Урок "З Україною в серці"

Тема уроку: З Україною в серці!

Мета уроку: поглибити знання про Україну та українців; розвивати громадянську самосвідомість учнів, розвивати почуття гордості за свою країну, за свій народ, готовності здобувати якісну освіту.

Хід уроку.

Слово вчителя.

24 серпня Україна відзначала найбільше державне свято – 30-річчя  незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР абсолютною  більшістю голосів Акта проголошення незалежності України. Цей документ  увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну  державу і самостійно визначати свою долю.

Для українців свобода і гідність завжди були основоположними  цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність. 

Постання суверенної України відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР,  остаточному руйнуванні комуністичної тоталітарної системи. Це стало  початком відліку нового етапу розвитку демократичної сучасної Української  держави. Сьогодні незалежність України – запорука вільного розвитку держав і  народів Європи і головна перешкода для російського імперіалізму, який  намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну. Нині в  умовах агресії з боку Росії ми продовжуємо боротьбу за власну свободу та  незалежність. Тож попереду – велика робота. Українська громада має об’єднати  зусилля для подальшої розбудови держави, розвитку громадянського  суспільства та консолідації нації, відстоювання територіальної цілісності.

А зараз давайте пригадаємо з чого все починалось.

Учень 1.

 Україна успадкувала від попередніх епох традиції  державотворення.

Від Русі: цивілізаційний вибір, який визначився із  прийняттям християнства у 988 році; тризуб, родовий знак Рюриковичів, що  став державний гербом сучасної України; Київ – столицю, політичний і  культурний центр українських земель упродовж понад тисячу років; гривню – назву грошової одиниці; назву Україна.

Від Галицько-Волинської держави: синьо-жовті барви національного  прапора; утвердження європейського вектора розвитку. 

Від Великого Князівства Литовського: європейську традицію місцевого  самоврядування – Магдебурзьке право.

Від козацької доби: республіканські традиції народовладдя; військові  традиції,  одну із перших європейських конституцій  нового часу в сучасному її розумінні, укладену Пилипом Орликом 1710 року.

Від української державності початку ХХ століття : державні  символи.

Учень 2.

Русь – перша українська держава.

Утворення цієї держави було  наслідком утвердження влади роду Рюриковичів. Перед- і ранньодержавні  слов’янські племінні об’єднання на великих просторах східної Європи були  сконсолідовані довкола Києва. Він став центром політичного тяжіння та  культурного піднесення.

Це об’єднання розпочалося у ІХ столітті. У наступні віки Русь стала  важливим суб’єктом європейського політичного простору. Підтримувала  політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав  того часу від Візантійської імперії до Французького королівства. 

Прийняття князем Володимиром у 988 році християнства, поширення  писемності на основі кирилиці, кодифікація норм звичаєвого права в першому  правовому кодексі “Руській правді” князя Ярослава Мудрого та його  спадкоємців – усе це стало фундаментом правової та політичної культури  українського народу. Саме Русь заклала основи державницьких традицій  українців. Звідси родом герб, грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний і  культурний центр України.

Учень 3.

 Галицько-Волинське князівство як продовження традиції  української державності. В умовах монгольського загарбання і розпаду  державних структур у Подніпров’ї галицько-волинські князі у ХІІІ–ХІV  століттях вберегли і розвинули державність на значній частині українських  земель. Тоді вдалося не лише зберегти, а й посилити європейський вектор  розвитку, стати частиною спільних зусиль у боротьбі із монгольським  нашестям. Виявом цього стало коронування 1253 року князя Данила Романовича у Дорогичині короною, надісланою Папою Римським Інокентієм  ІV. Саме в ті часи на українських землях з’являється традиція міського  самоврядування – магдебурзьке право. Привілеї на нього дістали в той період  Львів, Луцьк і Володимир у 1287 році, Ярослав у 1323-му, Сянок у 1339-му,  Галич у 1251-му і через 2 роки Перемишль.

Учень 4.

Велике Князівство Литовське як держава, що стала фактичним  продовжувачем традицій Русі. Воно включило українські землі в середині  XIV століття. Князівство династії литовських Гедиміновичів було однією з  найбільших держав тогочасної Європи. Економічно і культурно руські землі  були значно більш розвинені за литовські. Руські еліти сформували обличчя  литовської держави. Було засвоєно чимало норм руського права, назви посад,  станів, система адміністрацій тощо. Офіційною мовою Великого Князівства  Литовського стала руська, нею велися ділові папери.

Основним джерелом права була “Руська правда”, пізніше – “Литовські  статути”, укладені на її основі. Українські землі в складі Великого Князівства  Литовського користувалися широкою автономією. 

