Усний журнал до дня народження Т.Г.Шевченка

Усний журнал до дня народження Т.Г.Шевченка

Мета : поглибити знання про життєвий і творчий шлях великого народного поета Т. Г. Шевченка, виховувати інтерес до його творів; розвивати пам'ять, увагу, спостережливість; виховувати любов та повагу до безсмертного імені Кобзаря, до рідного слова, патріотичні почуття.

Вчитель. Нема в світі поета, який стільки важив би в житті свого народу, як

                  Шевченко.

                   Щовесни, коли тануть сніги,

                   І на рясті просяє веселка,

                   Повні сил і живої снаги,

                   Ми вшановуємо  пам'ять Шевченка.

               Сьогодні свій усний журнал ми присвячуємо вивченню життєвого і                 

               творчого шляху Т. Г. Шевченка, щоб відзначити День народження

               великого українського поета.

1 учень. Року 1814, з 26 на 27 лютого за старим стилем, а за новим – 9 березня, темної ночі, перед світом, в селі Моринцях на Звенигородщині (нині Черкаська область), в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село вогник, народилася нова панові кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко.

2 учень. Минає рік, два, п’ять років. Росте Тарас Шевченко. Тільки зіп’явся на ноги, почалося те дитяче бурлакування. Батьки – на панщині, брат – десь пастушить, сестра на городі, а маленький Тарас – по бур’янах.

3 учень. Батьки рано померли. Мати, коли Тарасу було 9 років, батько,коли ледве сповнилося 11 років. І пішов поневірятися  Тарас: пас гусей, овець, носив у школу воду, у дяка дрова рубав, дітей глядів. Та в нього була тяга до малювання та писання віршів. Нелегко було.

4 учень. Тарасові уже йшов п’ятнадцятий рік – час працювати на пана! Про навчання малювати не може бути й мови. Хлопця приписують до панської двірні, згодом – козачком у панських покоях.

5 учень. З часом пана переводять у Вільно, а потім у Петербург. З ним змушений був вирушити і Шевченко, розпрощавшись з рідним селом. Там доля подарувала йому зустріч з художником Сошенком, з Гребінкою, Григоровичем, Брюлловим, Мокрицьким, Жуковським.

6 учень. 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова схвильованому Тарасові було вручено відпускну ( за гроші, які зібрали друзі). То був найсвітліший день у житті 24-річного художника і поета. Воля! Нарешті прийшла жадана воля! Невдовзі після звільнення Тараса зараховано до Петербурзької академії художників.

7 учень. За свої антицарські вірші Шевченка було заарештовано і послано солдатом в Орську фортецю на південних схилах Уралу, недалеко від Оренбурга.

8 учень. Тяжке життя випало на долю Шевченка в солдатах. Йому  забороняли писати вірші, доносили цареві про його вже написані волелюбні поезії. Завдяки друзям Шевченкові дали дозвіл на виїзд на Батьківщину, але із забороною жити у Петербурзі.

9 учень. Та не судилося поетові оселитися в Україні. 9 березня до хворого поета надійшло багато поздоровлень, йому сповнилося 47 років. А 10 березня його не стало.

10 учень. Помер Шевченко не в Україні, але похований він, як і заповів, у Каневі, на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою. Та рас Григорович прожив лише 47 років, з яких 24 роки він був кріпаком, 10 – в засланні, і лише 13 літ мав волі.

11 учень.  Поетична спадщина Шевченка налічує понад 240 творів. Мистецька спадщина Т. Г. Шевченка налічує близько 1200 робіт (картин, акварелей, малюнків). Та книгу «Кобзар» український народ поставив на перше місце серед духовних скарбів. Це книга невичерпна, книга на віки.

12 учень. Народ творив про Шевченка легенди, прислів’я, приказки, вишивав його портрети на полотні, малював, вирізблював, будував йому пам’ятники. На слова поета складено багато пісень. Установлено Державну премію імені Т. Г. Шевченка.

13 учень. Остап Вишня так сказав про Шевченка: «…велике багатство нашого народу, коли одна людина підставляє свої могутні плечі за цілий народ!» І за це йому довічна слава. Народ таких письменників не забуває.

14 учень. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

                  І голос твій нам душу окриля,

                  Встає в новій красі, забувши лихоліття,

                  Твоя, Тарасе, звільнена земля.

15 учень. У росяні вінки заплетені суцвіття

                 До ніг тобі, титане, кладемо.

                 Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

                 Тебе своїм сучасником звемо.

16 учень. Живи, поете, в бронзі і в граніті, -

                  Живи, поете, в пам’яті людській.

                  Живи в піснях, живи у «Заповіті»,

                   У слові праведнім, у славі віковій!

17 учень. І кожен раз, в весняний час,

                  Всі українські діти

                   Згадають: нас любив Тарас!

                   Йому дарують квіти.

18 учень. Сповнить Тараса заповіт

                  Ніхто з нас не забуде.

                  І хоч минуло багато літ,

                  Він завжди з нами буде.