Урок українознавства "Моя країна - Україна"

Класс: 5-9 класи

Предмет: Українознавство

Тема уроку: Моя держава – Україна. Моє місто – Маріуполь.

Мета:

  Систематизувати знання дітей про рідне місто Маріуполь;

• Ознайомити з історією міста, цікавими фактами;

• Розвивати пам'ять, логічне мислення, увагу;

• Виховувати почуття патріотизму, гордості за свій край, місто, любов до школи як складової частини міста, країни.

Обладнання: проектор, комп’ютер, мультимедійна дошка, (відеоматеріали 1, 2,3,4,5,6;  презентація 1)

Хід уроку

Вступне слово учителя. Відео № 1:

Всяк кулик свое болото хвалит
И родней и лучше места нет.
Где бы ни был я, Мариуполь манит, 
Через год и даже через двадцать лет.

Радуга в небе. Мой город любимый!
Вновь, Мариуполь, славлю тебя!
Ты для меня самый-самый красивый...
Радостной здесь ощущаю себя.

Школе родной - поклон самый низкий,
Вам наши добрые учителя!
Вы научили мечтать нас и мыслить...
Город мой - это и школа моя!

Я еще юная. Все же признаюсь:
Мне хорошо в этом городе жить!
В радуге лета я снова купаюсь,
Буду по улочкам милым бродить...

Радуга в небе. Мой город любимый!
Вновь, Мариуполь, славлю тебя!
Ты для меня самый-самый красивый...
Счастлива, город, с тобою лишь я!

Учитель: Добрий день, дорогі друзі! Як ви думаєте, про що сьогодні піде мова?

 Правильно - про наше рідне місто. Сьогодні наш урок присвячений Батьківщині та нашому рідному місту - Маріуполю.

Ми ставимо з вами за мету:

 • Систематизувати знання про місто Маріуполь; • Ознайомити з історією міста, цікавими фактами; • Розвивати пам'ять, логічне мислення, увагу; • Виховувати почуття патріотизму, гордості за свій край.

 Навіть в ці складні часи, виїхавши за межі Маріуполя, люди згадують своє місто з теплотою і радістю, а найголовніше в серці назавжди залишається дух єдності, і доброго ставлення один до одного, який панує в нашому краю.

Давайте складемо асоціативний кущ.

Питання: назвіть дві-три асоціації або ознаки, що характеризують наше рідне місто.

Учні називають свої асоціації, на дошці - кущ.

Учитель: Кожне місто цікаве по-своєму. Цю, здавалося б, просту істину можна відкривати для себе стільки разів, скільки міст на світі. Вражає несхожість доль міст, неповторна індивідуальність вигляду кожного з них, своєрідність їх внутрішнього життя. Історія міста цікава і повчальна. У біографії злилися воєдино дивовижні відкриття, трудові подвиги, великий патріотизм, глобальні плани, широкі перспективи, важка соціально-економічна криза і новий підйом.
Історія Маріуполя - це історія кожного з нас з вами. Це історія декількох поколінь. Наших прадідів, дідів, батьків, які внесли чималий внесок у становлення і процвітання міста. Історія - не тільки події, а й дати. Тому давайте згадаємо історію свого міста

Повідомлення учнів: презентація № 1

Місто Мариуполь - крупний індустріальний центр і морський порт на південному сході України - розташований на березі Азовського моря. Територія, на якій розташований Маріуполь, була заселена людьми з найдавніших часів. Тут були знайдені стоянки людей кам'яного віку,  скифо-сарматських племен та кочових племен.

Археологічні матеріали, виявлені при розкопках цих пам'яток, можна побачити зараз у Маріупольському краєзнавчому музеї.

Сучасне поселення в гирлі Кальміусу засновано в XVI столітті запорізькими козаками, нащадками колишніх бродників, як вартовий пост Домаха для захисту зимівників, промислів і шляхів сполучення від нападів кримських татар. Історик-краєзнавець М. Г. Руденко називає більше точну дату заснування Домахи — 1500 рік. Згодом зимівник Домаха перетворився на городище, а потім — на фортецю. Уже в 1611 році вона стала центром великої Кальміуської паланки.

