І.  ПОЧАТОК           Сцена закрита завісою.

Звучить пісня "Зеленеє жито" . 

Виходять ведучі

1 ведучий: Що таке Україна?

1 ведуча: За віконцем — калина,

2 ведучий  Тиха казка бабусі,

2 ведуча  Ніжна пісня матусі,

1 ведучий Дужі руки у тата,

1 ведуча  Під тополями хата,

2 ведучий   Під вербою криниця,

2 ведуча  Золотиста пшениця,  

1 ведучий  Серед лугу лелека

1 ведуча  І діброва далека.

2 ведучий  На прадавній українській землі жили наші діди і прадіди, тут коріння роду  українського, яке сягає в сиву далечінь віків.

1 ведучий   Ми –  українці, а значить, маємо знати свою історію, розвивати культуру, традиції, любити свій народ.

2 ведуча   А любити свій народ — це означає любити мамину пісню, що вчила добра і ласки, пам'ятати батьківську хату, бабусину скриню, з трепетом брати у руки речі, які в ній є, і берегти, як реліквію.

2 ведучий Минають роки, десятиліття, виростають нові покоління, з’являється нова мода, та ніколи не  зникнуть народні традиції, обереги, які повсякчас знаходяться поруч з людиною.

1 ведуча Її  в Україні називають – «веселиця», «берегиня».  Використовують як магічний оберіг, а назва співзвучна зі словами «хистка» й «захищати». Вона може плекати віру, зігрівати душу, лікувати рани…Здогадалися? Так, це барвиста, як сад навесні, мерехтлива, як світання над річкою, щира українська хустка. Цьому чудовому атрибуту жіночого вбрання, який з’явився в Україні в ХVII столітті, і без якого не обходилася жодна жінка впродовж століть, ми присвячуємо нашу зустріч і щиро запрошуємо всіх на побачення з нашою  «Хусткою – чарівницею».

2 ведуча  Подивуймося ж і нині - у цей розбурханий, розбратаний національними чварами й економічними незгодами вік -  незахищеній, живучій любові нашого народу  до простого та водночас незбагненного дива - української хустки.

1 ведуча

    Хустка – крила над батьківським краєм,

    Вона барви ввібрала у себе усі.

    Зустрічайте це диво Вкраїни –

    Гарну хустку у всій її пишній красі.

Відкривається завіса.

ПІСНЯ «Квітчаста хустина»

ІІ.  ЕКСКУРСОВОДИ

Екскурсовод 1.

Улюбленим головним убором українських жінок з давніх-давен була хустка. Спочатку її робили з білого тонкого полотна, потім вишивали різнокольоровими нитками. Найчастіше використовували червоні, сині, зелені, жовті та рожеві кольори. Дуже рідко вишивали чорними нитками.

Екскурсовод 2. До ХVІІІ століття на хустках зображували в основному геометричні орнаменти, пізніше в моду увійшли візерунки з квітів, а самі хустки стали яскравими, різнокольоровими - від червоного до фіолетового.  Популярні були також східні мотиви. Багато з цих візерунків пережили століття і зараз знайшли нову популярність.

Екскурсовод 1.

   Жінки зберігали хустки у скринях. У кожній родині, де підростала дівчина, розмальована скриня  мала повнитися хустками.

   Торкаючись рукою до хустини,

Я чую дотик ніжного тепла,

Бо ця хустина наша берегиня,

У ній є сила правди і добра.

ДО ПІСНІ +ТАНЕЦЬ 

Екскурсовод 2.

   Мамина хустка… Прикладаєш її до щоки й відчуваєш мамину ласку, мамині теплі долоні, відчуваєш її ніжні вуста, що цілували цю берегиню, бажаючи своїм дітям щасливої долі, чуєш мамину колискову пісню.

Екскурсовод 1.

    Хустку передають із покоління в покоління, що є свідченням єдності, міцності родини. Відкриємо нашу скриню і дістанемо з неї оберіг.

Пісня+ Танець «Мамина хустка»  Михайлець В.

Михайлець Сніжана

Подаруй мені, мамо, хустину

Із червоним, як мак, бережком,

Запишаюся в ній, як дитина,

Як калина під білим сніжком.

 Сухарева Вероніка

Дай мені, мамо, хустину на щастя,

Хай буде на згадку вона,

Щоб не була поміж нами далека

Навіть чужа сторона.

Хоменко Віолетта

Не цурайтесь хустинок, дівчата,

Що ж ви носите тільки шапки?

