Усний журнал"Моя країна - Україна"

Тема: Моя країна - Україна

Мета:   поглибити знання дітей про свою Батьківщину, про символи України,

красу і неповторність рідного краю; розширювати знання учнів про свою державу; розвивати  уяву, мислення, словниковий запас, мовлення; виховувати національну свідомість та почуття гідності бути громадянином України, любов до рідного краю.

 Обладнання: Карта України, Конституція України, зображення державних символів, вишиті рушники, аудіозаписи пісень, комп’ютерна  презентація,  долоньки вирізані з жовтого паперу, сонечко.

Хід заходу

1 сторінка «Людина без Батьківщини, що пташка без домівки»

Лунає пісня «‎Моя Україна»

Учень

Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

— Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.

Де ж найбільший на землі народ?

Де ж найкраще місце на землі? —

Сонце усміхнулося здаля:

— Правда, все я бачу з висоти.

Всі народи рівні. А земля

Там найкраща, де вродився ти!

Виростай, дитино, й пам'ятай:

Батьківщина — то найкращий край!

Учитель  Діти, як називається наша Батьківщина?  А хто ви?

Учень

Хто я, що я? -

Хочеш знати?

Українка моя мати,

Батько мій вкраїнець зроду

І козацького він роду.

І хоч я малий ще нині,

Але вірний син Вкраїни,

І віддам свої всі сили

Україні моїй милій.

Учитель   В народі кажуть : "Людина без Батьківщини, що пташка без домівки." Діти, ми народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі, в наші славній Україні. Тут народилися і живуть наші батьки, тут – корінь українського народу. Тому цю землю ми називаємо Батьківщиною. Любов до  нашої неосяжної Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини, до пам’яті про рідний поріг, стежки дитинства до народних звичаїв і традицій.

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

- Чи знаєте ви, звідки пішла назва нашої країни? Послухайте легенду.

Учениця

Колись, дуже-дуже давно, роздавав Господь землі державам. Багато зібралося їх біля Божого порогу. І кожна держава сподівалася отримати свою, найкращу часточку  на планеті. А потім усі вони, отримавши що хотіли, розходилися господарювати на своїх, Богом даних, землях. Але до загальної черги не встигла держава Україна. Важко працювала, втомилася і, втомлена, ледве прийшла до Бога. Стала осторонь і не сміє очей підняти.

Господь побачив заквітчану красуню, покликав до Себе і запитав: – Ти спізнилася, Україно, поглянь – усі розійшлися зі своїми наділами. Де ти була?

– Працювала, - опустила очі, з яких рясно посипалися сльози-перли, – прости мені, Господи, піду я…

Поглянув Господь на дівчину-Україну, на її спрацьовані руки, на її втомлене, але таке гарне обличчя і відповів: – Знаю тебе, Україно, знаю. Знаю серце твоє вразливе та ніжне, знаю душу твою співучу і просту. Знаю, як ти спиш і прокидаєшся, як плачеш і радієш. Як працюєш важко. Як співаєш щиро. Знаю, як любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо Сам сотворив тебе такою. Не йди, зачекай…

А Україна йому відповідає: – Якщо немає в Тебе, Господи, землі для мене, піду я. Не забирай ні в кого, щоб мені дати. Мені чужого не потрібно…

Господь погладив схилену голову заплаканої дівчини-України і відповів: – Не журися, Україно. Посміхнися і радій. І співай пісню гарну! Нову пісню. Тому що вподобав я тебе і не дам тобі сумувати! Є у Мене земля! Моя земля. Залишив  її Собі, щоб тішитися, але з радістю віддаю тобі! Пануй, господарюй, працюй і радій! Це земля, де перегукуються степи з небом, а зоряний простір вкриває собою тишу дерев, де гори шепочуться з ріками, а у небі співає жайвір. І сонце там особливе, і люди надзвичайні. Твої люди, Україно! Живи і радій! А Я з цього часу буду з тобою назавжди. Бо ти та земля, той край, що в Моєму серці…

Учитель  Сподіваюся, любі мої, що сподобалася вам легенда про нашу державу.  Подивіться на карту України. Територія, яку заселяють українці,  велика. Щоб пройти її з заходу на схід, долаючи щодня зо км, потрібно 90 днів.

Україна – це держава. Вона має свою Конституцію – Основний Закон України, правила, за якими живуть українці.

Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України.

Слухання пісні «Одна калина»

2 сторінка «Київ – столиця України»

Учитель   Діти, відправимося на екскурсію до міста, а якого саме, ви дізнаєтесь відгадавши загадку.

Воно відоме в світі,

Каштани в ньому квітнуть,

Будинки тут високі,

Дніпро тече широкий.

Ворота золотії

Стоять, мов чародії.

Віддавна - це столиця,

Столиця білолиця.

Ну, хто з вас здогадається,

Як місто називається ?

Діти  Це - місто Київ.

Учитель  Про заснування міста Києва є чудова легенда. В ній розповідається про те, що жили на світі три брати: одного звали Кий, другого Щек, а третього Хорив. Була в них сестра Либідь. Походили вони з племені полян і кожен володарював власним родом, тобто княжив.

Щек проживав на горі, яка нині зветься Щекавицею. Землі Хорива прозвали Хоривицею. Кий же сидів на третій горі, де тепер Боричів узвіз.

Якось вирішили Щек і Хорив збудувати на честь свого старшого брата місто і назвати його Києвом. І невдовзі поста­ло величне місто, з гарними будівлями, церквою, оточене стіною та ровом з водою. Навколо міста був великий ліс, де ловили диких звірів.

