Усний журнал "Цінуйте кожну мить життя!"

 

УСНИЙ   ЖУРНАЛ

 

 

 

 

 

 

                                                                      Сторінка І

Викладач 1.

Дорогі учні, чи доводилось вам  бачити, як  соняшники тягнуться до сонячного проміння? Буває  хтось необачно наступить на один із них,  приб`є його до землі, а він все одно з надією вивертає жовту голівку до сонця. Ви, напевно,  бачили, як тендітна квітка, виборюючи право жити, пробивається крізь асфальт  назустріч новому дню? А чи завжди ми, люди, цінуємо своє життя? Чи замислюємося над тим, яке це щастя жити у цьому світі! Чи варто витрачати безцінні хвилини  на  образи, непорозуміння  чи комп`ютерну залежність? Чи можемо ми наповнити хоча б один  день життя позитивними емоціями, незабутніми враженнями та важливими подіями  без інтернетних мереж? Перегорнімо першу сторінку усного журналу «Цінуймо кожну мить життя!»

Життя!  Здається, що таке маленьке слово , та скільки в   ньому радощів й надій,

Кохання, смутку, щастя і любові, страждань, захоплень, злетів і падінь.

Викладач 2.

Життя – це таємниця, незбагненність, невтомний пошук  і  очікування мрій.

Життя – це  перемоги і горіння, свідомий вибір з тисячі доріг.

У  чому  ж  сенс життя? Як прожити його гідно?

Який пароль до щастя та душевної гармонії? Відкладіть на годину свої телефони, відірвіться від комп`ютерного екрану, давайте спробуємо знайти відповіді без інтернетних джерел.

                                Відеоролик « Тобі, ровеснику!»

Учень 1.

Життя – це чисте полотно. Кожен день – нова фарба, кожна мить – відтінок, кожна хвилина – рух пензлика. І якою вийде картина залежить тільки від нас .

Учень 2.

Милуєшся ясним зоряним небом чи слухаєш ніжну мелодію дощу, насолоджуєшся  ароматом бузку й чорнобривців, підставляєш долоні  пухнастим сніжинкам. Ця вся краса для тебе! Головне – навчися помічати її, бо з комп`ютерного екрану ти не відчуєш ані лагідного дотику вітру, ані свіжості морозного ранку.

Учень 3.

Хтось танцює під дощем, насолоджується ним, скаче по калюжах. Хтось втікає і ховається від нього. Те ж саме і з щастям…..Хтось радіє першому снігу, заквітчаному полю, дякує за  ще один прожитий день,  а хтось постійно скаржиться на життя, шукає проблеми і створює їх іншим... Випадкова посмішка перехожого, друзі веселкового дитинства, вечеря у колі родини….. Здається, такі дрібниці…. І тільки втративши їх, починаєш усвідомлювати, якими цінними вони були. 

Викладач 1.

Ми не бачимо людських обличь, ми утуплені у телефони, ми спілкуємося за допомогою смс. Як не дивно, у  нас  є час переглянути стосерійну мелодраму. Ми вболіваємо за долі її героїв, радіємо і плачемо разом із ними, у той час, як  наші близькі  залишаються поза увагою. Виявляється, що соціальні мережі зближують людей з усього світу, але, на жаль, віддаляють рідних.

                                 Відеоролик «Інтернет дорожчий за сина»

Викладач 2.

У юності тобі здається, що попереду – тисячу років, які  тягнуться нестерпно довго(швидше б шістнадцять, швидше б одягти весільну сукню чи вирватися з батьківського дому) і тільки у зрілості розумієш: скільки ще нездійснених планів і мрій, а часу вже не так і багато….

Учень.

Кожна хвилина, кожна секунда -  неповторні. Цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш і не проживеш знову. То ж не варто чекати, коли закінчиш училище, коли одружишся, коли народяться діти чи онуки, жити треба зараз, цієї ж хвилини, щоб не було пізно. Час безцінний.  Задумайся, на що ти його витрачаєш.

                               Відеоролик «Цінуй кожну мить життя!»

Учень 4.

Найцінніше, що є у людини, — це її життя.  Воно дається  тільки раз, його не можна прожити заново. Часом воно солодке, як мед,  а іноді  -  гірке, як полин, переплетене червоними і чорними тонами, як у  пісні «червоне – то любов, а чорне – то журба»…

                                         Звучить пісня « Два кольори»

Сторінка ІІ

Викладач 1.

«Життя прожить – не поле перейти!».  І дійсно,  життя  нагадує клавіатуру фортепіано, де чорна клавіша змінює білу, або ж нескінченний лабіринт, з якого ми щоденно шукаємо вихід, проте один із законів життя свідчить, що як тільки закриваються одні двері, відкриваються інші. Але вся біда в тому, що ми часто  дивимося на замкнуті двері і не звертаємо  уваги на ті, що відкрилися. Проте  навіть у калюжі можна побачити не калюжу, а зоряне небо. Пам`ятайте: світ належить оптимістам, а песимісти тільки глядачі.

