«Вечір бажань- 2024»

                                      «Вечір бажань- 2024»

Ведучий 1

Ведуча 2

На фоні музики  лунають слова.

 

Дитинство - казка, мов чарівна мить,
Там завжди сонячно і світло.
І річка вдаль приваблива біжить,
А поле травами розквітло.

Там стільки сонця, радості, тепла,
Краси чарівної без краю!
Там наймиліша стежка пролягла,
Лиш вороття туди немає.

Там велетні дерева до небес,
Струмочки чисті гомінливі,
Повсюди стільки казки і чудес…
Там ми були такі щасливі!

В дитинстві все яскраве і дзвінке,
Уміє серце милувати.
А малинове сонечко таке,
Що у словах не передати.

 

Дитинство синьооке, мов волошки,

Його завжди буває зовсім трішки.

Воно веселе і дзвінкоголосе.

Розпустить коси і блукає босе.

 

Дитинство різнобарвне і щасливе,

Яскраве, простодушне, галасливе,

Воно ще поряд, зовсім недалеко,

Та вже летить у вирій, мов лелеки …

 

 Ведучий1:  Добрий день, усім, хто сьогодні завітав до нашої школи, хто разом з нами чекає на диво – диво народження нового покоління і перших його кроків у самостійне життя.

 

 Ведучий2:  Покоління, яке змінила війна. Вони вже інші, але принципово нові. Вони мусять бути лідерами нової України. України війни та України перемоги!

 

 Ведучий1:  Вони подорослішали так швидко. Вони після років ковідного карантину змушені ховатися в бомбосховищах і навчатися під звуки сирен.

 

Ведучий 2: Вони сміливі, активні, свідомі і відповідальні, патріотичні та глобальні. Вони – наше майбутнє, і їм час вирушати у дорослий світ.

 

Ведучий 1: - Дорогі друзі! Шановні вчителі, батьки, гості!

 Сьогодні для всіх щасливий і урочистий день. Ми всі довго чекали на нього, але на серці в нас не стільки радості, як якогось тихого зворушливого смутку.

 

Ведучий 2: Ми раді вітати вас на святі, до якого готувалися цілих 11 років!  І ось цей  день настав!

 

Ведучий 1: День розставання зі школою, рідними, затишними стінами, гомінкими коридорами, щирими друзями, добрими наставниками, люблячими батьками, рідною домівкою.

 

Ведучий 2: Залишились позаду казково-незвіданий світ пізнання, і щире спілкування, і до болю знайома мелодія останнього шкільного дзвінка.

 

Ведучий 1: Все це - позаду. А попереду самостійне життя.

 

Ведучий 2: Хай же воно буде сповнене радістю, щастям, творчою працею. Досягти цього буде нелегко, адже від сьогодні кожен піде своїм шляхом, не озираючись, не чекаючи підказок, бо кожному доведеться самостійно шукати відповіді на безліч запитань.

 

Ведучий1: І, щоб старт у доросле життя був значно легшим, щоб починався він із приємних спогадів про останній шкільний бал, ми зібрались сьогодні на святі.

 

Ведучий 2: Радісно розправляти крила і боляче лишати такі рідні місця.

   

Ведучий 1: Тож, зустрічаймо випускників 2024  року, переможного року нашої України!

 

Ведучий 2:  Класний керівник 11 класу Зоряна-Іванна Домальчук !

 

Ведучий 1: Діана Бех та Максим Брик !

 

Ведучий 2: Каріна Касіян та Павло Витрикуш !

 

Ведучий 1:Юлія Полоцька та Олександр Луцко !

 

Ведучий 2: Марта Мороз та Орест Плішка !

 

Ведучий 1: Ярина Гута та Ростислав Шиян !

 

Ведучий 2:Наталія Клепач та Святослав Шиян !

 

Ведучий 1:Вероніка Дем’янович та Юрій Герман !

               (Під музику випускники виходять на урочисту лінійку)

Ведучий1:

Слава нашій Україні!
Невмируща слава.
Урочисто в цю хвилину 
Лине Гімн держави.
                                                          (Звучить Гімн)

Ведучий 1: У час тяжкого лихоліття простягся шлях у самостійне життя для вас, випускники 2024 року.

Ведучий 1. Сумно, що цього року свято юності та краси не настільки урочисте, як цього хотілося б. Адже у нашій країні йде війна, яка щодня забирає життя українців, чимало навчальних закладів зруйновані, багато вчителів та їхніх вихованців більше ніколи не зможуть прийти в улюблену школу. Та попри все наша країна дає гідну відсіч ворогу і незабаром ми усі святкуватимемо таку омріяну перемогу.

