Вітчизно свята, дорога Україно,
Для кожного з нас ти у світі - єдина
Мета: зміцнювати почуття національної гордості учнів, виховувати в них усвідомлення себе дітьми великої нації, з глибоким історичним корінням, високою культурою і мораллю; виховувати відповідального і політично свідомого громадянина.
Обладнання: презентація, музичний супровід до вірша «Молитва за Україну», карта України, записи висловів про Україну, відеозапис пісня Н.Бужинської «Це моя Україна» ножиці, клей, різнокольоровий папір,
Ведуча 1. Добрий день всім, хто тут зібрався нині,
Дорий день всім, хто слухає нас тут.
Добрий день нашій славній Україні,
Шановні гості, ми вітаєм вас.
Вчитель. Доброго дня, діти! Сьогодні ми зібралися, щоб відсвяткувати день об’єднання українських земель, і довести всім і самим собі, що наша Україна - найкраща країна, яка має свою історію, багату культуру, милозвучну мову. А які дітлахи тут ростуть! Мудрі, чемні, багаті душею, вони у своїх маленьких сердечках несуть щиру любов до матері – України.
Ведуча 2. У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
А ніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей без Батьківщини.
Вчитель. Діти, то як називається країна, де ми живемо? (відповіді)
Яку назву має народ нашої країни? (відповідь)
Яку назву має столиця України? (відповіді)
Яка найбільша річка в Україні? (відповіді) Молодці!
Велика наша земля. А чи можемо ми побачити її всю відразу? Можемо! Якщо піднімемося високо – високо в небо. Вище від лету птахів, і там, на висоті, нам відкриється вся українська земля: гори, ліси, долини,поля…
Давайте згадаємо які гори є в Україні? (відповіді)
А моря? (відповіді)
І на такій великій території живе багато українців і не тільки українців. Хто у горах, хто - у степах. І відрізняються між собою одягом, співають різних пісень. Але всі вони, у якому б куточку не жили, люблять свою Батьківщину.
Наша Батьківщина одна з найбільших країн світу А чи знаєте ви які країни і народи є сусідами українців? (відповіді). Україна миролюбна держава. Та в історії України було багато тяжких часів, багато хто хотів завоювати наші землі. Протягом століть українські землі були розірвані на частинки і належали різним державам та завжди народ хотів єдності. Послухайте, будь ласка, уважно казку.
Казка про Соборність
За глибокими морями, за високими горами колись дуже давно розкинулася серед садів і полів могутня держава – Україна. Та напав на неї страшний грізний Змій. Застогнала земля від горя, полилася українська кров та гіркі сльози матерів. Змій людей полонив, а на землю наслав густі тумани, сонечко за хмари заховав. Усі ходили засмучені, убиті горем.
Довго так страждав український народ, та людям набридло таке існування. Вони зрозуміли, що потрібно боротися за волю та незалежність. Як вирішили так і зробили. Вибрали з – поміж себе козака Івана й відправили шукати печеру, у якій Змій заховав їхнє щастя-долю - Соборність.
Довго мандрував Іванко світами. Збився з дороги та й заблукав. Проте згадав слова дідуся Тараса, який проводжав козака в дорогу: «Шлях знаходить той, хто шукає». Подивився Іванко на зорі, послухав серця й віднайшов стежку, що до печери веде.
Аж ось і тридесяте королівство. Дивиться - стоїть печера, а вхід до неї замурований. Іван зіскочив з коня і став відкидати каміння. Дістався він до тої печери, а там – Змій лютий – прелютий. Удень і вночі не спить, Соборність охороняє, всіх відганяє.
Довго-довго бився козак із тим Змієм. Тільки земля гула так, мов грім гримів.
Відчув Іванко, що втрачає силу. Знову згадав слова дідуся: «За рідний край життя віддай!» Зібрався з силами і посік Змія. Побачив хлопець перед собою дівчину – Соборність. Поглянув, а вона диво - дивнеє! Скільки не їздив, скільки не ходив, а ще такої красуні ніде не бачив. Вбрана вона у вишиту сорочку з тонкого полотна, барвистий вінок з жовто – блакитними стрічками та червоне намисто з калини.
Дівчина – Соборність підійшла до Іванка і промовила:
Іванко взяв дівчину на вороного коня посадив і в рідний край повіз. Довго вони їхали, різні небезпеки долали , та все ж привіз він Соборність в Україну.
Одразу ж український народ проголосив на весь світ, що він вільний, незалежний, а Україна – соборна. Соборність покликала в Україну рідних сестер: Волю, Честь та Справедливість. І ніколи й ніде не було добріших і мудріших правительок, ніж вони.
Розсіявся густий туман, вийшло на небо ясне сонечко й освітило землю. Відтоді щасливо зажила Україна, розквітла, а з нею й увесь народ.
Фізкультхвилинка.
В усі часи Україна була і тепер є відкрита душею, кришталево чиста, чесна добра і справедлива, вона завжди була мудра, горда і незалежна.
Та всі ми знаємо, що для нашої Батьківщини зараз нелегкі часи. Дуже хочеться побажати нашим захисникам витривалості і мужності. І обов’язково повертатися додому живими.
Ведуча 1. Повертайтесь, будь, ласка живими.
Я прошу не багато й не мало.
Кожен вечір молюсь всім святим
Щоб нещастя тебе не спіткало.
Щоби Янгол закрив од біди,
Над тобою, розправивши крила,
І що б куля лихої орди
Не побачила, не зачепила.
Ясним ранком, та днем дощовим,
Я шепочу у синєє небо:
Повертайся, будь ласка живим,
Батьківщина чекає на тебе.
Вчитель. Дорогі діти, хай цвіте різнобарвними квітами наша ненька – Україна. Хай ніколи не зрошують її землі сльози. У вас на столиках лежить різнокольоровий папір, приготуйте власноруч свої квіти та заквітчайте мапу нашої Батьківщини.(Діти працюють)
Вчитель. Молодці! Хай з півночі на південь, з заходу на схід вона завжди буде такою.
Звучить лірична музика учениці в українських костюмах читають «Молитву за Україну»
Учениця 1.Боже єдиний! Здійсни мою мрію:
Не діли нашу землю на західну і східну.
Бо всі ми єдині, усі ми сім’я,
У всіх нас одна батьківщина, одна!
Одна і єдина, як вічна любов.
За неї ще пращури лили свою кров,
За волю, за Єдність боролись вони,
Щоб в вільній країні ми з вами росли.
За неї Шевченко ще Бога благав,
В віршах своїх він про неї писав.
Учениця 2. Писав і благав у свого народу,
Щоб не проспав Україну, свободу,
Бо звір стоголовий уже не дрімає
І пазурі гострі у серце впинає
Не дай йому, Боже, не дай розірвати,
Не дай щоби брат йшов війною на брата.
Прожени той туман, що укутав усіх,
Щоб жити народ наш у спокої міг.
Щоби Україна була наша вільна,
Завжди залишалась одна, неподільна,
І стяг синьо-жовтий здіймався до неба.
І більше для щастя нічого не треба.
Вчитель. Від любові кожного з вас залежатиме, яким буде майбутнє України. А любити її значить працювати в ім’я рідної землі. Тож своїми знаннями збагачуйте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, шануйте наш народ і нашу мову солов’їну.
(Пісня Н.Бужинської «Це моя Україна» )
Дякуємо за увагу.