19 квітня о 18:00Вебінар: Як організувати якісний урок літератури для учнів із кліповим мисленням

Урок з географії. "Соціальна і професійна структура. Трудові ресурси. Проблеми зайнятості й безробіття. Практична робота № 1. Порівняльна оцінка трудових ресурсів і зайнятості нас

Про матеріал
ТЕМА:Соціальна і професійна структура. Трудові ресурси. Проблеми зайнятості й безробіття. Практична робота № 1. Порівняльна оцінка трудових ресурсів і зайнятості населення в основних сферах господарства країн та регіонів світу 1. Трудові ресурси і зайнятість населення 2. Соціальна і професійна структура населення 3. Проблеми зайнятості і безробіття
Перегляд файлу

Конспект заняття №8                                               Дата:

ТЕМА:Соціальна і професійна структура. Трудові ресурси. Проблеми зайнятості й безробіття.

Практична робота № 1. Порівняльна оцінка трудових ресурсів і зайнятості населення в основних сферах господарства країн та регіонів світу

Мета: актуалізувати поняття «працездатне населення», «тру­дові ресурси», «економічно активне населення», «безробіття», про­вести порівняльний аналіз трудових ресурсів і зайнятості населен­ня в основних сферах господарства країн та регіонів світу; розвивати вміння користуватися текстовими, картографічними, графічними, статистичними матеріалами, порівнювати їх та роби­ти висновки; виховувати уважність та аналітичні здібності.

Компетенції: у природничих науках та технологіях, ініціативність та підприємливість, соціальна та громадська, екологічна грамотність та здорове життя.

Обладнання: політична карта світу, фізична карта світу, атла­си, карта населення світу, таблиці, графіки.

Рекомендована література: «Географія (рівень стандарту)» підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти Довгань, Г. Д.; Стадник, О. Г.(2018)

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

  1.            Організаційний момент
  2.             Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Сучасний світ вступив в інформаційну епоху свого розвитку. Основою переходу до інформаційної економіки в будь-якій країні світу є рівень кваліфікації та освіченості її населення. Знання по­трібні не тільки для просування вперед науки та технологій, а й для того, щоб вміти користуватися їх продуктами, не бути ізольовани­ми від сучасного світу.

Досліджуючи характер та структуру зайнятості населення кра­їни, можна дізнатися про рівень її соціально-економічного розви­тку. Тому мета сьогоднішнього уроку — зробити порівняльний ана­ліз трудових ресурсів і зайнятості населення в основних сферах господарства країн із різним рівнем розвитку та знайти зв’язок між структурою зайнятості населення та її соціально-економічним роз­витком.

  1.             Актуалізація опорних знань, умінь та навичок
  •      Які групи виділяють у віковій структурі населення країни? Лю­дей якого віку відносять до працездатного населення в Україні?
  •      Що розуміють під поняттям «трудові ресурси країни»?
  •      Чим відрізняються поняття «трудові ресурси» та «економічно

активне населення»?

  1.            Вивчення нового матеріалу

План

1. Трудові ресурси і зайнятість населення

2. Соціальна і професійна структура населення

3. Проблеми зайнятості і безробіття

  1.            Трудові ресурси і зайнятість населення

Трудові ресурси — це частина населення, що має фізичні і духов­ні здібності, загальноосвітні та професійні знання й навички для роботи в господарстві. До трудових ресурсів належать здорові люди працездатного віку, працюючі підлітки та працюючі пенсіонери. Переважну частину трудових ресурсів складає населення працез­датного віку, межа якого є різною в різних країнах світу (в США, Росії, Україні — 16-60 років, Канаді — 15-66, в Мексиці і Португалії — 12-65). У міжнародній статистиці працездатним вважаєть­ся населення віком від 15 до 65 років.

Показник кількості працездатного населення є визначальним для оцінювання забезпеченості країни трудовими ресурсами. Цей показник вважається високим, якщо сягає за 60 % (наприклад в Японії — 64 %, Бразилії — 64 %, низьким — якщо складає менше 50 % (в ДРК — 47 %, Анголі — 48 %). В Україні цей показник до­рівнює 56,6 %.