На хустки Україна багата,

І цвітуть ще на них бережки.

Михайлець С.

   Тож, нехай хустка, подарована мамою, стане неоціненною реліквією.

ІІІ.  ЕКСКУРСОВОДИ.

Екскурсовод 3.

    Понад  _______  різнобарвних хусток представлено  на нашій виставці.  Найстаріші датуються минулим століттям, вони стриманіші в кольорах, та від того не менш вишукані.  Найбільше хусток –  великого розміру. Цим хустинам вже по 30 – 50 і більше років, проте в кожній родині ця річ зберігається як пам’ять про молоді літа її власниці або ж бережеться як річ, що дихає теплом рідної людини, що відійшла у вічність.  

Екскурсовод 4.

Українські хустини кінця ХХ століття – різного кольору: білого, червоного, синього, зеленого, з різними візерунками:  геометричним орнаментом і квітчасті. У цих квітах живуть радість, надія, щаслива сльоза материнська, усміх наречених.

Екскурсовод 3.

      На цій хустині квіти в різнобарв’ї,

      На ній весна буяє молода.

      І ніби зігріває теплотою,

      В ній чути щебет солов’я.

   Візерунки і фарби хустини завжди життєві: скільки долей та доріг у житті, то стільки ж візерунків і барв на хустині. Червоний колір - то колір оберега. Ось чому його так багато на нашому одязі, рушниках,  вишиванках.

 Екскурсовод 4.

   Якщо для Галичини, Буковини та Закарпаття властиві яскраві, барвисті відтінки, то на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині переважав орнамент червоного, чорного та синього кольорів.  А от для Полісся здебільшого характерний червоний,  чорний та білий кольори.

Екскурсовод 3.

Носили ще жінки величезні хустки – опиначки. Вони були з товстих шерстяних ниток, рябого кольору. Накидали їх поверх легеньких хустин та кожушків, в основному, старі жінки.

Екскурсовод 4.

    Для сучасної молоді, хоч як це прикро визнавати, вишита хустина все частіше стає лише шматочком полотна в музейній експозиції. Але як багато спогадів вона навіює стареньким срібнокосим бабусям і матусям сучасних дівчат!

Екскурсовод 3.   

    Через завісу років до них повертається їхня молодість і те незрівнянне, не погашене часом дівоче почуття, бажання подарувати своєму обранцю увесь навколишній світ, всі свої внутрішні почуття, передані голкою на невеличкій хустині, яку вони і донині дбайливо зберігають у старій різьбленій або сучасній  шафі.

ДО ПІСНІ- ІНСЦЕНІЗАЦІЇ «Бабусина хустина»

Екскурсовод 4.

    Хустка в Україні мала  обрядове, побутове та естетичне значення. Вона була родинним оберегом.  Сьогодні ми не уявляємо собі  бабусю без хустки на голові, яка порається на городі або готує їжу.

 Екскурсовод 3.

    Доні – від мами, онуці – від бабусі – так передавали тернові  хустки в родині.  Деякі  переходили  з  покоління  в  покоління  і  дійшли до наших днів.  Якби хто міг  переповісти  історії,  з якими  пов’язані   чиясь  радість  чи  печаль,  навіки  захована  в  барвах та  узорах! 

Історія однієї хустини

   Цій хустині – 66 років. А з’явилася вона в родині саме в той день, коли народилася моя бабуся Наталія Іванівна  - 28 квітня 1951 року. Прадідусь Іван Леонтійович так хотів красиву, як квіточка, малесеньку донечку, що купив хустку ще до її народження. Своїй дружині Марії говорив: «Це для моєї Наташуні».

 І при першій же зустрічі з донечкою, подарував їй ту хустину. Стала вона для неї прикрасою й оберегом.

   Моя дорога бабуня передала цю хустину мені. Я берегтиму її, як неоціненний скарб, як найдорожчу реліквію.

   ПІСНЯ-ІНСЦЕНІЗАЦІЯ «Бабусина хустина»

 IV.   ПРО ОБРЯДОВІСТЬ

Ведуча 3.  Хустина… Звичайна українська хустина. А скільки в ній таємничості!  У хустці, як і в жінці, закодовані краса, чарівність, вічність життя, кохання. Українська хустка – це не просто клаптик матерії. Це і прикраса, і доля, і оберіг, і частина української культури – різноманітної, різнобарвної, як і вся українська земля.

