Усний журнал «Віночок українських оберегів»

Усний журнал

«Віночок  українських оберегів»

Мета:узагальнити знання учнів, пов’язані з побутом української родини, народними символами та оберегами, їх значенням; сприяти збагаченню словникового запасу учнів, розвитку пізнавальної активності, творчих здібностей через кооперативну форму навчання; виховувати любов до рідного краю; необхідність знати та продовжувати традиції свого народу.

Обладнання: використання комп’ютерних технологій: мультимедійна презентація; вишиванки; тематичні плакати.

Хід заходу

Кімната прикрашена вишитими рушниками, картинками з рослинами. Діти одягнені в національні українські костюми.

1.Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Вчитель.  І хай на ваш вік випаде тільки щаслива, радісна  доля!

Танок «Полька»

Вчитель. Ми живемо у тривожний, але прекрасний час, час, коли відроджуються національні традиції, переглядаються культурні цінності, забуті століттями. Кожний народ має свої святині, свої символи. Є вони і в нашого народу. Ці образи-символи уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.

2.Україна! Рідний край! Золота чарівна сторона.

Скільки ніжних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до землі, де народились і живуть.

3.Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, звичаї, обряди, обереги.

( Стиха лине приємна, повільна мелодія )

4.Обереги мої українські,-

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

5.Нам любов’ю серця зігрівають –

Доброта і тепло в них завжди.

Вони святість і відданість мають,

Захищають від лиха й біди.

6.Образи, що на стінах у хаті,

Наставляють на істинну путь.

Українці – душею багаті,

Крізь віки у майбутнє ідуть.

7.Колосок і калина,

Рушник домотканий,

Хліба чорний окраєць

І розсипана сіль…

8.Все до болю знайоме –

Обереги домашні,

Пісня й дума народу,

Його радість і біль.

Вчитель . Отож розпочинаємо усний журнал «Віночок українських оберегів»

- Перша сторінка нашого журналу «Хатні обереги»

1. Рідна хата – наша берегиня. Вона зігріта теплом материнської любові, мудрим успіхом батька. Особлива урочистість –  заселення нової хати. Її засипали зерном - на багатство,  маком – проти нечистої сили. Проти злих сил також вносили кропиву, лопух, освячені вербові гілочки, мазали поріг часником.

2.За старим і гарним звичаєм хлібом святим зустрічали, щастя й радості бажали. Перед тим, як пекти хліб, чепурили світлицю, чистим рушником витирали руки зі словами: «Бог на поміч» готували тісто. У цей день у сім’ї не повинно було бути сварок. Коли народжується  дитина, йдуть з хлібом, виряджає мати сина – зав’язує у рушник хлібину. У нову хату чи квартиру теж йдуть з хлібом.

3.Піч — це святе родинне вогнище. (слайд) А вогонь у печі часто називали символом міцних родинних стосунків, любові, тепла та щирості.

Під час сватання дівчина колупала піч, благаючи в неї захисту і сил. Піч була оберегом від різної нечисті.

4. Роль хатніх оберегів виконували й ікони, або образи, як частіше казали в народі.(слайд) Вони посіли в оселі почесне місце – на покуті. За ікони ховали зілля, свячену воду, свічки. Як оберіг іконку обов’язково дарували новонародженій дитині.

5. Рушник…Він пройшов через віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові. Рушники бувають різними : (слайд)

*утирач – для рук та обличчя;

*стирок – для посуду, стола;

*покутник – ним обвішують стіни;

*плечовий – пов’язують сватів;

*подарунковий – обрядовий весільний.

6. Хліб-сіль, рушник – гостинності ознака

Це культові і обрядові знаки.

Чудовий український наш рушник!

На щастя, він ще з побуту не зник.

Танок-пісня «Рушники»

- Друга сторінка нашого журналу «Тварини-символи»

1.Тваринних символів у нас також є багато. У княжі часи улюбленою твариною був тур. У козацькі часи - кінь. У багатьох думах, піснях оспівували козака і тут же згадували його коня.

2.Але найулюбленішими тваринними символами є птахи. Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А поскільки це душі померлих - то де їм місце? В раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно з цих двох слів утворилося "Вирій". А ключі від Вирію Бог доручив зозулі, - говориться в легенді. Відкриває зозуля ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю.

