Урок в 9 класі на тему "Народні художні промисли України "

              Народні художні промисли України

Мета:сформувати уявлення про особливості народних художніх промислів та їх сучасні центри;закріпити знання щодо етнографічних земель та їх особливостей у формуванні  певних традицій декоративно – прикладного мистецтва; розвивати інтерес до культурної спадщини свого народу; виховувати почуття національної  свідомості, повагу до традицій українського народу та любов до праці.

Обладнання: адміністративна карта України, атласи, карта етнографічних земель України, види продукції народних промислів України, презентація промислів України.

Тип уроку: комбінований

Форма уроку: урок-дослідження

Технології,   які використовуються на уроці: робота в малих групах,

  мозковий штурм, мікрофон.

Методи , які використовуються  на уроці: частково-пошуковий.

                                                         ПЛАН УРОКУ

1.Мотивація навчальної діяльності(мозковий штурм, визначення теми ,завдань та плану проведення уроку)

2.Актуалізація опорних знань учнів(знання етнографічних земель за географічною картою та атласами)

3.Ознайомлення з новим матеріалом (пошуково - дослідницька робота)

4.Закріплення нового матеріалу

5.Висновок уроку(мікрофон),домашнє завдання

                                                             ХІД УРОКУ

Напис на дошці

Ремесло – не коромисло,пліч відтягне, а само прогодує.

Діло майстра величає. Учися ремесла такого, щоб міг жити з нього.

І. Організаційний етап

Учитель пропонує учням відеоролик «Народні промисли» і фото з виробів «Українська народна творчість» та визначити тему уроку.

Мозковий штурм

1.Прошу назвати ремесла  відомі з історії, які були поширені на території  України?

Відомі ремесла – гончарство, килимарство, чоботарство, теслярство, вишивка,ткацтво, обробка металу,плетіння з лози, бондарство, стельмахування, мереживо, кушнірство, гаптарство,  в’язання, гутництво та інші.

В ході обговорення учні будують кругову діаграму .

2. Що називають художніми промислами?( це організоване  виробництво товарів декоративно-ужиткового мистецтва, призначених для продажу)

 Під час мозкового штурму учні разом із вчителем визначають завдання та план проведення уроку.

Дерево рішень( схема  самоконтролю)

Що я вже знаю з цієї теми?

 Що я дізнаюся з цієї теми на уроці?

Щоб я хотів дізнатися нового з цієї теми?

Учитель: кожен народ має свої почуття національної гідності, свої обряди, звичаї, мову. Народні промисли  - це той здобуток ,який був зібраний тисячоліттями , яким повинен пишатися кожен із нас.

Народне прикладне мистецтво – результат праці багатьох поколінь майстрів. Це щабель, на якому ґрунтується багато галузей сучасної промисловості.

Ремісницьку роботу люди виконували разом із своїми головними заняттями. Шлях від ремесла пов’язаного із перервою сировини у господарстві до виникнення промислів, був довгий. Спочатку це було зумовлене потребою забезпечити власне господарство необхідними виробами, а з розвитком торгівлі дедалі більше виробів ремісників надходило на ринок.

Проблемне запитання

Охарактеризуйте два види виробів народного мистецтва та визначте різницю між ними (предмет промисловості однакового призначення). Наприклад: проста склянка і склянка у формі лебедя; простий рушник та вишитий; сталева та розписана дерев’яна ложка тощо.

Висновок: Народне мистецтво існує  у двох формах: перша – це художні твори народних майстрів, друга – художні промисли у формі індустрії для масового вжитку населенням. Українське декоративно-ужиткове мистецтво містить багато видів і жанрів залежно від матеріалу, техніки виготовлення та функціонального призначення виробів, а також від регіону виготовлення.

ІІ. Актуалізація опорних знань( у формі Карусель)

Повторення етнографічних земель та областей України за  географічними картами та атласом: Волинь, Галичина, Закарпаття, Лемківщина, Бойківщина, Гуцульщина, Покуття, Буковина,  Поділля, Наддніпрянщина,  Слобожанщина,  Гетьманщина, Донщина, Бессарабія,Запоріжжя,Таврія.