Про ступінь залучення трудових ресурсів до суспільно корисної діяльності свідчить показник економічно-активного населення (ЕАН).

ЕАН — це частина населення, що зайнята суспільно корисною діяльністю та має від цього прибуток. До цієї категорії належать не лише люди, що фактично працюють, але й безробітні, які шукають роботу. Від загальної кількості трудових ресурсів світу економічно активне населення складає близько 75 %.

Частка ЕАН визначається у відсотках від загального числа жи­телів країни. У високорозвинених країнах показник ЕАН стано­вить 50-60 % від загальної кількості жителів, у країнах, що розви­ваються — 30-40 %.

Практична робота № 1. Порівняльна оцінка трудових ресур­сів і зайнятості населення в основних сферах господарства країн та регіонів світу.

Завдання 1 (3 бала). Проаналізуйте дані таблиці. Визначте:

а) які країни (високорозвинені або ті, що розвиваються) мають більшу частку населення працездатного віку;

б) які країни (високорозвинені або ті, що розвиваються) мають більшу частку ЕАН;

в) як забезпечені трудовими ресурсами постсоціалістичні країни;

г) поясніть причини розбіжностей у показниках кількості насе­лення працездатного віку та ЕАН в країнах із різним рівнем розвитку.

Країна

Частка населення працездатного віку

Частка ЕАН

США

62

50

Японія

64

53

ФРН

63

49

Росія

64

50

Польща

63

44

Китай

64

58

Індія

57

38

Ніґерія

51

31

 

У розвинених країнах частка населення працездатного віку ви­ща, ніж у країнах, що розвиваються. Це пояснюється відмінностя­ми у середній тривалості життя, віковій структурі населення, у встановленні пенсійного віку.

Частка ЕАН залежить від ступеня залучення людей у виробниц­тво (наявності робочих місць), часу, необхідного на освіту, пенсій­ного віку, закріпленого у законах держави, якості життя.

Завдання 2 (3 бала). Проаналізуйте дані таблиці. Визначте:

а) особливості розподілу населення за основними галузями господарства в кранах із різним рівнем розвитку;

б) поясніть причини розбіжностей у структурі зайнятості насе­лення.

Галузі

США

Японія

ФРН

Польща

Індія

Росія

Китай

Нігерія

 

Сільське, лісове та рибне господарство

2,9

5,8

3,3

23,0

60,9

10

58,8

58, 0

Індустріальні галузі

(гірничодобувна та

обробна

промисловість,

будівництво,

транспорт)

30,1

40,2

43,0

37,4

20,6

45

22,8

18,0

Сфера послуг, торгівля, управління тощо

60,0

54,0

53,7

39,6

18,5

45

18,4

24,0

 

Структура зайнятості населення перебуває в прямій залежності від рівня розвитку країни. Структура зайнятості віддзеркалює структуру господарства країни, рівень розвитку окремих галузей, функціональну структуру поселень. У розвинених країнах зайня­тість у промисловості становить 25-40 %, а у сільському господар­стві постійно зменшується. Водночас до 35-50 % зростає кількість зайнятих у невиробничій сфері, що представлена не тільки такими традиційними видами діяльності, як освіта, охорона здоров’я та відпочинок, а й торговельно-фінансовою діяльністю. У країнах, що розвиваються, близько половини населення зайнято в аграрному секторі економіки. У постсоціалістичних країнах основна частина населення зайнята в матеріальному виробництві (майже 40 % — у промисловості й 20 % — в сільському господарстві). На невироб­ничу сферу припадає близько 30 %, причому 2/3 зайняті в освіті, охороні здоров’я, культурі.

  1.            Соціальна і професійна структура населення

Для оцінки трудових ресурсів країни важливою характеристи­кою є не тільки їх кількість, але й «якість». Її відображає соціально- професійна структура населення, яка включає галузеву структуру зайнятості, професійну та освітню структури. Також обов’язково ураховуються такі соціальні чинники, як стан здоров’я населення, раціональне харчування, ступень безпеки громадян, можливості для самореалізації, дотримання прав людини та ін.

Завдання 3 (1,5 бала). Проаналізуйте дані таблиці. Визначте відмінності соціальних показників у країнах із різним рівнем роз­витку.

