Урок "Заблукало дитинство наше в гомінких коридорах школи"

Учителька.          Все починалося з дитинства,

                              Із мудрих материнських слів.                       На травах - зоряне намисто,                        У небі жайворона спів.

Все, як у всіх і як одвіку,

                              Минає швидко, наче мить…                      І неможливо без тривоги звикнуть,

                              Що птах дитинства вже не прилетить.

Дорогі діти, пора дитинства завжди вважалася легкою, безтурботною, веселою. Але карантини й тривоги увірвалися у ваші шкільні роки. І сьогодні завдяки славним захисникам і захисницям маємо змогу провести цей прощальний урок. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто загинув, захищаючи наше право на мирне життя.

Хвилина мовчання.

 Навчання у воєнний час - це серйозний виклик. Але, попри все, ми вчилися, їздили на екскурсії, проводили свята, активно спілкувались. А за кілька днів - уже іспити. Це серйозно, важливо, нелегко. Але чи так легко й просто було йти до першого класу? Про це знає ваша перша вчителька, яка зігрівала теплом власного серця.

Вітальне слово першої вчительки.

Пісня “Прощавай, дитинство миле”...

Учителька.          Без батьків чого ми в світі варті?

                             Без маминої ласки і добра?

                              Без батьківської строгості і жарту?

                              Без нашого родинного тепла?

Шановні батьки, дякую за те, що ви були частиною шкільної родини, за те, що активні, дружні та є гідним прикладом для наших дітей. Дякую вам за дівчат і хлопців - гарних і розумних, доброзичливих і галасливих, цікавих і талановитих. Сьогодні ми з вами, як ніколи, однодумці. У цю прощальну мить наші серця і радіють, і щемлять.

Вітальне слово батьків.

Учителька. Усе позаду: цікаві й не зовсім уроки, галасливі перерви, наші спільні свята, пізнавальні екскурсії. А коли розлучаєшся, то завжди усвідомлюєш цінність того, що залишається в минулому.

Виступ випускників. 

Учителька.         Хай вальс шкільний летить у небеса,  Нехай танцюють у задумі квіти.

Довкола гляньте - неземна краса.

Відчуйте в мить оцю, що ви уже не діти.

Вклоніться всім, хто дарував цей світ,

Хто не доспав, радів, можливо, плакав.

Ви плід кохання, життєдайний цвіт,

Життя продовження й майбутнього ознака.

Чарівний день, залиш свою печать

У душах наших, у глибинах серця.

Дзвінок не дзвонить, вчителі мовчать -

                                          Дорослий день від завтра вже почнеться.

Перегляд відео  “Мій невгамовний, багатогранний, такий рідний  11 клас”.

Дорогі діти! Нехай дорослий світ прийме вас з любов’ю. Чого ж він найбільше потребує? Перемоги, миру, усмішок, добра, привітності, любові.

Треба лише довіритися Богові. І нехай Його ласками святиться кожен ваш день!

Треба довіритися батькам. І нехай добро завжди буде з тими, ким ви найбільше дорожите в цьому світі!

Треба довіритися друзям. І нехай ніщо не потьмарить ваших стосунків!

І, без сумніву, довіртеся самим собі!

Смійтеся дзвінко!

Любіть щиро!

Думайте мудро!

Творіть активно!

Дружіть вірно!

Мрійте високо!

Бережіть нашу Україну!

Вірте у свою зорю!

А я вірю у вас!

Щасливої долі під мирним небом України!