 ІІІ. Ознайомлення з новим  матеріалом     

Сьогодні на уроці ви об’єднавшись у групи майстрів розкажете нам про певні промисли та їх осередки. Ми проведемо наш урок  у незвичайній  формі. Всі майстри безумовно  збиралися  на ярмарку, там можна було обмінятися досвідом , щось придбати та відпочити. Ми проведемо такий урок , а купувати будемо знання. Не забувайте робити потрібні записи у табличку  під час виступу майстрів.

Група 1. «Гончарні промисли»

Гончарство – це одне з традиційних занять  відомих на території  України з давніх часів . У далекому минулому  люди виготовляли керамічний посуд вручну, пізніше  - за допомогою гончарного круга. У ХІV-XV ст..  з’явився  більш досконалий і продуктивний ножний  гончарний круг. У другій половині ХІХ ст.. це була модель круга , що мав шестірку з нерухомою віссю.

Українські гончарі виготовляли різноманітний посуд для зберігання, приготування і подачі на стіл їжі – горщики, миски, полумиски, глечики, декоративний посуд, а також черепицю, дитячі іграшки. Українська кераміка  створювалась століттями і зусиллями тисяч відомих та невідомих талантів.

  Розквіту гончарного виробництва в Україні сприяли об’єктивні умови – наявність в її надрах високоякісних, переважно червоних, червоно-бурих, світло-сірих глин, що є основною сировиною для гончарів. Це зумовило утворення центрів керамічного виробництва, наприклад: Васильків, Обухів, Моринці.

   На Полтавщині столицею українського гончарства була Опішня. Славилася гончарством  Ічня, Олешня, Коломия. Сьогодні традиційний промисел занепав, керамічні виробництва виготовляють посуд та скульптури.

    Раніше глину не тільки видобували, але й ставилися  до неї з повагою.

   Найчастіше глину складали на подвір’ї  просто  неба, цілий рік вона вилежувалася. Потім її вкладали  на помості та товкли, нарізали дротом, складали у конус, домішки вибирали руками.

  Осередками гончарства є Косів, Яворів, Василівка, Опішня, Валки, Бар.

Група2. «Деревообробне ремесло»

Столярне ремесло дуже поширене в Україні. Будівництвом житла займались переважно теслі, помітне місце посідало плетіння з кори дерев та лози(брилі,сівалки,кошики). Виготовляли кухонний посуд (миски, ополоники, солянки), лавки , цеберки, сани та вози. Особливо розвивалися ці промисли на Поліссі. Відчуваючи потяг до краси, майстри прагнули орнаментувати окремі деталі будов. З особливим старанням розписували скрині для приданого наречених.

Бондарі виготовляли ємкості для сипких продуктів (діжі, баклаги), стельмахи виготовляли сани, вози. Бондарний промисел передбачав наявність великої майстерності. Найпростішим прийомом обробки дерева було випалювання та видовбування. Майстри добре розумілися на різних породах дерев, піддаючи його необхідній обробці. Дерева розпилювали вручну, ретельно висушували та сортували. Ложки та ополоники виготовляли з берези, баклаги та бодні з осики.

Для лозоплетіння використовували верболіз, солому, коріння, кору. Плетіння навчило людину ткати. Українці займалися виготовленням  скла, художньою обробкою каміння та металу.

Група 3. «Гутництво»

                                                                                   Осередками є Косів, Яворів, Львів, Ужгород, Чернівці.

   Виготовлення скла (гутництво) --- відоме ще за часів Київської Русі. Назва промислу походить від  слова «гута», що означає скловарну піч. Найбільшого розвитку гутництво набуло  на Чернігівщині та Волинському Поліссі, що зумовлено наявністю великої кількості  лісового матеріалу, з якого добували смолу та поташ, заготовляли дрова. Про це говорить велика кількість населених пунктів з коренем гута. Гутники виготовляли кухонний та аптечний скляний посуд.

   Гутне скло отримували шляхом сплавлення  за високої температури у глиняних горщиках(тиглях) піску, вапняку і поташу. Осередками були Львів, Белз,  Потелич, Старий Галич.