Країна

Державні затрати на освіту (% до ВВП)

Частка населення, що закінчили вищі навчальні заклади

Державні затрати на охорону здоров’я (на 1 особу в дол. США)

США

5,6

60

2885

Японія

3,9

30

1698

ФРН

4,6

32

1867

Росія

3,9

25

160

Польща

4,9

23

123

Китай

2,5

8

29

Індія

3,7

6

23

Ніґерія

4,2

2

12

 

  1.            Проблеми зайнятості і безробіття

Безробіття — це соціально-економічне явище, за якого части­на працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці. За визначенням Міжнародної організації праці (МОП), безробітні — це особи віком 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють три умови:

  •     не мали роботи (прибуткового заняття);
  •     активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опиту­ванню;
  •      готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів. Зрозуміло, що будь-яка держава зацікавлена у високій зайня­тості робочої сили. Проте жодне суспільство не здатне забезпечити усіх працездатних роботою. Так, за даними ООН, сьогодні у світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі або має випад­ковий чи сезонний заробіток (приблизно 750 млн чол.). Тому без­робіття є центральною соціальною проблемою сучасного суспіль­ства. Найбільше проблема безробіття стосується молодих людей (віком від 15 до 24 років) і жінок.

Найнижчим у світі вважається рівень безробіття в країнах Схід­ної Азії, а найвищим — у країнах Близького Сходу та Північної Африки. Країнам СНД характерний відносно високий рівень без­робіття, притаманний перехідному періоду.

Для всіх країн світу зайнятість населення в системі економіч­них та соціальних проблем посідає провідне місце разом з показни­ками рівня життя, виступає своєрідним індикатором соціальних процесів.

За останніми (травень 2009 року) оцінками Міжнародної орга­нізації праці (Іпіегпаїіопаї ^аЬо^ Огдашга^іоп — ^О), до кінця 2009 року у світі буде налічуватися в кращому — і дуже малоймо­вірному — випадку на 29-59 млн безробітних більше, ніж у 2007 ро­ці — до настання економічної кризи. А отже, загальна кількість людей, які не мають роботи, досягне 239 млн осіб. При цьому прог­нози, що продовжують переглядатися, є не найкращими. В Україні на початку 2009 року рівень безробіття складав понад 3 млн осіб, а на кінець 2009 року у зв’язку з поглибленням економічної кри­зи — понад 5,5 млн.

Завдання 4 (1,5 бала). Проаналізуйте дані таблиці та поясніть, чому, незважаючи на світову економічну кризу, рівень безробіття в розвинених країнах набагато нижчий, ніж у постсоціалістичних країнах та країнах, що розвиваються.

 

Країна

Рівень безробіття (%, 2008 р.)

США

6,2

Японія

5,2

ФРН

9,9

 

Країна

рівень безробіття (%, 2008 р.)

Росія

10,2

Польща

16,5

Китай

17

Індія

24

Ніґерія

28

 

  1.            Закріплення нових знань, умінь та навичок.

Завдання5 (3бала). Зробіть висновок, характеризуючи зв’язок між часткою працездатного населення, структурою зайнятості по галузях господарства, рівнем безробіття, соціально-професійною структурою та рівнем соціально-економічного розвитку країн.

  1.             Підсумок заняття
  •     Характер і структура зайнятості населення пов’язані з рівнем соціально-економічного розвитку країни. За динамікою галузе­вої структури зайнятості можна простежити зміни в галузевій структурі виробництва та перебіг у напрямі розвитку господар­ства окремої країни.
  •     Чим вищий рівень соціально-економічного розвитку країни, тим менша частка населення, зайнятого у виробництві, тим більше темпи росту зайнятості в обслуговуючих галузях.
  •     Дедалі більшого значення для розвитку країни набуває якість тру­дових ресурсів — рівень освіти й кваліфікації, здоров’я і т. ін.

VІІ. Завдання для опрацювання


СОЦІАЛЬНА І ПРОФЕСІЙНА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ. ТРУДОВІ РЕСУРСИ.  Пригадайте з курсу географії 9-го класу, яке населення вважають економічно активним і яку його частину відносять до трудових ресурсів.