Учень 5.

Запорозьке козацтво як новий соціально-політичний феномен,  створений українством у XVI столітті. Виникло козацтво завдяки комплексу  економічних, політичних, релігійних, соціальних чинників. Передусім, це – природне прагнення до самозбереження, самоствердження і самореалізації, а  також наявність великого масиву вільних земель – Дикого поля.

Як окремий соціальний стан козацтво на давньоруських військових і  європейських лицарських традиціях створило військово-політичну організацію  – Запорозьку Січ. Вона була заснована на принципах особистої свободи та  виборності влади. Козаки освоїли степові простори Подніпров’я,  Слобожанщини, Донеччини.

У Запорозькій Січі формувалися підвалини республіканської форми правління, нові принципи судочинства та джерела права.

Сформульовані фундаментальні основи майбутньої національної державної ідеї,  головні серед яких – право українського народу на власну державу та  генетичний зв’язок козацької держави з Руссю. 

Учень 6.

 На деякий час козакам навіть вдавалося створити власну  ранньомодерну державу під назвою Гетьманщина. Вона постала як наслідок  національно-визвольної революції середини XVII століття на чолі з гетьманом  Богданом Хмельницьким.

Гетьманщина була життєздатним політичним організмом: мала  територію, державну владу, місцеву адміністрацію, військо, фінансову,  податкову та нормативно-правову системи тощо.

Вершиною політико-правової думки Гетьманщини стало укладання  Пилипом Орликом 1710 року “Договору та встановлення прав і вольностей  Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між  Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною  старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за  давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним  голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою”. Цей  договір, написаний під значним впливом ідей західноєвропейського  парламентаризму, називають Конституцією Пилипа Орлика.

 

 

Учень 7.

 Переусвідомлення себе як нації під владою чужих імперій.  За короткий період кінця XVIII століття на українських землях відбулися  грандіозні перетворення: ліквідація козацької автономії, анексія Кримського  ханства, поділ Речі Посполитої. Там, де вирувало насичене політичне життя,  настав мертвий спокій, адже тепер терени України стали задвірками імперій:  Російської та Австрійської. Та не зважаючи на пута, в яких Петербург і Відень  тримали підвладні народи, розвиток тривав. У ХІХ столітті українці, як і  більшість європейських націй, пройшли шлях від романтичного захоплення минулим до політичного самоусвідомлення. Сформувалося поняття української  нації з її етнічними кордонами, мовою та культурою. Покоління Руської трійці,  Кирило-Мефодіївського товариства, громадівців і Братства тарасівців заклали  підвалини для майбутньої української державності.

Учень 8.

У ході Української революції 1917–1921 років вперше у ХХ сторіччі  українці створили незалежну національну державу, яка мала кілька форм. Від моменту створення у березні 1917 року Центральна Рада намагалася  забезпечити демократичні законодавчі підвалини державного будівництва:  затвердила принципи судової системи, закон про вибори, сформувала уряд,  розпочала формування війська тощо. Ці принципи були реалізовані в  Українській Народній Республіці. 22 січня 1918 року IV Універсалом  Української Центральної Ради відбулося проголошення незалежності та  суверенності Української Народної Республіки (УНР).

За часів УНР у 1918 році затверджено герб, основним елементом якого  був тризуб – знак Володимира Великого. Тоді ж пісню Павла Чубинського “Ще  не вмерла Україна” на музику Михайла Вербицького почали виконувати як  національний гімн. Державним прапором став синьо-жовтий стяг. Окремим  законом було запроваджено гривню як грошову одиницю.

Помітний слід в історії державотворення залишила Західноукраїнська  Народна Республіка (ЗУНР). Вона мала дієву систему органів влади, боєздатне  військо – Українську галицьку армію (УГА).

22 січня 1919 року було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР. Подія на  законодавчому, територіальному, ментальному рівнях об’єднала Україну та  стала підставою для відліку історії соборної України.

Учень 9.

 Із жовтня 1938 року розпочався процес українського  державотворення на Закарпатті, що на той момент входило до складу  Чехословаччини. Підсумком цих зусиль стало проголошення 15 березня  1939 року незалежності Карпатської України – республіки на чолі з  президентом. Державні атрибути вона перейняла від УНР. Зокрема, державною  мовою проголошено українську, затверджено національний синьо-жовтий  прапор, гімн – пісню “Ще не вмерла Україна”, герб – сполучення крайового  герба з національним (тризуб Володимира Великого з хрестом на середньому  зубі).

Українці на Закарпатті стали першими у передвоєнній Європі, хто не  змирився із анексією та зі зброєю в руках виступив на захист свободи.