Ведучий 2. Ця перемога і майбутнє нашої держави залежить від кожного з нас, а особливо від нашої молоді. І дивлячись на наших випускників ми з гордістю усвідомлюємо, що Україні є ким пишатись і є кому творити її світле майбутнє.

Ведучий2: Згадаймо хвилиною мовчання тих захисників, які з початку російського вторгнення і до сьогодні віддали своє життя за наше майбутнє, за мирне небо над нашими головами, за Україну.

Хвилина мовчання

 

Ведучий 2:        

Сьогодні ж день новий горить світанням,

І в путь-дорогу знову кличе вас,

І обіймає музика прощальна

Ваш одинадцятий, найкращий в школі клас.

 

Ведучий 2:

 І ось прийшла до нас врочиста хвилина,

Цей довгожданий, неповторний час.

Вже кожен з вас сьогодні – не дитина…

Ви всі дорослі! Тож вітаєм Вас.

 

Ведучий 1:

Світ клекотить, земля йде по орбіті,

А вам сьогодні лиш 17 літ

І атестати зрілості вручити

Настав вже час, щоб йти щасливо в світ.

 

Ведучий 2:

Для привітання та  зачитання наказу про вручення атестатів про повну загальну середню освіту запрошується директор  Деревнянського ЗОШ І-ІІІступенів  Майдан Андрій Іванович.

 

                                       (Вручення  атестатів)

Слово

Слово

 

                 

Ведучий 1:

А ви ніколи не замислювалися про те, що всі наші бажання збуваються? Так, так, збуваються всі-всі бажання.

 

Ведучий 2:

Інша справа, що багато хто з нас неправильно формулює свої бажання або взагалі нічого не бажає.

 

Ведучий 1:

А для того, щоб бажання неодмінно збулося, потрібно не так вже й багато:

спочатку-мрія, потім-бажання, потім – трохи зусиль, і ось…задумане збулося.

 

Ведучий 2:

І як доказ нашого методу – це ваші атестати, які ви вже тримаєте в своїх руках.

 

Ведучий 1:

Хочете ще раз перевірити? А давайте спробуємо !

 

 Ведучий 2:

Отже, подумайте, про що ви мрієте…тепер дуже сильно цього забажайте… подумки докладіть до цього максимум зусиль…і…

 

                                         Мелодія  «Початкова школа»

Дем’янович В.      1 вересня 2013 року ми висадилися на абсолютно невідомій нам планеті. Планета на ім'я Школа. Вода є, атмосфера є, тепло є, електрика є. Жити можна!

 

Герман Ю.   Ми виявили, що на цій планеті є розумні  жителі.  Це були вчителі, і серед них - наші перші  вчителі Марія Михайлівна Батюк та Тетяна Богданівна Гронович.

 

Клепач Н.  Перша вчителька…Вона нас заспокоювала: комусь витерала сльози, комусь поправила  бантик, але  саме мене Марія Михайлівна взяла за руку і повела до класу.

Шиян С.   Ти все плутаєш! За руку вона взяла мене!

Гута Я.  Та що ви! Це ж була  я! Саме мене вона взяла за руку.

 

Шиян Р. Вона взяла нас за руку і повела  у клас.

 

 Мороз М.  А скільки ж у неї було рук?

Плішка О.  Не знаю! Але встигала вона все: і посварити, і пожаліти, і  якісь гачки писати навчила.

 

Полоцька Ю.

Запам’ятали назавжди ми перший клас, 

Перед очима – далеч неозора…

Вже стільки років злинуло, а вас

Вітаємо, учителько, як вчора.

Луцко О.

У першім класі той малий буквар, 

 як таємницю, ви для нас відкрили.
Ви, певно, мали незвичайний дар,

 бо нам подарували дивні крила.

 

Касіян К.

Як вам подякувать тепер за все? 
За двійку, навіть – усього бувало!
Любов до вас у серці пронесем

 та вдячність у словах, хоч слів нам мало.

 

Витрикуш П.

Немо фея, і добра і мила

Усміхається лагідно нам.

Як же щиро усіх нас любила,

Як же завжди хвалила батькам !

 

Бех Д

А хто бешкетником найпершим  був у класі

І мав цей гріх?

Це він, і ти, і я.