Учень 6.

Є мить прекрасна – це життя людини.

По-різному  йдемо  життєвим  шляхом:

Хтось пролітає непомітним сірим птахом,

Комусь  доводиться  пливти  за  течією,

А хтось горить яскравою зорею…

Учень 7.

Як часто ми витрачаємо неоціненні хвилини на пусті образи, докори та заздрощі , не замислюючись над тим, що життя – наче швидкоплинна річка, води якої ніколи не омивають один берег двічі.

Як часто ми не вміємо пробачати чи просити вибачення, тримаємо у душі образу та гнів, а дорогоцінний час спливає. Та пробачення, перш за все, потрібно нам самим, аби скинути важкий камінь з душі  і рухатися далі.  Пам`ятаймо, слабкі не  вміють пробачати. Це роблять тільки сильні.

Учень

Просити вибачення, говорити важливі слова  потрібно сьогодні, зараз – щоб не запізнитися і встигнути це зробити, коли все ще можна виправити. "Жити спішити треба, любити спішити треба..." Ви очікуєте від світу, що він  у вас повірить? Ви чекаєте від людей, що вони вас полюблять? Спершу ви повірте у себе, полюбіть своє життя і почніть любити людей.  

 

Учень

У царя Соломона була така каблучка, на якій було вирізьблено «Усе минає». Отже, і радість невічна, і сум невічний. І чим більше падіння, тим вищий політ. Всі нещастя випадають на долю людини,  аби зміцнити її та збагатити досвідом.  То ж не витрачайте часу на те, що не приносить вам задоволення. Не тримайтеся за нещасливе кохання, обминайте фальшивих  друзів. Живіть на радість собі та іншим.  

Учень 9.

Настане ранок - посміхнись і кожен день цінуй, як диво!

Навколо себе озирнись: скажи собі, що ти щаслива!

Створи колекцію з удач. Забудь проблеми і печалі.

І ворогів своїх  пробач. І злі думки жени подалі.

Збагни нарешті - все мине. Навіщо ж сили витрачати?

Життя прекрасне, бо одне. Його не варто марнувати!

Викладач 1.

І якщо ти  втратив  сенс життя і воно тобі здається жахливим й одноманітним,  задумайся на хвилинку:  є країни, де  люди  потерпають від голоду та нестачі питної води, хтось назавжди втратив дуже близьку людину, комусь необхідне термінове оперування, від якого залежить його життя. А ти хочеш вкоротити віку від нещасливого кохання чи неможливості мати модний айфон.

Викладач 2.

А як же наші предки, які пережили  страшний голодомор та  лихоліття війни, яка позбавила їх права  на випускний вальс, кохання під мирним зоряним небом  та перші кроки доньки чи сина. Але вони все витримали, аби подарувати нам життя. А як же захисники АТО, які зараз у зимові морозні ночі бережуть кордони нашої країни і твій спокійний сон?

Викладач 1.

БОЛЯЧЕ-це коли дитина, якій залишилося жити лічені дні, малює життя! СИЛА-це коли невиліковно хвора людина бореться за наступний день! СТРАШНО-це коли малюк чекає свою маму, а мами більше немає! Ми перестали цінувати життя, плачучи через дрібниці! Нам є за що дякувати долі. І в той час, як хтось просить у Бога дорогий  автомобіль, інший  молиться за здоров`я  близької людини.

                                   Відеоролик «Що просять у Бога діти-сироти!»

Викладач 2.

Нам варто рівнятися на тих людей, які попри  життєві труднощі, хвороби та трагічні обставини долі  зберегли любов до життя.

Мігель Сервантес  - іспанський письменник, який втратив руку під час бойових дій, але це його не зламало: "Позбавивши мене лівої руки, Бог змусив мою праву працювати сильніше і сильніше".

Естер Вергеер  через невдалу операцію  ще в 9 років втратила можливість ходити, проте це не завадило їй стати семиразовою чемпіонкою з тенісу.

Оскар Пісторіус  народився з обмеженими можливостями, проте зумів  стати відомим легкоатлетом і домігся дозволу  змагатися із фізично здоровими суперниками.

Ерік Вайхенмайер - перший у світі скелелаз, який досяг вершини Евересту, будучи незрячим.

Том Йендел – британський художник, що створює  картини, не маючи від народження рук.

Викладач 1.

І якщо тобі здається, що ти неспроможний вивчити одну іноземну мову, то знай, що Леся Українка, будучи прикутою до ліжка,  самотужки опанувала вісім іноземних мов. Хвороба зруйнувала її тіло, та не змогла зламати волю. То ж ніколи не треба втрачати надію. Не можна здаватися до останньої миті. Можливо саме вона, остання мить, принесе весну, яка стане початком нового життя.

Викладач 2.