Соціальна і професійна структура населення — розподіл населення за приналежністю до певної соціальної і професійної групи. На перший погляд, робітники і селяни, учені і бізнесмени, службовці не об’єднані в якісь групи, на зразок політичних партій. Однак якщо придивитися уважніше до будь-якого суспільства, то стане очевидним, що окремі його члени різняться своїм становищем у суспільстві - відношенням до засобів виробництва, влади, характеру праці, фаху, освіти, рівня й структури прибутків тощо. Отже, інтереси в них теж різні. Саме соціальні інтереси і об’єднують окремих людей у «неформальні», соціальні, групи.

Виділяються різні види соціальних структур. Найважливіший зріз соціальної структури відображає соціально-класова структура. Вона віддзеркалює складну картину соціальної нерівності між суспільними класами, представниками розумової і фізичної праці, соціальними верствами всередині класів.

Соціальна структура населення у світі помітно змінилася впродовж останніх десятиліть. А на рубежі минулого і поточного століття в соціальній структурі суспільства відбулася своєрідна революція. Саме в цей період індустріальне суспільство перейшло до постіндустріального суспільства.

Історична довідка

Соціальна структура суспільства в СРСР. У Радянській імперії соціальну структуру суспільства до 1960-х років практично не вивчали. Це було спричинено офіційним визнанням того, що соціальну структуру радянського суспільства становили два класи (робітники і колгоспне селянство) й одна верства (прошарок) - інтелігенція. Взаємовідносини між ними через відсутність суперечностей, вважалося, були безконфліктні. Проте насправді такі твердження абсолютно не відображали реального стану суспільства.

У соціальній структурі населення сучасного постіндустріального суспільства визначальний вплив на класові відносини і соціальну нерівність має освітньо-професійний чинник. Це означає, що соціальна структура суспільства взаємодіє з професійною структурою. Адже професії пов’язані з соціально-економічними відмінностями в суспільстві, тобто з суспільними класами і верствами.

Нині залежність оплати праці від рівня освіти і кваліфікації працівника посилилася. Водночас зросли суспільна значущість і престиж інтелектуальної діяльності, наявності вищої освіти, можливості самостійно організовувати роботу й управляти людьми. Саме тому у складі працюючого населення збільшилася чисельність менеджерів (управлінців), спеціалістів з високим рівнем освітньо-професійної підготовки. Внаслідок цього вони входять до найбільш високооплачуваної, привілейованої та впливової частини зайнятих, формуючи основу нового середнього класу.

Окреме місце посідає так звана державна еліта, що поповнилася керівниками націоналізованих і змішаних компаній. Загалом же соціальна верхівка зміцніла, адже зазвичай має і політичну, і економічну владу.

Трудові ресурси — частина населення, що бере чи може брати участь у трудовій діяльності, маючи для цього необхідний фізичний розвиток, розумові здібності і знання.

У різних країнах величину трудових ресурсів визначають порізному, відповідно до юридично встановлених меж працездатного віку, найчастіше визначеного термінами шкільного навчання і пенсійним віком. У міжнародній статистиці працездатним вважається населення від 15 до 65 років (мал. 24). Але національні законодавства країн, зважаючи на місцеві особливості (традиції, демографічну й економічну ситуацію), встановлюють свої межі працездатного віку. Так, у більшості країн нижньою межею працездатного віку визнається вік у 14-16 років (в Україні - 16 років). Верхня межа визначається середньою тривалістю життя і для більшості країн світу встановлена в 60-65 років. Проте у ряді країн Африки й Азії вік виходу на пенсію визначений у 50 років. Водночас, у розвинутих країнах з високими показниками тривалості життя (Данія, Швеція, Норвегія) пенсійний вік встановлюється з 67 до 70 років.

У багатьох країнах вік виходу на пенсію чоловіків і жінок є однаковим, в інших - пенсійний вік чоловіків на 3-5 років вищий, ніж жінок (США, Швеція, Україна та ін.) В Україні низький вік виходу на пенсію - для жінок він установлений у 55 років, для чоловіків - 60 років.