Пробачте нас усіх, терпляча і хороша,

Найперша. Рідна, вчителько моя.

 

Брик М.

Наша перша вчителько,дякуємо вам,                                                                                                                                      Що навчили грамоті й чарівни словам,                                                                                                                            Що писати вчили нас й рахувати теж,                                                                                                                                                                                                                                                                       Ми за це вам дякуєм щиро і без меж !                                        
 

    Ведучий 1. Слово для привітання надається першій вчительці  Марії Михайлівні Батюк.                

 

                                                             Пісня « Такі дорослі».

 

Ведучий 2 . А дійсно, трюк із бажаннями працює. Давайте й ще раз  спробуйте.  Готові? Мрія…Бажання…Зусилля…

 

                            Музика  «Середня школа»

Дем’янович В. Ми вже трохи подорослішали. Навкруги купа незнайомих  кабінетів, а  поруч  - нова вчителька, так би мовити, бальзам на душу і подорожник на рани.

 

 Герман Ю. А як ви гадаєте, якими були сім років шкільного життя для людини, яка день у день контролювала, чи хто, бува, не проспав…

 

Клепач Н. Не прогуляв…, не захворів…

 

Шиян С. Не забув, що канікули вже скінчилися…

 

Гута Я. Яка постійно нагадувала нам, що під час дистанційного навчання потрібно виходити в Zoom  на кожен урок !

 

Шиян Р.  Постійно вимагала відповідати на її телефонний дзвінок

 

Мороз М. Нагадувала про маски  і дистанцію…

 

Плішка О. Що, почувши звук сирени, потрібно бігти  у сховище, а не в магазин…

 

Полоцька Ю. Що голова на плечах призначена для начання , а не для демонстрації зачісок.

 

Луцко О. Що харчуватися потрібно здоровою їжею, а не усякою гидотою.

 

Касіян К. Що завжди потрібно відповідати за свої вчинки та слова.

 

Витрикуш П. Що інформацію про місце проведення НМТ ніхто не повторюватиме двічі…

 

Бех Д. Що контрольні потрібо вчасно писати та здавати.

 

Брик М. Щó ж відчуває  сьогодні  наша Зоряна Михайлівна, які побажання приготувала  вже колúшнім  своїм  учням?

 

Ведучий 1. Слово надається класному керівнику  Зоряні Михайлівні Домальчук.

 

                                               (Виступ класного керівника)

Клепач Н.

Сім років ми провели разом в одному класі, скільки спогадів та приємних моментів пов'язаних із Вами. Шановна Зоряна Михайлівна, від імені усього 11 класу, в наш випускний, прощальний вечір ми хочемо вам подякувати за Вашу любов і розуміння, чуйність і допомогу, добрі поради і вірні знання. Дякуємо, що іноді заступалися за нас перед іншими вчителями, терпіли наші витівки й давали змогу багато разів перездавати Вам завдання.  Бажаємо  і надалі успішно викладати і навчати дітей, розбавляючи сірі будні веселими і яскравими фарбами, цікавими ідеями та щасливими емоціями. З найщирішими побажаннями,  Ваш 11 клас.

 

                                         

                                                  Пісня « Школа»

 

Ведучий 1:      Прийшов час наступного вашого бажання.  Нумо ж подивимось, куди занесли вас думки….

                            

Ведучий 2:     Старша школа… Нарешті ви навчилися  відрізняти вчителів від старшокласників, а деяких навіть запам’ятали по іменах.

 

Ведучий 1:   Навчилися  знаходити потрібні кабінети і, насамперед, їдальню.

 

Ведучий 2:  Ви не тільки знаєте, що таке інтеграл і похідна, піраміди і дроби, катети і гібриди, губки і материки, мезозой і кроманьйонці, модуль та презентація, ви навчилися тонким життєвим премудростям, а саме: як залишатися індивідуальністю серед 170 учнів закладу. Вас поважали та любили.

 

Ведучий 1:  Пройде час,  і ви справді будете сумувати за цими неповторними роками, хвилинами, митями. Повірте, погане забудеться, у пам’яті залишаться тільки добрі спогади, уроки, перерви і, звісно ж, учителі.

 

Дем’янович В.

Вчительська доля,  мудрістю вкрита,

Дзвенить вона сміхом дитячих сердець.

Вчительська доля – дощем раннім вмита,

Вона для людей буде вічним взірцем.

 

Геман Ю.

