Усний журнал

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма.

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема

 

Тема: Червоні кетяги калини

            Горять вогнями усіма.

            Без калини нема України,

            Без народу Вкраїни нема.

 

Мета: Виховувати повагу до народних символів українців, до українських

              звичаїв та традицій; показати, за що народ України шанує калину,

             розкрити значення калини як символу та роль її у житті людини.  

 

Обладнання: Усний журнал із ілюстраціями, вази з калиною, малюнки

                            учнів, святково прибрана кімната, музичні записи.

 

Зміст усного журналу

Сторінки:

1. Казки та легенди, загадки та прислів’я про калину.
2. Калина у творчості Т. Г. Шевченка.
3. Калина як символ.
4. Цілющі властивості калини.
5. Посадіть калину коло тину.

 

Вступне слово вчителя.

          Червоні кетяги калини

           Горять вогнями усіма.

           Без калини нема України,

           Без народу Вкраїни нема.

       Немає, мабуть, такого села в нашій державі, де б за тином чи біля колодязя, в лузі чи на березі водойми не росла, не квітла вона рясним білим цвітом навесні та не рум’яніла червоними ягодами аж до зими.

        Майже в усіх народів є улюблені дерева – символи. У канадців, скажімо, клен, у росіян – берізка і горобина, а в нас – верба й калина. «Без верби і калини нема України», - говориться в народному прислів’ї.

       На всій планеті росте понад 200 видів калини, чарівні кущі якої оспівані народом у піснях, легендах, казках та віршах.

        Ми вирушимо з вами калиновими шляхами і побачимо, що калина є вірною супутницею людини від її народження і до останніх днів життя, взнаємо, що народ України шанує калину і за її пишну вроду, і за цілющі властивості.      

                     

 

                                    І СТОРІНКА

Казки та легенди, загадки та прислів’я про калину

 

Учень 1: Розповідає казку «Калина».

 

Г. Демченко «Калина»      Колись давно-давно жила в однім селі привітна і ласкава дівчинка. Звали її Калинкою. Дуже вона любила квіти. Навесні, як завжди, Калинка пішла в ліс. Викопала тоненьке стебельце і посадила його край дороги. А щоб воно росло, носила з криниці щодня воду і поливала. І виросло те стебельце буйним кущем. Іде шляхом подорожній, стомився, піт витирає. Під кущем трава зелена, польові квіти привітно голівками кивають. Пташечки у вітті радісно щебечуть. Сів подорожній перепочити, усміхнувся і сказав: «Спасибі там роботящим рукам, що цей кущ посадили, і тому доброму серцю, що цей кущ викохало!» Тут кущ ніби від сну стрепенувся, гіллячки напружилися, листячко поширшало. Гульк, і враз він укрився ніжним білим цвітом. Дивиться перехожий, що ж буде далі?   Обсипався цвіт. А замість нього ягоди червоні, як намистинки виблискують. І дивно, в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла й Калинка до свого улюбленця й здивувалась.

 

Учень 2: Розповідає казку «Калина – Килина».

 

Пісня «Ой у лузі червона калина»

 

Дівчина (з кетягом калини у руці):

                На зеленій гілочці, розгалуженій зверху, почіплялися пурпурові намистинки. Це ягоди калини. Розмістилися вони купкою на тоненьких ніжках. Ці плоди соковиті, кисло – солодкі, з гіркуватим присмаком усередині, з плоскуватою кісточкою. Калина росте в лісі, на лугах, на берегах річок, на городах високими кущами. Зацвітає навесні білими суцвіттями, а ягоди достигають пізньої осені. Навіть коли вже випаде сніг, вони ще виграють на гілках яскравими вогниками. Калина з давніх – давен увійшла в побут людей не лише як їстівний продукт, а й як окраса. Узимку нею прикрашають святковий стіл.

 

Пісня «Ой у лузі калина стояла»

 

 

 

Учитель: Здавна дівчина й калина поєднувалися і порівнювалися у піснях,

                  переказах і легендах. Чому? Послухаємо, про що розповідають

                  народні легенди.

 

Учень 1: Розповідає легенду «Як калина з’явилася»

  
 

Легенда  "Як калина з'явилася..."

