Урок Засудження беззаконня, насильства й несправедливості та самовпевненості й марнославства в поемі Гомера "Одісея"

Тема: Засудження беззаконня, насильства й несправедливості та самовпевненості й марнославства.

Завдання:

•          Ознайомтеся з наданим матеріалом
•          Запишіть  схему – конспект та висновки до неї

В поемі Гомера "Одіссея" засудження беззаконня, насильства, несправедливості, самовпевненості й марнославства проходить через кілька центральних епізодів, особливо через історії антигероїв, таких як женихи Пенелопи та деякі боги й міфічні створіння. Гомер показує, як подібні риси призводять до руйнівних наслідків для героїв та негативних персонажів.

Женихи Пенелопи. Найяскравішим прикладом беззаконня, насильства та самовпевненості є поведінка женихів, які намагалися захопити будинок Одіссея й одружитися з його дружиною Пенелопою. Вони зловживали гостинністю, витрачали його багатство і поводилися зухвало, не поважаючи закони богів і людей. Їхній егоїзм і марнославство призвели до того, що Одіссей повертається додому і карає їх смертю, що є актом відновлення справедливості та морального порядку.

Ось кілька моментів, що підкреслюють їхню негідну поведінку:

1. Марнотратство: Женихи використовують ресурси Одіссея без дозволу, влаштовують постійні бенкети й розтринькують його багатство:

     > "М’ясо жерли вони, й вина собі брали на волю" (Пісня 1).

2. Беззаконня й зухвалість: Вони відкрито нехтують законами гостинності та порядності, вважаючи, що мають право на все, що належить Одіссею, поки його немає вдома:

      > "Щодня вони в домі його збираються й ріжуть волів, овечок жирних, козлів круторогих..." (Пісня 2).

3. Неповага до Пенелопи: Вони не тільки без поваги ставляться до майна Одіссея, але й намагаються змусити Пенелопу вийти заміж, незважаючи на її небажання й обманюючи її терплячість:

      > "Кожен з нас домагається шлюбу з твоєю дружиною, Пенелопою, одначе вона, обманюючи наші надії, постійно зволікає..." (Пісня 2).

4. Насильство та загрози Телемаху: Вони навіть планують вбити сина Одіссея, Телемаха, коли він починає шукати батька й чинить опір їхній зухвалій поведінці:

   > "Змовлялися вбити Телемаха, поки він ще юний і слабкий, щоб не став загрозою для них" (Пісня 4).

Женихи уособлюють зло й несправедливість, а їхнє покарання, здійснене Одіссеєм наприкінці поеми, є відновленням справедливості й порядку в домі.

2. Кіклоп Поліфем.  Насильство та беззаконня відображені також в образі Поліфема, кіклопа, який захоплює Одіссея та його товаришів і вбиває їх. Поліфем, наділений великою силою, не дотримується законів гостинності (одного з ключових моральних принципів давньогрецького світу), що також призводить до його поразки й відплати від Одіссея. Гомер через цей епізод підкреслює значення дотримання моральних законів. Кіклоп Поліфем в поемі "Одіссея" є яскравим уособленням насильства та беззаконня. Його образ – це втілення грубої сили, відсутності моралі та поваги до людських і божественних законів. Поліфем, як один із кіклопів, живе поза суспільними нормами та не визнає встановлених правил, таких як гостинність та милосердя.

           Основні моменти насильства та беззаконня в образі Поліфема:

1.Нехтування законами гостинності: У грецькому суспільстві існувало священне правило гостинності (ксенію), згідно з яким господар мав приймати мандрівників з пошаною. Поліфем грубо порушує цей закон. Коли Одіссей із товаришами заходить до його печери, вони сподіваються на гостинний прийом, але замість цього стикаються з варварською жорстокістю:

   > "Відповів же мені він, жорстокий, нелюдський Поліфем: 'Щось ти дурне запитав, чужоземче, чи вважаєш, що кіклопи мають страх перед богами? Ні, бо ми сильніші за богів!' " (Пісня 9).

2. Людожерство та жорстокість: Поліфем виявляє свою жорстокість, коли захоплює Одіссея й його супутників, замикає їх у печері й починає поїдати їх живцем. Це є прямим порушенням моральних норм і актом крайнього насильства:

     > "Здвиг на ноги він, витягнув з землі двох моїх товаришів, і, мов собак, об стіну розбив їхні голови, аж мозок бризнув на землю... І почав їх жерти, як дикого звіра." (Пісня 9).