У 1776 році на місці скасованого козацького поста Домахи створена Кальміуська слобода. У 1777 році закладена Свято-Миколаївська церква-храм, що перебувала у Кальміуській фортеці. В 1778 році поблизу слободи закладене повітове місто Павловськ. У ньому тоді налічувалося 75 жителів, у слободі 93. Цей рік офіційно вважається датою утворення Маріуполя.

21 травня 1779 року імператриця Катерина II дарувала грамоту, відповідно до якої «переселенцям із Криму дарувались привілеї й свободи». У грамоті місто йменувалося «Маріанополь». На плані від 20 жовтня 1779 року назва записана як «місто Маріу-Поль — вигінна земля міста Маріу-Поля».

24 березня 1780 року на наполегливу вимогу митрополита Ігнатія місто остаточно перейменоване в Маріуполь (псевдогрецька назва з елементом «-поля», тобто місто, «місто Марії»), на честь Марії Федорівни, дружини спадкоємця царського престолу, майбутнього імператора Павла I. У місті осіла значна частина греків-християн, переселених урядом із Таврії (Криму й Північного Причорномор'я). У ті роки межі міста проходили по сучасних вулицях Торгова, Апатова, Грецька та проспект Металургів. У 1782 році в ньому налічувалося 2 948 жителів (1 586 чоловіків і 1 362 жінок), було 629 дворів. До того часу основною розмовною мовою стає грецька (румейська мова, мова переселенців з Таврії). Населення займалося виробленням шкір, виготовленням свіч, витоплюванням сала, виробництвом цегли, черепиці, вапна. Але головним заняттям жителів купецького міста була торгівля. На березі моря на околицях міста було до 20 рибних заводів, які приносили маріупольським купцям великі прибутки. Після скасування кріпацтва в Російській імперії економічний і культурний розвиток у Маріуполі пішов швидшими темпами. Вивіз товарів із Маріупольського порту зріс майже у 4 рази. Населення міста збільшилося на 1864 року до 7 440 ос. На цей часу в місті мешкали греки, українці, росіяни, євреї, німці та представники інших національностей.

Але все-таки до кінця XIX століття Маріуполь залишався невеликим купецьким містечком на березі моря, а найбільшим центром півдня Росії місто стало тільки з появою наступних об'єктів:

1. залізниці (1882 рік)
2. глибоководного морського порту (1889 рік)
3. металургійного заводу (1897 рік)

Ще в 1799 році створена митниця, а в 1809 році відкрито портове управління. Головним експортним товаром була пшениця. Після спорудження в 1882 році залізниці «Оленівка-Маріуполь», що з'єднала місто з Донбасом, у порт почало надходити донецьке вугілля для вивозу за кордон. Збільшення вантажообігу зумовило будівництво торговельного порту. В 1886–1889 роках побудований новий Маріупольський торговельний порт, що став другим за вантажообігом на півдні Російської імперії після Одеси.

19 квітня 1896 року А. В. Ротштейн із Пруссії й Е. Д. Сміт зі США звернулися до уряду Російської імперії за дозволом заснувати «Нікополь-Маріупольське гірниче й металургійне товариство». Не очікуючи рішення влади, вони закупили в США металургійний завод із трубозварювальним цехом. 6 липня 1896 року в Петербурзі перші загальні збори акціонерів обрали правління товариства. За п'ять кілометрів від Маріуполя почали працювати геодезисти. Монтаж почався в грудні, а вже 1 (13) лютого 1897 року був пущений трубозварювальний стан. «Нікополь» є одним із родоначальників комбінату імені Ілліча.

З початком Другої світової війни Маріуполь із його величезною промисловою базою був переведений на військові потреби країни.

22 жовтня 1948 року Постановою Ради Міністрів СРСР місту було привласнене найменування Жданов — на прізвище радянського партійного й державного діяча Андрія Жданова, що народився тут в 1896 році.

13 січня 1989 року місту Жданову на прохання його жителів повернута історична назва — Маріуполь. Демонтували три пам'ятники Жданову, закритий його меморіальний музей. В 1989 роках у школах міста вперше почали викладати новогрецька мова.

У вересні 1991 року над маріупольською міськрадою вперше на східній Україні був піднятий український національний прапор. Тоді ж у місті відкрився перший гуманітарний ВНЗ міста — Маріупольський гуманітарний інститут.