Жили там люди, які називались полянами, і правив ними Кий мудро і справедливо. Княжив старший брат довго, багато зробив гарних справ. Навіть цар, як розповідається в легенді, завдавав йому великих почестей. І Кий, і його брати з сестрою померли в Києві і тут і були поховані.

Отож, виходить, назва міста - Київ, що збереглася і донині, походить від імені старшого з трьох братів - Кия. А жителів зараз називають киянами.

  Учень 

Колись давно столицю заснували

Кий, Щек, Хорив та Либідь, їх сестра.

Мій, Києве, ти місто старовинне,

Краси утілення та вічного добра.

 

Тече Дніпро. Колись у  його водах

Князь Володимир хрещення прийняв.

Він дбав про долю рідної країни,

Вчив грамоти та храми будував.

 

Ось пам’ятник Хмельницькому Богдану,

Цей гетьман для людей героєм став:

Походи він очолював козацькі,

Й про незалежність України дбав.

 

Ось Києво-Печерська Лавра стала,

Це пам’ятка духовності, тепла.

Попросимо усі, щоб Божа Матір

І нас, і Україну берегла.

 

У часи війни героєм став наш Київ,

Його ми ворогам не віддали,

І ми в музеї під відкритим небом

Згадаємо славетні ті бої.

 

Малята люблять своє рідне місто:

Тут цирк, театр дитячий, зоопарк,

Фунікульор, майданчики для ігор,

Тут з каруселями й гойдалками парк.

 

Так хочеться, щоб кожен з вас побачив

Красу столиці у весняний час.

Коли каштанами Хрещатик розцвітає,

До Києва запрошуємо вас! 

3 сторінка «Державні символи України»

  Учитель Однією з головних ознак держави є її символіка – герб, прапор, гімн. Вона символізує суверенітет України, її народ з усім його набутком і характерними особливостями, по ній  розпізнають цю країну в світовому співтоваристві.

Символи - це знаки, умовні позначення чи предмети, які характеризують державу, відображають її історію, традиції, побут, прагнення народу.

У ст. 20 розділу І Конституції України записано:  «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України».  Існує легенда про державні символи України.

Учениця Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя. Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому матір подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім’я Тризуб. Середньому сину мати дала в дорогу блакитно жовтий одяг. Сміливий та сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними (героїчними вчинками). Люди запам’ятали його і прозвали Прапором. А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди дали йому ім’я Гімн. Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку – Україну. Вони стали державними символами України. І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор і Гімн – прославляють неньку. І там, де вони проходять – лунає урочиста пісня. Герб, Прапор, Гімн – це, діти, три основні національні символи України. Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. Герб – це частина корони, яку носив київський  Князь. А чому саме тризуб вважають гербом? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено триєдність життя – це Батько, Мати, Дитина, які символізують Силу, Мудрість, Любов.

Національний прапор України – це синьо-жовтий стяг. Хто знає, що означає синій колір?

Це колір  – неба, води, миру. А жовтий? Так, це колір хліба, життя.

Національний гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Коли грає  Гімн, всі люди встають і слухають його уважно, стоячи.

 Учень Прапор — це державний символ,

він є в кожної держави;

це для всіх ознака сили,

це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

синє небо, жовте  жито;

прапор свій оберігаєм,

він святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

ми з ним дужі і єдині,

ми навіки вже є народом,

українським в Україні.

Учениця Наш герб – тризуб,

Це воля, слава й сила;

Наш герб – тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню

Несемо ми людям.

Учень Державний Гімн

Слова палкі,

Мелодія врочиста, -

Державний Гімн

Ми знаємо усі.

Для кожного села,

Містечка, міста –

Це клич один

З мільйонів голосів.

Це наша клятва,

Заповідь священна,

Хай чують

Друзі й вороги,

Що Україна вічна,

Незнищенна,

Від неї  лине

Світло навкруги.

Учитель Діти, любіть свою Батьківщину, свою рідну неньку, Вона вас зростила. Шануйте наші державні символи, бо вони є ознакою нашої держави і несуть в собі нашу історію.

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічну живу і нову,

І мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

Сіяє вона над віками ….

Любіть Україну всім серцем своїм

І всіми своїми ділами

-  А зараз прикрасимо сонечко. Перед вами долонькі, які ви вирізали з жовтого паперу. Візьміть долоньки, підійдіть до дошки, назвіть слово, яке б характеризувало нашу Батьківщину і приклейте долоньку до сонечка – символа мира

Література

 

1. Росіцька І.В., Росіцький Р.П. Сьогодніі свято! Нестандартні виховні заходи Частина V. – Тернопіль: Мандрівець, 2006 р.

 

2. Сценарії шкільних свят. – Харків. Вид. група «Основа», 2006р.

 

3. Сьогодні свято! Сценарії шкільних свят та розваг. Частина ІV/ Упорядники: М.І. Генсьорська, С.М. Миханчук, Т.С. Дуць. – Тернопіль: Мандрівець, 2006 р.

 

4.       У нас сьогодні свято / уклад. І. А. Біляєва ; худож. П. В. Мірончик, Н. О. Ель Маулюд. – Х. : Белкар-книга, 2010. 

 

5.      Шкода, М. Н. Традиції і свята українського народу / М. Н. Шкода ; ілюстр. О. К. Перепелиця. – Донецьк : БАО, 2007.