Гуляли край села сестричка з маленьким братиком. Глянув Івасик на небо - аж чорні хмари по небі пливуть - татари на село йдуть, позвав сестрицю. Та сховала Івасика на високій вербі, а сама побігла в село, оповістити. Але наздогнали дівчину татари, стяли голову і кинули в лісі край болота, то де краплини крові впали - виріс гарний кущ. І навесні нагадував він дівчину - білим цвітом, і восени, - кетягами ягід червоних, як серце дівоче гаряче. Нарекли люди той кущ калиною і щиро за ним наглядали - то по всій землі калина розселилася, біля кожної хати.

 

Учень 2: Розповідає легенду «Калина і Килина»         

   Легенда "Калина і Килина"

  Дівчина Килина збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що вороги - татари йдуть до села. Побігла вона у село і попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів - спалили село, а Килину,  дівчину-красуню, у полон взяли. За те, що оповістила село, відтяли їй голову.  Виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам'ятають люди Килину, а калина стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українців.

Учень 3: Розповідає «Козацьку легенду»

 

 Легенда "Козацька легенда"

Билися козаки за волю, за рідну країну. І був серед них Іван - козак. Дуже гарно грав на сопілці хлопець. Одного разу смертельно поранили його в бою. Скликав він друзів і попросив: "Побратими, в чистім полі насипте могилу. Посадіть в головах червону калину: "Будуть птахи прилітать калиноньку їсти, Будуть мені приносити від родини вісті". Поховали козаки Івана і встромили у головах сопілку. Прилітали пташки, приходила старенька ненька - плакати над могилою сина. Від сліз її проросла калинова сопілка - виріс гарний кущ. Навесні нагадував він Івану наречену, восени - рідну матінку.

 

Учень 4: Розповідає легенду «Про Калинку і Килину»

Легенда № 3 "Про Калинку і Килину"

Жили собі мати і донька. Була донька дуже гарна і вміла людей лікувати. Одного разу Калинка у степу зілля збирала, там побачив її пан і хотів собі за жінку взяти. Втікала Калинка скільки сили мала, аж ось попереду річка, а далі вже і бігти нікуди. Вилізла Калинка на вербу, стрибнула у воду і втопилася. Кожного дня приходила на берег стара Килина - тужила за дочкою. Вросли у берег ноги старенької міцним корінням, руки стали вітами гнучкими, а серце перетворилося на калинові ягідки, що щедро дарує калина людям і пташкам, по сей день людей лікує.

Учень 5: Розповідає легенду «Найкраща»

Легенда № 4 "Найкраща"

Наскочили татари, захопили у полон дівчат і погнали у неволю. Була серед них і Марина - найкраща дівчина. Якось втекла вона від охорони вночі. Тікала, тікала, напевно б утекла, та зачепилася своїм червоним намистом. Розірвалася нитка, і там, де впали намистинки, проклюнулися навесні тоненькі пагінці, що стали потім розлогими кущами калини. Навесні буяють білизною, наче наречені, а восени палахкотять цвітом любові до рідної землі. Гірка калина, як доля у неволі, і гарна, як рідна земля-матінка - найкраща!!!

Пісня «При долині кущ калини»

 

Учитель: Живе образ калини не тільки в піснях, казках, легендах, а й у

                  загадках, прислів’ях та приказках. А чи знаєте, діти, загадки

                  чи прислів’я про калину?

 

Учні: Розказують загадки, прислів’я
 

1.  Сидить півень над водою з червоною бородою.
2.  Стоїть півень над водою, трясе бородою.
3. Над річкою, над водою стоїть півень із бородою.
4.  Сидить дід над водою з червоною бородою.
   Хто йде – не мине, за борідку ущипне.
5.  Серед ліса-ліса червоне плаття висить.
6. У лісі, в пралісі черлені хустки висять.
7.  За лісом, за пралісом червоні чоботи висять.
8.  На калині, на билині ясна рожа висить.
9. У вінку зеленолистім, у червоному намисті.
   Видивляється у воду, на свою хорошу вроду.
10.  І не дівка, а червоні стрічки носить.
 

11. За хатою, у садочку, у зеленому віночку та в червоних намистах стала пава молода. І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти: за намисто кожен смик, та й укине на язик.

12.  Навесні білим цвітом, восени – червоним плодом.