Нині Маріуполь — друге за значенням місто Донецької області (після Донецька), десятий за чисельністю населення в Україні, що має давню історію (Маріуполь — перший населений пункт на території Донецької області, що одержав статус міста, в 1779 році), є «металургійною столицею» України. Разом з тим, залишається його значення як курортного міста. Визнаний центр грецької культури в Україні (єдина в Україні кафедра новогрецької мови в Маріупольському гуманітарному університеті).

Учитель: як змінився Маріуполь в наш час (відео № 2). Подивіться на красу сучасного вигляду міста - видно значні зміни.

Виступи дітей:

Мой Мариуполь в неярком блеске
Я взглядом трепетным ловлю
Твои витрины, перекрёстки -
Всё, что без памяти люблю.
По улицам родным и милым
Мне хочется гулять с тобой,
И любоваться - как красиво
Построен Мариуполь мой.

С чего начать рассказ про милый край,
Что подарил мне первый из апрелей?
Под щебет прилетевших с юга стай
Там мать меня качала в колыбели!

 

Там моря бирюзовые глаза,
А степи пахнут чабрецом и мятой...
нечаянно скатилась вдруг слеза,

Мой Мариуполь, как ты жил когда-то.

Там городских проспектов гам и шум.
Пусть скажут: "Не шедевр архитектуры
Наш городской сад, драмтеатр, ЦУМ..."
А я б стихи писал о них с натуры! 

Вдоль моря заводские корпуса,
Там плавятся в больших печах металлы.
И даже дымовая полоса
Труб заводских такой родною стала!

А правый берег весь одет в бетон,
И волны бьются, бьются, как о скалы.
Спешат суда большие на поклон
В морпорт красивый и к его причалам!

Над морем величавым - Мариуполь,
Как птица чайка, крылья - километры...
И осенью прекрасен в листопад,
И летом, загорев под знойным ветром,

И снежною зимою, и весной,
Когда природа ото сна воспрянет.
Он - Родина моя, он - город мой,
В разлуке с ним меня домой так тянет!

Пусть интересных в Мире много мест,
Пусть для Москвы мы все - провинциалы...
Для сердца моего милее нет
Земли, что стала Родиною малой!

Питання вчителя: чи є у вас найулюбленіші місця в місті, і чому вони вас так приваблюють? (Діти розповідають про свої улюблені місця, представляють проекти) презентація № 1 (слайд №18-26).  

Учитель: Гості, які бувають в нашому місті, відзначають, як змінився його вигляд, як стало затишно чисто і красиво в ньому. Радує око Маріуполь влітку великою кількістю квітів і яскравих фарб. У зимовий час - святковими вогнями і ошатними ялинками.

Учитель: Тема нашого уроку «Моя держава – Україна. Моє місто - Маріуполь». Ми побачили наш Маріуполь чистим і красивим, але буває і так... (Маріуполь про сумне відео № 3,4)

Багато хто забуває про те, що місто потрібно підтримувати в чистоті щодня, для нас з вами - дотримуватися правил поведінки.

Питання: Які правила ви можете назвати. (Видео 5)

Учитель: У кожної людини є Батьківщина, і кожен любить її. Любить місце, де народився і живе. Любить рідні ліси і поля, свою зиму і своє літо, свою весну і свою осінь. Людина любить людей, з якими живе, любить свій народ, своє місто.

Видео №6. На фоні відео діти читають вірші.

Мариуполь, чудесный яблоневый рай,
мариуполь - фонтаны, площади и скверы,
Великий, благодатный, милый край,
Оплот моей судьбы, любви и веры.

Весной мой город в образе невесты,
Весной, благоухает сладостный дурман, 
Кружится в танце чувств родной фиесты,
Лишь на заре уходит по росе в туман.

Рог изобилья, осень, щедрость года,
На гроздьях крупный, сладкий виноград,
Прекрасны лик природы и погода,
Окутан буйством красок милый град.

Зимой, на улицах, пушистый белый снег,
На елях вековых лежит, искрится, 
Внизу мой город, времени пусть бег,
Замедлится, чтоб я мог насладиться. 

Рефлексія.

Учитель підсумовує заняття, дає домашнє завдання, оцінює учнів.