    Група 4. «Ковальство»

     Виробництво заліза методом гарячого кування було відоме на землях сучасної України задовго до нашої ери. Це визначилося  наявністю покладів залізняка та руд на Закарпатті, Буконині, Поліссі, Наддніпрянщині. Болотна руда легко піддавалася обробці. Її перетворювали на залізну масу при температурі 800*С. Вона називалася криця.

  Кузня    була облаштована   у кожному селі. Вона мала горн, ковальський міх, корито та діжку з водою  для гартування,стояк для підкови чобіт. Часто тут влаштовувались стовпи для прив’язування  коней.

Група 5. «Ткацтво» 

  Один з найдавніших і найважливіших елементів національної  культури  України – це ткацтво. Художнє ткацтво – це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті. Ткацьке  виробництво об’єднує  підготовку сировини, прядіння  ниток , виготовлення з них тканин і заключну обробку; вибілювання, фарбування, ворсування тощо. Осередки ткацтва: Кролевець, Решетилівка,   Діхтярі, Богуслав, Обухів,  Переяслав- Хмельницький, Косів, Коломия, Суми, Львів.

   Дуже поширеним в стародавній Україні були в’язання та макраме. Мереживо виготовляли для оздоблення одягу, скатертин, дуже поширене у Закарпатті. В’язання на  Гуцульщині називають плетінням. Майстрів які прикрашають тканини візерунками , називали вибійниками, малярами та друкарями.

   Вишивання – найпоширеніший вид народного декоративного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканинах , шкірі, виконане різними ручними або машинними швами. Осередки: Решетилівка, Діхтярі, Кути, Ніжин, Богуслав, Київ, Львів, Вінниця, Чернігів, Полтава, Черкаси.

    Різновидом вишивки є гаптарство. Поширенню  його сприяла поява ремісницьких цехів, велике значення мала торгівля. Центрами гаптування були численні жіночі монастирі, особливо Києво-Печерський та Вознесенський. Зараз гаптарство відроджується. Важливу роль відіграло килимарство. Воно було поширене на всій території країни. Перші згадки про килимарство  зустрічаються у ХІХст. Килимами  прикрашали українську хату, стіни, лавки, скрині та були символом заможності. Осередками килимарства були Кролевець, Решетилівка, Косів, Коломия, Тячів, Хотин, Опішня.

 ІV. Закріплення нового матеріалу, оцінювання

   Учитель. Сьогодні ми з вами почули які саме художні промисли  поширені на території України. Тому ваше завдання попрацювати з карткою-таблицею  на якій ви повинні знаком «+» позначити ті міста, де поширений  той чи інший вид художнього промислу.

  V. Висновки («Мікрофон»)

  Учитель. Важко перерахувати всі золоті розписи народного мистецтва. Сьогодні твори народних майстрів стають частиною нашого побуту. Цю красу виготовляють нібито з нічого, але це досвід нашого народу, який постійно буде відтворюватися , поки хоч одна краплина залишиться  у пам’яті народу.

V.ВИСНОВКИ («Мікрофон»)

 Учні використовують уявний мікрофон, підбивають підсумки уроку, відповідаючи на запитання:

• Які народні промисли відомі вам з часів трипільської культури?
• Які народні промисли розвиваються сьогодні?
• Назвіть та покажіть на карті сучасні осередки промислів, перерахуйте їхню продукцію.
• Які промисли притаманні вашій родині?
• Які підприємства легкої промисловості  використовують традиції українських промислів?

Висновок

Сьогодні  декоративно-прикладне мистецтво  є важливішою складовою  частиною  системи художньої освіти.  Постійно зростає всезагальний  інтерес до нього. В Україні відкриваються нові  факультети  і відділення у вищих і середніх педагогічних та художніх закладах, організовуються  курси підвищення кваліфікації  з питань  народного мистецтва  і народознавства .

      Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво , розглядається як важлива  художня цінність  що виконує  численні функції  пізнавальну , комунікаційну, естетичну  та інші.

   VІ. Домашнє завдання: Підручник ст. 174-175., конспект.