 

– Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
– Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
– Калина – одвічний символ України.
– Червона калина – символ України.
– У лузі калина з квіточками, неначе мати з діточками.

- Щоки червоні, як кетяги калинові.

- Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

- Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.

 

Учитель: Образ калини входить у нашу свідомість ще з раннього 

                  дитинства разом з маминою колисковою, з маминими

                  розповідями про калинову сопілку.

 

Колискова пісня

Люлі, дитя, спати, бо пішла десь мати.

Пішла на долину ламати калину.

А-а-а! А-а-а!А-а-а! А-а-а!

Калину ламати, дитя напувати,

Щоб росло здорове й мало чорні брови,

Ще й рум’яні щічки, ой поспи ще трішки.

А-а-а! А-а-а!А-а-а! А-а-а!

 

Пісня «На калині мене мати колихала»

На калині мене мати колихала,
В чистім полі щастя-долі побажала.
Ой, калинонько червона, не хилися,
В чистім полі щастя-долі наберися.
Та літа давно минули, одлунали,
Як мене гілля високе колихало.
Знов калина коло млину розцвітає,
Мого рідного синочка забавляє.
Виростай же, мій синочку, мій соколе,
Тобі щастям колоситься рідне поле.
Пролягла тобі на зорі путь орлина,
І в дорогу проводжає цвіт калини.

 

Учениця і учень: Читають вірш М.Сингаївського «Калинова пісня»

1. Калино весела,                                                
    Калино червона,
    Люблю твоє листя

    Та росяні грона.

2. Сонцем знов налита,
    І сама від сонця.
    Звисли, мов намисто,
    Калинові гронця.
3. Сонечком умита,
   Чистою росою.
   Ой калино - цвіте,
   Радісною з тобою.
4. До нашої стежки
    Нахилилась віттям,
   Зоряно з тобою
   Матері і дітям.
5. Солов’ї на калині,

    На ялині зозуля.

    Через гори й долини

    Лине пісня Поділля. 

6. Мова в ній калинова,

    Древа сонячна гілка,

    Серця тиха розмова –

    Калинова сопілка. 

 

Учень : Розповідає казку «Калинова сопілка».

Калинова сопілка

    Давно, жила в селі одна бідна родина: батько, мати і син. Коли син підріс, то пішов по світу щастя й долю шукати. Йшов він йшов, бачить — росте при дорозі на узліссі кущ калини. Сів він під ним відпочивати. А калина так ласкаво шепотить гілочками, наче хоче щось йому розповісти. Юнак вирізав з калини сопілку і заграв. Як же він здивувався, коли заговорила калина людським голосом:
Ой, помалу-малу
Юначе грай,
Та не врази мого серденька вкрай,
Мене сестриця зі світу згубила,
В моє серденько гострий ніж устромила.

     Коли юнак дійшов до села, він розповів людям про дивну пригоду. А вони повідали йому про ту страшну трагедію, що трапилась тут, де виросла калина.

Бабина дочка, заздрячи красі і працелюбності дідової дочки, убила її і закопала в лісі. На місці, де пролилася кров бідної дівчини, виріс кущ калини. Навесні він зацвітає білим цвітом, улітку — ховає подорожніх від спеки і дощу. А восени і взимку пломеніє червоними кетягами.

 

Пісня «Ой є в лузі калина» (у виконанні хлопців)

 

 

 

                                       ІІ СТОРІНКА

          Калина у творчості Т.Г.Шевченка

 

Учень: Читає вірш «Зацвіла в долині червона калина»

Вірш Шевченка « Зацвіла в долині червона калина»

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Почула дівчина
І в білій свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти
У гай на долину.
І вийшов до неї
З зеленого гаю
Козак молоденький;
Цілує, вітає,
І йдуть по долині,
І йдучи співають.
Як діточок двоє,
Під тую калину
Прийшли, посідали
І поцілувались.

Учитель: Калина оспівана в багатьох творах наших великих

                  поетів: Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки.

                   Тарас Шевченко дуже любив калину й у своєму

                   «Кобзарі» слово «Калина» вжив аж 385 разів.   

 

Учень: Читає вірш «Тече вода з-під явора»

     Вірш Шевченка « Тече вода з-під явора»

Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпочуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?

 

Учитель: Червона калина в поезіях є символом отчого краю, усієї

                   неньки - України.