СЦЕНКА     Дівчатка підходять до столу

1 дівчина      

     Чисто і ошатно

1 дівчина. Ось, подружечки, пригадую, як у  дитинстві мені  розповідала бабуся: «Великдень. Стіл накрито білою хусткою з мальвами — всі наші по­житки згоріли під час війни. На столі пасочки. Хоч і голодно, і холодно, а на душі світло, бо свято. До мене воно промовляло мальвами, густо посіяними на хустці-скатертині».

2 дівчина. А я пам'ятаю, як моя добра, ніжна бабуся накривала хуст­кою спечений у хатній печі хліб, щоб не черствів.

3  дівчина. А моя бабуся клала на колиску  молодшої сестрички хустку від вітру і лихого ока,  і ще пам'ятаю хустку-вузлик із вечерею для хре­щених на Різдво...

1 дівчина  І ще безліч поетичних і таких знайомих картин та образів, що спливають у пам'яті при теплому, мов дотик рідної долоні, слові «хустка», на жаль, є сьогодні майже забутими.

2 дівчина У недалекому минулому хустка була необхідна і багатому, і бідному, і старому, і малому.

3 дівчина   Хустки супроводжували людину впродовж усього життя. Їх традиційно використовували, коли народжувалася дитина, а потім на хрестинах перев'язували руки кумам і священикові.

1 дівчина  Від роду до роду передавали хустину «першого сповиточка».

2 дівчина  Засватана дівчина дарувала вишиту нею хустину нареченому.

3 дівчина Хусткою покривали голову молодій на весіллі.

1 дівчина Навіть будову нової хати, зазвичай, починали гостиною, а  потім перев'язували хустками  руки майстрів.

2 дівчина  У наш час ще зберігся звичай на проводах перев’язувати новобранця хусткою. Вважається, що вона збереже від усіх негараздів. Рідні дають юнакові білу хустину, щоб здоровим повернувся з військової служби.

3 дівчина  Хустка як берегиня роду була поруч із людиною від народження до останнього подиху. Це невід’ємна частина української культурної спадщини. На похоронах усіх обдаровували хустинками, ними тримали свічку, хустку вішали на хоругви.

1 дівчина  Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, оберегом.

      У часи козаччини був добрий звичай. Коли козаки вирушали в похід, кожна дівчина дарувала нареченому вишиту хустку як символ вірності в коханні. Носив козак подарунок біля серця, і була вона йому оберегом від ворожої кулі, полону, зради, лихого ока та забуття. У  поемі Тараса  Шевченка «Хустина» читаємо:

          Дарувала шиту шовками хустину,

          Щоб згадував на чужині...

2 дівчина 

   Якщо козак гинув у бою, то тією хустиною прикривали  обличчя, якщо  хоронили його з військовими почестями, - тіло вкривали червоною китайкою, а вишиту хустку клали на сідло коневі.

         Ой хустино, хустиночко!

         Мережана, шита.

         Тілько й слави козацької —

         Сіделечко вкрити.

…………………………..

3 дівчина

   Цій хустці –

         Розбиті копита…

         А на йому сіделечко

         Хустиною вкрите. – писав великий поет Тарас Шевченко.   

V.   ДО ПІСНІ «Мамина хустка»

 (На фоні ніжної мелодії)

Ведуча 4.   (у руках тримає хустку)

Мамина хустка, засіяні квіти по полю

Цвітом любові. Там - спокою, ніжності храм.

Квіти життя, що безжально мережили долю

І з полотна, мов дитя, посміхалися нам.

Ведуча 5.

Мамина доля, мов ниттю, на плечі лягає,

Згасли літа, закурликали в них журавлі.

Пісня натруджених рук лине з рідного краю,

В пам’яті будуть одвічні буденні жалі.

Ведуча 4.

Мамині квіти вели у життєві світанки,

І вистеляли дороги в далекі світи.

Тихо молитвою благословляли на ганку.

Мама і хустка, і квіти, їм - вічно цвісти.

 Ведуча 5.

    Хустка - явище унікальне, ще й надто різноманітне, жодну річ із одягу не використовують так часто, як її. 

    Кожна мати, виряджаючи дитину в свою життєву дорогу, обов’язково дарувала  хустину, як оберіг долі.

Вишивала мама хустку

Сину молодому,

Щоб його охороняла

Та вела додому.

Ведуча 4.  

   А коли син від’їжджав далеко-далеко, зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу.

(Віддає хустину вчителю)

Учитель 

Я лагідно беру ось цю хустину,

Губами міцно я до неї припаду,

Бо цю хустину мама дарувала,

Коли в життя із дому проводжала,

Нехай же ця хустина буде вічно,

Вона як оберіг мені в житті.

Я цю хустину збережу довічно.

        Допоки буду жити на землі.

І дітям я своїм, і онучатам

Із покоління в покоління передам її.

Бо в ній любов і материнська сила.

Нехай же вічно житиме хустина.

ПІСНЯ «Мамина хустка»

VI.    ПОДАРУНОК ДЛЯ ГОСТЕЙ

Ведуча 6.

       Молодші представниці нашої виставки -- сучасні хустки -- яскраві, грайливі, ніжні, багрові, яблуневі, білокрилі -- всі вони гармонійно демонструють один із найдавніших і найтиповіших елементів національного вбрання, що зберігся від прадавніх часів  до сьогодення.

    В кожного народу є своя святиня,

    Це для Українців – вишита хустина.

    Світлий символ щастя й ніжності в серцях,

    Мов весна квітуча хусточка ось ця.

Ведуча 7. 

Хустка життя, так її називають у народі, – це нетлінна пам'ять про  наших мам, бабусь, прабабусь – берегинь українського роду. Тож нехай цей символ буде незмінним оберегом від усього злого і недоброго, а дарунки наші нагадують  про  чудове свято «Хустки-чарівниці».

Музичний фон.   Діти дарують гостям хустки, накидають їх на плечі.

VII.  ДО ТАНЦЮ «Два кольори»

Ведуча 8.

    Кожен колір, кожен  візерунок на хустці – символічний і має своє значення. Усе це сплітається у своєрідну картину  української природи, історії, традицій нашого народу.

           Кожна барва хустини – це життя українців,

           Це –  червоне і чорне, це – весіль барвограй,

           Розмаїту! Тернову! Цю вічну й сучасну

           Оберіг наш родинний в нашім колі стрічай!

Ведуча 9. 

    Чарівна хустина — народний оберіг, її одягає жінка — берегиня роду людського. Хустка завжди з нами поруч: і в радості, і в журбі.

           Тернова хустина, немов Україна,

           Червоне і чорне, весілля й жалі.

ТАНЕЦЬ «Два кольори»

VIII.  ДО МАЙСТЕР-КЛАСУ

Ведуча 10.

   Сьогодні хустка — доволі популярний предмет у гардеробі сучасної жінки, але вже скоріш як яскравий і модний аксесуар. То, може, повернемося до витоків, до забутої жіночої містики? А, може, і у вас є старенька бабусина хустка, яка зберігає тепло й затишок, але ви не знаєте, яким скарбом володієте...

Ведуча 11.

    На нашій виставці – зібрані різноманітні хустки. Є старовинні і зовсім нові, величезні і маленькі, барвистоквітчасті та з візерунком. Хтось скаже, що хустка – це не  сучасно. Але ми іншої думки. Немає таких жінок у світі, яким би вона була не до лиця. Хустина завжди була символом прихильності. Вона і сьогодні – оберіг жіночої вроди.

Ведуча 10.

   Мода на хустки повертається. Щоправда раніше хустка, як невід’ємний елемент одягу, підкреслювала його буденність чи святковість, інформувала про родинний, матеріальний статус жінки, нагадувала про  її обов'язки. Нині, частіше за все – це елемент стилю. Сьогодні ми хочемо відновити традиції. Тож до вашої уваги  майстер-клас по зав’язуванню хусток.

          МАЙСТЕР-КЛАС

ПІСЛЯ МАЙСТЕР- КЛАСУ

1. Бугаєць Т.І.

Усім нам треба берегти хустки і пам'ятати, що ми - українці. Пов’яжіть

хустину і ви побачите, як відразу зміниться ваш образ .

2. Дівчина 1.  (Васенко А.)

      Традиційна хустка з ріжками.  Українки вірили, що вони  захищали від зурочення та негативної енергії.

3. Скапа А.А.

      Давній спосіб вив’язування двома хустками. З одного боку можна сказати що це і краса і форма, і практичність, тому що, як кажуть, не так холодно, і жінка, якщо захоче закрити якусь частину обличчя – вона це може зробити. З іншого боку, як часто жартували, чоловікам зручно – так захустана жінка менше чує інформації.

   4. Дівчина 2.  (Сухарева В.)

   Українська хустка - дівоча і жіноча прикраса, незмінна супутниця у житті прекрасної половини людства, оспівана у піснях та віршах.

Експериментуйте і бережіть етніку, адже в ній генетичний код українства. Будьте красивими щедро, по-українськи.

5. Федченко І. В.

      А такий вигляд у терновій хустці мали модниці на Вінничині.  Хустки були надзвичайно дорогі. Коштували цілі маєтки. Тернова     хустка — це наше споконвічне, і мода на них не минає ніколи. Вона завжди актуальний атрибут у гардеробі кожної жінки.

6. Дівчина 3. (Шишковська І.)

    Мода на українське – тренд в усьому світі. Сьогодні я в тренді. Одягнута, як справжня українська газдиня. В такому етнообразі я просто приречена на увагу оточуючих. Шановні пані, заздріть мені, або ж експериментуйте з хустками теж. Це екологічно і красиво.

IX.  ДО ПІСНІ «Тернова хустина».

Ведуча 12.

     Тернова хустина споконвіків була оберегом кожного роду українського, передавалася у спадок, була своєрідним захистом  і гордістю кожної родини.

     Великі і малі, прості і ситцеві, золотисті, шовкові, шерстяні, пухові, квітчасті, однотонні, з орнаментами та різними візерунками. Вони дивовижні, вони надихають і підносять, вселяють любов і гордість за свій народ, за його історію, вселяють віру в майбутнє.

Ведуча 13.

  Упродовж століть в Україні хустка була найдорожчим подарунком.  Тож, не соромтеся сьогодні нести матусям, коханим, молодим дружинам, бабусям хустки-дарунки як вічний оберіг.  

ПІСНЯ «Тернова хустина»

X. ДО ПОКАЗУ МОД 

Ведуча 14.   

      Зібрати українські хустки на нашу виставку нам було  зовсім не просто. Не у кожній родині  збереглися вони, не у кожного  зайняли почесне місце у сучасних шафах.  Тому, на жаль,  деякі  із  хустин були пошкодженими, не мали гарного вигляду, адже їм близько 50 - 70-ти років. Вони ж такі старенькі, як і наші бабусі.

Ведуча 15.  

     Та ми  не хотіли викидати  чудові узори, візерунки, квіти, зображені на них.  Тому й виникла ідея зібрати та перешити старі хустки на осучаснений одяг, або ж використати їх елементи. Ми так захопилися цим, що створили цілу колекцію одягу, зшитого із бабусиних та сучасних хусток. 

Ведуча 14.

   Тож, запрошуємо вас на показ мод «Єдність поколінь» від юних модельєрів.  Сьогодні ми хочемо показати молоді, що носити такий одяг – це не тільки долучатися до традицій свого роду.  Це ще й модно і красиво!      

 Дефіле одягу під пісню «Україна моя».

  XI.  ЗАКІНЧЕННЯ

        Життя іде. Барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги, а подаровані ними хустки стають оберегами.  Дорослішають діти, сивіють батьки — такий закон життя, але ніколи не старітиме наша квітуча українська земля. Ми  маємо пишатися не лише щедротами її чорноземів, багатствами річок і гір, а й силою духу,  нев’янучою красою душ і помислів наших людей… І нині, коли предками і самим Господом нам даровано свободу, незалежність, найвищий Божий дар — бути господарями на рідній землі, усі свої сили, знання, досвід і волю маємо спрямувати на те, щоб у центрі Європи постала вимріяна багатьма поколіннями, багата і квітуча держава — Україна. Не в терновому вінку мучениці, а в терновій хустині щастя.

XII.  ПОБАЖАННЯ

Ведучий 1.

    Хочемо побажати  усім, щоб традиційний оберіг роду українського – тернова хустина – покрив усю Україну і захистив від війни та зла.

Ведуча 1.

    Дивіться, милуйтеся, радійте! Хай і у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи і квіти на хустках!

Ведучий 2.

   Дорога родино! Нехай слова і пісні милозвучні для вас лунають знов і знов, хай будуть в серці нерозлучні добро, надія, віра і любов!

Ведуча 2.

    Дорогі друзі, шановні гості нашого свята! Ми з вами усі – українці, яких об’єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки, до хустки.

Учитель

    Низький уклін усім, хто прийшов на зустріч із нашою щирою українською хусткою-чарівницею, хусткою-берегинею. Нехай  вона завжди веселить. Хай  береже тепло наших душ і живе вічно, як наша невмируща мати — Україна.     

Пісня «Не сумуй, моя Вкраїно!»