3.А іще Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка побивається за своїми дітьми, називали лагідно "зозуленькою-матінкою".

4.Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання – Леля. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей .Лелека є символом птаха, що за старовинними переказами  символізувала  - жіночий образ Святого Духа- покровитель ки України. До речі, символом Олімпійської збірної України теж є лелека.

5.Символом матері є ластівка. А на другу Пречисту 22 вересня святкували свято Рожаниці - покровительки матері. В цей день діти ліпили з глини ластівку і дарували матері. Мати зберігала її протягом року до наступного свята..

6.Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей. Розповідали старі люди, що колись давно ця гарна пташка не жила на наших землях. Гніздилася в далеких краях і не знала дороги на Україну.

7.Залетів один соловейко на Україну і сів спочити у якомусь селі. Всі люди і той час були в полі і село було німе.
– Що то за люди тут живуть? - подумав соловей. - Ні тобі пісні, ані музики не чути. Але зайшло сонечко, і люди гуртом повертали додому. То тут, то там чулися пісні. Але пісні були сумними. Тяжка праця за день забрала багато сил.

8.Тут соловей заспівав і звеселив їх. Забули люди про втому і так заспівали своєму заморському гостю, що він і не повірив. З усіх земель злетілися солов'ї до царського саду, співаючи йому принесені ними пісні. А де все те було вже знайоме цареві і він сердився.

9.Аж ось під вікнами заспівав соловей з України, і цар втратив спокій. Таких пісень він ще не чув - і велів тому солов'ю співати день і ніч ...

Третя сторінка нашого журналу «Рослини-символи»

1.Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи: у канадців – клен, у росіян – берізка, а у нас – верба і калина. Правду каже прислів’я: «Без верби і калини нема України».

2.Є багато рослин запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніше завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.

3.Верба – одвічний символ України,

Також відома культова рослина.

Символізує вірність, рідний край,

Любов безмежну, ніби небокрай.

4.Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

5.Криниця, журавель і кущ калини –

Безсмертя символ, символ Батьківщини,

Це символ вірності, це символ чистоти.

6. Говорила мати: «Не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину».

З гілочки калини батько синові робив сопілочку, немовляткам робили колисочку із калини. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

7.Жито також – символ України.

Це обрядова культова рослина.

Це знак добробуту і злагоди в сім’ї.

І довгого життя на цій землі.

Народна мудрість стверджує – без жита

Людина не могла б на світі жити.

Тож, на достаток і на довгий вік

Тоді, коли новий надходить рік,

Ходили хлопці житом засівати!

І наречених також посівати.

На щастя, на добро обряд велів

Цим життєдайним символом полів.
 

8. Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Дуб живе довго.
Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили.
 

9.Тополя також є нашим народним символом.

Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю. Про тополю написано багато пісень, складено легенди.

 10.Деревце вишні, вишневий сад користуються великою пошаною і любов’ю. Воно є символом матері, землі.

 11.Наші предки-слов’яни зістрічали Новий рік не з ялинкою, а з квітучою вишнею. Незадовго до свята, діжку, в якій росло деревце, заносили до хати. В теплі бруньки розвивалися і деревце вкривалося білим цвітом.Навколо новорічної вишні люди веселилися, водили хороводи і танцювали.

 Танок « Вишеньки-черешеньки»

Вчитель.Квіти – постійні супутники нашого життя. Вони усюди – на клумбах, у кімнатах у вазонах, на вишитих рушниках. Із них робили цілющі відвари, напої. 
- А що буде, коли сплести квітку до квітки? 
- Ну звичайно ж віночок!

-Четвертою сторінкою нашого журналу є «Віночок»

1.Вінок належить до українських національних символів-оберегів. Українські дівчата влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята надягали вінки.

 ( На екрані дівчина у вінку.) 

2.Вважалося, що вінок з живих квітів захищає дівчину від напасників і лихого ока. Народ вірив, що дівчина, маючи на своїй голові вінок, володіє чарами. А ще вінок на голові і для здоров'я, тому є квіти, які потрібно обов'язково вплести.