 

Учень: Читає вірш «Сонце гріє, вітер віє…

«НА ВІЧНУ ПАМ’ЯТЬ КОТЛЯРЕВСЬКОМУ»

Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину,

Над водою гне з вербою

Червону калину.

На калині одиноке

Гніздечко гойдає.

А де ж дівся соловейко?

Не питай, не знає.

Згадай лихо, та й байдуже...

Минулось... Пропало...

Згадай добре — серце в’яне,

Чому не осталось?

Отож гляну та згадаю:

Було, як смеркає,

Защебече на калині —

Ніхто не минає.

Чи багатий, кого доля,

Як мати дитину,

Убирає, доглядає,

Не мине калину.

Чи сирота, що до світа

Встає працювати,

Опиниться, послухає,

Мов батько та мати

Розпитують, розмовляють, —

Серце б’ється, любо...

І світ Божий як Великдень,

І люди як люди!

Чи дівчина, що милого

Щодень виглядає,

В’яне, сохне сиротою,

Де дітись, не знає,

Піде на шлях подивитись,

Поплакати в лози,

Защебече соловейко —

Сохнуть дрібні сльози.

Послухає, усміхнеться,

Піде темним гаєм...

Ніби з милим розмовляла...

А він, знай, співає.

 

Учень: Читає вірш «Над Дніпровою сагою»

Поезія  “Над Дніпровою сагою”.

Над Дніпровою сагою
Стоїть явір меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.
Дніпро берег риє-риє,
Яворові корінь миє.
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.
А калина з ялиною
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчаточка із гаю,
Виходжаючи, співають.

Учитель: Чарівний, але сумний образ калини створив Іван Франко в

                   своїй поезії, яка давно стала піснею, часто її називають

                   народною.  

Пісня  «Червона калино, чого в лузі гнешся?»

 

Учитель: Калина надихає і сучасних поетів. Так, Микола Дмитренко

                  оспівав  кущ як символ краси й ніжності.

Учень:  Читає вірш Миколи Дмитренка «Немає вроди над калину...»

Вірш М.  Дмитренка «Немає вроди над калину...»

Немає вроди над калину, –
Вродливіша лиш за калину
Моя кохана.
Троянда в світі найніжніша, –
Лише ніжніша за троянду
Душа матусі.

Учитель:  Багато є художніх творів про калину. Пригадаймо їх.
                   Іван Драч  «Калинова балада»;  Б.Харчук  «Калина»;  Наталя               Забіла «Калинчине віконце»;  Євген Гуцало «Осінь»;  Марія Познанська «Ось калина над водою»;  Володимир Вихрущ  «Полум’я  калини»;  Дмитро Білоус  «Диво калинове»;  Платон Воронько  «Жаром калини зігріюсь».

 

 

 

 

 

                             ІІІ СТОРІНКА

                 Калина як символ

 

Учень: Здавна на Україні опоетизовували калину, оспівували її в піснях.

              Хто не знає відомої козацької балади часів Хмельниччини

              «Розлилися круті бережечки», де калина символізує боротьбу за

              національну незалежність із шляхетською Польщею.

 

Пісня «Розлилися круті бережечки»

 