У нашому місті є людина, яка  варта великої поваги та уваги. Це депутат міської ради, очільник громадської організації «Гостромисл»  Сергій Луценко, який сприяє тому, щоб  молодь Хорольщини жила активним громадським життям, брала участь у різноманітних культурних та спортивних заходах, благодійних акціях, а не марнувала свій час за екраном комп`ютера.  Висловлюємо щиру вдячність цьому мужньому хорольцю. Сподіваємося, що  учні  нашого навчального закладу не залишуться осторонь молодіжних акцій.

 

 

Учень 12

Якщо ти нарікаєш на життя,

Тобі здається, що усе погане,

Згадай - на цьому світі є дитя,

Яке ніколи не побачить мами.

 

Можливо ти сумуєш щохвилини,

Тебе тривожать болісні думки?

Згадай, що десь на світі є людина,

Яка живе без ніг або руки.

 

Якщо тобі буває часом важко,

Дірявлять душу сірі почуття,

Згадай, що десь дитина, наче пташка,

В важкій хворобі б'ється за життя.

 

Якщо буває ліньки щось робити,

Тоді лише задумайся на мить -

Хтось має мрію виключно єдину

У цьому світі просто ЖИТЬ.

Учень 11

Якщо ти вирішив, що тобі не здолати життєві труднощі, май на увазі: думка опустити руки і втратити бажання жити – це вчинок слабкої, нікчемної людини, що схожа на дезертира, який ганебно покидає поле бою. Подумай про своїх друзів, яким потрібна твоя підтримка, про своїх батьків, щастя яких полягає у тому, аби бачити тебе живим і здоровим. Цінуйте кожну мить, проведену з вашими рідними. Пам’ятайте, що вони не вічні.

Звучить пісня « Присвята батькам»

 

Сторінка ІІІ

Викладач 1.

У традиціях нашого народу  споконвіку панувала звичка поділитися з бідним, дати притулок подорожньому, допомогти хворому, захистити  скривдженого. Чому ж тоді  сучасне  суспільство підхопило вірус егоїзму та  жорстокості. Зачерствіли людські душі, заросли байдужістю  до чужого горя. Невже для того, щоб виіскрити доброту з наших сердець, потрібні землетрус чи повінь?

Викладач 2.

У народі кажуть: «Якщо ти посадив дерево – ти не марно прожив своє життя». Не обов’язково усім садити дерева. Але робити добрі справи, завжди пам’ятати про те, що саме від нас  залежить щасливе майбутнє наших дітей, - обов’язково.

Викладач 1.

В Україні проживає понад два мільйони одиноких людей, яким потрібне принаймні  тепле слово. Прикро, що серед них є батьки, які на схилі  літ  виявились  непотрібними  власним  дітям. Сумна статистика свідчить: кількість  дітей-сиріт щороку зростає.  Скалічені душі і щирі очі, які з надією  чекають на маму чи тата. Невже українцям не потрібні власні діти?! Пам`ятайте,  чужої біди не буває. Ми покладаємо великі сподівання на ваше покоління.

                           Відеоролик «Мамо, ти мені потрібна!»

Учень 1.

Життя прожити , то не поле перейти,

Та вір у себе, так старайся жити,

Щоб  досягти  найвищої  мети,

Добро творити і життя любити.

Учень 2.

Мудрець сказав : «Краса врятує світ!»

Але уже на протязі століть

Панує істина проста:

«Наш світ врятує доброта»

 

Учень 3.

А ми сьогодні, поєднавши руки,

Запалюємо свічку доброти,

Її вогонь освітлює стежину

Й допомагає впевнено іти.

Учень 4.

Любіть життя, несіть в долонях світло,

І відкривайте душі для добра,

Щоб всі здійснились мрії і надії,

Щоб ваша доля світлою була.

Викладач 2.

"Перед великим розумом схиляємо голову. Перед великим серцем - коліна!" - говорить народна мудрість. Не забувайте, що людина народжена для великих справ. Щоб повірити в добро, треба почати робити його… То ж подумайте про  добрі справи вже сьогодні.

(Учні виголошують добрі справи)

Звучить пісня « Ти знаєш, що так хочеться жити»

Викладач 1

Людей – мільйони, усі вони неповторні й несхожі між собою. Вони, як зірки на небі, кожна з яких палає по-особливому. У кожного своя життєва дорога. Не забувайте, що на життєвій ниві  не буває чернеток. Життя пишеться відразу на чистий аркуш. І кожен ваш вчинок залишає свій слід не тільки у власній  душі, а й у долі інших людей.  Усе, що "посієте" в один період свого життя, "пожнете" в інший. 

 

 

Викладач 2

Любіть життя!  Хай кожен наступний день буде для вас дарунком, приймайте його із вдячністю, даруйте своїм рідним  підтримку та тепло.  І пам`ятайте, кожна мить життя – неповторна! Дякуємо за увагу!