Вибір і виготовлення простої дерев’яної іграшки

Тема:Вибір і виготовлення простої дерев’яної іграшки.

Мета: Ознайомити учнів з прийомами роботи за технологічним процесом: формувати елементарні вміння і навички розмічання, пиляння, шліфування, зєднання деталей виробу та оздоблення.

Виховувати охайність, уважність, старанність, бережливе ставлення до інструментів, обладнання, повагу до людей праці.

Обладнання та матеріали:  Зразки виготовлених виробів, технологічна карта на виготовлення виробу, лінійка, олівець, кутник, пилка, лобзик, стамеска, шаблон, шліфувальний папір, випалювач, шило, молоток, цвяхи, щітка, лак.

Обєкт праці:  Виготовлення деревяної іграшки, яка складається з декількох деталей.

Міжпредметні звязки: Математика, малювання.

Тип уроку: комбінований

І. Організаційна частина (2 хв)

ІІ. Повторення вивченого матеріалу й набутих знань і умінь (7 хв)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності (2 хв)

IV. Оголошення теми й мети уроку (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (30 хв)

VI. Підведення підсумків роботи (2 хв)

Хід уроку:

І. Організаційний момент

        Перевірка присутніх.

        Призначення чергових.

Вивчення нового матеріалу

Вибір деревини для виготовлення виробу.

Різноманітні деревообробні ремесла здавна були поширеними на території всієї України, бо деревина – це універсальний матеріал, із якого можна було виготовити багато необхідних речей: посуд, меблі, іграшки, прикраси, знаряддя праці, човни, мости, вози, сани, будівлі. Сьогодні з неї виготовляють тисячі різних виробів найменувань. Це насамперед меблі різноманітних видів і призначення, деталі будівель і споруд, численний господарський та спортивний інвентар, музичні інструменти.

Для того, щоб правильно підібрати деревину для виготовлення конкретного виробу, визначити доцільні способи обробки, потрібно враховувати особливості її структури: неоднорідність та розташування волокон, які проходять уздовж стовбура.

Т Е Х Н О Л О Г І Я    В И Г О Т О В Л Е Н Н Я

Д Е Р Е В ’ Я Н О Ї    І Г Р А Ш К И

Матеріал. Іграшки виготовляли з дерева різних порід, які використовувались у практичній діяльності регіону. Однак перевагу надавали м’яким – сосні, липі, осиці, тополі, ліщині. З твердих застосовували: бук , явір, клен, дуб, горіх, рідко грушу.

Окрім дерева для виготовлення іграшок застосовували також кору переважно сосни і дуба.

Техніка  виготовлення.  Іграшки виробляли відомими у деревообробці техніками-вирізуванням, витісуванням, столярними і бондарними прийомами. Дерево попередньо готували, його обтесували сокирою, й відповідно до способу подальшого опрацювання, розрізали на валики чи прямокутні дощички. При вирізуванні наступна обробка полягала у поступовому моделюванні цілісної форми іграшки або її окремих частин, яке здійснювали ножем чи пилкою.

Вирізування поєднували з видобуванням. Таким способом виробляли в основному предмети побуту. У виготовленні дерев’яних іграшок застосовували також виточування, яке здійснювали на ручних, механічних верстатах. Завдяки поєднанню механічних і рукотворних прийомів, точіння дозволяло створити численні варіанти пластичних та декоративних рішень поверхонь іграшок й водночас збільшувати обсяг виготовлення, що вплинуло на впровадження його у серійне виробництво, пов’язане з народним промислами.

Види  дерев’яної  іграшки.  За особливостями формування дерев’яні іграшки можна поділити на:

• іграшки виготовлені одним об’ємом з суцільного шматка дерева – вирізуванням, виточуванням;
• іграшки виготовлені з окремих частин, які попередньо обробляли також вирізуванням, виточуванням і з’єднували столярними прийомами.

У свою чергу, залежно від з’єднання іграшки поділяються на: нерухомі – іграшкові меблі, сани, скрипочки; рухомі – візочки, тачки, деркачі та інші.

Оздоблення  дерев’яної  іграшки.  При оздобленні дерев’яних іграшок, передусім враховували, природну текстуру, й забарвлення дерева, які у кожної породи є своєрідними.