Учень 10.

В умовах Другої світової війни 30 червня 1941 року у Львові під  час засідання Національних зборів було прийнято Акт відновлення  української держави, створено уряд. Акт спирався на традиції УНР і ЗУНР.  Слідом за Львовом проголошення Акта відбулося у багатьох містах західної та  центральної України.

Ініціатором цього руху була Організація українських націоналістів  (ОУН). Її лідери розуміли, що успіх акції залежить від доброї волі німецьких  окупантів, в тилу яких все і відбувалося. Однак дозволу в гітлерівців не питали.  Берлін мав або прийняти доконані факти, або проявити своє справжнє вороже  ставлення до української державності. Нацисти обрали другий варіант,  розгорнувши репресії і отримавши у відповідь спротив з боку Української  повстанської армії (УПА).

У липні 1944 року підпільна конференція під захистом відділів УПА  створила Українську головну визвольну раду (УГВР). Таким чином збройна  частина українського визвольного руху отримала політичне представництво – зародок державної влади незалежної країни. Діяльність УГВР засвідчила  прагнення визвольного руху дотримуватися принципів демократії навіть у  найважчих умовах підпільно-партизанської боротьби.

Слово вчителя

14 кроків до відновлення незалежності

1. Державницькі устремління українців не викорінили ні репресії  комуністичної тоталітарної системи, ні Великий терор, ані Голодомор  1932–1933 років, економічні та політичні експерименти. Наміри мати власну  державу роками визрівали у творчості шістдесятників, у правозахисному й  дисидентському рухах, у прагненнях мільйонів українців.

2. На початку 1980-х років верхівка комуністичної партії СРСР  розпочала “перебудову” – “косметичний ремонт” системи для виходу із  глибокого застою. Проте паростки свободи зробили процес неконтрольованим  і радянська імперія стала розпадатися… Навесні 1990-го проголосила  незалежність Литва. Близькими до цього були Латвія й Естонія. 12 червня  державний суверенітет задекларувала РРФСР.

3. Україна тим часом бурлила. Унаслідок демократизації і гласності  множилися інші організації, що виступали за свободу та незалежність.  Постало багато громадських організацій, спілок і товариств, метою яких була  боротьба за ліквідацію монополії впливу комуністичної ідеології на суспільне  життя. 

У вересні 1989 року виникла перша  масова, фактично опозиційна до влади політична структура – Народний рух за  перебудову, який набирав ваги.

4. В умовах лібералізації суспільного життя у березні 1990 року  відбулися перші альтернативні вибори (коли до бюлетеня для голосування  включено більше одного кандидата) до Верховної Ради УРСР і місцевих рад.  Значного успіху на цих виборах досяг Демократичний блок. Опозиційним до  комуністичного керівництва силам вдалося провести своїх представників і до  місцевих рад. 

Таким чином, за підсумками виборів 1990 року Україна вперше отримала  бодай частково демократично обраний парламент і місцеві ради. Ідея  незалежності України зазвучала в стінах законодавчого органу на повний голос. 

5. У цей період опозиційній Народній раді вдалося перебрати на себе  політичну ініціативу і реалізувати сприятливі можливості для прийняття  Декларації про державний суверенітет України. Вже 9 липня 1990 року лідер  республіканських комуністів Володимир Івашко склав повноваження голови  Верховної Ради УРСР. Це деморалізувало комуністичну більшість і дало  можливість національно-демократичній опозиції 16 липня 1990 року оформити  прагнення до самостійності в перший законодавчий акт – Декларацію про  державний суверенітет України.

Проголошенням Декларації про державний суверенітет Україна  розпочала новий етап боротьби за незалежну державу. 

6. Піком протистояння між комуністичним режимом і  демократичною опозицією стала акція протесту та голодування  студентської молоді у Києві на площі Жовтневої революції (нині – Майдан  Незалежності), відома як Революція на граніті. Особливістю цієї революції було  те, що її рушійною силою були не політики, а студентська молодь.

Акції громадянської непокори, які охопили Україну в жовтні 1990 року,  заклали традиції проведення демократичних акцій протесту, подальшим  виразником яких стала Помаранчева революція та Революція Гідності.

7. У квітні 1991 року Президент СРСР Михайло Горбачов ініціював в  Ново-Огарьово під Москвою переговори між керівниками 9 республік  (Росії, України, Білорусі, Казахстану, Узбекистану, Туркменії, Киргизії,  Таджикистану і Азербайджану) про новий союзний договір. Представники національно-демократичної опозиції готувалися  до акцій протесту з метою не допустити цього підписання. З іншого боку група  найконсервативніших представників союзних спецслужб створили Державний комітет з надзвичайного стану  та 19 серпня 1991 року вчинили державний заколот,  оголосивши запровадження надзвичайного стану та увівши в Москву війська.