3.До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку могло бути до 12 різних квіток. Кожна квітка у віночку щось символізувала.

Дівчата (із квітками-символами).

1-а дівчина (з квіткою деревію). 
Деревій — красива квітка, схожа на квітуче деревце. Як символ нескореності, деревій посідає центральне місце у віночку.(Фото квітки на екрані) 

2-а дівчина (із квіткою барвінку) 
Барвінок — символ вічного життя,
З добра утворений — росте усюди.
Це символ стійкості і в холоди цвіту,
Під снігом навіть квітка не вгасає.
Цей оберіг від зла застерігає.
(Фото квітки на екрані)

3-а дівчина (з букетиком незабудок). 
Наче небесні озерця, в окрузі 
Розквітли довкола незабудки на лузі; 
Тендітні, блакитні, беззахисно-світлі, 

Мов очі дитини, ласкаві й привітні...

          (Фото квітки на екрані) 

4-а дівчина (з гілочкою яблуневого або вишневого цвіту). 
Цвіт вишні та яблуні — це символ материнської любові. Пелюстки цих квіток збирали навесні, а потім додавали до купелі немовляти, а чай з них знімає застуду. Тому й у віночку дівочому цвіту вишні та яблуні відведено почесне місце.(Фото квітки на екрані). 

5-а дівчина (з гронами калини). 
Калина — символ України, символ краси та дівочої вроди. Це дерево нашого українського роду. Колись воно пов'язувалося з народженням Всесвіту і назву свою взяло від давньої назви Сонця — Коло. Червоні ягоди калини із ягідками-сердечками — то символ крові та невмирущого роду.(Фото квітки на екрані ).

6-а дівчина (у віночку з квітів безсмертника). 
Безсмертник у віночку дарує здоров'я, загоює найтяжчі рани. І назва у нього символічна: без смерті прожити. (Фото квітки на екрані)

7-а  дівчина (з квітами любистку і волошок). 
У народі існує легенда, що любисток і волошка колись були птахами і вчили людей любити одне одного, бути щирими і відвертими.

8-а дівчина .А коли померли ці пташки, то проросли квітами, пахучими рослинками — любистком та волошкою.  Тому ці квіти у віночку є символом людської відданості, уміння бути корисними. (Фото квітки на екрані )

9-а дівчина (з оберемком ромашок). 
Ромашку у віночок не вплітали дуже довго, поки не дізнались, що вона не лише красива, а й сильна своїми лікувальними властивостями, дає людям здоров'я, доброту й ніжність. її вплітають у віночок поряд з кетягами калини, яблуні та вишні. (Фото квітки на екрані) 

10-а дівчина (з квітами маку). 
Ніжна пелюстка маку несе в собі пам'ять роду. Дівчата, в сім'ї яких був загиблий, з любов'ю і сумом покладали на голову віночки із семи маків, присягаючи цим зберегти і продовжити рід. (Фото квітки на екрані)

11-а дівчина (з квітами чорнобривців). 
У найперший віночок дівчатам вплітали чорнобривці, щоб гарними на вроду були, чорнобривими. Вірили в те, що ці квіти допомагають позбутися головного болю. Фото квітки на екрані 

12-а дівчина (з квітами ружі та троянд). 
Ружа -— улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, бо нагадує вона Сонце. Ружі й троянди укладали у віночку за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням. (Фото квітки на екрані )

13.Вінок – це не тільки сплетені у коло квіти, гілочки. Для завершення його прикрашання використовували стрічки. 
Кожна дівчина знала послідовність вплітання стрічок у віночку. 

14. Коричнева стрічка – земля, наша мати. 
Вона в нас єдина, вона найрідніша 
Коричнева стрічка – вона найміцніша.

15. Ці жовті стрічки – наше сонечко миле. 
Воно дає світло, дарує тепло. 
Без сонця життя б на землі не було.

16.Дві стрічки: зелена і темно-зелена – 
Це юність, краса і зелена трава.

17.Дві стрічки : блакитна і синя, темніша – 
Це небо і води. Хай будуть чистіші. 
Дай Боже, щоб ми вберегли їхню суть, 
Нам небо і води здоров’я дають.