РОЗЛИЛИСЯ КРУТІ БЕРЕЖЕЧКИ

Розлилися круті бережечки, Гей, гей, гей! По роздоллі. Пожурились славні козаченьки, Гей, гей, гей! У неволі. Гей, ви, хлопці, добрі молодці, Гей, гей, гей! Не журітеся. Посідлайте коні воронії, Гей, гей, гей! Садовітеся.   Гей, щоб наша червона китайка, Гей, гей, гей! Не злиняла, Та щоб наша козацькая слава, Гей, гей, гей! Не пропала. Гей, щоб наша червона китайка, Гей, гей, гей! Червоніла, А щоб наша козацькая слава, Гей, гей, гей! Не змарніла.   Гей, у лузі червона калина, Гей, гей, гей! Похилилася, Чогось наша славна Україна, Гей, гей, гей! Засмутилася. А ми ж тую червону калину, Гей, гей, гей! Та й піднімемо. А ми ж свою славну Україну, Гей, гей, гей! Та розвеселимо.   Учениця: Мені розповідала мама про те, як колись люди шанували                    калину. Не було, здається, хати, біля якої не кущувала б калина.                    Як забіліють її квіти, дівчата ними коси прикрашали. А коли                     кетяги достигали, їх вішали попід стріхою. Йдеш селом, казала                    мати, а хати,  неначе в коралях, червоніють густими                    намистинами аж до пізніх заморозків.   Учень: Коли починали будувати хату, калину садили біля застільного               вікна. Казали, що це символ любові, мудрості. А восени,               вставляючи подвійні вікна, між шибками клали пучки червоних               грон. У найлютіші морози й хурделиці вони живили теплом і               красою оселю.   Учениця: Калина була символом дівочого кохання, вірності, свідком                   дівочих радощів і смутків. Дівчата довіряли їй свої                   найпотаємніші мрії. Не обходиться без калини і такий важливий                   народний обряд як весілля. Дівчата прикрашали калиною                   коровай, у багатьох весільних піснях є слова про калину.   Учень: У кожній родині, де були дівчата на виданні, збирали               якнайбільше калинових пучків. Якщо під стріхою висіли калинові               грона – це означало, що можна приходити зі сватами до оселі.               Тому, починаючи з Пречистої (28 серпня), дівчата постійно               ходили по калину на луги, в урочища. Віднайшовши перший               кущ, водили круг нього хоровод, грали ігри, співали любовні               пісні, згадували імена своїх хлопців. З першої зламаної гілочки               кожна брала по дві ягідки до рота, примовляючи: «Поможи,               калинонько, бути в парі з миленьким». Потім зривали так само               й з інших кущів Нарвавши калини, збігалися в гурт,               обмальовували одна одну ягодами, прикрашали коси і віночки               гілочками ягід і верталися додому з піснею.   Учениця: Біля оселі дівчата віддавали калинові пучки матері, а та                    говорила: «Будь, доню, і ти червоною та здоровою, як калина,                    незайманою та чистою до вінця! А ти, калино, будь готовою на                    коровай, гільце, квітки весільні та христинні, на здоров’я                    людям, на добро нашому двору». Кілька гіллячок вносили до                    хати і підвішували до образів.   Учень: Калина – це і пам'ять про матір, найдорожчу в світі людину.               «Мамина калина росте біля хати – сюди прилітає зозуля кувати».               У деяких сім’ях з калини робили сопілку. Було таке повір’я: якщо               зробити таку сопілку, неодмінно в сім’ї народиться син.     Учениця: Калина – це і пам'ять про тих, хто не повернувся з боїв. Не                   вернувся юнак до рідного порога, разом з рідними сумує й                   калина.            Опустила кетяги калина           Вся в зажурі, краще б не цвісти,           Хто її чекав, вже не прилине,           Вже йому до неї не прийти…                   За традицією на могилах загиблих садили кущ калини.                   Проводжаючи людину в останню путь, обвивали труну цвітом                  або кетягами калини.  Це описано і в класичній літературі.                  У баладі Т.Г.Шевченка «Причинна» є такі слова:          Прийшли попи  з корогвами,          Задзвонили дзвони,          Поховали громадою, як слід по закону.          Посадили над козаком явір та ялину,          А в головах у дівчини червону калину.   Учень: Ця традиція збереглась і до наших днів. Я розповім вам               бувальщину «Катрусина криниця», надруковану в посібнику               М. Г. Стельмаховича.    Ми зупинилися біля придорожньої криниці з журавлем. Вода була холодна і чиста. Поруч росла  калина, а справа – горобина. Біля криниці на лаві сидів сивий чоловік з фронтовими нагородами. Ми присіли біля нього і запитали, хто це тут викопав криницю і посадив калину з горобиною. І розповів ветеран: «Це було в 1942 році. У цих краях почалися жорстокі бої з фашистами. Була в нашому взводі медсестра Катруся з Рязанщини. В одному бою мене було тяжко поранено. Врятувала мене Катруся, а сама загинула. Після госпіталю я відшукав могилу своїх однополчан. Там вічним сном спала і моя рятівниця Катруся Соловцова. І надумав я в пам'ять про дівчину викопати криницю. Б’є джерело вже багато років з Катрусиної криниці, а поруч співає їй колискову червона калина, яку я посадив. Одного разу перед Днем Перемоги приїхала в наш край з далекої Рязанщини Катрусина мама. Одна вона залишилась на світі: чоловік, син і дочка загинули на війні. Згорьована мати привезла з далекої сторони пригорщу землі й кущик горобини. Так і співають удвох колискову Катрусі українська калина й російська горобина».