Переважно поверхню дерев’яних іграшок залишали чистою. Роль їхнього оздоблення виконували орнаментальні порізки. Для посилення художніх якостей та безпечності іграшок їхні поверхні натирали бджолиним воском, від нього вони набували гладкості і приємного матового блиску.

4.  Т И П О Л О Г І Я    Д Е Р Е В ’ Я Н О Ї    І Г Р А Ш К И

Українська іграшка з дерева ще на початку ХХ ст. мала розгалужену типологію. Значну частину її становлять іграшки, які зображують людей, звірів, птахів.

Якщо ляльки привертали увагу дівчат, то фігурки коників були улюбленими іграшками хлопчиків.

Образ коня відноситься до одного із поширених у народній творчості й зокрема, в іграшці слов’янських народів. На думку вчених він пов’язаний з давніми язичницькими віруваннями. У пантеоні слов’янських богів, які одухотворювали сили природи, кінь символізував одного з наймогутніших богів – Хорса, Бога Сонця.

Однак у той час, коли фігурка коника зберегла ознаки середньовічних прототипів, сама іграшка зазнала суттєвих змін, передусім у композиційному вирішенні.

В Україні виготовляли фігурки коників, розміри яких дозволяли дитині гойдатися, сидячи верхи. Вони складені у міцну конструкцію з окремих вирізаних циліндроподібних об’ємів, що передають, голову, тулуб, ноги.

Анімалістичну тему в українській іграшці доповнюють фігури птахів. Часто фігури зображували голубів, ластівок. Їхні форми утворені плавними взаємопереходами об’ємів, що передають овальний тулуб, видовжену шийку, невелику піднесену до гори чи опущену до низу голівку з гострим дзьобом. М’якому плавному силуету фігурок відповідає гладко вкрита воском поверхня. Рідше вона розмальована тонкими, горизонтально-розташованими вздовж тулуба, смужками червоно і синього кольорів, які імітують пір’я. у пташок спинка вкрита плямами, шийка обведена двома пасками, а живіт і хвостик суцільно помальовані темно-коричневою фарбою, що також у стилізовані формі передає особливості і забарвлення пір’я і водночас декоративно її збагачує.

Фігурки пташок – качечок вони, як і коники розташовані на прямокутній підставці, але з двома коліщатами. Великі округлі крила з’єднані з тулубом й коліщатами за допомогою дротиків, таким чином, що при поштовхові держака, вставленого в отвір підставки можуть рухатися, сплескуючи немов під час польоту. Динамічній конструкції фігурок відповідає колоритний розпис – помальована у зелений колір голова, шия окреслена рядком білих цяток, немов разкою намиста, жовті крила обведені по контору червоною смугою з рядком білих крапок, тулуб жовтого кольору, довільно вкритий стилізованими листочками, наче пір’їнками.

5.    З Р А З К И    В И Р О Б І В

5.1.   « Коваль  та  ведмідь»

2.        «Накинь  кільце»

5.3.  «Кінь-качалка»

4.        Модель  літака

Інструктаж

• Вибирати заготовки необхідно з припуском на обробку та без вад.
• Для розмічання вибирають базові сторони, при необхідності їх обробляють та вирівнюють.
• Риски розмічання проводять один раз, щоб не збитися до якої риски обробляти.
• Обробляють з постійним контролем.
• Для токарного верстата заготовку квадратного перерізу обробляють до восьмигранника та намічають центри. Заготовка повинна бути без поздовжніх тріщин.

Правила безпечної роботи

• Працювати добре загостреним та налагодженим інструментом без видимих ознак несправності.
• Інструментами з гострими ріжучими частинами не працювати на руку, на живіт чи груди.
• Класти інструменти так, щоб вони не виступали за межі верстака та гострими частинами від себе.
• Заготовки з дерева для токарного верстата вибирають без видимих вад: поздовжніх тріщин, сучків.
• На токарному верстаті СТД 120 М працюють тільки після перевірки учителем установки заготовки, підручника, заземлення.
• Під час роботи не відволікатися.

Перелік технологічних операцій: деревина - розмічання, вирізування, видовбування, стругання, свердління, точіння деревини; метал – розмічання, вирізування, рубання, обпилювання.

ІV. ПІДСУМКИ УРОКУ

 Домашнє завдання: завершити виконання завдання. виготовлення чистового варіанту технологічної документації виготовлених деталей.