18.Оранжева стрічка – м’яка паляниця. 
Це й колос достиглого жита, пшениця. .

19.А ця, фіолетова, те означає, 
Що розум людський ще надій не втрачає 
На те, що послухаєм розум і Бога, 
На те, що щасливі ми будемо з того.

20.Малинова стрічка або малинова 
Про щедрість сказати своє хоче слово, 
Про те, що не можна усе тільки брати, 
Що треба навчитись і щедро давати.

21.Багатство й достаток – рожева ця стрічка. 
Достаток пора вже нам мати за звичку.

22.Якщо ви в вінок стрічки білі вплели, 
То треба, щоб душу свою берегли. 
Перлини душі ви збирайте в намисто, 
Душа хай, як білі стрічки, вона буде чиста. 

Пісня-танок «Віночок»

П’ята сторінка нашого журналу  «Символ свята»

1.Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І піднімає волошкові очі

До віщих, до церковних позолот.

2.Душа стає в цю днину молодою.

Забувши, що слова бувають злі.

Повняться всі старання добротою

На ранньому скоромному столі.

3.Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес

І крашанку, як усмішку, підносить.

Разом: Христос воскрес! Воістину воскрес!

4.Навесні, коли все оживає,  зеленіє оновлена земля, приходять до нас Великодні свята! Ми христосуємося, зичимо один одному щастя, здоров’я і обмінюємося великодними яйцями.

5.З великодним яйцем йдемо в поле - аби на полі був добрий пожиток, до худоби - аби худоба множилася, кладемо в дитячу купіль - аби дітки росли здоровими й розумними, ставимо на святковий стіл -  аби в родині були спокій і добро, аби в кожній світлиці панувала злагода!

6.Звичай розфарбовувати яйця прийшов до нас з сивої давнини і втілює уявлення народу про єдність небесної і земної сфери, про красу нашої землі. 

Вчитель:Сьогоднішній день, незвичайний ми зустрілися напередодні великого свята Великодня. Тому  хочу вам розповісти легенду. Кажуть, що доля світу залежить від того, скільки писанок кожного року пишеться. Доки пишуться писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай зникне, тоді зло знищить світ. Людська любов перемагає найбільше зло. Отже, пишіть писанки, люді добрі.
7.О писанко! Ти символ України!
Любові й миру вірна берегиня!
Ти – воскресіння весняний цілунок!
Ти – мамин великодній подарунок.
 

8.Несеш ти людям радість веселкову,
Всміхаєшся крізь хмари Бога словом,
Й коли тобою хата наша сяє, 
В душі у нас світанок розцвітає.

9.То й хай по світу символ України
Несе проміння сонячне людині,
Суцвіття веселкові всюди сіє, 
І Землю всю теплом добра зігріє!

Пісня-танок «Великодній цвіт»

Вчитель. Скільки ж цікавого в традиціях нашого народу! Яка чарівна наша країна!

4.Моя земля! Чарівна Україна!
Ти мила серцю й дорога мені.
Ти рідна ненька, я — твоя дитина!
В мені твої традиції й пісні.

5.А я росту і хочу більше знати,
Про наш народ, його життя-буття.
Тож хочеться усе мені пізнати,
Щоб не пішло ніщо у небуття.

6.Це, як повітря, треба для дитини,
Бо тут мій рід, тут народився я.
Я справжній син своєї Батьківщини,
Бо ж українець маю я ім’я.

7.Які в народу звичаї крилаті,
Який багатий наш духовний світ!
Традиції живуть у кожній хаті
І їх вивчають діти з юних літ.
 

8.Щоб українцями по світу крокувати,
Й на цій землі прожити недарма.
І щоб ніхто не зміг нам дорікати,
Що в нас коріння власного нема
 

9.Я — українець і для мене свято
Усе, що рідне для батьків й дідів.
Традицій в Україні є багато,
І я б усі їх вивчити хотів.
 

10.Бо в них життя, історія народу,
Душа дитинна, що в словах живе.
І вічне прагнення отримати свободу,
І щира пісня в небесах пливе.

 Пісня  про Україну.