Крім населення у працездатному віці, до складу трудових ресурсів входять працюючі підлітки (до 15 років) й особи пенсійного віку, що становлять так звані додаткові трудові ресурси.

 

 Мал. 24. Частка працездатного населення віком 15-64 роки в деяких країнах світу, %

 Частина трудових ресурсів, що на даний час безпосередньо залучена в суспільне виробництво, та безробітні люди, які хочуть працювати (шукають роботу), становлять економічно активне населення. На нього припадає близько 3/4 трудових ресурсів світу. Решту становить економічно неактивне населення - люди, які перебувають на утриманні держави або окремих осіб. До економічно неактивного населення належать зайняті в домашньому господарстві, ті, що навчаються, і непрацюючі пенсіонери.

Структура зайнятості загалом відповідає структурі господарства і типу країни за рівнем економічного розвитку. У розвинутих країнах понад половину зайнятого населення, подекуди до 60-80 %, зайнято в невиробничій сфері (наука, освіта, медицина, торгово-фінансова діяльність тощо). У промисловості зайнято в середньому близько 25-40 %, а кількість зайнятих у сільському господарстві постійно зменшується - зазвичай 3-6 %.

Водночас у більшості країн, що розвиваються, понад 40-50 % населення зайнято в сільському і лісовому господарстві. Частка зайнятих у промисловості не перевищує 20-25 %. Подекуди, як-от у Латинській Америці, значний відсоток становлять зайняті в невиробничій сфері, переважно сфері послуг.        У країнах перехідного типу економіки основна частина населення зайнята у виробничій сфері - майже 40 % у промисловості і 20 % у сільському господарстві. На невиробничу сферу припадає понад 40 %, причому 2/3 з них зайняті в освіті, охороні здоров’я, культурі.        Рівень безробіття - це співвідношення між офіційно зареєстрованими безробітними до загальної кількості трудових ресурсів. Цей показник змінюється в часі й неоднаковий у різних країнах. Так, у країнах, що розвиваються, він може коливатися від 10 до 40 % економічно активного населення. У розвинутих країнах частка безробітних зазвичай становить 10-20 %, а в країнах перехідного типу економіки - 5-30 %.

Загострення глобальної фінансової кризи спричинює тяжкі наслідки для зайнятості у всьому світі. З 2008 р. спостерігається швидке зростання безробіття, і, як очікується, найближчими роками ця тенденція лише посилиться.

Прогноз            За прогнозами ООН, кількість безробітних в наступні два роки має збільшитися на 50 млн осіб, проте якщо ситуація погіршуватиметься, то ця цифра може подвоїтися. Наслідком цього стане, зокрема, те, що кількість людей, які так і не зможуть вирватися з жебрацтва або поповнять ряди знедолених, буде на 73-103 млн осіб більша, ніж мала би бути за відсутності кризи. Ця проблема дуже актуальна для Східної і Південної Азії, де жертвами кризи можуть стати 56-80 млн осіб, близько половини з яких проживає в Індії. Криза, можливо, не дасть змоги вирватися з убогості додатково 12-16 млн осіб в Африці і ще 4 млн осіб у Латинській Америці та Карибському басейні.

Проблема         Найбільшого ризику втратити під час глобальної кризи роботу або позбутися частини доходу зазнають працівники на низькооплачуваних посадах, включаючи молодь і жінок. Хто, на ваш погляд, може допомогти в даній ситуації цій категорії населення?

Колишні працівники, які стають безробітними, змушені переїжджати назад з міст у сільські райони. Лише в Китаї в кінці 2008 р. жертвами такого витіснення стали 20 млн працівників. Негативні наслідки кризи ще довго даватимуть про себе знати. Оскільки глобальне пожвавлення в 2010 р., у кращому випадку, буде вельми нестійким, більшості країн необхідно буде домогтися істотного підвищення темпів зростання економіки в 2011-2015 рр., аби компенсувати втрати робочих місць і переміщення робочої сили внаслідок кризи.


 

 

doc
До підручника
Соціально-економічна географія світу. (рівень стандарту, академічний рівень ) 10 клас (за редакцією Яценка Б. П.)
Додано
29 жовтня 2020
Переглядів
226
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку