ВІДКРИТИЙ ПІЗНАВАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ЗАХІД «ХІМІЯ ВІЙНИ ТА ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА»

ВІДКРИТИЙ ПІЗНАВАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ЗАХІД

«ХІМІЯ ВІЙНИ ТА ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА»

Вступ викладача

Сьогоднішній захід присвячений не навчальній хімії, про яку я розповідаю вам щодня, а про застосування знань хімічної науки не на користь людей, а для знищення живої сили.

Людство пережило чимало воєн у своїй історії. Кожна з них залишила по собі кривавий слід і чи не після кожної приймались рішення та підписувались важливі документи, спрямовані на те, аби убезпечити наступні покоління від жорстоких помилок їхніх попередників та пом'якшити найгірші наслідки війни.
Але, як бачимо, для Росії, яка розгорнула криваву війну проти України та її народу, жодні правила неписані.
Війна, яку країна-агресор веде в Україні, брудна в усіх її сенсах, а ще вона – надзвичайно хімічна.

Ніхто не може гарантувати, що жахіття війни до нас не дійдуть, ніхто не може гарантувати, що ви не зіштовхнетесь із наслідками війни, тому не можна нехтувати ні правилами безпеки, ні набуттям знань як себе захистити, чи як себе поводити у важких ситуаціях.

Метою сьогоднішнього заходу ми поставили ознайомити вас з історією бойової хімії, різновидами хімічної зброї, її характеристики, способами розповсюдження, наслідками хімічного ураження для людей і природного середовища, способам захисту.

Хімі́чна збро́я — вид зброї масового ураження, дія якої заснована на токсичних властивостях хімічних речовин.

Надаю слово нашим гуртківцям, які підготували повідомлення про історію застосування хімічної зброї.

1 учень. Від первісних часів і до нині отруйні сполуки використовуються під час військових конфліктів. Однак, як свідчать дослідники, склад і масштаби бойової хімії в історії людства постійно змінюються.

2 учень Отруйні речовини застосовувалися у військових конфліктах з доісторичних часів. Стріли, змочені зміїною отрутою і зараження води – найперші приклади застосування хімічної зброї, нехай і природного походження. Давні єгиптяни, індійці, греки, римляни, китайці, монголи – всі вони відзначились у застосуванні доступної у ті часи хімічної зброї. Смола, сірка, селітра, нафта, отруйні рослини – все це використовували, щоб перемогти ворога.

3 учень  З розвитком науки вдосконалювалася і зброя. Наприклад, Леонардо да Вінчі пропонував начиняти гарматні ядра сумішшю з подрібненої крейди, отруйного сульфіду арсену і солей міді. Він також розробив першу модель захисної маски – вимочену у воді щільну тканину для захисту носа і рота.

1 учень Під час Тридцятирічної війни між Францією і Священою Римською імперією в 1618-1648 років при облозі фортець активно застосовували “смердючі гранати”. Їх виготовляли з перемелених рогів, копит, отруйних рослин і смоли. Вочевидь, застосування хімічної зброї було доволі масштабним, бо 27 серпня 1675 року Священна Римська імперія та Франція підписали Страсбурзьку угоду про незастосування “підступних” знарядь – першу в історії домовленість про заборону токсичних речовин.

2 учень У 1854 році, під час Кримської війни, британський хімік барон Лайон Плейфейр запропонував використовувати проти Російської імперії артилерійські снаряди з ціанідом. Однак командування Британського артилерійського управління відмовилося, розцінивши такий метод як неприйнятний — «такий самий, як і отруєння колодязів ворога».

3 учень Численні пропозиції щодо використання хімічного озброєння припадали також на час Громадянської війни у США. . Проте цей задум, аналогічно до інших, не був здійснений — згідно прийнятого у 1863 році кодексу Лібера  використання отруйних речовин вважалося негуманним веденням бойових дій.

1 учень Початок двадцятого століття ознаменувався Першою світовою війною. Її неофіційно називають війною хіміків, оскільки протягом усього конфлікту застосовувалася хімічна зброя – отруйні речовини найрізноманітнішої дії. Попри поширену думку, першою хімічну зброю застосувала не Німеччина, а Франція. Її армія використала проти німецьких військ гранати зі сльозогінним етилбромоацетатом у серпні 1914 року.

2 учень Загалом же від дії газів на війні постраждали близько 1,2 мільйона солдатів, а 91 тисяча – загинула.

Відтак у світі паралельно велось дві боротьби — у лабораторіях, де хіміки розробляли та синтезували нові смертоносні сполуки, та у кабінетах, де представники різних країн вимагали заборонити використання отруйної зброї.

До слова, вперше питання про хімічну зброю та її заборону обговорювалось в 1899 році на міжнародній конференції в Гаазі (Нідерланди) з гуманізації звичаїв та законів війни, скликаній, до речі, Росією. Тоді 26 країн-учасниць прийняли три декларації щодо обмеження засобів ведення воєн.

3 учень Під час Другої світової хімічна зброя – бойові отруйні речовини застосовувались відносно рідко. Небажання Третого Рейху масштабно використовувати хімічну зброю пов’язують із Адольфом Гітлером, який під час Першої світової війни зазнав отруєння іпритом і не хотів повторення таких методів. Левова частка німецьких отруйних речовин так і пролежала у сховищах аж до кінця війни. Союзник Рейху у війні – Японська імперія – так само володіла хімічною зброєю. За час війни вона виробила 8 тисяч тонн отрут. Ці запаси здебільшого використовувались на території Китаю, від них загинуло близько 80 тисяч людей.

1 учень Першим з часів Другої світової масштабним конфліктом із застосуванням хімічної зброї стала Громадянська війна у Північному Ємені. У період з 1963 по 1967 роки проти прибічників єменського імама, скинутого в результаті перевороту, єгипетськими військами застосовувалися хлороацетофенон, іприт, фосген та нервово-паралітичні речовини. У додаток до власного арсеналу, який розроблявся з 1950-х, Єгипет також отримував військову допомогу від СРСР. Ці військові дії Єгипет проводив, незважаючи на підписану ним Женевську конвенцію. Вона категорично забороняє використання хімічної зброї, але не передбачає заборону на виробництво, зберігання чи передачу іншим країнам хімічної зброї.

Наступним значним конфліктом з використанням хімічної зброї стала ірано-іракська війна 1980-1988 років, де отруйні речовини застосовувалися Іраком. Як і Єгипет, Ірак також був підписантом Женевської конвенції.

Майже від початку збройного конфлікту в Сирії зафіксували численні випадки застосування хімічної зброї. Задокументована 161 атака забрала 1491 життів, іще 14 581 осіб зазнали отруєння різного ступеню.

2 учень Хімічна зброя після початку ядерної ери втратила статус найстрашнішого та найпотужнішого засобу масового ураження. Її замінила атомна бомба. Внаслідок такої “ротації” зусилля хіміків у сфері розробки отруйних речовин зосередились на локальних завданнях. Розробляються отрути вузьконаправленої дії, які застосовуються для диверсій та усунення політичних противників. Нашуміла історія з “Новачком” і Скрипалями у Великій Британії тому яскраве підтвердження.

3 учень Лише у січні 1993 році ООН прийняла Конвенцію про заборону розроблення, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення. А кожна держава-учасниця (серед них і Росія!) зобов’язалася не виготовляти та не застосовувати хімічну зброю, ліквідувати потужності з її виробництва та знищити усі свої запаси.

Зауважимо, що на той час запаси хімічної зброї в Росії вважалися одними з найбільших у світі — майже 40 тисяч тонн іприту, зоману, люїзиту, зарину і V-газу «Новачок» вона прихопила собі у спадок від Радянського союзу.

І хоча 27 вересня 2017 року Росія офіційно повідомила про повне знищення своїх запасів, сумніватись у правдивості цих заяв ще тоді було чимало причин. Війна ж в Україні лише вкотре показала, що вони не безпідставні.

Лише побіжно перечитавши хроніку російсько-української війни у медіа, можна натрапити на низку повідомлень, які засвідчують її хімічну сутність.

Викладач Так, приміром, 13 березня російські окупаційні війська застосували у Попасній на Луганщині заборонені фосфорні боєприпаси. А 22 березня ними ворог уразив Гостомель та Ірпінь на Київщині та Краматорськ на Донеччині.

Вже 27 березня росіяни застосували фосфорні боєприпаси під Авдіївкою, а 31 березня – у Мар’їнці, Красногорівці і Новомихайлівці.

У середині травня такими бомбами загарбники вдарили по захисниках, що тримали оборону на заводі «Азовсталь» у Маріуполі; наприкінці червня використали під час обстрілу Юнаківської громади Сумської області, а 1 липня – скинули на острів Зміїний.

Інформація про те, що 17 березня російські офіцери, що воюють в Україні, отримали ін'єкцію Pralidoxime (антидот фосфорорганічних сполук), а 20 березня – ампули з атропіном (антидотом при хімічних отруєннях) вкотре свідчить про хімічну складову цієї війни.

Крім того, у квітні Росія використала в Маріуполі отруйну речовину невідомого походження, що призвело до дихальної недостатності в трьох бійців полку «Азов».

Натомість достеменно відомо, що від отруєння зарином 23 травня постраждали семеро військових у Гостомелі. Крім того, той же зарин в ампулах та залишки іншої хімічної зброї російських військових українські спецслужби виявили на Сумщині під час розмінування території після деокупації.

Регулярно використання російськими військовими забороненої зброї в Україні фіксує й СБУ.

Основне призначення хімічної зброї – це завдання масових втрат. Саме тому вона заборонена в усьому світі, за винятком легких нелетальних хімікатів на зразок сльозогінного газу.

Зауважимо, що застосування хімічної зброї – це свідомий вибір і жахливий метод ведення війни країни-нападниці. Адже, на жаль, дуже часто уражені починають відчувати симптоми тоді, коли врятувати їх вже неможливо. 

Тому ми підготували короткий опис різновидів хімічних речовин, їх дію на організм та методи захисту. Як ви зрозуміли з історії ведення воєн, ніхто вам не гарантує безпеки навіть тут, доки іде війна.

4 учень Фосфорні бомби

Білий фосфор – воскоподібна речовина від безбарвного до жовтого світлопроникного кольору із гострим запахом часнику. Від контакту з киснем спалахує як самозапальний матеріал, який важко загасити.

Під час попадання на шкіру викликає важкі хімічні опіки, також може викликати ураження кісток та кісткового мозку, а також змертвіння тканин. Смертельна доза для людини – 0,05-0,15 г.

Медсестра Під час ураження білим фосфором важливо якомога швидше позбутися одягу, до якого прилипли частки білого фосфору. Якщо такої можливості немає, то необхідно занурити уражену шкіру у воду або сильно зволожити. Можна загасити вогонь і мокрою ганчіркою, проте при найближчому контакті з повітрям білий фосфор знову горітиме.

Уражені ділянки шкіри після звільнення від одягу необхідно протирати розчином бікарбонату натрію або холодною водою.

Не можна торкатися фосфору пальцями! Опіки варто закрити вологими пов’язками. Вони мають бути просочені фізрозчином, щоб запобігти повторному загорянню фосфору.

Протиотрутою для фосфорних бомб може стати атропін. 

5 учень Аміак

Аміак удвічі легший за повітря, тому швидко підіймається у верхні шари атмосфери і може потрапляти в приміщення на останніх поверхах багатоквартирних будинків. Відтак у разі випарування аміаку варто швидко вимкнути газ, воду і побутові прилади та спуститися якомога нижче, прикривши рот і ніс змоченим у воді чи розчині оцтової або лимонної кислоти рушником.

Медсестра Основні ознаки отруєння аміаком такі: почервоніння шкіри, печіння слизових рота, носа і верхніх дихальних шляхів, задуха і сильний кашель, можлива зміна частоти пульсу, сліпота, обмороження або опіки з пухирями на шкірі.

Уражену людину необхідно винести на свіже повітря, напоїти теплим молоком із харчовою содою; пошкоджену шкіру обмити чистою водою, зробити примочки з 5% розчину оцтової або лимонної кислоти; уражені очі промити водою чи протерти вазеліновою або оливковою олією.

4 учень Хлор

В чистому вигляді це газ зеленувато-жовтого відтінку з різким запахом. Але якщо випаровувати в повітрі рідкий хлор, то він швидко перетворюється на газ та утворює білий туман. При цьому на місці його використання з'являється відчутний запах звичної усім хлорки.

Хлор важчий за повітря, а тому рятуватись від хімічної атаки з застосуванням хлору необхідно на пагорбах, дахах та верхніх поверхах висоток.

Медсестра Основні симптоми отруєння хлором такі: зір затуманюється; на шкірі з'являються  бульбашки, почервоніння, людина відчуває сильний пекучий біль; в носі, горлі, очах з'являється печіння, починається сльозотеча; є задишка, утруднення дихання; нудота, в деяких випадках блювота;

При вдиханні хлору вражаються легені. Киснево-поглинальні альвеоли набрякають та можуть розірватися під час кашлю. Це призводить до появи крові з мокротинням та подальшої смерті.

При ураженні хлором потрібно негайно переміститись з забрудненої зони на свіже чисте повітря, протягом 15 хвилин варто робити інгаляцію з парами води чи аерозолем з питною содою (розчин 0,5%), промити ніс, рот та відкриті ділянки шкіри водою з милом чи 2% розчином питної соди. Пити воду та тепле молоко з содою.

5 учень  Зарин

Речовина не має вираженого запаху чи кольору. Зарин важчий за повітря.

Отруїтися зарином можна від вдихання пари, дотику до речовини чи зараженої поверхні або ж споживання отруєної води чи їжі. Речовина активно поглинається предметами довкілля та тканинами. У вигляді рідини небезпечний до 5 діб, у вигляді газу — до 20 годин, у зимовий період його стійкість зменшується.

Медсестра Ознаки отруєння зарином: соплі, сльозотеча, звужені зіниці, біль в очах і порушення зору, сильне слиновиділення та пітливість, кашель, відчуття скованості в грудях, пришвидшене дихання, діарея, нудота, посилене сечовиділення, сплутаність свідомості, запаморочення, слабкість, головний біль.

Якщо людина зазнала високих доз зарину, це може спричинити втрату свідомості, конвульсії, параліч, зупинку дихання.

У разі появи симптомів отруєння зарином треба одразу ввести підшкірно або внутрішньом’язово розчини атропіну, афіну чи будаксиму. Введений не пізніше ніж за 10 хвилин після ураження засіб здатен нейтралізувати летальну дозу.

За потреби можна провести штучне дихання.

Якщо отруєння сталося через рот, необхідно терміново промити шлунок. Для цього використовують слабкий лужний розчин і дають випити активоване вугілля.

4 учень Люїзит

Темно-коричнева рідина, має різкий дратівливий запах. Подразнює слизову та органи дихання. Перші ознаки ураження проявляються вже за п’ять хвилин після отруєння.

Медсестра Легка форма отруєння проходить через кілька днів. Важка форма являє собою головний біль, спазми в районі грудей, задишку, блювання, загальну слабкість, втрату голосу.

До люїзиту дуже чутливі органи зору: одна крапля отрути при потраплянні в очі призводить до втрати зору на 7-10 днів.

5 учень Іприт

Безбарвна масляниста речовина без запаху (у чистому вигляді). У технічному вигляді  має часниково-гірчичний запах та жовто-коричневий колір. Вона погано розчиняється у воді, але легко в органічних розчинниках (олії, жирі, бензині, ацетоні, тетрахлорметані, спирті та хлорпікрині). Проявляється приблизно через дві години після отруєння. Але якщо надворі спекотна погода, а шкіра волога, симптоми з’являються за лічені хвилини.

Іприт може швидко проникнути в текстиль, будматеріали, папір і гуму, тож отруїтися можна і через контакт із зараженим предметом.

Медсестра Перші ознаки: почервоніння шкіри, свербіж, печіння, сухість шкіри, відчуття утягнутості, тепло. Через 16-30 годин на тілі з’являються дрібні бульбашки, які потім з’єднуються в одну, наповнену жовтою рідиною. За високої концентрації іприту смерть настає через 2-5 хвилин після отруєння.

Для обробки шкіри (усунення незначних крапель іприту), одягу або предметів, що стикалися з іпритом, можуть застосовуватися окисники та агенти хлорування (гіпохлорити, хлорне вапно).

4 учень Зоман

У чистому вигляді це безбарвна рідина із фруктовим ароматом. Інколи може мати жовтувато-солом’яний колір через домішки.

Зоман токсичніший за зарин приблизно втричі, проте симптоми дуже схожі: міоз, судоми м’язів та параліч, сильна пітливість та слиновиділення.

VX

Прозора масляниста рідина, що має бурштиновий колір. Без запаху та смаку.

Краплями VХ заражають боєприпаси та військову техніку.

Найнебезпечніша ця речовина взимку: діє від 30 до 60 діб, тоді як влітку — до трьох діб. На місцевості її стійкість влітку від 7 до 15 діб, взимку — до настання тепла.

Медсестра Отрута вражає за 1-2 хвилини — звужуються зіниці, 2-4 хвилини — з’являється пітливість та підвищене слиновиділення, за 5-10 хвилин — паралічі, судоми та спазми. 10-15 хвилин — смерть.

При зараженні через шкіру симптоми виявляються згодом — від кількох хвилин до годин. У місці влучення хімзброї з’являється м’язове посмикування, потім судоми, слабкість і параліч.

Найчастіше його використовують як аерозоль, який може заразити приземні шари повітря та поширитись у напрямку вітру на відстань від 5 до 20 кілометрів.

5 учень Новачок

Ця отрута у 5-10 разів токсичніша за VX. Вона не має ні смаку, ні запаху. Найчастіше буває у рідкому вигляді, але може бути й у твердому стані.

Цю сполуку максимально складно виявити. В організм вона потрапляє при вдиханні, контакті зі шкірою та ковтанні.

Медсестра Основні симптоми ураження: звуження зіниць, ускладнене дихання та хрипи у легенях, підвищене потовиділення, блювота, мимовільні дефекації та сечовипускання, конвульсії. Можлива зупинка дихання та серця. Ті, котрі вижили після отруєння новачком, страждають від незворотного пошкодження органів, м’язів та нервів.

Викладач Окрім цілеспрямованого застосування ворогом хімічних сполук, від яких страждають люди, чимало отруйних речовин потрапляють у ґрунт, воду та повітря ще й тому, що російська армія свідомо руйнує в Україні хімічно небезпечні об'єкти, зокрема заводи та підприємства, де зберігаються, приміром, хлор, аміак чи азот, розраховуючи на витік специфічних речовин, що завдасть шкоди не меншої аніж пряме застосування хімічної зброї.

Тому ми сьогодні говоримо ще й про забруднення довкілля.