21 серпня заколот провалився. Спроба відновити тоталітарну радянську  систему і згорнути демократичні процеси зазнала краху. 

8. 24 серпня 1991 року відбулася позачергова сесія Верховної Ради  Української РСР, на якій було ухвалено Акт проголошення незалежності  України. Історичне рішення було прийнято абсолютною більшістю: 346  голоси було віддано “за” проголошення незалежності, і лише 1 – “проти”. 

9. 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум на  підтвердження Акта проголошення незалежності України. Рішення щодо  його проведення містилося в Постанові Верховної Ради Української РСР “Про  проголошення незалежності України” від 24 серпня 1991 року.

Референдум відбувся в усіх регіонах України. У голосуванні взяли участь  31 891 742 виборці, або 84,18 % тих, хто мав право брати участь у референдумі  та виборах Президента України (37,8 млн громадян). На підтримку  незалежності висловились 28 804 071 громадянин, або 90,32 % тих, хто брав  участь у голосуванні. Референдум мав імперативний характер, його рішення  було загальнообов’язковим та не потребувало окремого затвердження. 

10. 6 грудня 1991 року Верховна Рада України, враховуючи  необхідність забезпечення власної воєнної безпеки та оборони,  відповідальність у підтриманні міжнародної стабільності, ухвалила Закон  “Про Збройні Сили України”.

11. 28 червня 1996 року відбулася ще одна знаменна подія – прийняття Конституції України. Основний закон остаточно проголосив  Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою  державою, визнав людину найвищою соціальною цінністю і утвердив  народовладдя.

У вересні того ж року офіційно введено в обіг національну валюту – гривню, назва якої продовжувала традиції УНР і Русі.

12. 4 вересня 1991 року над Верховною Радою України замайорів  національний синьо-жовтий прапор. 28 січня 1992 року Верховна Рада  затвердила його як Державний Прапор нашої держави . Тризуб як малий державний герб затверджений 19 лютого 1992-го  Постановою Верховної Ради України .

13. У подальшому десятилітті в Україні формувалося громадянське  суспільство. Вінцем процесу стала “Помаранчева революція” 2004 року масові акції протесту, викликані тотальними фальсифікаціями на  президентських виборах на користь провладного кандидата Віктора  Януковича. Події 2004 року стали прикладом  безкровної революції за право на чесні вибори – не лише Глави держави, а й  демократичного європейського, а не російського євразійського вектору  розвитку. 

14. У 2013–2014 роках під час Революції Гідності українці відстояли  ще й європейський шлях розвитку і засвідчили готовність боротися за  нього як за право самостійного вибору та свободи. Натомість Росія,  втративши можливість контролювати та використовувати нашу державу,  вдалася до злочинної військової агресії. Вона окупувала Крим і окремі території  східних областей України.

 

Гра «Правда чи Міф»

1. Українська мова наймелодійніша у світі. (Міф, друга після італійської)

2. Хрещатик - найкоротша головна вулиця. (Правда, довжина 1225м)

3. Головні споживачі сала українці. (Міф, середній українець з’їдає усього 18 кг свинини на рік. Це в три рази менше, ніж з’їдає типовий німець).

4. Населення України відноситься до найбільш освіченого. (Правда, Україна займає 4 місце в світі за кількістю громадян з вищою освітою).

5. Українському поетові Тарасу Шевченко встановлено близько 1300 пам'ятників по всьому світу. (Міф, 1200).

6. На території України зосереджено 1\3 всіх запасів чорнозему на планеті. (Міф, 1\4).

7. Найдовша гіпсова печера у світі знаходиться в Україні. (Правда, «Оптимістична» 216 км.

8. Протяжність найдовшого тролейбусного маршруту в світі складає 86 кілометрів, який  проходить у Криму . (Правда, між Сімферополем та Ялтою).

9. Україна за власною ініціативою, відмовилася від п’ятого у світі за величиною арсеналу ядерної зброї. (Міф, від третього).

10. Українский духовий інструмент «Трембіта» — найдовший музичний духовий інструмент у світі. (Правда).

Заключне слово.

Якось каже мати сину:

– Я молюсь за Україну,

Щоб народ щасливим був,

Про негоди позабув,

З домівок, хат усіх,

Хай луна дитячий сміх,

Хай шанують стариків,

Скрізь звучить веселий спів,

Хай обходить всіх нещастя,

Серце хай тремтить від щастя!

І я вірю, Матір Божа

Україні допоможе!