Вклонімося низько вчительській долі

 І щедру любов ми вам принесем.

Серця подаруєм в дитячих долонях,

 І шану святу крізь віки пронесем

 

Клепач Н. Дорогі  наші вчителі! Ви не дали нам загубитися у бурхливому шкільному морі, підтримували нас, були завжди поряд. І ми знаємо, що  довго ще наша подальша доля буде вас хвилювати.

Шиян С. Сім років ви віддавали нам свої знання, свою душу, намагалися знаходити в кожному з нас тільки хороше.

 

Гута Я. Кожен з вас – це особистість, кожен заслуговує на найкращі слова.

Шиян Р.

Що заплановано було — усе зробили!
Хоч і затрачено енергії багато.
Та основне — дітей учили і любили
Й щодень у школі — це й робота, й свято!

 

Мороз М.

То ж дякуємо щиро за роботу,
За свято, що в душі жило щоденно.
І за порядність, мудрість і турботу,
Яка ішла від вас до всіх натхненно.

 

Плішка О.

Що ж, рік прожито й знову плани, плани…
Нові завдання десь на видноколі.
Учителі у  школі — це титани,
Бо це ж не просто так, а поклик долі!

 

Полоцька Ю.

То ж пробачте сьогодні за все:
Жарти, витівки наші невдалі.
Нас життя вже на крилах несе
В невідомі, незвідані далі.

 

Лцко О.

Вам доземно вклоняємось ми
За любов, за турботу, горіння.
Ми дорослими стали людьми!
Всім спасибі за ваше терпіння!

 

Касіян К. Схиляючись перед вашою мудрістю, дорогі вчителі, ми обіцяємо в житті керуватися вашими уроками людяності  і справедливості, з гордістю нести звання учнів Деревняннського загальноосвітнього закладу середньої освіти та  бути вірними синами і дочками свого народу.

Витрикуш П.  А на згадку про нас, випускників 2024 року, ми даруємо цей килим  в рекрецію на 2 поверх. Хай Матір Божа покриє нас усіх своїм Омофором і захистить від усіх бід та негараздів.

                                                 Пісня « Мучениці»

Ведучий 1:

А наступне бажання, я впевнений,   зараз загадують всі випускники, тому що дуже скоро прийде час покидати рідний батьківський поріг і вирушати підкорювати власні нові вершини. Я вгадав?

 

Дем’янович В. Друзі, та невже для наших батьків все закінчилось?

  

 

 Герман Ю. Та що ви таке говорите? Все тільки починається.

 

Клепач Н.  Недарма в народі кажуть: «Малі діти- малі біди», а ми вже великі, тож бідні наші батьки!

 

Шиян С. Рідні наші! Мамо! Тату! Дякуємо за те, що дали нам життя, що завжди любили й вірили в наші сили.

 

Гута Я. Ваші натруджені руки і добре серце завжди допомагатимуть у житті, а промінь сімейного вогника світитиме в далекій і незвіданій дорозі.

 

Шиян Р. Рідні наші, дякуємо за те, що ростили нас, віддаючи свою молодість і життя, раділи та сумували разом з нами. Вибачте нас за всі прикрощі, що вам завдавали, і, повірте, що ми будемо гідними називатися вашими дітьми.

 

Мороз М.

Ваші душі – немовби троянд пелюстки.

Та морози не раз їх жорстоко палили,

Бо гніздо на вітрах, мов невтомні пташки,

Тато з мамою вдвох будували-ліпили.

 

Плішка О.

Наче коршун, на вас налітала гроза,

Били краплі важкі ваші втомлені руки,

І, якщо по щоці покотилась сльоза,

То ніколи не стала сльозою розлуки.

 

Полоцька Ю.

За непрохані сльози у будні і в свята

Де було  що не так,  вибачайте за все

Ваші діти сьогодні стають на крилята

Нас легенький вітрець у майбутнє несе.

 

Луцко О.

За сивини, за провини, матінко, прости

У святкові ці хвилини поруч я і ти

В даль ясну мене покличе світ казкових мрій

Я прошу тебе, рідненька, тільки не старій.

 

Касіян К.

 Роки пройшли, дитинство пролетіло,

 Ось я  стою у гарному вбранні.

 Так щиро: « Дякую !» сказати я б хотіла,

 Батькам своїм  вклонившись  до землі.

 

Витрикуш П.

У маминих очах сльоза бринить,

І тато якось дивиться незвично.

