Усний журнал "І гіркота пече полинна"

Про матеріал

Мета. Поглибити знання учнів про аварію на Чорнобильській АЕС.

Виховувати любов до рідної землі, вчити відчувати чужий біль, людські страждання, як свої власні.

Перегляд файлу

Усний журнал «І гіркота пече полинна…»

Мета. Поглибити знання учнів про аварію на Чорнобильській АЕС.

Виховувати любов до рідної землі, вчити відчувати чужий біль, людські страждання, як свої власні.

Обладнання. Портрети пожежників, які загинули; ілюстрації про чорнобильську трагедію; карта України

Хід заходу

Вчитель. Дорогі діти! Сьогодні наш виховний захід приурочений річниці пам’яті про трагедію Чорнобиля. Чорнобиль – це одна із назв рослини – полин, гіркого полину. А ще Чорнобиль – невеличке, миле провінційне містечко, яке весною потопало у свіжій зелені, у вишневому та яблуневому світі. Влітку тут любили відпочивати кияни. Приїжджали сюди на все літо, готували на зиму варення, збирали гриби, засмагали на кристально чистих берегах Київського моря, ловили рибу, дихали свіжим повітрям, набиралися здоров’я. Здавалося, що надзвичайно гармонійно вжилися тут краса поліської природи та сховані в бетон чотири блоки АЕС, розташовані недалеко від Чорнобиля. Згодом, за кілька кілометрів від станції, виникло місто Прип’ять (названо як і ріку). Воно потопало в зелені садиб. Ніщо не віщувало біди.

«І засурмив третій ангол, - і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, до згіркла вона» - так сказано в Біблії, Об’явлення св. Івана Богослова, гл. 8.

1 учень. Берег Прип’яті. Мирна весняна українська ніч. 26 квітня 1986 року… ця дата назавжди залишиться у пам’яті людства. Перша година 23 хвилини 40 секунд. Всі сплять безтурботним сном. І раптом несподівано нічну темряву розірвало велетенське полум’я над четвертим реактором Чорнобильської АЕС.

2 учень. А думалось: впокорений, слухняний,

Гадалося, служитиме як слід.

Та вибухнув пекельно день весняний

Так, що здригнувсь тривожно всенький світ.

Зів’яв пейзаж, зробивсь таким пасивним,

Вгорнулось місто в незвичайний дим.

І мирний атом, ставши агресивним,

Націлився на села і сади.

Вчитель. Найпершим, у кого зупинилося серце на мить вибуху, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. Його так і не знайшли 4-й блок став для нього і могилою, і пам’яттю… за ним помер його друг Володимир Миколайович Шащенок, який заступив тієї ночі на зміну. Його, опаленого і опроміненого, винесли на руках пожежники.

3 учень. По сипучому піску

Йшли невидимі ноги

І вервечку чітку і легку

Своїх босих слідів

Пропечатали перед хатами…

Бігли босі сліди,

А пісок тільки спалено вився,

Шепотів, шерхотів,

В стежку шлейфом світився,

А ми німі дивилися –

От проява невпевнена яка!

Може. Мати ішла в Саркофаг

До Валерія Ходемчука?!

4 учень. Їх було 28 – пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на 4-у блоці. Ніхто не здригнувся, не відступив; і кожен гідний того, щоб про нього говорили, писали, пам’ятали. Про кожного!

5 учень. Із вогню у безсмертя, смерть поправши, ступили вони,

Та з такого вогню не виходив ніхто ще в житті.

Жити можна і в затінку – поринати в розкішні весни,

А вмирати доводиться перед людством – на видноті.

Ви – безумство хоробрих – все назавжди зріднили собою:

Землю, сушу, і любий вогонь, і відвагу людську.

На лишилася пам’ять, що світить життям і любов’ю.

Тим високим життям, що дається лиш раз на віку.

Вчитель. У ту квітневу ніч начальником чергового пожежного караулу був лейтенант Володимир Правик. Він першим ступив назустріч атомній біді, ступивши на бар’єр, за межу можливого, і стояв, доки вистачило сили.

За три хвилини караул на чолі з Правиком уже був на місці виклику тривоги, поданої сигналізацією. Через дві хвилини загін був направлений на дах машинного залу. Полум’я розповзалося по покрівлі, поглинаючи метр за метром. Запекла спека примусила скинути распіратори. Бітум плавився і тік, наповнюючи повітря задушливим перегаром. З тріском палала величезна площа над машинним залом і допоміжним корпусом. Розплавлений, кипучий бітум пропалював взуття, в’їдався в шкіру. Крізь щілину висвічувало зловіще, дивне, незвичне і нестерпне зеленувате сяйво. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки, величезної дози опромінення, болю, втрачали силу, падали.

1 учень. Героями не народжуються, ними стають. На п’яту годину ранку пожежу було ліквідовано. Станцію врятували. Всі 28 чоловік затулили її собою. Шестеро з них загинули. Скромні плити Митинського кладовища у підмосков’ї вічно будуть нести їх імена (погляньте на їх портрети):

Правик Володимир Павлович

Кібенюк Віктор Миколайович

Тищура Володимир Іванович

Ігнатенко Василь Іванович

Ващук Микола Васильвич

Тименко Микола Іванович.

…. А були воно зовсім молодими хлопцями, всього 23 – 26 років.

6 учень. Вранці подув легенький вітерець і поніс смертельну радіацію містами та селами. А люди нічого не знали.

7 учень. Радіо мовчить. Газети поніміли.

По телевізору – концерти та кіно.

А ми по воду до криниць ходили,

Дітей поїли теплим молоком.

Город садили, босими ногами

Збивали роси з ніжної трави,

Про радіацію не знали й не гадали,

І страх у душах ще не оселивсь.

6 учень. Вранці в суботу 26 квітня всі шляхи Чорнобиля були залиті водою і якимось білим розчином. А люди гуляли, скрізь діти. Стояла спека, люди їхали на пляж, на риболовлю. В школах йшли уроки. Лише 27 квітня була оголошена евакуація: при собі мати документи, необхідні речі і пайок на три дні. Уявіть собі колону в тисячу автобусів з увімкненими фарами, що їде по трасі у дві колони. Залишили все і не повернулися…

Вчитель. Людина частина природи і постраждала вона так само, як луги, ліси, звірі. Чорнобиль пред’явив нам суворий рахунок. Проходять роки після аварії. А біль не вщухає, тривога не полишає людей. Люди хворіють і помирають зараз від наслідків цієї катастрофи.

2 учень. Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин?

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!

3 учень. Хай стане міцнішим у сто крат,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат,

Його уроків людство не забуде!