій любові. Перед силою такого почуття никнуть скептики і циніки, усі, хто ладен попліткувати.
(Свята, велична, досконала, красива, багата).
(Новела в новелі).
(Пояснення термінів: образи – символи, художня деталь, новела).
Знайдіть приклади художньої деталі та символів у тексті, поясніть їхню роль.
9. Учитель.
У новелі Гр. Тютюнника «Три зозулі з поклоном» любов заволоділа серцями трьох людей, Софії, Михайла, Марфи.
Переглянувши уривки з фільму, дайте відповідь на питання:
Якими постають головні герої, яке місце займає любов у їхньому житті?
У чому, на вашу думку, велич любові?
(Клас поділено на групи. У кожній з них є учні, які будуть грати уявних Михайла, Софію, дорослого сина, Марфу).
Ось ми з вами й познайомились зі змістом новели. Я ставила перед собою мету наблизити вас до ситуації, яка є досить життєвою. Нам треба учитися жити та давати оцінку складним людським стосункам із позиції толерантності, бо тільки такі стосунки роблять нас людьми.
Любов у житті Михайла.
Михайло за тисячі верств чув Марфу, проте не зрадив ні дружину, ні сина. Не ощасливив Марфу, але й не розколов дитячого серця. Отак і катувався у снігах і морозах між любовю та обов’язком, проте мав право сказати «моя єдина у світі, Соню». « І така велика туга, бо тут ходить Марфина душа нещасна. Може вона покличе свою душу назад і прийде забуття хоч на хвильку», - писав дружині про своє почуття до іншої, бо був певен, що вона зрозуміє. І не помилився.
Любов у житті Софії.
Софія давно вже збагнула той відчайдушний біль Марфин, розуміла і не сердилася, бо сама зазнала щастя материнства. Спогади її не щемлять і не болять – вони закамяніли. Вона співчувала Марфі, не ревнувала до чоловіка, бо жила великим законом любові до ближнього, поважала щирі людські почуття…
Любов у житті Марфи.
Марфа Яркова одружена, але кохає Михайла, ні на що вона не зважає, тільки щоденно чекає поштаря. Марфина душа була з коханим « в Сибірах несходимих», блукала нещасна, бо нічим не могла зарадити, допомогти, лише тужила – голосила. Ніякого щастя не прописано їй, навіть «важкого», тільки серце гупає, а перед очима – пітьма. Та все – таки в душі світло спогадів, як золото, не тьмяніло. Марфа не образила і не завдавала болю Софії. Вона серцем чула, коли прийде від Михайла лист.
У житті, на жаль, далеко не всі подружжя «чують одне одного», а ті, що чують, не завжди живуть у парі.
Я – Софія. Як я бачу ситуацію, що склалася. І що маю робити…
Я – Марфа. Я люблю одруженого чоловіка…
Я – Михайло. Що я можу сказати про свої почуття…
Висновок.
У побуті та художній літературі стосунки, які є подібними до тих, які ми розглянули на уроці, називають любовним трикутником.
Я запропонувала вам на дошці трикутник, а ви допоможіть підписати його вершини іменами персонажів.
У якій послідовності ви їх розмістили б? Свій вибір мотивуйте.
Завдяки чому стосунки головних героїв залишилися світлими?
У чому вічна загадка любові?
У чому велич людських стосунків?
Чого вчить новела?
Любов підтримує головних героїв у тяжкі хвилини життя, дає сили витримати у складній ситуації. Але при цьому герої зважають на почуття інших. Автор майстерно змалював героїв, тому серед цієї трійці ми не бачимо зайвого. Хочеться доземно кожному вклонитися за їхню любов і страждання, за мудрість – одній, за відданість іншій, за чоловічу ніжність Михайлові. Автор вклоняється почуттю, умінню відчувати чужий біль, перейматися людським жалем, тривогами. Автор вклоняється всевишній батьківській любові.
Новела вчить благородства у коханні, здатності зрозуміти й пробачити іншого, прагнення поважати чужі почуття й не зашкодити іншому.
Виконання тестів на повторення. Демонстрація через комп’ютер.
Створіть інформаційний плакат за творчістю В.Шевчука.
Прочитайте повість «Дім на горі», створіть цитатний сюжетний ланцюжок.
Побудуйте композицію твору.
Випишіть реальні образи, алегорично – символічні, поясніть значення.
Повторіть творчість Лесі Українки та О.Кобилянської.
Індивідуальне завдання. Підготуйте тести за творчістю Лесі Українки та О.Кобилянської