Настала довгождана мною мить-

Мій випускний…Прощай, моє дитинство.

 

 Бех Д.

Не треба сліз. Бо виріс я уже.

Хоча для вас я назавжди дитина.

А час невпинно так іде,

Я скоро вже у даль від вас полину.

 

Брик М. Дорогі наші батьки!  Вам не хочеться нас відпускати, але скажу вам по секрету, що і ми трішки боїмося від вас іти, просто не зізнаємося в цьому.  Ми дуже рідко говоримо вам про те, що ми вас дуже любимо. Але знайте, що це  справді так.

 

Ведучий 1: Хвилюючий сьогодні день не лише у наших випускників. Не менше хвилюються і їхні батьки. Серце то шалено б’ється, а то й зовсім десь зникає його стукіт...

 

Ведучий 2: І тато, і мама ще пам'ятають себе такими ж юними.  А тут така несподіванка: красуня-донька на високих підборах або ж серйозний син, вищий за тата. Ще зовсім нещодавно ви тримали їх на руках, а сьогодні вони вилітають з рідного гніздечка.

 

Ведучий 1: Слово для привітання надається мамі Шиян Оксані Степанівні.

 

Ведучий 2:

Прекрасні хлопці й чарівні дівчата,
Мов лебедята молоді, пливуть.
Ще вальсів буде у житті багато,
Та цей вінчає у дитинство путь.

 

Ведучий 1:

Пролине вечір цей, настане новий ранок,

Незвідані шляхи чекають завтра вас,

Та поки що хай музика лунає,

І всіх кружляє легкокрилий  вальс.

 

                                             (Виконується вальс  з батьками)

 

Бех Д.

 А з чим у вас асоціюється школа?

З нудними уроками й кабінетом директора?

Зі страхом перед контрольними.

Чи, може, з величезними формулами?

Можливо, із панікою чи хвилюванням.

"Я не хочу йти в школу" - кажуть всі зранку.

Але як же ті спогади? Всі ті моменти:

Коли зривали уроки.

Коли бігли щодуху в їдальню поїсти.

Коли сміялись всі разом до сліз.

Коли знімали тренди з тіктоку.

Як сиділи в підвалі через тривогу.

Можливо, для когось це не значить нічого.

Можливо, ці миті того всього не варті.

Тоді чому ж у вас туга на серці?

Ми більше не сядемо разом за парту.

Ми не зайдемо в ці стіни як учні.

Ми майбутні студенти.

Ми вже не діти.

11 років ми хотіли піти, хотіли покинути школу.

Хотіли стати дорослими.

Та зараз, стоячи перед вами, я хочу сказати:

"Як багато ми втратили не бувши дітьми."

 

Брик М.  І зараз ми хочемо загадати наше найбільше бажання. А щоб задумане збулося, давайте всі разом, і всі присутні в цьому залі  одночасно загадаємо його, і наша найжаданіша мрія обов’язково збудеться.

 

Касіян К.  Дуже прикро, що ми закінчуємо школу  в цей складний час, але якщо нам  випала така доля, значить ми сильні, і я вірю, що  ми впораємось.

 

Витрикуш Павло. Я вірю, що  настане день, коли ми видалимо зі своїх телефонів додаток «Тривога».

 

Полоцька Ю. Я вірю, що настане день, коли ми всі зустрінемось  після перемоги під мирним українським небом і  влаштуємо незабутню фотосесію.

 

Луцко Ю. Я вірю, що ми  зможемо не лише відбудувати, а й прославити нашу Батьківщину.

 

Мороз М. І буде мир...

І вишні зацвітуть

У рідному моєму краї.

Лелеки добру звістку принесуть:

"Кінець війні, ми ворога здолали!"

 

Плішка О. І на світанку вмиється Земля

Ранковою холодною росою.

І буде чути пісню солов'я, 

А не ревіння літаків над головою.

 

 

Гута Я.

Підніметься з руїн моя країна,

Бо мужності такої світ не знав.

По силі духу ти одна така єдина. 

Так очеться , щоб гучно гімн лунав !

 

Шиян Р.

Ти, українська земле, дай нам сили,

А мамина молитва – зміст життя,

І оберегом стане хай калина,

А ця страшна війна хай піде в небуття!

СЛАВА УКРАЇНІ!

                                     Випускають голуби.

 

                  Танець випускників.

 

Ведуча 1: Урочисте свято з нагоди випуску учнів 11-го класу оголошується закритим!

 

Звучить гімн України