3. Самовпевненість і зневага до богів: Поліфем вважає, що через свою силу він не зобов'язаний слідувати законам богів і людей. Його зневага до Зевса та інших богів підкреслює його беззаконність:

      > "Тут мені Поліфем відповів на те слово зухвале: 'Не боюсь я богів, ані Зевсових судів грізних!'" (Пісня 9).

4. Кара за беззаконня: Одіссей використовує свій розум, щоб помститися Поліфему за вбивство своїх товаришів. Він осліплює кіклопа, що стає символом відплати за його беззаконня й насильство:

     > "Поліфем раптом закричав страшенно, від болю сліпоти своєї, і всі інші кіклопи збіглися на крики його..." (Пісня 9).

Підсумок:

Поліфем уособлює світ без моралі й законів, де панує насильство й сила. Гомер через цей образ показує, що зухвалість і зневага до встановлених законів ведуть до неминучого покарання. Сила Поліфема, яка не підкріплена розумом і моральними принципами, врешті-решт стає причиною його поразки.

3. Самовпевненість і марнославство Одіссея є важливими рисами його характеру в поемі "Одіссея". Хоча він — героїчний персонаж, що володіє гострим розумом і хоробрістю, іноді його самовпевненість і марнославство призводять до проблем і небезпек для нього та його товаришів.

Основні прояви самовпевненості й марнославства Одіссея:

1. Зустріч із Поліфемом:

   Після того, як Одіссей обдурив і осліпив кіклопа Поліфема, йому вдалося втекти разом із товаришами, назвавшись "Ніхто" (що також свідчить про його розум). Але замість того, щоб залишитися непоміченим, Одіссей через свою гордість і бажання слави розкриває Поліфему своє справжнє ім'я. Це призводить до того, що Поліфем молить свого батька, Посейдона, покарати Одіссея, і таким чином герой стає жертвою гніву морського бога:

    > "І тут я, як нещасний, вигукнув до нього: 'Коли хто-небудь тебе запитає, хто тебе осліпив, скажи — це був Одіссей, Ітаки владар, Лаертів син!'" (Пісня 9).

Це був прояв марнославства Одіссея, яке дорого обійшлося йому, оскільки через гнів Посейдона він не зміг швидко повернутися додому і зазнав багатьох випробувань.

2. Самовпевненість під час плавання:

Після того, як Одіссей отримав мішок із вітрами від Еола, він був так впевнений у своєму успіху, що не повідомив своїм супутникам про вміст мішка. Вони, вважаючи, що він приховує скарби, відкрили мішок, що призвело до виходу вітрів і повернення їх назад на острів Еола:

 > "Мене втома взяла, і сон мене здолав глибокий... І тут вже, замість помочі, лихо прийшло нам велике: супутники мої, зрадивши мене, відкрили мішок." (Пісня 10).

 Цей епізод підкреслює його надмірну самовпевненість у тому, що він все контролює, і призводить до катастрофи.

3. Самовпевненість у перемозі над женихами:

Коли Одіссей повертається на Ітаку, він не вагається сам на сам виступити проти великої кількості женихів, упевнений у своїй перемозі. Він спирається на свої здібності і підтримку богів, особливо Афіни. Це є водночас позитивною рисою його хоробрості, але також підкреслює, наскільки він впевнений у своїй правоті та силі:

 > "Я — Одіссей, я вдома, і моя рука не здригнеться, коли я вершитиму правосуддя над вами!" (Пісня 22).

Самовпевненість і марнославство Одіссея часто є причинами його труднощів, хоча водночас вони підкреслюють його людяність. Він постійно стикається з наслідками своїх рішень: через власну гордість він затримується в морських мандрах на багато років. Однак його здатність вчитися на своїх помилках і зрештою повернутися додому свідчить про те, що він розвивається як герой, стаючи більш обачним і скромним до кінця поеми.

Отже, поема "Одіссея" через різні образи й ситуації засуджує ті риси, що суперечать моральним і соціальним нормам давньогрецького суспільства: насильство, марнославство, самовпевненість та беззаконня. Гомер показує, що справедливість рано чи пізно торжествує, а ті, хто чинить зло, отримують заслужену кару.