 

                       ІV CТОРІНКА

                 Цілющі властивості калини

 

Учень: Не було в народній медицині колись та, мабуть, і тепер такого

              помічника від застуди, як калиновий чай. Свіжі ягоди з медом та

              водою вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для

              регулювання травлення, тиску крові. Соком калини дівчата та

              жінки очищали обличчя, щоб рум’янилось.

 

Учениця: У народі цінують калину за цілющі її властивості. З ягід варять

                   кисіль, джеми, варення. Тому й садили калинові кущі біля  

                   кожної оселі, а особливо біля криниць, щоб вода була холодна і

                   смачна. Наруга над калиною  вкривала людину ганьбою.

                   дітям, щоб не рвали цвіту, казали: « Не ламайте калину, бо

                   накличете морози».

 

 Учень:

У ягодах калини, знаходиться досить багато цукру - більше 30%,      який володіє зволожуючими корисними властивостями і широко використовується в косметології, а також каротин, пектин, танін, кумарин і смолоподобной ефіри. Завдяки корисним властивостям цих елементів, ягода калина служить хорошим сечогінним і потогінним засобом, а також сприятливим чином впливає на шлунок людини.

Учениця:

Багата ягода калина величезною кількістю вітамінів, а так само, чимало в ній і мінеральних речовин. Міститься аскорбінова кислота, в ягодах калини перевищує 70%, внаслідок чого, вона є кращим засобом від простудних захворювань, нарівні з шипшиною і малиною. Також в калині високий вміст вітамінів А, Е, Р і К. Ягоди калини містять такі мінеральні речовини, як магній, фосфор, залізо, калій, ванадій, кальцій, марганець, мідь, йод, стронцій, цинк, хром і селен.
Найбільш важливим елементом в ягодах калини є вібурнін, завдяки якому  калина виступає прекрасним анальгетиком. Його корисні властивості сприяють звуженню судин, а також позбавляють організм людини і оберігають його від різних інфекцій. Саме через велику кількість вібурніну  смак ягід калини гіркуватий.

Учень:

З давніх часів для підтримки здоров'я і поліпшення імунітету, люди використовують ягоди калини, корисні властивості яких також благотворно діють і на серцеву діяльність.

 

 

                          V СТОРІНКА

                Посадіть калину коло тину

 

Учень: Гарна і цілюща це рослина, шанована в народі та чомусь мало її

              росте зараз біля наших хат. І згадується пісня:

       Чи я в лузі не калина була?   

       Чи я в лузі не червона була?

       Взяли ж мене поламали

        І в пучечки пов’язали…

 

Учениця: Ми забули давній народний звичай – садити калину біля кожної

                  хати. І тому, хто не має її на своєму подвір’ї, кому вона всохла

                  від байдужості або, ще гірше,  - ним викорчувана – не почути

                  пісні солов’я, не помилуватись прекрасним цвітом і яскравим

                  плодом.

Учень: читає вірш «Посадіть калину коло школи…»

Посадіть калину коло школи,
Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась щиро доля,
Материнський білий цвіт.
Посадіть калину на городі,
Щоб розквітнула земля!
Із роси пречиста врода,
З неба – почерк журавля.
Посадіть калину коло тину,
Щоби злагода цвіла!
Буде щедрою родина –
Буде честь їй і хвала.
Посадіть калину коло хати,
Щоб на всеньке на життя!
Стане кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.
Посадіть калину в чистім полі!
Хай вона освятить час!
Рід наш дуже любить волю.
Хай же воля любить нас!
Синє небо, злоте поле...
Посадіть калину коло школи.
А щоб цвіт її не стерся,
Не зів’янув в спориші,
Посадіте коло серця,
Щоб цвіла вона в душі.

 

 Учитель: Тож нехай завжди ваше життя прикрашає калина, хай

                   приносить вона у ваш дім лише радість і щастя, достаток і      

                   затишок.

 

 

 

 

 

 

УСНИЙ

ЖУРНАЛ